Ухвала суду № 55837391, 16.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4251/15

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Домусчі С.Д.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта Горячівка» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Красноокнянському районі Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта Горячівка» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України у Красноокнянському районі Одеської області (далі позивач, або УПФУ у Красноокнянському районі Одеської області) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта Горячівка» (далі відповідач, або ТОВ «Шахта Горячівка») про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 21932,73 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року вказаний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «Шахта Горячівка» зареєстровано Красноокнянською районною державною адміністрацією Одеської області 30.06.1994 року та підприємство перебуває на обліку в УПФУ у Красноокнянському районі Одеської області з 30.06.1994 року № 0158, як платник збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Також, як встановлено судом першої інстанції, працівникам ТОВ «Шахта Горячівка» - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, УПФУ у Красноокнянському районі Одеської області, на підставі довідок про підтвердження наявного трудового стажу, заяв про призначення пенсії (а.с.10-35), призначено пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 та своєчасно і в повному обсязі у період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року виплачено її означеним пенсіонерам, що підтверджується відповідними довідками УПФУ у Красноокнянському районі Одеської області (а.с.42-46).

На адресу відповідача УПФУ у Красноокнянському районі Одеської області направлялись розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с.36-38), які отримані відповідачем (а.с.39), проте, ТОВ «Шахта Горячівка» не здійснювало відрахування на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій вказаним пенсіонерам, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення наявної у відповідача заборгованості за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року у розмірі 21932,73 грн.

Вирішуючи справу та задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що станом на момент розгляду справи відповідач має заборгованість перед пенсійним фондом по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII), яка підлягає стягненню.

В поданій апеляційній скарзі, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, апелянт посилається на те, що особи, яким виплачена пільгова пенсія, про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку яких звернулося УПФУ у Красноокнянському районі Одеської області, були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних гірничих роботах по видобутку корисних копалин, а тому ТОВ «Шахта Горячівка» не зобов'язаний відшкодовувати зазначені витрати виходячи з того, що згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) виплата пенсій таким особам здійснюється з 1 січня 2005 року за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на викладене.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів «в»-«е» та «ж» статті 13 Закону № 1788-XII, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом № 1058-IV (з 1 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини першої статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обовязок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не повязаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абзацу п'ятого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок ПФУ та Державного бюджету України відповідно.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб.

Так, зі змісту статті 14 Закону № 1788-XII вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що аналіз положень пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV у контексті положень статті 14 Закону № 1788-XII дає підстави для висновку про те, що порядок, за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених статтею 14 Закону № 1788-XII.

З огляду на викладене, оскільки спір у цій справі стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам ТОВ «Шахта Горячівка» відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII за Списком № 1, то висновок суду першої інстанції про обовязок відповідача щодо покриття таких витрат узгоджується з наведеними вимогами законодавства.

Зазначена правова позиція неодноразово була висловлена Верховним судом України у справах цієї категорії, зокрема, у постановах від 10.10.2011 року №№ 21-178а11, 21-62а11, від 13.02.2012 року № 21-401а11, від 24.04.2012 року № 21-33а12, від 23.04.2013 року № 21-113а13, від 17.09.2013 року № 21-246а13, від 30.06.2015 року № 21-171а15, від 11.11.2015 року № 817/463/15.

Таким чином, доводи апелянта про протиправність вимог УПФУ у Красноокнянському районі Одеської області щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, суперечить правовій позиції Верховного суду України, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявлених вимог позивача.

З огляду на викладене, оскільки доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта Горячівка» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України у Красноокнянському районі Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта Горячівка» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець