Постанова № 55837677, 11.02.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1371/14-a

11 лютого 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Порплиці Т.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 4543,33 грн. та пені в сумі 123,76 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року в задоволенні адміністративно позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2015 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 4543,33 грн. та пеню в сумі 123,76 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2016 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2015 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фізична особа підприємець ОСОБА_2 у 2013 році не виконала нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, чим порушила вимоги статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. За даними звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, поданого до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у відповідача становить 30 осіб, тому норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2013 році для фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 склав одну особу. Проте такий норматив не виконаний, що є підставою для сплати підприємцем адміністративно-господарських санкцій згідно із статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні у розмірі середньої річної заробітної плати, яка складає на підприємстві 4543,33 грн. Відповідачем самостійно до 15 квітня 2014 року не сплачено адміністративно-господарських санкцій, а тому за порушення строків їх сплати позивачем нараховано пеню, виходячи із розміру 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, в сумі 123,76 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 4543,33 грн. та пеню у сумі 123,76 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у адміністративному позові, позовні вимоги просила задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала з підстав, наведених у запереченні проти адміністративного позову від 11 лютого 2016 року, та пояснила суду, що в 2013 році було створено 4 робочих місця, пристосованих для працевлаштування інвалідів, за професією швачка, що підтверджується наказом підприємця № 3 від 03 січня 2013 року та відповідним актом від 03 січня 2013 року. До Кременецького районного центру зайнятості були подані звіти про наявність вакансій від 25 січня 2013 року, 22 лютого 2013 року, 26 березня .2013 року, 19 квітня 2013 року, 18 травня 2013 року, 26 червня 2013 року, 18 липня 2013 року, 27 серпня 2013 року, 30 вересня 2013 року. В таких звітах було зазначено про наявність чотирьох вакантних посад для працевлаштування інвалідів. Крім того, відповідач самостійно вживала заходів для пошуку та подальшого працевлаштування інвалідів.

Починаючи з жовтня 2013 року звіти до Кременецького районного центру зайнятості відповідачем не подавалися, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_2 фактично свою діяльність із пошиття робочого одягу припинила, всіх працівників було вивільнено.

Працевлаштування інвалідів здійснюють відповідні органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, державна служба зайнятості, проте протягом 2013 року центр зайнятості не направляв інвалідів для їх працевлаштування. Відповідач вважає, що вжила всіх заходів для працевлаштування інвалідів, а тому відсутні підстави сплачувати адміністративно-господарські санкції, передбачені Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Відповідач просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована з 28 січня 2011 року як фізична особа - підприємець, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 02 лютого 2016 року (а. с. 167-168). Відповідач у встановленому законом порядку зареєстрована у Тернопільському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів як роботодавець фізична особа, що використовує найману працю, в якої за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб.

27 лютого 2014 року відповідачем подано до Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік (а. с. 6). За даними звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік у відповідача становила 30 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, становить одну особу. Фонд оплати праці штатних працівників становить 136,3 тис. грн., а тому середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2013 році склала 4543,33 грн. (136 300 грн. : 30 чол. = 4543,33 грн.).

Відповідно до розрахунку заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 перед Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів сума адміністративно-господарських санкцій становить 4543,33 грн. (одна середня річна заробітна плата), сума пені за період з 16 квітня 2014 року по 15 липня 2014 року (91 календарний день), нарахованої за порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій, виходячи із розміру 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, складає 123,76 грн., загальна сума заборгованості 4667,09 грн. (а. с. 5).

Також судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 щомісяця протягом січня-вересня 2013 року подавались до Кременецького районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій, а саме: станом на 25 січня 2013 року, 22 лютого 2013 року, 26 березня .2013 року, 19 квітня 2013 року, 18 травня 2013 року, 26 червня 2013 року, 18 липня 2013 року, 27 серпня 2013 року, 30 вересня 2013 року. Звіти подавалися за формою № 3-ПН Звіт про наявність вакансій, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420, у звітах було зазначено про наявність 4 робочих місць для інвалідів за професією швачка для постійної роботи (а.с. 8-16).

