Ухвала суду № 55835768, 04.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2016 р. м. Київ К/800/12145/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Шведа Е.А.,

розглянувши у порядку письмового розгляду касаційну скаргу Одеської міської ради на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 22.08.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Одеської міської ради, Управління капітального будівництва Одеської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з адміністративним позовом до Одеської міської Ради, Управління Капітального будівництва Одеської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності.

Суд першої інстанції своєю постановою від 22.08.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року, позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Одеської міської Ради, Управління Капітального будівництва Одеської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання права власності - задовольнив частково. Визнав дії Одеської міської ради щодо ненадання публічної інформації за інформаційним запитом ОСОБА_3 неправомірними. Зобов'язав Одеську міську раду надати ОСОБА_3 інформацію про всі вільні земельні ділянки в межах Київського, Малиновського, Приморського та Суворовського районів м. Одеси, не надані у користування, що можуть бути використані під індивідуальну забудову. В решті позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог, Одеська міська рада подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.06.2014 року ОСОБА_3 звернувся до Виконкому Одеської міської ради із інформаційним запитом в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» про надання йому інформації про наявність всіх земельних ділянок комунальної форми власності у межах Київського, Малиновського, Приморського, та Суворовського районів м. Одеси, не наданих у користування, що можуть бути використані ним під забудову гаражу.

Листом від 19.06.2014 року йому відмовлено у наданні вказаної інформації з посиланням на те, що Одеська міська рада з об'єктивних причин не має інформації щодо наявних у м. Одесі вільних земельних ділянок, тому без визначення ним бажаного місця розташування земельної ділянки його заява не відповідає положенням ст. 118 ЗК України.

Суди дійшли висновку, що така відмова у наданні зазначеної інформації є неправомірною, оскільки з вказаного листа вбачається, що позивач, запитуючи про наявність вільних земельних ділянок, одну з яких він міг би використовувати для будівництва гаражу, він сам повинен вказати, де є така вільна земельна ділянка, що не можна вважати правильним, оскільки для того, щоб вказати бажану вільну земельну ділянку, необхідно мати про неї інформацію.

Відповідно до статті 19 Закону України від 13.01.2011 року № 2939-V «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939) запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частиною 5 вказаної статті передбачено, що запит на інформацію має містити:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Визначення поняття "публічна інформація" наведено у статті 1 Закону Закон № 2939. Так, відповідно до частини першої цієї статті публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За цим визначенням можна виокремити такі ознаки публічної інформації:

1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;

2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;

3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;

4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;

5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.

Проте, суди не перевірили, чи відповідає інформація, яку запитував позивач, критеріям, встановленим наведеними вище нормами закону, та, відповідно, чи є така інформація публічною і чи може бути така інформація предметом інформаційного запиту.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Проте, судами попередніх інстанцій в порушення вказаних норм процесуального права не було враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню частково з направленням справи у вказаній частині на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене і в залежності від встановленого вирішити справу.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 22.08.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року скасувати в частині визнання неправомірними дій Одеської міської ради щодо ненадання публічної інформації за інформаційним запитом ОСОБА_3 та зобов'язання Одеську міську раду надати ОСОБА_3 інформацію про всі вільні земельні ділянки в межах Київського, Малиновського, Приморського та Суворовського районів м. Одеси, не надані у користування, що можуть бути використані під індивідуальну забудову.

Справу у зазначеній частині позовних вимог направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 22.08.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: