Постанова № 55837216, 09.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14776/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до суду з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, в якому просило визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №45957236 від 13.07.2015 року про стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" на користь держави 2 335 756,99 грн. виконавчого збору.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Вищого адміністративного суду від 05.11.2014 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2014 року по справі № 826/9904/13-а скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року залишено в силі.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 вересня 2013 року по справі № 826/9904/13-а було постановлено стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (ідентифікаційний код 30019801) адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 23 357 569,90 грн.

На виконання постанови від 17 вересня 2013 р. Окружним адміністративним судом м. Києва 02.12.2014 року був виданий виконавчий лист по адміністративній справі № 826/9904/13-а, а відповідачем постановою від 30.12.2014 року № 45957236 було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 826/9904/13-а.

Вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження від 30.12.2014 року № 45957236 надано боржнику семиденний термін з моменту винесення (отримання) постанови для добровільного виконання рішення суду.

17.01.2015 у зв'язку з тим, що боржника включено до реєстрів підприємств паливно- енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості на строк дії процедури погашення заборгованості відповідно до ЗУ «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

Постановою заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 08.06.2015 вказану вище постанову про зупинення виконавчого провадження від 17.01.2015 скасовано та зобов'язано державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

10.06.2015 за вих. 16027/0-33-15/2-335/1 державним виконавцем до ПАТ «Укртрансгаз» направлено вимогу щодо повідомлення про виконання судового рішення.

Згідно відмітки вхідної кореспонденції позивача вказану вимогу підприємство отримало 03.07.2015 року, зареєстровано за вх. № 18308. Доказів направлення та вручення вказаної вимоги ПАТ «Укртрансгаз» відповідач суду не надав.

13.07.2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за невиконання боржником рішення суду у строк встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження від 30.12.2014 року № 45957236 винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 2 335756,99 грн.

16.07.2015 року позивач звернувася до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 02.12.2014 по справі № 826/9904/13-а про стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2012 році в розмірі 23 357 569,90 грн., додавши платіжні доручення про сплату вказаної суми заборгованості.

Вважаючи дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору протиправними, а постанову такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами регулюються Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. №606-ХІV (далі - Закон №606-ХІV).

Відповідно до ст. 1 Закону №606-ХІV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи, щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Нормами ч. 1 і 3 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. При цьому рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч. 1 та п. 13 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною 2 статті 25 Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідного строку розпочинає примусове виконання рішення. Тобто повне виконання рішення може існувати окремо від фактичного, у випадку коли рішення виконане боржником самостійно до початку його примусового виконання у встановлений постановою про відкриття строк. Фактичне (реальне) виконання здійснюється у примусовому порядку органом ДВС, шляхом вжиття заходів примусового стягнення.

Так, державним виконавцем не було вжито належних заходів примусового стягнення, обов'язкове вжиття яких передбачено ст. 1 Закону - «для кваліфікації роботи органу ДВС, як дій, направлених на примусове виконання рішення». Винесення постанов у виконавчому провадженні не є заходом примусового виконання рішення. Такими заходами є звернення стягнення на кошти та майно боржника, вчинені у вигляді виконавчих дій та процесуально оформлені спеціальним документами, таким як акт опису та арешту майна боржника, постанова про накладення арешту та інші. Постанови про відкриття, зупинення, відкладення виконавчих дій, лише свідчить про стан виконавчого провадження (зупинено, поновлено, закінчено).

Всі вищенаведені висновки щодо підстав прийняття рішення про стягнення виконавчого збору знаходять своє підтвердження у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 № 14 - «витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово». Суд може визнати стягнення виконавчого збору необґрунтованим, якщо встановлений державним виконавцем строк для добровільного виконання рішення не узгоджувався зі строками, встановленими в ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», і був нереальним.

З матеріалів справи вбачається, 12.01.2015 позивач отримав постанову від 30.12.2014 року про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №826/9904/13-а, про що свідчить вхідний штамп з реєстраційним номером 219 ПАТ «УКРТРАНСГАЗ».

В постанові від 30.12.2014 позивачу запропоновано «виконати рішення суду у семиденний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження».