Відповідно до інформації Кременецького районного центру зайнятості від 16 квітня 2014 року № 03/236 фактів відмови з боку роботодавця від працевлаштування направлених осіб не було (а. с. 7).

В подальшому у період з жовтня по грудень 2013 року звітність відповідачем не подавалася, оскільки, як зазначила ОСОБА_2, підприємницьку діяльність вона тимчасово припинила, найманих працівників вивільнила.

Як вбачається з спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 02 лютого 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 не перебуває у стані припинення підприємницької діяльності, банкрутства, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності не проводилася (а. с. 167-168).

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Згідно зі статтею 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 21 березня 1991 року, № 875-XII з змінами і доповненнями (далі Закон № 875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому, до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Положеннями статті 18 Закону № 875-XII передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні від 31.01.2007 року № 70 (далі постанова КМ України № 70) інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України Про зайнятість населення від 05 липня 2012 року № 5067-VI, чинного з 01 січня 2013 року, роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Форма звітності та інструкції щодо їх заповнення були затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814, який діяв до 12 липня 2013 року. Відповідно до загальних положень Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН Звіт про наявність вакансій підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків. При цьому, у графі 15 звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) інвалідів.

З 12 липня 2013 року набрав чинності наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 Про затвердження форми звітності N 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання, яким на виконання наведеного вище пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" затверджено нову форму звітності. Згідно з вимогою пункту 2.1 Порядку подання форми звітності N 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) така звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 даного Порядку визначено, що у звіті № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у пункті 3 вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню та зазначаються категорії таких громадян, зокрема, інваліди.

У разі якщо роботодавець планує укомплектувати вакансію самостійно, без допомоги служби зайнятості, він також зобов'язаний подати форму № 3-ПН, при цьому, згідно з пунктом 2.2.6 Порядку подання цієї звітності, зазначивши у ній, що не потребує укомплектування вакансії за сприянням служби зайнятості. У випадку якщо вакансія передбачена штатним розписом, роботодавець має подавати інформацію за формою № 3-ПН до внесення відповідних змін у штатний розпис (лист Міністерства соціальної політики України від 21 серпня 2013 року).

З аналізу наведених положень нормативно-правових актів слід прийти до висновку, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати спеціальні робочі місця з відповідними умовами праці для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. А тому законодавець зобов'язує підприємства, підприємців надавати державній службі зайнятості відповідну звітність щодо наявності вакантних місць, створених для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, для організації працевлаштування інвалідів. Звіти за формою № 3-ПН Звіт про наявність вакансій, № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) є актами інформування органів працевлаштування про створені робочі місця і водночас запитом про направлення на підприємство, до підприємців, які використовують найману працю, осіб з обмеженими фізичними можливостями для працевлаштування.

Як вбачається з обставин справи, відповідач у 2013 році за нормативом робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів повинен був створити одне робоче місце та повідомити у випадку не зайняття його інвалідом Кременецький районний центр зайнятості про наявність такого вакантного місця для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями за сприяння служби зайнятості.

Судом встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 у 2013 році було виділено та створено спеціальні робочі місця з відповідними умовами праці для працевлаштування інвалідів у кількості 4 робочих місць. Протягом січня-липня 2013 року відповідачем до центру зайнятості щомісячно подавалися Звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН, у яких було зазначено про наявність чотирьох вакансій за професією швачка, призначених для зайняття інвалідами. Така звітність відповідача подавалась за формою, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 Про затвердження форми звітності та інструкцій щодо їх заповнення.

З набранням чинності з 12 липня 2013 року наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року № 316 Про затвердження форми звітності N 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання змінилася форма звітності щодо попиту на робочу силу (серед них - інвалідів) та порядок її подання.

Проте, як встановлено судом, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 протягом серпня-вересня 2013 року продовжувала подавати до Кременецького районного центру зайнятості звітність за формою № 3-ПН Звіт про наявність вакансій, яка не відповідала вимогам наказу Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 Про затвердження форми звітності N 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання. Жодного звіту за формою N 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) підприємцем до Кременецького районного центру зайнятості не подано.

Враховуючи наведене, слід прийти до висновку, що оскільки подані відповідачем звіти за період з серпня 2013 року по вересень 2013 року не відповідали встановленій з 12 липня 2013 року новій формі звітності, то це свідчать про неналежне інформування підприємцем центру зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 неналежним чином виконала покладений на неї чинним законодавством обов'язок щодо інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням. При цьому, відповідачу достатньо було подано лише один звіт за встановленою з 12 липня 2013 року формою N 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії), оскільки редакція чинного з 01 січня 2013 року Закону України Про зайнятість населення не передбачала щомісячної подачі такої звітності на відміну від попередньої редакції Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII Про зайнятість населення.

Суд враховує, що застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом № 875-XII, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю в розумінні статті 216 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року, № 436-IV з змінами і доповненнями (далі ГК України).

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Підставою для застосування відповідальності учасника господарських відносин відповідно до статті 218 ГК України є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріалами справи підтверджено, що в даному випадку відповідач з серпня 2013 року вжила не всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме допустила порушення порядку інформування державної служби зайнятості про наявність вакансій для інвалідів, тобто має місце склад господарського правопорушення, відтак, суб'єкт господарювання повинен нести відповідальність, встановлену законом, за цей період.

При цьому, суд не бере до уваги заперечення відповідача про те, що з жовтня 2013 року підприємець призупинила господарську діяльність, звільнила працівників, оскільки такі обставини відповідно до статті 20 Закону № 875-XII не можуть бути підставою для звільнення підприємця від обов'язку щодо сплати адміністративно-господарської санкції за недотримання нормативу з працевлаштування інвалідів. Зменшення кількості штатних працівників протягом року впливає на середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу, з якої визначається норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Проте у спірному випадку судом встановлено, що такі обставини не вплинули на визначення такого нормативу, а саме кількість інвалідів, яких мала працевлаштувати підприємець.

Також суд зауважує, що не зважаючи на те, що протягом 2013 року Кременецьким районним центром зайнятості на підприємство відповідача для працевлаштування не був направлений жоден інвалід, в період з січня 2013 року по липень 2013 року відповідачем своєчасно та за формою, передбаченою чинним законодавством, було проінформовано державну службу зайнятості про наявність вакансій для інвалідів. Тому суд вважає, що у період з січня 2013 року по липень 2013 року відповідач виконала покладений на неї чинним законодавством обовязок щодо працевлаштування інвалідів. У зв'язку з тим, що відповідач вжила усіх залежних від неї заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів протягом січня-липня 2013 року, до неї не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за цей період.

Виходячи з положень частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), дії та рішення субєктів владних повноважень повинні бути, зокрема, пропорційними, тобто з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії чи рішення.

Отже, оскільки фізична особа - підприємець у спірному випадку покладені на неї чинним законодавством обовязки щодо працевлаштування інвалідів виконала повністю, але лише в період з січня 2013 року по липень 2013 року, то стягнення адміністративно-господарських санкцій за цей період, суд вважає безпідставним.

Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач не спростувала доводи адміністративного позову в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за період з серпня 2013 року по грудень 2013 року, не надала доказів належного інформування центру зайнятості про попит на робочу силу (вакансії) для працевлаштування інвалідів, а також не надала доказів про сплату адміністративно-господарських санкцій та пені, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій за період з серпня 2013 року по грудень 2013 року у розмірі 1893,05 грн. (4543,33 грн. : 12 міс. х 5 міс. = 1893,05 грн.) та пені в розмірі 51,68 грн.(1893,05 грн. х 0,03% х 91 день = 51,68 грн.), а всього 1944,73 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (місце проживання: 47025, АДРЕСА_1, податковий номер НОМЕР_1) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 46021, місто Тернопіль, вулиця Грушевського, будинок 8, код ЄДРПОУ 14032334) адміністративно-господарські санкції у розмірі 1893 (одна тисяча вісімсот девяносто три) гривні 05 (пять) копійок та пеню у розмірі 51 (пятдесят одна) гривня 68 (шістдесят вісім) копійок, а всього 1944 (одна тисяча девятсот сорок чотири) гривні 73 (сімдесят три) копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В повному обсязі постанова складена 16 лютого 2016 року.

Головуючий суддяЧепенюк О.В.

копія вірна

СуддяЧепенюк О.В.