Ухвала суду № 55835857, 11.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Київ К/800/37974/15

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),суддівМаслія В. І., Черпіцької Л. Т.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року у справі за позовом Доробратівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області до Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області, Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, третя особа: Державна фінансова інспекція в Закарпатській області, про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Доробратівська сільська рада Іршавського району Закарпатської області (далі - позивач, Сільська рада) звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області (далі - відповідач 1, УПФУ), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Державної фінансової інспекції в Закарпатській області (далі - ДФІ), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила суд зобов'язати УПФУ та Державну податкову інспекцію в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач 2, ДПІ) зарахувати в рахунок майбутніх платежів по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування надмірно сплачені Сільською радою протягом 2009-2011 років кошти в сумі 34206,03 грн.

ДПІ залучено до участі у справі в якості співвідповідача судом першої інстанції під час судового розгляду.

Позов умотивований тим, що позивачем у 2009-2011 роках надмірно сплачені страхові внески на суму 38971,53 грн., однак УПФУ повернуто тільки 4765,50 грн., а залишок у сумі 34206,03 грн. повертати або зараховувати в рахунок майбутніх платежів УПФУ відмвляється, вказуючи, що позивач вчасно не повідомив УПФУ про працевлаштування інвалідів.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, позов задоволено. Суд постановив зобов'язати УПФУ та ДПІ зарахувати в рахунок майбутніх платежів по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування надмірно сплачені Сільською радою протягом 2009-2011 років кошти в сумі 34206,03 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції та ухвалою апеляційного суду про залишення його без змін, ДПІ звернулась із касаційною скаргою, в якій просить такі рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заперечень проти касаційної скарги не надходило.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як установлено судами, за результатом проведеної ДФІ ревізії стану дотримання Сільською радою бюджетного законодавства щодо складання бюджету та фінансово-господарської діяльності за період з 01 січня 2009 року до 30 вересня 2011 року зроблено висновок про наявність на підприємстві працюючих інвалідів, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, щодо яких відрахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та єдиного внеску в період з 2009-2010 років проводилося за ставкою 33,2%, та в період з січня 2011 року по вересень 2011 року - за ставкою 36,3 відсотка, у зв'язку з чим позивачем зайво сплачено до УПФУ внесків на загальну суму 38971,53 грн.

За результатами ревізії ДФІ на адресу позивача направлена вимога від 14 грудня 2011 року № 07-11/827 «Про усунення недоліків та порушення», а саме: щодо здійснення визначених законодавством заходів щодо відшкодування зайво сплачених відповідачеві коштів в сумі 38971,53 грн.

30 грудня 2011 року Сільська рада звернулась до УПФУ з листом № 02-10/366, відповідно до якого просила зарахувати до сільського бюджету кошти в сумі 38971,53 грн., які зайво нараховані та сплачені як збір на обов'язкове пенсійне страхування та єдиний внесок до Пенсійного фонду України, однак УПФУ повернуто тільки 4765,50 грн., а залишок у сумі 34206,03 грн. повертати або зараховувати в рахунок майбутніх платежів відповідач відмовився, вказавши на те, що позивач вчасно не повідомив УПФУ про працевлаштування інвалідів. Відмова мотивована тим, що для застосування ставки єдиного внеску в 4% є завірена копія виписки з акта огляду в медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності.

Також позивач надсилав до УПФУ листи від 22 грудня 2011 року № 02-10/378 та від 25 січня 2012 року № 02-10/11, у відповідності до яких просив застосувати ставку на нарахування єдиного внеску працюючими інвалідами, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - 8,41 %.

Крім того, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2013 року у справі № 2а-0770/672/12, яка набрала законної сили, задоволено позов ДФІ до Сільської ради, рішенням за якої останню зобов'язано виконати названу вимогу ДФІ в частині проведення перерахунку та взаємозвірки щодо сум внесків до державних цільових фондів і повернення зайво сплачених коштів в сумі 34206,03 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із безпідставності відмови УПФУ у поверненні (зарахуванні в рахунок майбутніх платежів) надмірно сплачених коштів, зазначивши, що обов'язок направлення копії виписки з акта огляду в МСЕК про встановлення групи інвалідності лежить не на позивачу, а на самій МСЕК, а тому на момент виникнення спірних відносин у розпорядженні органів Пенсійного фонду України вже була завірена копія виписки з акта огляду в МСЕК про встановлення групи інвалідності.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком.

Так, відповідно до абзацу 5 пункту 1 статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства.

Відповідно до пункту 4.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція), в редакції, яка діяла до 22 жовтня 2010 року, для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначаються окремо за ставкою 4 відсотки сум фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників. Документом, що дає право на застосування ставки в розмірі 4 відсотки, є завірена копія виписки з акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності.

За приписами пункту 21 Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженоо постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 року № 221 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), МСЕК видає особам, які визнані інвалідами чи стосовно яких встановлено факт втрати професійної працездатності, довідки і індивідуальні програми реабілітації і у триденний термін відсилає копії цих документів до відповідних органів, що здійснюють пенсійне забезпечення та державне страхування. За місцем роботи цих осіб надсилається повідомлення щодо групи та причини інвалідності, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг із акта огляду у МСЕК про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках.

Відповідно до частини тринадцятої статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків до солідарної системи повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків у порядку і в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державним казначейством України.

На час виникнення спірних відносин процедуру повернення сум єдиного внеску врегульовано Порядком зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 № 21-1 (далі - Порядок).

Пункт 3 Порядку визначає, що у випадку помилкової сплати суми єдиного внеску на відповідний рахунок управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті або районі у місті (далі - орган Пенсійного фонду), відкритий в органах Державного казначейства України для їх зарахування, органом Пенсійного фонду здійснюється зарахування коштів у рахунок майбутніх платежів по тому самому виду платежу (рахунку) відповідно до встановленого розміру єдиного внеску, який повинен надходити на рахунок, на який було їх сплачено, в порядку календарної черговості виникнення зобов'язань платника з цього платежу.

За змістом пунктів 4 та 5 Порядку повернення коштів здійснюється у випадках помилкової або надмірної сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій або інших коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду, відкритий в органах Державного казначейства України для їх зарахування, відповідно до встановленого розміру єдиного внеску, а також помилкової сплати суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду. Повернення коштів здійснюється на підставі заяви платника, яка подається в довільній формі до органу Пенсійного фонду, в якому він перебуває на обліку як платник єдиного внеску.

За таких обставин обґрунтованими є висновки судів щодо безпідставності вищевказаної відмови УПФУ та необхідності зарахувати надмірно сплачені позивачем кошти в рахунок майбутніх платежів по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В той же час, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність покладення як на УПФУ, так і на ДПІ обов'язку щодо зарахування в рахунок майбутніх платежів по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування надмірно сплачених позивачем коштів.

Дійсно, за змістом Закону України від 4 липня 2013 року № 406-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» (далі - Закон № 406) повноваження з адміністрування єдиного внеску передані органам доходів і зборів.

Однак, відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 406 органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що Сільська рада звернулась до УПФУ із заявою про повернення надмірно сплачених сум єдиного внеску за період до набрання чинності Законом № 406, підстави для покладення на ДПІ обов'язку щодо вчинення дій з приводу зарахування спірних сум переплати з єдиного внеску відсутні.

Суд апеляційної інстанції залишив це питання поза увагою.

Оскільки у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін рішенням апеляційного суду, є помилковим у частині, то касаційний суд на підставі статті 225 КАС України вважає необхідним його змінити.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 КАС України, суд

постановив :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року скасувати.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 року змінити, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

Позов Доробратівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області до Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області, Державної податкової інспекції в Іршавському районі Головного управління Міндоходів у Закарпатській області, третя особа - Державна фінансова інспекція в Закарпатській області, задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області зарахувати в рахунок майбутніх платежів по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування надмірно сплачені Доробратівською сільською радою Іршавського району Закарпатської області протягом 2009-2011 років кошти в сумі 34206 (тридцять чотири тисячі двісті шість) грн. 03 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Доробратівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області судовий збір у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: