Ухвала суду № 55836320, 01.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2016 року м. Київ К/800/66205/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Продтранс»

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.09.2014 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 року

у справі № 824/2462/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продтранс»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Продтранс» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 року, у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки ТОВ «Продтранс», яка призначена відповідно до наказу від 04.06.2014 року № 964, прийнятого на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідачем складено акт від 23.06.2014 року № 1327/24-12-22-01/33336867, яким встановлено порушення: - п. 188.1 ст. 188, п.п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, всього за листопад 2013 року в сумі 12 652, 00 грн.; - п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 в результаті здійснення продажу позивачем транспортного засобу DAF 95XF 430 за іноземну валюту 12 500 дол. США без отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України на період, необхідний для здійснення такої операції.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.07.2014 року: - № 0002972201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ в розмірі 18 978, 00 грн., з них сума завищення бюджетного відшкодування - 12 652, 00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 6 326, 00 грн.; - № 0002982206, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язання та штрафна санкція за порушення вимог валютного законодавства в розмірі 99 912, 50 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стала реалізація позивачем транспортного засобу DAF 95XF 430 по заниженій ціні, що призвело до заниження податкового зобов'язання, а також продаж цього транспортного засобу за іноземну валюту без отримання індивідуальної ліцензії НБУ за період, необхідний для здійснення такої операції.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку щодо їх необґрунтованості.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Пункт 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України передбачає, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Встановлено, що перевірка проводилась на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів у Чернівецькій області Вороніна М.С. в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42014260240000006 від 20.03.2014 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Постановою старшого слідчого з ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів у Чернівецькій області Вороніна М.С. від 17.07.2014 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42014260240000006 від 20.03.2014 року стосовно службових осіб ТОВ «Продтранс», закрито у зв'язку з відсутністю в їх діянні складу краніального правопорушення.

Разом з тим, даною постановою встановлено, що в діях службових осіб ТОВ «Продтранс» формально вбачаються факти ухилення від сплати податків шляхом заниження вартості автомобіля при його реалізації. Однак суми на кваліфікацію дій за ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України не достатньо.

Отже, суди дійшли правильних висновків щодо необґрунтованих доводів позивача про безпідставність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки перевірка призначена в рамках кримінального провадження, де предметом не є податки та/або збори.

Судами встановлено, що 11.10.2013 року між ТОВ «Продтранс» та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу №2, згідно змісту якого позивач реалізував ОСОБА_5 вантажний сідловий тягач марки «DAF 95 XF 430», 1999 року випуску, білого кольору, номер кузова № НОМЕР_1, за ціною 24 000, 00 грн. (у т.ч. ПДВ 4 000, 00 грн.).

Відповідно до абзацу першого п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань (абзац другий п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України).

На підтвердження даної господарської операції в матеріалах справи наявна видаткова накладна, акт прийому-передачі транспортного засобу, податкова накладна, прибутковий касовий ордер на отримання готівки від ОСОБА_5 в сумі 24 000, 00 грн.

Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов'язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. По своїй правовій суті господарська операція є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підвереджують факт її проведення.

Основною первинною ознакою господарської операції є її реальність, а наявність первинних документів є вторинною, похідною ознакою. Належне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не свідчить про безумовну їх відповідність самому змісту операції. Правові наслідки створює сама господарська операція, а не первинні документи, які не відповідають її змісту.

В ході судового розгляду даної справи судом першої інстанції на підставі допиту свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 встановлено, що транспортний засіб DAF 95 XF 430 придбаний у ТОВ «Продтранс» за 12 500, 00 дол. США.

В свою чергу, свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не спростували відповідний факт.

Тому суд прийшов до висновку, що з боку свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснення є непослідовними та містять суперечності.

За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що в первинних документах ТОВ «Продтранс» містяться неправдиві відомості щодо вартості реалізованого вантажного сідлового тягача марки «DAF 95 XF 430» громадянину ОСОБА_5, оскільки транспортний засіб реалізований позивачем ОСОБА_5 за 12 500, 00 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 12.10.2013 року становить 99 912, 50 грн.

Крім того, відповідно до висновку експертного дослідження (автотоварознавче дослідження) від 19.02.2014 року №2-д та висновку експерта №299-а від 07.06.2014 року середня ринкова вартість автомобіля марки «DAF 95 XF 430» станом на 12.10.2013 року складала 126 930, 00 грн.

Відповідно до п. «г» п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 (далі - Декрет) індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції: використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Відповідно до абз. 3 п. 2 ст. 16 Декрету до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.

Отже, судовими рішеннями вірно встановлено, що у зв'язку із неповним визначенням податкових зобов'язань з ПДВ по дослідженій вище господарській операції позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2013 року на суму 12 652, 00 грн. (99 912, 50 - 24 000, 00 = 75 912, 50; 75 912, 50/20*120 = 12 652, 08 грн.), а також застосовано штрафні санкції в результаті здійснення продажу товару за іноземну валюту без отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продтранс» залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.09.2014 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 року у справі № 824/2462/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук