Постанова № 55837726, 22.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 р. Справа № 804/5887/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0003162201, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 22.11.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Нікопольський завод трубопровідної арматури звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області, в якому, з урахуванням змін позовних вимог (вх.№72655 від 10.11.2015 року) просить скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.11.2013 року № НОМЕР_4 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 531 521,88 грн. (в тому числі за основним платежем - у розмірі 1 021 014,59 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 510 507, 29 грн.), №0003172201 від 22.11.2013 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 819 453,65 грн., №0003182201 від 22.11.2013 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 614 038,23 грн. (в тому числі за основним платежем - у розмірі 491 230,58 грн. та штрафними фінансовими (санкціями) у розмірі 122 807,65 грн.), № НОМЕР_3 "форми В4" від 22.11.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 230 659,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає спірні повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки, необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування, оскільки господарські операції були реально здійснені між позивачем та його контрагентами.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не зявився про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи, проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав правомірності винесення податкового повідомлення-рішення, надавши письмові заперечення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство Нікопольський завод трубопровідної арматури зареєстроване реєстраційною службою Нікопольського міськрайонного управління юстиції дніпропетровської області та перебуває на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції, як платник податку.

На підставі направлень, виданих Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 63/228 від 09.09.2013 року, № 61/221від 09.09.2013 року, №65/228 від 09.09.2013 року, № 62/221 від 09.09.2013 року, № 63/172 від 09.09.2013 року та згідно з пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.08.2013 року № 162 Про проведення планової виїзної документальної перевірки ПАТ НЗТА та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2013 року, проведена позапланова виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод трубопровідної арматури з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами планової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства Нікопольський завод трубопровідної арматури з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року складено ОСОБА_2 від 28.10.2013 року № 873/04-07-22-01/03326877, яким встановлено порушення ПАТ Нікопольський завод трубопровідної арматури, зокрема, пп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, з урахуванням норм пп.14.1.36, пп.14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в період, що перевірявся, всього у сумі 3 477 104,00 грн., в тому числі за 2012 рік у сумі 3 477 104,00 грн.; пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями з урахуваннями, з урахуванням норм пп.14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, всього 1 028 537,78 грн., у тому числі за півріччя 2012 року у сумі 658996,21 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 896 843,59 грн., за 2012 рік у сумі 1028537,78 грн.; п.198.2, п. 198.6, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями з урахуванням норм пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями з урахуванням акту № 565/221/03326877 від 19.06.2012р. планової виїзної перевірки за період діяльності з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року (якою зменшено рядок 24 на 288 715,3 грн., зменшено рядок 19 на 44410,83 грн.) та акту № 1815/153.03326877 від 02.07.2013р. позапланової виїзної перевірки рядку 24 Декларації з ПДВ за квітень 2013 року (якою зменшено рядок 24 за серпень 2012 року на 174379,0 грн.), в результаті чого занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації з ПДВ) за період, що перевіряється всього у сумі 230 659,00 грн., в тому числі за квітень 2012 року на суму 230659,00 грн.; п. 198.2, п. 198.6, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, з урахуванням норм пп. 14.1.36, пп.14.1.231, п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період, що перевірявся, всього в сумі 646 564,58 грн., в тому числі за вересень 2012 року у сумі 106980,75 грн., за жовтень 2012 року у сумі 189 518,58 грн., за листопад 2012 року у сумі 262 543,34 грн., за грудень 2012 року 87522,41 грн.

Згідно статті 86 Податкового кодексу України, позивачем подані заперечення до ОСОБА_2 перевірки від 28.10.2013 року, однак відповідно до рішення від 19.11.2013 року №11064/10/04-07-22-01-15 про результати розгляду заперечень висновки, викладені в акті перевірки, відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі даного ОСОБА_2 перевірки Нікопольською обєднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 року №0003162201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 1 028 537,78 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -514 268,89 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 року № НОМЕР_1, яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у сумі 3477104,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 року № НОМЕР_2, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 646 564,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 161 641,15 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 року № НОМЕР_3, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 230659,00 грн.

Дані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в порядку адміністративного оскарження та залишені без змін, а скарги платника без задоволення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.2010 року за №984 ОСОБА_2 перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

ОСОБА_3 документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункти 4-6 Порядку № 984 від 22.12.2010 року).

Так в період, що перевіряється позивач мав господарські відносини з ТОВ Пилип.С.- Тара, ТОВ Нікополь Метал Сервіс, ТОВ РП-Техінвест, ТОВ Нікоплюсресурс, ТОВ Сот Плюс, ТОВ Такара-Д, ТОВ Торг-Консар, ТОВ Мерфіс, ПП Спортсервіс, ТОВ Промінвесттрейд.

Так, між позивачем та ТОВ Пилип.С -Тара було укладено договір № 22/12 від 08.05.2012р., відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати товар (чавун Л1-Л6 ГОСТ 4832) у власність покупця, а покупець прийняти товар та оплатити його. Сортамент, кількість, ціну товару сторони узгоджують додатково та оформлюють додатки (специфікації), з відповідним порядковим номером. Після підписання сторонами такий додаток стає невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем для перевірки надано договір, рахунки-фактури, видаткові накладні, копії податкових накладних, податкові накладні, банківські виписки, дорожні листи, відомості по взаєморозрахунках з контрагентами, перелік яких зазначений в акті перевірки.

Податковий орган посилається на нереальність здійснення господарських операцій у зв'язку з наданням до перевірки видаткових накладних, які містять недоліки, надання до перевірки копій видаткових накладних, ненаданням ТОВ Пилип.С -Тара на запити відповідача пояснень та копій документів з питань взаємовідносин з позивачем, не можливо встановити наявність у ТОВ Пилип.С -Тара основних засобів. Відсутність трудових ресурсів, технічних можливостей.

Також, відповідач посилається на ненаданні до перевірки всіх видаткових та податкових накладних, ТТН, сертифікатів якості та на ОСОБА_2 перевірки №1220/22-5/37276519 від 19.10.2012 року "Про неможливість проведення звірки ТОВ "БК"Ростбуд" щодо документального підтвердження взаємовідносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за січень, лютий 2012 року".

Між позивачем та ТОВ Нікополь Метал Сервіс укладено договір № 46/11 від 19.05.2011 року, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати товар (лом чавуна вид № 26 ДСТУ 4127-2002) у власність покупця, а покупець прийняти товар та оплатити його. Сортамент, кількість, ціну товару сторони узгоджують додатково та оформлюють додатки (специфікації), з відповідним порядковим номером. Після підписання сторонами такий додаток стає невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до перевірки надано договір, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, дорожні листи, банківські виписки, відомості по взаєморозрахункам з контрагентами.

Податковий орган посилається на нереальність здійснення господарських операцій у зв'язку з наданням до перевірки видаткових накладних, які містять недоліки, не наданні сертифікатів якості, відсутність трудових ресурсів та технічних можливостей та отриманням відповідачем ОСОБА_3 перевірки №301/224/34310530 від 02.09.2013 року "Про неможливість проведення документальної позапланової перевірки ПП "Нікополь Метал-Сервіс" з іншими контрагентами з 01.07.2010 року по 30.12.2012р.".

Між позивачем та ТОВ РП-Техінвест укладено договір № 4/12 від 18.01.2012 року, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати товар (металопрокат) у власність покупця, а покупець прийняти товар та оплатити його.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до перевірки надано договір, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, дорожні листи вантажного автомобіля, банківські виписки, відомості по взаєморозрахункам з контрагентами.

Податковий орган посилається на нереальність здійснення господарських операцій у зв'язку з наданням до перевірки видаткових накладних, які містять недоліки, не наданні ТТН та отриманням ОСОБА_2 перевірки №56/226/3568259 від 24.01.2013 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "РП-Техінвест" з питань правомірності проведення господарських відносин за грудень 2011 року - жовтень 2012 року".

Між позивачем та ТОВ Нікоплюсресурс укладено договір №59/11 від 08.09.2011 року, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати товар (труба чугуна б/у) у власність покупця, а покупець прийняти товар та оплатити його.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до перевірки надано договір, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, відомості по взаєморозрахункам з контрагентами.

Податковий орган посилається на нереальність здійснення господарських операцій у зв'язку з наданням до перевірки видаткової накладної та рахунка-фактури, які містять недоліки у їх заповнені, не наданні сертифікатів якості, відсутність трудових ресурсів та технічних можливостей контрагента.

Між позивачем та ТОВ Сот Плюс укладено договір №2/12 від 17.01.2012 року, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати товар (чугун, ферросіліцій) у власність покупця, а покупець прийняти товар та оплатити його.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до перевірки надано договір, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, відомості по взаєморозрахункам з контрагентами.

Податковий орган посилається на нереальність здійснення господарських операцій у зв'язку з наданням до перевірки рахунків на оплату та рахунок-фактура, які містять недоліки у заповнені, не наданні сертифікатів якості, відсутність трудових ресурсів та технічних можливостей контрагента.

Між позивачем та ТОВ Такара-Д укладено договір №30/12 від 21.06.2012 року, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати товар (бій вугільних блоків) у власність покупця, а покупець прийняти товар та оплатити його.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до перевірки надано договір, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, відомості по взаєморозрахункам з контрагентами.

Податковий орган посилається на нереальність здійснення господарських операцій у зв'язку з наданням до перевірки видаткові накладні та рахунки на оплату, які містять недоліки у заповнені, не наданні сертифікатів якості, відсутність трудових ресурсів та технічних можливостей контрагента.

Між позивачем та ТОВ Торг-Консар укладено договір про поставку товару (деталей).

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до перевірки надано рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, відомості по взаєморозрахункам з контрагентами. Договір купівлі-продажу не надавався.

Податковий орган посилається на нереальність здійснення господарських операцій у зв'язку з наданням до перевірки видаткових накладних, які містять недоліки у заповнені, не наданні сертифікатів якості.

Між позивачем та ТОВ Мерфіс укладено договір про поставку товару (деталей).

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до перевірки надано рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, відомості по взаєморозрахункам з контрагентами. Договір купівлі-продажу не надавався.

Податковий орган посилається на нереальність здійснення господарських операцій у зв'язку з наданням до перевірки видаткових накладних та рахунку, які містять недоліки у заповнені, не наданні сертифікатів якості та відсутності технічних можливостей для здійснення операцій.

Між позивачем та ТОВ Спортсервіс укладено договір №54/12 від 09.11.2011 року, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець прийняти товар та оплатити його. Асортимент товару узгоджують додатково. Після підписання сторонами такий додаток стає невід'ємною частиною цього договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до перевірки надано договір, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, відомості по взаєморозрахункам з контрагентами.

Податковий орган посилається на нереальність здійснення господарських операцій у зв'язку з не наданням сертифікатів якості, відсутність трудових ресурсів та технічних можливостей контрагента.

Між позивачем та ТОВ Промінвест трейд укладено договір №811-02 від 01.08.2011 року, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець прийняти товар та оплатити його.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до перевірки надано договір, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, дорожні листи, банківські виписки, відомості по взаєморозрахункам з контрагентами.

Податковий орган посилається на нереальність здійснення господарських операцій у зв'язку з наданням до перевірки видаткові накладні та дорожні листи, які містять недоліки у заповнені, не наданні ТТН, сертифікатів якості, відсутність трудових ресурсів та технічних можливостей контрагента.

Так, відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 14.1.27 ПКУ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення обєкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) відємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобовязань у звязку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобовязань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, повязані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо повязані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу).

Пунктом 138.2, статті 138 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Зазначена стаття не містить конкретного переліку документів, необхідних для віднесення витрат платником податку до складу валових витрат. При цьому, на думку суду, по операціях з придбання товару належним первинним документом, що підтверджує факт передачі та отримання товару (послуг), є видаткова накладна або акт приймання-передачі товару.

Відповідно до підпункту 139.1.9, пункту 139.1, статті 139 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно зі статтею 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) тощо.

П.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зауваження до форми і змісту податкових накладних в ОСОБА_2 перевірки відсутні.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналіз вищезазначених норм законодавства, не передбачає позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Тобто, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

ОСОБА_2 стосується тверджень податкової інспекції про відсутність документів на транспортування товару, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Тобто, товарно-транспортні накладні, не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскiльки, законодавчi норми не ставлять в залежність вiдсутнiсть транспортних документiв на перевезення вантажу (товару) або їх недоліки з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартiсть. З урахуванням ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi" товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який пiдтверджує здiйснення господарської операцiї з поставки товарiв, та вiдповiдно набуття права власностi на нього, оскiльки не вiдображає вiдомостi про господарську операцiю з поставки товару, а вiдображає вiдомостi про господарську операцiю перевезення.

Разом з цим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

ОСОБА_2 наявності певних невідповідностей вимогам чинного законодавства в первинних документах, наданих позивачем, суд зазначає, що Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що складання окремих первинних документів з певними недоліками є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку і не може свідчити про нереальність господарської операції.

ОСОБА_2 сертифікатів якості.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року № 996-ХІV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, оскільки сертифікати відповідності та/або походження не містять відомостей про господарську операцію (не відображає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі), тому не є безпосереднім первинним документом, що підтверджує господарські відносини позивача із його контрагентом.

Слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

ОСОБА_2 перевірок від інших ДПІ, які були отримані відповідачем, необхідно зазначити, що відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Посилання відповідача на порушення контрагентами позивача податкового законодавства також не доводять обґрунтованість висновків податкового органу щодо нереальності здійснення господарських операцій позивачем з вказаними юридичними особами, адже неналежне виконання податкових зобовязань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому, посилання податкового органу на відсутність трудових ресурсів для товару, є такими, що не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій, оскільки такі висновки спростовуються матеріалами справи.

ОСОБА_2 не наданні до перевірки оригіналів та всіх первинних документів.

В ОСОБА_2 перевірки зазначено, що у ході проведення перевірки ПАТ "НЗТА" перевіряючим була надана копія протоколу обшуку від 09.10.2012 року слідчого прокуратури, за участю старшого о/у ВПМ Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області та завідуючого сектором ФБФ ОО ЗСПБ ВПМ Нікопольської ОБДПІ у Дніпропетровській області. Відповідно до даного протоколу були вилучені первинні документи за період, який охоплений плановою виїзною документальною перевіркою, а саме: папка з документами по взаємовідносинам з ТОВ "Пилип.С-Тара" та папка з документами по взаємовідносинам з контрагентами за період з травня по вересень 2012 року, звіти готової продукції заводу за серпень-вересень 2012 року, всього в кількості 2 штуки; книга обліку ввозу ТМЦ всього на 83 арк., з них із записами на аркушах за№1-68.

Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області до Нікопольської міжрайонної прокуратури були направлені запити №876/09/15.3-29 від 07.06.2013 року та №392/9/04-07-22-01-15 від 15.10.2013 року з проханням надати для проведення перевірки копії документів або забезпечити доступ до перевірки вищезазначених документів. Однак, станом на момент складання акту перевірки відповідь не отримано.

Відповідно до п.85.9 ст.85 Податкового кодексу України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Згідно п. 82.1. ст.82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

При цьому, п.82.4 ст. 82 Податкового кодексу України передбачає, що проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки великого платника податків може бути зупинено за рішенням керівника контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки.

При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов'язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

Таким чином, відповідач мав можливість отримати первинні документи під час проведення перевірки, які необхідні, як підстава для здійснення висновків.

Так до суду позивачем наданні первинні документи, які підтверджують факт здійснення реальної господарської операції. Наявність отриманого товару та використання його у господарській діяльності відповідачем не спростовано. На час укладання та виконання спірних угод сторони були у належному порядку зареєстровані платниками ПДВ. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі станом на момент здійснення господарських операцій. Також податковим органом не доведено належними та допустимими доказами, що укладення договорів не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та те, що договори укладено без мети настання реальних наслідків, судових рішень щодо визнання угод недійсними до суду не надано, висновки актів перевірки по ланцюгу постачання не є належним доказом укладення позивачем не реальних угод, в тому числі судом не встановлено наявність обвинувального вироку суду щодо позивача та його контрагентів, а отже доводи податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, що не є підставою для визнання угод недійсними

ОСОБА_2 реалізації продукції нижче собівартості.

Підставою для висновку відповідача щодо завищення витрат стала реалізація позивачем продукції за цінами нижче собівартості.

Згідно з п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить положення про те, що продукція суб'єкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за собівартість такої продукції, а тому позивач вправі реалізувати свій товар на внутрішньому ринку і на експорт за ціною, що є нижчою за собівартість, однак така ціна має знаходитись в межах звичайних цін.

Пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв до 01.01.2013 року, визначає поняття звичайної ціни та порядок її застосування.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладено на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно із пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 цього Закону податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Судом встановлено, що відповідачем не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на світовому ринку щодо товарів, які реалізовував позивач, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

При цьому, суд зазначає, що збитковість господарської діяльності не може бути підставою для визначення такої діяльності як негосподарської. Неотримання суб'єктом господарювання доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 28.02.2011 року у справі N 21-13а-11 (Постанова N 21-13а11).

ОСОБА_2 завищення витрат на збут.

Між позивачем та Danstar Projects Limited (Віргінські острови) укладено договір про надання послуг № 67/11 від 30.11.2011 року, у відповідності до умов якого Danstar Projects Limited (Віргінські острови) зобов'язувалась надати товариству рекламні, інформаційні та маркетингові послуги, а також послуги зі стимулювання збуту товарів позивача, а позивач зобов'язався після підписання акту виконаних робіт оплатити послуги Danstar Projects Limited (Віргінські острови). Факт виконання договору підтверджується актом №08/1 від 28.08.2012 року, №09/1 від 12.09.2012 року, платіжними дорученнями.

Згідно із п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до інших витрат включаються, зокрема, адміністративні витрати, до яких віднесено витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг в т. ч. оплату праці та комісійні винагороди продавцям торговим агентам та працівника підрозділів, що забезпечують збут.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (пп. 138.4, 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України).

Оскільки адміністративні витрати, до яких віднесено витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг, в т. ч. оплату праці та комісійні винагороди продавцям торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут, прямо не віднесено Податковим кодексом України до витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які перераховано у п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, то останні визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Основною метою укладеного договору позивача з контрагентом Danstar Projects Limited (Віргінські острови) слугувало просування продукції, яку виробляє позивач, на ринку та продаж такої продукції. Тому витрати, понесенні позивачем на оплату послуг за вказаним вище агентським договором, прямо пов'язані з господарською діяльністю позивача, під якою розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України).

Первинні документи, які підтверджують факт виконання вказаних вище агентських договорів, відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Проте, згідно з п. 139.1.13 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до складу витрат не включаються у повному обсязі витрати, понесені (нараховані) у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтінгу, маркетингу, реклами у випадку, якщо особа, на користь якої здійснюються відповідні платежі, є нерезидентом, що має офшорний статус з урахуванням положень пункту 161.3 статті 161 цього Кодексу.

У відповідності до п. 161.3 ст. 161 Податкового кодексу України під терміном "нерезиденти, що мають офшорний статус" розуміються нерезиденти, розташовані на території офшорних зон, за винятком нерезидентів, розташованих на території офшорних зон, які надали платнику податку виписку із правоустановчих документів, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента. При існуванні договорів, визначених абзацом першим цього пункту, платник податку має послатися на наявність зазначеної виписки у поясненні до податкової декларації.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року N 143-р "Про перелік офшорних зон" (Розпорядження N 143-р) до офшорних зон віднесено Віргінські острови (США) та Британські Віргінські острови.

Danstar Projects Limited, яке має своїм місцезнаходженням Віргінські острови, надав позивачу послуги з маркетингу, реклами, не надано позивачу виписки із правоустановчих документів Danstar Projects Limited, легалізовану відповідною консульською установою України, що свідчить про звичайний (неофшорний) статус такого нерезидента, до суду таких доказів не надано.

Відповідно до п. 161.2 ст. 162 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) у разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус, чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того, чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх витрат у сумі, що становить 85 відсотків вартості цих товарів (робіт, послуг).

Тобто платник повинен формувати витрати з урахуванням витрат, понесених на оплату вартості товарів (робіт, послуг), а не від всієї суми договору.

Таким чином, з урахуванням доказів у їх сукупності та висновків суду викладених вище, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки податковим органом не доведено належними та допустимими доказами правомірність винесення податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір, що підтверджується квитанцією, що міститься в матеріалах справи, підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0003162201, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 22.11.2013 року - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 22.11.2013 року № НОМЕР_4 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 531 521,88 грн. (в тому числі за основним платежем - у розмірі 1 021 014,59 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 510 507, 29 грн.), №0003172201 від 22.11.2013 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 819 453,65 грн., №0003182201 від 22.11.2013 року в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 614 038,23 грн. (в тому числі за основним платежем - у розмірі 491 230,58 грн. та штрафними фінансовими (санкціями) у розмірі 122 807,65 грн.), № НОМЕР_3 "форми В4" від 22.11.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 230 659,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури" (код ЄДРПОУ 03326877) судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1