Ухвала суду № 558359, 29.03.2007, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2007 Справа № 14/261

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)

суддів:Швець В.В., Чимбар Л.О.

при секретарі Гайдук Ю.А.

за участю представників сторін :

від позивача: Семенов Є.О., довіреність №1 від 07.11.06

від відповідача: Драний О.В., довіреність №1 від 18.01.07, Прилуцький П.П., довіреність №7 від 26.03.07

розглянувши апеляційну скаргу Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Світловодськ на постанову господарського суду Кіровоградської області від 12.12.06р. у справі № 14/261

за позовом приватного підприємства “СпецЗовнішКомплект”, м.Світловодськ

до Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Світловодськ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

- постановою господарського суду Кіровоградської області від 12.12.2006р. у справі №14/261 (суддя С.Б.Колодій) позов приватного підприємства (далі-ПП) “Спецзовнішкомплект”, з урахуванням заяви від 24.10.2006р., задоволено, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення Світловодської об’єднаної державної податкової інспекції (далі-ОДПІ) від 22.05.2006р. №0000282310/0, від 13.06.2006р. №0000282310/1 та від 21.08.2006р. №0000282310/2 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток;

- не погодившись з прийнятою постановою, Світловодська ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить цю постанову скасувати;

- у поданій скарзі йдеться про неправомірне включення підприємством до складу валових витрат витрат в сумі 108 600грн. внаслідок непідтвердження їх первинними бухгалтерськими документами та витрат в сумі 2 521 200грн. по договорах з надання консультаційних послуг;

- позивач вважає постанову суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

В порядку, встановленому ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 29.03.2007р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2006р. Світловодською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282310/0, яким визначено суму податкового зобов’язання ПП ”Спецзовнішкомплект” по податку на прибуток в розмірі 1 138 400грн., у тому числі, 657 400грн. –основний платіж, 481 000грн. –штрафні(фінансові) санкції.

В процедурі адміністративного оскарження податковою інспекцією 13.06. та 21.08.2006р. прийняті податкові повідомлення-рішення №№0000282310/1, 0000282310/2.

Перелічені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту №64-2310-23222306 від 10.05.2006р., складеного за результатами комплексної планової документальної перевірки дотримання підприємством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07. по 31.12.2005р.

Даною перевіркою встановлено, що в порушення вимог п.5.1 , п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” підприємством завищено обсяг валових витрат за ІІ півріччя 2005 року на загальну суму 2 629 800грн. за рахунок безпідставного включення до складу останніх у ІІІ кварталі цього року вартості консультаційних послуг в сумі 728 000грн. та витрат в сумі 108 600грн. без надання будь-якого документального підтвердження, а також у ІV кварталі –вартості консультаційних послуг в сумі 1 793 200грн..

Згідно з актом перевірки неправомірне віднесення до складу валових витрат вартості консультаційних послуг по договорах від 03.01.2005р. №03-01/5 та додатку до нього від 01.10.2005р. №1 з приватним підприємцем (далі-ПП) Коганом Г.І., від 01.02.2005р. №01-02/05 з ПП Агафонцевим К.С. та від 20.11.2005р. №20/11 з ПП Волоховим С.О. полягає в тому, що відповідно до Статуту підприємства директор ПП“Спецзовнішкомплект” не мав права самостійно укладати договори з фізичними особами-підприємцями на суми, які перевищували 10 відсотків статутного фонду підприємства, а обсяги виручки по договорах, укладених підприємством з приватними підприємцями –платниками єдиного податку, перевищують розмір виручки, який має право отримати платник такого податку відповідно до Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

Актом перевірки зафіксовано також і те, що укладання вказаних договорів не було необхідним для діяльності підприємства.

Відповідно до п.5.1. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати –сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку, чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб’єктами згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті –також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг) - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог, господарський суд правильно послався на представлені в матеріалах справи договори надання консультаційних послуг, помісячні звіти про виконання робіт та помісячні акти приймання передачі робіт по кожному договору, а також платіжні документи на оплату вартості отриманих послуг.

З огляду на вищезазначені фактичні обставини господарським судом зроблено вірний висновок про те, що ПП ”Спецзовнішкомплект” фактично отримало послуги від приватних підприємців Когана Г.І., Агафонцева К.С., Волохова С.О. та сплатило вартість наданих послуг, визначену умовами договорів.

Тому віднесення до складу валових витрат грошових сум, які дорівнюють цієї вартості є правомірним.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення даної норми податковою інспекцією не надано належних доказів невикористання отриманих послуг у господарській діяльності підприємства.

Доводи перевіряючих стосовно наявності у штаті підприємства інженерно-технічних працівників, оцінки рівня їх освіти і досвіду роботи та, у зв’язку з цим, дубляжу послуг функціональними обов’язками останніх, відсутності на підприємстві бухгалтерської програми, розробленої ПП Агафонцевим К.С. та здійснення функціональних обов’язків по пошуку контрактів менеджером Бабичем С.В., а також наявності стосунків підприємства з фірмою нерезидентом до підписання договору з ПП Волоховим С.О. на придбання послуг по підбору контрактів носять характер припущень.

Одночасно слід зазначити, що посилання податкової інспекції на визначення контрагентів підприємства як платників єдиного податку і перевищення ними розміру виручки за укладеними договорами ніяким чином не впливають на правомірність формування підприємством валових витрат по господарських операціях за відповідними договорами і не призводять до виникнення у підприємства будь-яких негативних наслідків.

Відносно перевищення директором підприємства при укладанні договорів з приватними підприємцями своїх повноважень слід звернути увагу на те, що зазначені договори не визнані недійсним в установленому законом порядку, а в матеріалах справи відсутні документи щодо оскарження дій директора та несхвалення підприємством цих договорів.

П.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо досліджуваної справи, то наявні в ній первинні документи (т.2, а.с.40-67) спростовують посилання перевіряючих на завищення підприємством в ІІІ кварталі 2005 року валових витрат в сумі 108 600грн. за рахунок включення до їх складу витрат без надання документального підтвердження.

З матеріалів справи вбачається також, що підприємство в податковій декларації за 9 місяців 2005 року відкоригувало самостійно визначене податкове зобов’язання за попередні періоди в сторону зменшення шляхом виправлення помилки, що була допущена ним при складанні декларації за 1 півріччя 2005 року, а саме підприємством в 1 півріччі 2005 року не задекларовано валові витрати в сумі 108 600,00 грн.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п. 5.1 ст. 5 цього Закону податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов’язання не може бути оскаржено платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Підприємство відобразило коригування за 1 півріччя 2005 року у поточній декларації за 9 місяців 2005 року до початку перевірки податковим органом.

Світловодська ОДПІ мала можливість і повинна була перевірити правомірність включення підприємством самостійно виявлених помилок по відображенню в декларації про прибуток підприємства валових витрат та врахувати їх при складанні акту перевірки, що став підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин визначення податковою інспекцією податкового зобов’язання підприємства по податку на прибуток є неправомірним.

Тому оспорювані податкові повідомлення-рішення слід визнати недійсними.

Отже підстави для скасування постанови господарського суду відсутні.

У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

- постанову господарського суду Кіровоградської області від 12.12.06р. у справі № 14/261 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;

- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя В.В.Швець

Суддя Л.О.Чимбар

Дата виготовлення у повному обсязі 10.04.2007р.