Постанова № 55837370, 10.02.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6552/15

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Федусик А.Г.,

суддів Шевчук О.А. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 та представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 апеляційну скаргу Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України (далі Служба) про визнання протиправним та скасування наказу першого заступника голови Служби ОСОБА_3 від 15 жовтня 2015 року за № 254-к.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року позовні вимоги було задоволено. Суд визнав протиправним та скасував наказ першого заступника голови Служби ОСОБА_3 від 15 жовтня 2015 року за №254-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.

Не погоджуючись з постановою суду, Служба подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом першого заступника голови Служби від 24 липня 2015 року №42 було утворено комісію для проведення службового розслідування відносно позивача.

Наказом від 27 липня 2015 року №44 першого заступника голови Служби позивача було відсторонено від виконання повноважень начальника Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області з 27 липня 2015 року по 24 вересня 2015 року та на час відсторонення позивача 27 липня 2015 року по 24 вересня 2015 року виконання обов'язків начальника Територіального управління Держгіпромнагляду в Одеській області було покладено на першого заступника начальника Територіального управління Держгіпромнагляду в Одеській області ОСОБА_5.

За наслідками проведеного службового розслідування, предметом якого було перевірка питань організації роботи з видачі дозволів, оформлення відпусток, реєстрація ліфтів начальником Територіального управління Держгіпромнагляду в Одеській області - позивачем, було складено акт від 31 серпня 2015 року.

Комісією з проведення службового розслідування у акті перевірки було зроблено висновок що існували факти системних порушень при видачі дозволів територіальним управлінням Держгірпромнагляду суб'єктам господарювання, порушення порядку реєстрації ліфтів та порушення порядку погодження надання відпусток начальнику територіального управління.

Наказом від 15 жовтня 2015 року №254-к першого заступника голови Служби, за результатами службової перевірки на підставі службової записки Голови комісії зі службового розслідування та пояснювальної записки позивача, начальника Територіального управління Держгіпромнагляду в Одеській області було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлено преміювання.

Винесення вказаного спірного наказу та притягнення до дисциплінарної відповідальності і стало підставою для звернення ОСОБА_4 з позовом до суду.

Вирішуючи справу та задовольняючи вимоги, суд першої інстанції, на ряду з іншим, виходив з того, що відповідач не мав будь-яких законних та обгрунтованих підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, а тому дії відповідача по винесенню наказу від 15 жовтня 2015 року № 254-к відносно позивача є протиправними, у зв'язку з чим даний наказ підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції щодо протиправності спірного наказу, проте, вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, крім іншого, вважав, що встановлення актом службової перевірки існування фактів системних порушень при видачі дозволів територіальним управлінням Держгірпромнагляду суб'єктам господарювання під керівництвом позивача, порушення порядку реєстрації ліфтів, як підстава для винесення спірного наказу та притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, є безпідставним.

В той же час, в березні 2015 року ТОВ "Краянліфт" звернулось до суду з позовом до Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області про визнання протиправною відмови відповідача щодо надання дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки (згідно з переліком) та зобов'язання відповідача надати відповідні дозволи. Зазначені спірні правовідносини були досліджені під час проведення службового розслідування та були підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2015 року, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року залишена буз змін, позов було задоволено частково.

Так, з аналізу вказаних судових рішень вбачається, що оцінюючи відмову Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області у видачі ТОВ "Краянліфт" дозвільних документів, суд виходив з того, що ТОВ "Краянліфт" до відповідача надано необхідний перелік документів, до оформлення яких останнім не висловлено будь-яких зауважень. При цьому у листах Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області (якими було відмовлено у видачі дозволу) від 23 грудня 2014 року № 3438/01 та від 17 лютого 2015 року № 507/01 не містяться посилання на виявлення в документах, наданих суб'єктом господарювання, недостовірних відомостей, як на підставу для відмови у видачі документа дозвільного характеру. Надані позивачем висновки ДП "Чорноморський експертно-технічний центр Держгірпромнагляду України" складені менш ніж за рік до дня подання заяви і цими висновками не встановлено невідповідності об'єкта експертизи вимогам законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці.

За таких обставин, відсутні передбачені ч.11 ст.21 Закону України "Про охорону праці" та ч.5 ст.4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" підстави для відмови позивачу у видачі дозвільних документів, що, в свою чергу, свідчить про протиправність відмови Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області у видачі названих дозволів.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначені обставини, встановлені вказаними судовими рішеннями, які набрали законної сили, не були досліджені судом першої інстанції по даній справі, що і спричинило помилкові висновки суду першої інстанції у цій частині.

Крім того, відповідно до ст.3 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Положеннями ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Згідно до ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Статтею 14 Закону України "Про державну службу" передбачено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Положеннями п.1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі Порядок), затвердженого Постановою КМУ від 13 червня 2000 року № 950 передбачено, що відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування.

Рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником органу державної влади (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа (п.2 Порядку).

За результатами службового розслідування члени комісії складають акт (п.8 Порядку).

Згідно до п.9 Порядку акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу державної влади (посадової особи), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в одному примірнику.

Відповідно до положень п.10 Порядку на вимогу керівника органу державної влади (посадової особи), якому доручено проведення службового розслідування, голови або членів комісії чи особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої проводилося службове розслідування, акт повинен розглядатися в їх присутності.

За результатами розгляду керівник органу державної влади (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, приймає в десятиденний термін з дати надходження акта службового розслідування відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування.

З аналізу наведених положень вбачається, що чинним законодавством керівник органу державної влади (посадова особа), який прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, наділений повноваженнями на прийняття відповідного рішення за результатами розгляду акту службового розслідування, але ці повноваження обмежені десятиденним строком, поза межами якого вказаний керівник позбавлений повноважень на прийняття такого рішення, незалежно від виявлених за наслідком проведення розслідування порушень.

Так, судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що за результатом проведеного службового розслідування, акт перевірки було складено 31 серпня 2015 року. В той же час, рішення (спірний наказ № 254-к), яким позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлено преміювання на підставі складеного акту та за наслідком проведеного розслідування, першим заступником голови Служби було винесено 15 жовтня 2015 року, тобто з пропуском десятиденного строку, наданого абз.2 п.10 Порядку для винесення відповідного рішення.

Таким чином, враховуючи, що наказ першого заступника голови Служби ОСОБА_3 від 15 жовтня 2015 року за № 254-к було винесено з порушенням строків, передбачених абз.2 п.10 Порядку, колегія суддів приходить до висновку, що спірний наказ винесений всупереч чинного законодавства, що регулює правовідносини, які виникають під час діяльності на державних посадах, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Отже, оскільки судом першої інстанції по суті було правильно вирішено справу, але допущено порушення норм матеріального права в частині обґрунтування свого рішення, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200, 201 КАС України вважає за необхідне апеляційну скаргу Служби залишити без задоволення та змінити мотивувальну частину оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року змінити в мотивувальній частині у викладеній редакції. В решті постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: ОСОБА_6 Суддя: Суддя: ОСОБА_7 ОСОБА_8