Ухвала суду № 55835862, 11.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2016 р. м. Київ К/800/53529/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 серпня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання неправомірними дій, встановлення статусу та покладення зобов'язань,

встановив:

ОСОБА_4 звернулась з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради про визнання неправомірними дій, встановлення статусу та покладення зобов'язань.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року, позов залишено без розгляду на підставі ст. ст. 99, 100 КАС України.

Не погоджуючись з ухвалами судів, позивач звернулась з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду.

Заперечень не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що позивач звернулася до відповідача про встановлення статусу неповнолітнього в'язня виправно-трудового табору та дитячого закладу м. Мінден відповідно до ст. 6-1 ЗУ "Про жертви нацистських переслідувань" з листопада 2011 року.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач звернулася до суду 25 листопада 2014 року, тоді як позов заявила з листопада 2011 року, що вказує на пропуск строку звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із ч.ч. 1 - 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропуску цих строків встановлені ст. 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Така редакція цієї статті характеризує її як норму процесуального права.

Отже, аналіз наведеної вище редакції ч. 1 ст. 100 КАС дає підстави вважати, що суд має можливість самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.

Між тим, розглядаючи справу по суті, суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам ч. 4 ст. 11 КАС України не вжили передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, а саме: щодо витребування доказів з приводу поважності пропуску строку звернення до суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судами обох інстанцій вирішено спір поверхнево, з порушенням ст. 159 КАС України.

Також суд касаційної інстанції звертає увагу судів про помилкове залишення без розгляду всіх позовних вимог.

Відповідно до положень статті 99 КАС України право позивача підлягає захисту протягом шестимісячного терміну з дня звернення до суду.

Суди цих обставин не врахували та не з'ясували, з якого часу починається перебіг встановленого законом строку щодо вимог про зобов'язання відповідача провести перерахунок періодичних пенсійних платежів.

Вказані обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Відповідно до частини другої статті 227 КАС України підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 серпня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: