Постанова № 55836694, 17.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 р. Справа № 804/14810/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медхауз свіс ГМБХ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медхауз свіс ГМБХ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 28.09.2015 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Медхауз свіс ГМБХ» (код за ЄДРПОУ 35341093) з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарів (робіт, послуг) від ТОВ «НЕОН КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 39565842), ОСОБА_2 (код НОМЕР_2) за період з 01.02.2015р. по 28.02.2015р., ТОВ «УНІСОН ОСОБА_3» (код ЄДРПОУ 39577373), ТОВ «ПРОДЖЕК СТАР» (код ЄДРПОУ 39590745), ТОВ «К-ТЕК» (код ЄДРПОУ 36472831), ТОВ «ЛІЦИНІЯ» (код ЄДРПОУ 39523569) за період з 01.04.2015р. по 30.04.2015р., ТОВ «ТЕХ-РЕСУРС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39172975), ТОВ «УНІСОН ОСОБА_3» (код ЄДРПОУ 39577373) за період з 01.05.2015р. по 31.05.2015р. та подальшої їх реалізації за відповідні періоди, за результатами якої складено акт від 11.09.2015 р. №3086/04-63/224-35341093. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 року № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 289479,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 144739,50 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просив позов задовольнити, не заперечував щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Медхауз свіс ГМБХ» (код за ЄДРПОУ 35341093) з питань дотримання вимог податкового законодавства при придбанні товарів (робіт, послуг) від ТОВ «НЕОН КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 39565842), ОСОБА_2 (код НОМЕР_2) за період з 01.02.2015р. по 28.02.2015р., ТОВ «УНІСОН ОСОБА_3» (код ЄДРПОУ 39577373), ТОВ «ПРОДЖЕК СТАР» (код ЄДРПОУ 39590745), ТОВ «К-ТЕК» (код ЄДРПОУ 36472831), ТОВ «ЛІЦИНІЯ» (код ЄДРПОУ 39523569) за період з 01.04.2015р. по 30.04.2015р., ТОВ «ТЕХ-РЕСУРС ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 39172975), ТОВ «УНІСОН ОСОБА_3» (код ЄДРПОУ 39577373) за період з 01.05.2015р. по 31.05.2015р. та подальшої їх реалізації за відповідні періоди.

Перевіркою встановлено:

документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання; контрагенти-постачальники ТОВ «НЕОН КОМПАНІ», ТОВ «УНІСОН ОСОБА_3», ТОВ «ПРОДЖЕК СТАР», ТОВ «К-ТЕК», ТОВ «ЛІЦИНІЯ», ТОВ «ТЕХ-РЕСУРС ПЛЮС» - контрагент-покупець ТОВ «Медхауз свіс ГМБХ» у лютому, квітні та травні 2015 року;

п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 - VI (із змінами, внесеними Законами України) завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 289478,62 гри., у т ч.:

за лютий 2015 року в сумі ПДВ 60768,80 грн.,

за квітень 2015 року в сумі ПДВ 109900,82 грн.,

за травень 2015 року в сумі ПДВ 118809,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 11.09.2015 р. №3086/04-63/224-35341093 на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 року № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 289479,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 144739,50 грн.

Як вбачається з акту перевірки, в розділі 3 Акту зазначено, що по кожному з вищезазначених контрагентів-постачальників Позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських операцій надані всі необхідні первинні документи, а саме:

-Витяги з Єдиного реєстру податкових накладних;

договори із контрагентами-постачальниками ТОВ «НЕОН КОМПАНІ», ТОВ «УНІСОН ОСОБА_3», ТОВ «ПРОДЖЕК СТАР», ТОВ «К-ТЕК», ТОВ «ЛІЦИНІЯ», ТОВ «ТЕХ-РЕСУРС ПЛЮС»;

видаткові накладні, що підтверджують факт поставки товарів контрагентами-постачальниками ТОВ «НЕОН КОМПАНІ», ТОВ «УНІСОН ОСОБА_3», ТОВ «ПРОДЖЕК СТАР», ТОВ «К-ТЕК», ТОВ «ЛІЦИНІЯ», ТОВ «ТЕХ-РЕСУРС ПЛЮС»;

банківські виписки, що підтверджують факт оплати Позивачем поставлених контрагентами-постачальниками ТОВ «НЕОН КОМПАНІ», ТОВ «УНІСОН ОСОБА_3», ТОВ «ПРОДЖЕК СТАР», ТОВ «К-ТЕК», ТОВ «ЛІЦИНІЯ», ТОВ «ТЕХ-РЕСУРС ПЛЮС» товарів;

оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, 361, 281;

товарно-транспортні накладні, що підтверджують факт постачання товару Позивачем власним транспортом і за власний рахунок.

Крім того, позивачем надано докази щодо наявності власного транспортного засобу, яким здійснювалася поставка товару.

В розділі 3 Акту зазначено, що оприбуткований товар зберігається на складі позивача за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Ударників, б. 27.

У наступні періоди товари, що були придбані Позивачем у контрагентів - постачальників ТОВ «НЕОН КОМПАНІ», ТОВ «УНІСОН ОСОБА_3», ТОВ «ПРОДЖЕК СТАР», ТОВ «К-ТЕК», ТОВ «ЛІЦИНІЯ», ТОВ «ТЕХ-РЕСУРС ПЛЮС», були повністю реалізовані покупцям Позивача, на підтвердження чого останнім надано відповідні документи: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи, що підтверджують факт реалізації товарів покупцям Позивача.

В Акті (8 абзац 19 сторінки) зазначено, що згідно даних АІС ДПС «Податковий блок», баз АРМ «Митниця» встановлено, що у підприємств-постачальників ТОВ «НЕОН КОМПАНІ», ТОВ «УНІСОН ОСОБА_3», ТОВ «ПРОДЖЕК СТАР», ТОВ «К-ТЕК», ТОВ «ЛІЦИНІЯ», ТОВ «ТЕХ-РЕСУРС ПЛЮС» імпортні вантажно-митні декларації з зазначеними у податкових накладних кодами товару згідно УКТ ЗЕД НОМЕР_3 (термометри в асортименті), НОМЕР_4 (електронні дитячі ваги) за 2014 р., січень - травень 2015 р. відсутні.

Проте, Відповідачем не доведено той факт та не надано жодних доказів того, що вищевказані підприємства-постачальники є імпортерами. А тому висновок, який робить Відповідач щодо ТОВ «НЕОН КОМПАНІ», ТОВ «УНІСОН ОСОБА_3», ТОВ «ПРОДЖЕК СТАР», ТОВ «К-ТЕК», ТОВ «ЛІЦИНІЯ», ТОВ «ТЕХ-РЕСУРС ПЛЮС» як імпортерів, не приймається судом.

Відповідач обґрунтовує відсутність реальності здійснення господарської операції тим, що у контрагентів-постачальників Позивача ТОВ «НЕОН КОМПАНІ», ТОВ «УНІСОН ОСОБА_3», ТОВ «ПРОДЖЕК СТАР», TOB «К-ТЕК», ТОВ «ЛІЦИНІЯ», ТОВ «ТЕХ-РЕСУРС ПЛЮС» відсутні основні засоби та необхідний штат кваліфікованих працівників у кількості, достатній для здійснення поставки товарів.

Проте, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Аналогічна правова позиція зазначена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26.06.2013 у справі № 2а-7459/12/2670.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобовязання з податку на додану вартість.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Також суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі «Інтерсплав проти України».

Так, у п. 37 рішення вказується: «Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови».

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: «На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Також, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (Ухвала ВАСУ від 20.01.2015 року № К/800/15312/13).

Згідно ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 28.09.2015 року № НОМЕР_1.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 6513,28 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1