Ухвала суду № 55836297, 19.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2016 року

справа № 808/8528/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Манцові Д.В.

за участю представників:

позивача: - не з’явився

відповідача: - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року

у справі № 808/8528/15

за позовом Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія»

про стягнення коштів за податковим боргом,-

ВСТАНОВИВ:

Бердянська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська інвестиційно-будівельна компанія», в якому стягнути кошти у розмірі суми податкового з податку на додану вартість із вироблених у Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1217,45 грн. з рахунків ТОВ «Львівська інвестиційно-будівельна компанія».

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.11.2015 відмовлено Бердянській державній податковій інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернуто позовну заяву Бердянської об’єднаної державної інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області із усіма доданими до неї документами відповідно до п.1 ч.3 ст.108 КАС України у зв’язку з тим, що у встановлений судом строк позивач не усунув визначені судом недоліки. Щодо клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору суд зазначав, що даний факт не підтверджений належними та допустимими доказами.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою направити до Запорізького окружного адміністративного суду для подальшого розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем подавалось клопотання про відстрочення в якому просив врахувати майновий стан установи, відсутність фінансування та арештовані розрахункові рахунки на підставі наказу Господарського суду Запорізької області від 19.09.2014 № 908/2530/14. Також зазначає, що скаржник є бюджетною, неприбутковою організацією та видатки на сплату судового збору відносяться до видатків, які проводяться за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» та не можуть оплачуватися в зв’язку з арештом розрахункових рахунків. Разом з тим, посилається на п. 8 ч. 3 ст. 19 Конституції України згідно якого однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвал суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 позову заяву Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області залишена без руху у зв’язку з тим, що заявником не сплачено судовий збір у розмірі та порядку, встановленому Законом України «Про судовий збір», тобто не дотримано вимоги ч.3 ст.106 КАС України, Закону України «Про судовий збір».

Зазначена ухвала отримана позивачем 17.11.2015, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 12).

Позивачем 19.11.2015 подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому з посиланням на те, що кошторисом на 2015 рік не передбачено витрат на сплату судового збору, просив відстрочити сплату судового збору.

В задоволенні клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору судом відмовлено, оскільки дане клопотання необґрунтоване і враховуючи, що заявник не усунув недоліки подання, про які йшлося в ухвалі суду від 05.11.2015, позовна заява повернута відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України, про що судом першої інстанції прийнято ухвалу у даній справі від 30.11.2015.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 106 КАС України містить вимоги до позовної заяви.

Відповідно ч.3 ст.106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

За правилами ч.1 ст.108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01 вересня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22 травня 2015 року № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» в редакції, що діяла на час звернення заявника з поданням до суду першої інстанції, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Вичерпний перелік заяв, за подання яких не справляється судовий збір, наведено у частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір», а пільги щодо сплати судового збору встановлені у статті 5 цього Закону.

Наведені норми Закону України «Про судовий збір» жодних пільг щодо сплати судового збору за подання позовів для органів Державної фіскальної служби не встановлюють.

За таких підстав суд першої інстанції вірно встановив, що заявник зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

З приводу поданого заявником клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Наведені положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються з положеннями ст. 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Виходячи із змісту наведених вище норм ст.88 КАС України, ст.8 Закону України «Про судовий збір», відстрочення сплати судового збору є правом суду, а не його обов’язком.

При цьому згідно ст..86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже заявник відповідного клопотання повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України у постанові Пленуму від 23.01.2015 №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір»», визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Відповідні докази позивачем не надані, тому відмовляючи в задоволенні клопотання, суд першої інстанції вірно встановив, що клопотання заявника є необґрунтованим.

Крім того, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінет Міністрів України зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для відстрочення такої сплати.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені вище вимоги, які ставляться до позовної заяви, позивачем не дотримані, внаслідок чого суд першої інстанції правомірно залишив позовну заяву без руху.

Невиконання заявником вимог ухвали суду про залишення подання без руху, а саме: не надання документу про сплату судового збору, є підставою для повернення позовної заяви на підставі п.1 ч.3 ст.108 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваної ухвали правильно застосував норми процесуального права, передбачені ст.204 КАС України підстави для скасування ухвали суду від 30.11.2015 відсутні, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що заявником не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 30.11.2015.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 відстрочено сплату судового збору відповідно до ст.88 КАС України до 19.01.2016 у розмірі 1218 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що фактично до вказаної дати судовий збір не сплачено, згідно з вимогами ч.2 ст.88, ст..94 КАС України належить до стягнення з Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Запорізькій області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у загальному розмірі 1218,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.88, 94, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2015 року у справі № 808/8528/15 залишити без змін.

Стягнути з Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1218,00 грн. за подання апеляційної скарги.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко