Постанова № 55836687, 01.12.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2015 р. Справа № 804/15434/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 11.09.2015 року №2152/1 «Про звільнення працівників органів юстиції» в частині звільнення ОСОБА_2;

поновити ОСОБА_2 на посаді спеціаліста 1-ої категорії відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в порушення вимог чинного законодавства відповідачем не ознайомлено про рішення про початок проведення перевірки, у звязку з чим позивача звільнено протиправно.

Представник відповідача надав заперечення в яких зазначив, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки Порядок проведення перевірки відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» не визначає спосіб доведення рішення про початок проведення перевірки до відома посадових осіб щодо яких здійснюється перевірка. У Головному територіальному управлінні юстиції у Донецькій області склалася практика доведення таких рішень до відома субєктів перевірки, які здійснюють повноваження в установах на підконтрольній території, начальниками районних, міськрайонних, міських управлінь юстиції області. Інші особи, які перебувають з Головним територіальним управлінням юстиції у Донецькій області у трудових правовідносинах, проте не здійснюють повноважень і не надали відомостей щодо засобів звязку на контрольованій території, інформуються через оприлюднення у встановленому порядку рішень про початок проведення перевірки на веб-ресурсах.

З огляду на вищевикладене, позивачу слід відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони не заперечували щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала у відділі державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Донецьку з 2011 року.

З 2012 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У звязку з проведенням антитерористичної операції, позивачу разом з родиною довелось переїхати до міста Дніпропетровська, де взятий на облік до відповідного органу соціального захисту населення, як особа, що перемістилась з тимчасово окупованої території України (довідка від 05.11.2014 року №1205000346).

Зі слів позивача, у жовтні 2015 року від знайомих колег стало відомо про звільнення з роботи у звязку з неподанням документів для проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», під час проведення такої перевірки в районних управліннях юстиції у місті Донецьку.

Так, згідно матеріалів справи, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 25 листопада 2014 року № 247/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області» Головне управління юстиції у Донецькій області, на теперішній час Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області перемістилося до міста Краматорська Донецької області.

Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області починаючи з грудня 2014 року по теперішній час працює та виконує свої функції у повному обсязі за новим місцем перебування: 84313, Донецька область, м. Краматорськ бул. Машинобудівників, 32.

Відповідно до вище значеного Наказу Міністерства юстиції України від 25 листопада 2014 року № 247/7 «Про переміщення органів та установ юстиції Донецької області», виконуючому обовязки начальника Головного управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3, наказано довести до відома всіх працівників Головного управління юстиції у Донецькій області, підпорядкованих територіальних органів та установ, запропонувати їм переведення на роботу в іншу місцевість разом із відповідним органом або установою юстиції, одночасно попередивши про наступне звільнення на підставі п.6 частини першої ст.36 Кодексу законів про працю України у разі відмови від переведення на роботу в іншу місцевість разом із органом або установою.

На момент розгляду справи, відповідачем не надано докази щодо того, що на адресу позивача надходили відповідні пропозиції щодо переведення на роботу в іншу місцевість разом з відповідним органом юстиції.

Відповідно до ч. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №563 «Про затвердження порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених ч. 3 і ч. 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» організація проведення перевірки покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої проводиться перевірка. Крім того, згідно ч. 6 Постанови, рішення про початок проведення перевірки в органі оприлюднюється в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та в той самий день доводиться відповідним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці.

Згідно наказу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 21 серпня 2015 року № 948/4 «Про початок проведення в районних управліннях юстиції у місті Донецьку перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» управлінню кадрової роботи та державної служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області забезпечити: доведення цього наказу до відома посадових осіб Будьоннівського, Ворошиловського, Калінінського, Київського, Кіровського, Куйбишевського, Ленінського, Петровського, Пролетарського районних управлінь юстиції у місті Донецьку, які перемістились на підконтрольну Україні територію разом з установою, фактично виконують визначені повноваження шляхом ознайомлення з ним під особистий підпис.

Вказаним наказом також визначено день початку проведення перевірки - 01 вересня 2015 року.

Згідно наданих відповідачем заперечень, оскільки станом на 21.08.2015 року у Головного територіального управління юстиції у Донецькій області був відсутній офіційний веб-сайт, сканована копія наказу № 948/4 того ж дня спрямована на електрону адресу Міністерства юстиції України.

В подальшому, позивача звільнено згідно наказу від 11.09.2015 року №2152/1 з посади спеціаліста І категорії відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у місті Донецьку на підставі пункту 7-2 ст.36 Кодексу законів про працю України, оскільки нею у строк з 01.09.2015 по 10.09.2015 не було подано заяву відповідно до вимог ст. 4 Закону України № 1682-VII від 16.09.2014 «Про очищення влади», що є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви, та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Згідно з частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014 року № 1682-VII (далі - Закон) визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.

Відповідно до ст.1 наведеного Закону, очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Статтею 2 передбачено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: 1) Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністра України, а також міністра, керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, Голови Національного банку України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, їх перших заступників, заступників; 2) Генерального прокурора України, Голови Служби безпеки України, Голови Служби зовнішньої розвідки України, начальника Управління державної охорони України, керівника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, керівника податкової міліції, керівника центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, їх перших заступників, заступників; 3) військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації; 4) членів Вищої ради юстиції, членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, професійних суддів, Голови Державної судової адміністрації України, його першого заступника, заступника; 5) ОСОБА_5 Президента України, Керівника Державного управління справами, Керівника Секретаріату Кабінету Міністрів України, Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, їх перших заступників, заступників; 6) начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту; 7) посадових та службових осіб органів прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Національного банку України; 8) членів Центральної виборчої комісії, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, голів та членів національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, державне регулювання у сферах зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг; 9) керівників державних, у тому числі казенних, підприємств оборонно-промислового комплексу, а також державних підприємств, що належать до сфери управління суб'єкта надання адміністративних послуг; 10) інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування; 11) осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пунктах 1 - 10 цієї частини.

Так, відповідно до ст.4 Закону, особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).

Заява подається не пізніше ніж на десятий день з дня початку проведення перевірки у відповідному органі, на підприємстві згідно з планом проведення перевірок, затвердження якого передбачено пунктом 3 частини другої статті 5 цього Закону.

Неподання заяви у строк, передбачений частиною другою цієї статті, є підставою для звільнення особи із займаної посади не пізніш як на третій день після спливу строку на подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону.

Порядок проведення перевірки відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №563 (далі - Порядок), визначає механізм проведення перевірки достовірності відомостей, що подаються посадовими і службовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також особами, які претендують на зайняття відповідних посад, щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади" (далі - перевірка).

Згідно п.49-1 Порядку перевірці підлягають особи, які займають посади, передбачені пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону, а також особи, за якими в установленому законодавством порядку зазначені посади зберігаються.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що організація проведення перевірки покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої проводиться перевірка (далі - керівник органу).

Відповідно до п.п.5-8 Порядку, керівник органу або голова суду згідно з планом проведення перевірок, затвердженим Кабінетом Міністрів України, приймає рішення про початок проведення перевірки у відповідному органі (далі - початок проведення перевірки в органі), в якому встановлює дату початку проведення перевірки, а також відповідальним за проведення перевірки визначає кадрову службу чи інший структурний підрозділ такого органу (далі - відповідальний структурний підрозділ).

Рішення про початок проведення перевірки в органі оприлюднюється в день його прийняття на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, та в той самий день доводиться відповідальним структурним підрозділом такого органу до відома осіб, які підлягають перевірці.

У разі коли в органі, в якому проводиться перевірка, відсутня технічна можливість для оприлюднення рішення про початок проведення перевірки в органі, такий орган надсилає зазначене рішення в день його прийняття у паперовій та електронній формі (скановану копію у форматі pdf) на електронну адресу органу, якому підпорядковується зазначений орган. Орган, якому підпорядковується орган, в якому проводиться перевірка, у той самий день оприлюднює рішення на власному офіційному веб-сайті.

Особа, яка підлягає перевірці, зобов'язана у десятиденний строк з дня початку проведення перевірки в органі подати до відповідального структурного підрозділу: 1) у разі незастосування заборон, передбачених частиною третьою або четвертою статті 1 Закону:

власноручно написану заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом, про те, що до неї не застосовуються заборони, передбачені частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, про згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей щодо неї за формою згідно з додатком 1;

копії, засвідчені підписом керівника кадрової служби і скріплені печаткою (далі - засвідчені копії):

- сторінок паспорта громадянина України з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу паспорта та місце реєстрації;

- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України);

- декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік, складеної за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація).

Відповідно до п.10 Порядку повідомлення особою, яка підлягає перевірці, в заяві про те, що до неї застосовуються заборони, визначені частиною третьою абочетвертою статті 1 Закону, або неподання нею заяви у строк, зазначений у пункті 8 цього Порядку, є підставою для звільнення особи з посади, що вона обіймає, не пізніш як на третій день після подання такої заяви або закінчення строку подання заяви та застосування до неї заборони, передбаченої відповідно частиною третьою або четвертою статті 1 Закону.

Так, посилання відповідача на той факт, що розміщення рішення про початок перевірки на сайті Міністерства юстиції України є належним способом повідомлення відповідних субєктів перевірки, судом не приймаються, оскільки, розміщення рішення про початок проведення перевірки на офіційному веб-сайті органу, в якому проводиться перевірка, є лише додатковою умовою для належного повідомлення відповідних осіб, яка не знімає з відповідача обовязку, як це передбачено Порядком - в той самий день доводити до відома осіб, які підлягають перевірці, про таке рішення.

Також, суд звертає увагу відповідача, що оскільки позивача взято на облік, як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою від 05.11.2014 року №1205000346 (в якій зазначено контактну адресу), у відповідача були достатні можливості щодо встановлення місцезнаходження відповідача.

Відповідно до вимог статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

У відповідності до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 11.09.2015 року №2152/1 «Про звільнення працівників органів юстиції» в частині звільнення ОСОБА_2.

Поновити ОСОБА_2 на посаді спеціаліста 1-ої категорії відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м.Донецьку.

Постанова підлягає негайному виконанню, відповідно до п.3 ч. 1 ст. 256 КАС України, в частині поновлення на посаді.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1