Рішення № 55838599, 17.02.2016, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/3611/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2016 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О., секретаря Максименко М.С., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, --

В С Т А Н О В И В :

Направленим позовом заявник просив суд ухвалити рішення, яким визнати відповідача таким, що втратив право на користування жилим приміщенням будинку № 15 по вулиці Молодіжній в с. Нова Василівка Житомирського району Житомирської області на підставі положень ст. ст. 71, 72 ЖК УРСР, адже останній тривалий час не проживає за вказаною адресою без поважних причин. В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив суд їх повністю задовольнити.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача в судовому засіданні зазначив наступне. Відповідач тривалий час не користується будинком, що створює певні складнощі позивачеві, що і змусило звернутись із даним позовом.

Представник відповідача та сам відповідач в судовому засіданні вимог не визнали та просили суд відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування власної позиції повідомили наступне. Будинок, права на користування якого хоче позбавити позивач є спільною сумісною власністю. Крім цього, позивач чинить перешкоди відповідачеві у реєстрації таких прав у визначеному законом порядку та не дає можливості навіть потрапити до нього в середину.

Заслухав пояснення учасників розгляду, проаналізував надані ними матеріали, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

7 грудня 2015 року був складений акт про те, що на протязі більш як трьох років відповідач фактично не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі за текстом скорочено - спірний будинок або нерухомість) (а.с.4).

Сторони мають зареєстроване місце проживання в спірному будинку, однак позивач з 7 червня 2002 року, а відповідач з 7 лютого 2006 року (а.с.6,7,17).

Шлюб між сторонами було розірвано рішенням суду від 4 жовтня 2012 року, що набуло законної сили 16 жовтня 2012 року (а.с.8).

6 травня 2003 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір дарування будинку № 55 по вулиці Молодіжній в с. Василівка Житомирського району Житомирської області, згідно якого позивач отримала в дар зазначений обєкт нерухомості (а.с.9,10).

Відповідач придбав квартиру АДРЕСА_1 21 лютого 2006 року (а.с.14,15).

Відповідно до інформації органу місцевого самоврядування будинок № 55 по вулиці Молодіжній в с. Василівка та будинок № 15 по вулиці Молодіжній в с. Нова Василівка Житомирського району Житомирської області є одним і тим же будинком та перебуває у спільній сумісній власності сторін. Така розбіжність ідентифікації нерухомості з'явилась після перейменування згідно рішення ради від 23 травня 1995 року (а.с.38, 54).

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2014 року у судовій справі № 278/2742/14 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про задоволення вимог було скасовано в зв'язку з неправильним застосування норм матеріального права і ухвалено нове, аналогічне за змістом рішенню суду першої інстанції і судом апеляційної інстанції у такій справі 6 квітня 2015 року вирішено наступне:

визнано удаваним договір від 6 травня 2003 року про дарування житлового будинку № 55 по вулиці Молодіжній в с. Василівка Житомирського району Житомирської області між ОСОБА_3 та ОСОБА_1;

визнано, що був укладений договір купівлі продажу спірного будинку;

визнано такий обєкт нерухомості об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.11 13; 42 50).

Відповідач, шляхом направлення рекомендованих поштових листів, двічі звертався до позивача із проханням пройти процедуру реєстрації спірного будинку, як обєкта спільної сумісної власності у визначеному законодавством порядку, адже здійснити такі дії самостійно відповідачу не представляється можливим (а.с.55 59).

Правовідносини між сторонами врегульовані наступними положеннями норм матеріального права.

При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору судом (ч. ч. 1, 2 ст. 71 ЖК УРСР).

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЖК УРСР).

Крім цього, дані правовідносини врегульовані і положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України, якими визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Дослідив фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Суд вважає, що освітлені матеріали дають достатні підстави вважати, що відповідач не здійснював дій, які б свідчили про порушення, невизнання та навіть на оспорювання прав позивача щодо спірного будинку. Щонайменше надані сторонами матеріали такого не підтвердили, на переконання суду.

Спірний будинок є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і таким висновком суд повністю спростовує доводи представника позивача про те, що даний будинок таким не є. Згадувані і преюдиційні рішення судів першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 61 ЦПК України), на переконання суду, повністю не правильно витлумачені позивачем та його представником, адже резолютивні частини таких актів мають чітке та безальтернативне значення.

За таких фактичних обставин справи та норм матеріального закону, суд вважає, що відповідач, будучи співвласником спірного будинку, не може бути позбавлений права на користування ним іншим співвласником такого майна навіть за відсутності такої особи певний час у спірному будинку.

Суд не погоджується із доводами щодо різниці даних на обєкт нерухомості, адже такі доводи представника позивача були повністю спростовані дослідженими матеріалами, частина з яких була надана і самим представником позивача.

Крім цього, суд не погоджується із тим, що дане рішення не виконано і таким чином не можна на нього посилатись, адже саме позивач, як свідчать зазначені матеріали справи, чинить перешкоди відповідачеві щодо реєстрації його прав на спільну сумісну власність у вигляді спірного будинку. Річний строк звернення до виконання такого рішення від 6 квітня 2015 року не сплив тощо.

На запитання головуючого представник позивача повідомив, що будинок № 55 по вулиці Молодіжній в с. Василівка та будинок № 15 по вулиці Молодіжній в с. Нова Василівка є один і тим же будинком та іншої власності у позивача в зазначених населених пунктах не має. Такі пояснення вкотре переконують суд про правильність прийнятого рішення і про безпідставність тверджень позивача та заявлених ним з даного приводу вимог.

Саме за таких обставин, заявлений позов до задоволення не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 3 ст. 61, ст. ст. 212-214 ЦПК України, суд, --

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Є.О. Грубіян