Постанова № 55837146, 19.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2016 року

справа № 808/2757/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Чередниченко В.Є. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07.09.2015 р. у справі № 808/2757/15 за позовом Комунального підприємства "Запоріжринок" до Державної фінансової інспекції у Запорізькій області про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Запоріжринок" звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення відповідача від 24.04.2015 №004-14/115 “Про обов'язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.04.2015р. Токмацькою об’єднаною Державною фінансовою інспекцією ДФІ в Запорізькій області було прийнято рішення № 004-14/115 “Про обов’язкові вимоги щодо усунення порушень, виявлених ревізією”, яким було встановлено ряд порушень з боку КП “Запоріжринок”.

Позивач зазначає, що вимоги законодавства підприємством виконувались в повному обсязі.

Враховуючи, що КП “Запоріжринок” у своїй діяльності має керуватися рішеннями компетентних органів місцевого самоврядування, жодних порушень з виконання фінансової дисципліни при наданні благодійної допомоги підприємство не допустило, вимоги відповідача щодо повернення коштів, витрачених на благодійну допомогу, вважає незаконними.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що порушень діючого законодавства, про які йдеться у вимозі, позивач не допускав. Крім того, така вимога пред’явлена позивачу не у спосіб, що передбачений ст.. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Відповідач – Державна фінансова інспекції в Запорізькій області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Відповідач зазначив, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено вимоги ст. 244-2 КАС України.

Так, Відповідачем при поданні заперечень на адміністративний позов було звернуто увагу суду на правову позицію колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену в постановах від 15.04.2014 року по справі № 21-40а14 та від 13.05.2014 по справі № 21-89а14. За результатами розгляду зазначених справ Верховний Суд України дійшов висновку про те, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов’язки для позивача.

У справі, яка розглядається, пред’явлено вимоги, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір, та відповідно повинні бути досліджені в ході розгляду позовної заяви про стягнення збитків.

Проте, зазначена правова позиція не була врахована судом.

Позивачем надано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить залишити рішення суду без змін, як законне та обгрунтоване.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, проси залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги від 24.04.2015р. стали матеріали ревізії, Токмацькою об’єднаною державною фінансовою інспекцією проведеної щодо діяльності КП “Запоріжринок” за період з 01.07.2011р. по 31.12.2014р., та висновки що були викладені в Акті № 004-21/1 від 13.03.2015р.

На підставі зазначеного акту Токмацькою ОДФІ, листом від 24.04.2015 № 004-14/115 КП „Запоріжринок” запропоновано:

- стягнути витрати на заправку пальним орендованих автомобілів та незаконно виплачену орендну плату, внаслідок здійснення їх по нікчемним договорам оренди автомобілів, у загальній сумі 55687,99 грн., шляхом внесення коштів до каси або на розрахунковий рахунок КП „Запоріжринок”, у тому числі за рахунок осіб, винних в укладанні нікчемних договорів та проведених по тим витрат, на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 130-136 Кодексу законів про працю;

- стягнути з осіб, винних в витрачанні коштів на видовищно-розважальні заходи в сумі 9519,0 грн., шляхом внесення коштів до каси або на розрахунковий рахунок КП „Запоріжринок” на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України , ст. 130-136 Кодексу законів про працю;

- стягнути з осіб, винних в витрачанні коштів на благодійну фінансову допомогу в сумі 700,0 грн., шляхом внесення коштів до каси або на розрахунковий рахунок КП „Запоріжринок” на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 130-136 Кодексу законів про працю;

- провести взаємозвірку з контрагентами по дебіторській заборгованості і при підтвердженні поновити в обліку та відшкодувати за рахунок осіб, винних у невжитті заходів по стягненню дебіторської заборгованості, на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 130-136 Кодексу законів про працю;

- стягнути з осіб, винних в сплаті доплат за суміщення посад та розширення зон обслуговування в сумі 5677,16 грн., шляхом внесення коштів до каси або на розрахунковий рахунок КП „Запоріжринок” на підставі ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст. 130-136 Кодексу законів про працю;

- провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум єдиного соціального внеску і повернути зайво сплачені кошти на загальну суму 3397,84 грн. або зарахувати в рахунок майбутніх платежів.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У адміністративній справі, що розглядається відповідачем пред’явлено вимогу від 2404.2015 року №004-14/115 про усунення порушень, виявлених під час ревізії позивача. При цьому оскаржувана вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Виходячи з викладених обставин справи та зазначених правових норм, суд апеляційної інстанції вважає, що підстави для задоволення заявлених позивачем вимог щодо скасування рішення відповідача, яке не породжує безпосередніх прав чи обов’язків для підконтрольного підприємства, відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, підлягає врахуванню іншими судами загальної юрисдикції.

Вищенаведена правова позиція суду апеляційної інстанції відповідає практиці Верховного Суду України в цій категорії справ (постанови від 15 квітня 2014 року у справах №№21-40а14, 21-63а14).

Судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового висновку про обов’язковість вимоги, у якій викладено виключно пропозиції щодо відшкодування збитків, нанесених об’єкту контролю.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області задовольнити, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року – скасувати, у задоволенні позову – відмовити.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Запорізькій області – задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у справі №808/2757/15 – скасувати.

У задоволенні позову Комунального підприємства «Запоріжринок» - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Постанову складено в повному обсязі 26.01.2016 року.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун