Постанова № 55836632, 17.11.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 р. Справа № 804/14427/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення рішення №10417/10/174 від 26.05.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковий орган протиправно виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення стосовно нарахування грошового зобовязання з транспортного податку, оскільки даний податок згідно пункту 4 Прикінцевих положень ПК України віднесено до місцевих податків і зборів, а тому саме відповідна місцева рада повинна встановлювати ставку цього податку, зокрема, у 2015 році. Станом на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, Криворізька міська рада не приймала рішення про визначення ставки транспортного податку. Також позивач наголосив на тому, що з урахуванням вимог підпункту 4.1.9 ст.4 ПК України контролюючий орган наділений правом на адміністрування транспортного податку лише з 2016 року, оскільки Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, яким введено транспортний податок, набрав чинності лише 01.01.2015 року. А згідно підпункту 4.1.9 ст.4 ПК України зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситись пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду. На підставі викладеного позивач вважає, що існує неоднозначне тлумачення прав та обовязків платника податків, а тому повинен застосовуватися принцип презумпції правомірності рішень платника податків, який визначений у п.п. 4.1.4 ст. 4 та п.56.21 ст. 56 ПК України.

Відповідач надав заперечення в яких зазначив, що Криворізька північна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Сторони в судове засідання не зявилися, просили розглянути справу за особистої відсутності.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін відповідно до положень ст.128 КАС України в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Позивач є власником транспортного засобу Toyona Land Cruiser 200, 2012 року випуску, обєм двигуна 4461 куб.см., що підтверджується інформацією з бази даних ДАІ, яка надана відповідачем та міститься у матеріалах справи.

Позивач отримав від відповідача податкове повідомлення рішення № 10417/10/174 від 26.05.2015 року, яким визначено суму грошового зобовязання у розмірі 25000,00 грн.

Згідно статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Обєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з обєкта/обєктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Транспортний податок відновиться до податку на майно згідно ПК України.

У відповідності до п.10.1.1 ст. 10 ПК України податок на майно є місцевим податком і збором.

У пунктах 10.2 та 10.3 ст. 10 ПК України зазначено, що місцеві ради обовязково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п. 12.3.5 ст. 12 ПК України у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обовязковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Згідно п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 року, рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для обєктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Якщо сільською, селищною або міською радою не прийнято рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковим згідно з Кодексом, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (абз. шостий п. 4 розділу I Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII).

За вказаних обставин незважаючи на відсутність рішення міської ради про встановлення транспортного податку, що є обов'язковим згідно з ПК України, в силу прямої вказівки ПК України такий податок до прийняття рішення справляється виходячи з норм ПК України із застосуванням їх мінімальних ставок.

Як вже було встановлено судом вище, мінімальна ставка транспортного податку становить 25000,00 грн. на рік.

За вказаних обставин податковий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, який передбачений Конституцією та законами України.

Судом відхиляється посилання позивача на те, що адміністрування транспортного податку податковим орган повинно здійснюватися не раніше 2016 року з наступних причин.

Згідно підпункту 4.1.9 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Тобто принцип стабільності передбачає лише неможливість зміни елементів податків пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також те, що податки та збори не можуть змінюватися протягом бюджетного року, однак не забороняє можливість введення нових податків пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, у якому такі податки будуть діяти.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015 року, введено новий податок транспортний податок з 01.01.2015 року.

Отже, вказаним вище законом України не змінювались будь-які елементи транспортного податку.

Таким чином, податковий орган вправі адмініструвати транспортний податок з 01.01.2015 року.

Отже, законодавство не допускає неоднозначне тлумачення прав та обовязків платника податків.

На підставі викладеного суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до статті 94 КАС України судові витрати у разі відмови у задоволенні позову покладаються на позивача.

Позовна заява подана до суду 15.06.2015 року, що вбачається із штампу суду.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 34,41 грн.

За подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру встановлюється ставка судового збору в розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Станом на 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата складає 1218,00 грн. (стаття в редакції на момент звернення до суду).

Згідно листа Вищого адміністративного суду України № 165/11/13-12 від 18.01.2012 року «Щодо адміністративних позовів майнового характеру» окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.

Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Зі змісту рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

Таким чином, оскільки позовні вимоги позивача містять вимоги майнового характеру про скасування податкових повідомлень-рішень, позивачу необхідно сплатити судовий збір у відповідних розмірах.

За вказаних обставин, оскільки суд відмовив у задоволенні позову, то позивач повинен доплатити судовий збір у розмірі 1792,59 грн.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1792,59 грн. отримувач - УДКСУ у Красногвардійському р-ні м. Дніпропетровська Дніпропетровської обл., код ЄДРПОУ (отримувача) - 37989253, рахунок - 31210206784008, банк - ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО - 805012, код бюджетної класифікації 22030001.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1