13.01.2015 ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» подано до Відділу ПВР ДВС України заяву №142/6 від 13.1.2015 року про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

17.01.2015 державним виконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №45957236 на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (передбачає обов'язкове зупинення ВП на підставі перебування підприємства Боржника у Реєстрі підприємств паливно-енергетичного комплексу, що беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу").

03.07.2015 на адресу ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» надійшла вимога державного виконавця №16027-0-33-15/2-335/1 щодо повідомлення про стан виконання рішення суду згідно виконавчого листа №826/9904/13-а, виданого 02.12.2014 року Окружним адміністративним судом міста Києва.

13.07.2015 позивач отримав по пошті постанову від 08.06.2015 року про скасування постанови про зупинення виконавчого провадження №45957236 від 17.01.2015 року. Але, не дивлячись на скасування постанови від 17.01.15 про зупинення виконавчого провадження, у Відповідача з 17.01.2015 по 13.07.15 (до фактичного отримання постанови про скасування зупинення виконавчого провадження) не було правових підстав для вчинення будь-яких дій за виконавчим листом Окружного адміністративного суду м. Києва №826/9904/13-а від 02.12.2014, тим більше в примусовому порядку.

16.07.2015 ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» подано заяву про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку із повним фактичним виконанням Позивачем виконавчого листа №826/9904/13-а виданого 02.12.2014.

13.07.2015 року державним виконавцем Відділу ПВР ДВС України винесено постанову про стягнення з ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» виконавчого збору в розмірі 10% від загальної суми боргу, що складає 2 335 756,99 грн. Постанова мотивована невиконанням позивачем рішення в строк, встановлений у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Те, що позивачем не були пропущені строки на добровільне виконання виконавчого листа №826/9904/13-а, свідчить те, що оскільки відповідач зазначив про необхідність добровільного виконання рішення суду протягом семи днів з моменту отримання постанови, строк на добровільне виконання постанови суду у справі №826/9904/13-а почав свій перебіг на наступний день після отримання цієї постанови, тобто, починаючи з 13.01.2015 і мав завершитись 19.01.2015.

Але, саме в цей період відповідачем 17.01.2015 було винесено постанову про зупинення виконавчого провадження ВП №45957236 на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначене є свідченням того, що на п'ятий день добровільного виконання рішення суду у справі №826/9904/13-а виконавче провадження ВП №45957236 було зупинено.

Отже, після поновлення виконавчого провадження постановою, яка була отримана позивачем 13.07.2015, строк на добровільне виконання рішення почав свій перебіг заново.

Після поновлення виконавчого провадження ВП №45957236 у позивача був строк на добровільне виконання виконавчого листа №826/9904/13-а, тобто, починаючи з 14.07.2015. Саме у вказаний період позивачем в повному обсязі було виконано постанову суду у справі №826/9904/13-а, враховуючи, що останнє платіжне доручення датовано 15.07.2015.

При цьому, починаючи з 09.07.2015 Позивач розпочав самостійно виконувати рішення суду шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ДВС України. Загальна сума коштів, яка була сплачена, становить 23 357 569,90 грн., а не 20 793 053,97 грн., як про це вказує суд 1-ї інстанції в оскаржуваній постанові, враховуючи той факт, що у відповідача не було правових підстав для утримання з перерахованої позивачем суми коштів 2 335 756,99 грн. на виконавчий збір, оскільки позивачем виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва №826/9904/13-а від 02.12.2014 було виконано в межах строку, визначеного для добровільного виконання, що, відповідно, виключає можливість винесення в даному випадку постанови про стягнення виконавчого збору.

Отже, позивач в повному обсязі виконав виконавчий лист №826/9904/13-а, виданий 02.12.2014 року Окружним адміністративним судом міста Києва, в період перебігу строку на добровільне виконання постанови суду у справі №826/9904/13-а.

На підставі викладеного, дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору на суму в розмірі 2 335 756,99 грн. є протиправними а сама постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність свого рішення, доводи, викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові суду першої інстанції, та є підставою для її скасування.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з помилковим застосуванням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до ст. 198, 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2015 р. - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ВП №45957236 від 13.07.2015 року про стягнення з ПАТ "Укртрансгаз" на користь держави 2 335 756,99 грн. виконавчого збору.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 15.02.2016 р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.