Постанова № 55834496, 11.02.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/60/16

Справа №754/17229/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Макас Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва - про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на території с. Копачі, с. Чистогалівка 29 та 30 квітня, а також 02 та 03 травня 1986 року. Згідно із вимогами Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 року, незалежно від кількості робочих днів, а з 01.07.1986 року по 31.12.1986 року не менше 5 календарних днів, їм надається пенсія із зменшенням пенсійного віку на 10 років. У листопаді 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії відповідно до вимог ст. 55 вказаного Закону. Але у призначенні пенсії йому було відмовлено через те, що він не надав необхідних документів для підтвердження періоду його роботи у зоні відчуження. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати відмову відповідача у призначенні йому пенсії на пільгових умовах незаконною, зобов"язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах з 03.11.2015 року.

У судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Пояснила, що документи, надані позивачем, не відповідають вимогам, встановленим діючим законодавством, вони містять розбіжності, а тому позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. На підставі викладеного представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи відповідачу належить довести правомірність своїх дій та бездіяльності.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Відповідно до вимог ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 року, незалежно від кількості робочих днів, а з 01.07.1986 року по 31.12.1986 року не менше 5 календарних днів, їм надається пенсія із зменшенням пенсійного віку на 10 років.

16.08.2015 року позивачу виповнилося 50 років, що підтверджується його свідоцтвом про народження.

Позивач у листопаді 2015 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва із заявою про призначення йому державної пільгової пенсії, згідно із вимогами ст. 55 вищевказаного Закону.

Але листом відповідача від 11.11.2015 року позивачу було відмовлено у призначенні відповідної пенсії з тих підстав, що ним не було належним чином підтверджено факт роботи у вказаний період у зоні відчуження.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсії) відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком надаються наступні документи:

1) документ, що посвідчує особу;

2) довідка з податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номеру;

3) документи про стаж роботи;

4) при призначенні пенсії із застосування норм ст.. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" документи, що засвідчують особливий статус особи, тобто посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії;

5) довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за формою, затвердженою Постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року № 122;

6) первинні документи, що підтверджують періоди перебування в зоні відчуження: довідки про період роботи в зоні, табелі обліку робочого часу за період роботи в зоні, шляхові листи, копії відомостей (особистих рахунків) на виплату заробітної плати; особи, які були призвані на військові збори, можуть підтвердити виконання робіт в зоні довідками військових частин про виконання робіт в зоні, архівними документами Міністерства оборони.

Відповідно до ст. 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян та дають право користуватись пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З наведеного можна зробити переконливий висновок про те, що Порядок, на який посилається представник відповідача у своїх запереченнях, передбачає декілька можливостей підтвердження періоду роботи в зоні ЧАЕС, і жодним чином не встановлює виключність та безапеляційну обов"язковість такого документу як довідка за формою № 122.

Як вбачається з письмових матеріалів справи та було встановлено при розгляді справи, позивачем для розгляду відповідачу були надані наступні копії документів: посвідчення ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, паспорт, трудова книжка, ідентифікаційний номер, військовий квиток, архівна довідка від 02.10.2015 року, довідка з військового комісаріату від 08.09.2015 року, а також завірена копія облікової картки.

Але при цьому слід зазначити, що відповідно до архівної довідки від 02.10.2015 року ОСОБА_1 (ініціали не розшифровано) приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на території с. Копачі, с. Чистогалівка 29 та 30 квітня та 02 та 03 травня 1986 року відповідно документів військової частини 50937.

Відповідно до ст.. 28 ЦК України фізична особа набуває прав та обов"язків і здійснює їх під своїм ім"ям. Ім"я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені по батькові. Право на ім"я є особистим немайновим правом, яке віднесено до прав, що забезпечують соціальне буття фізичної особи і яке виконує функцію індивідуалізації фізичної особи. Тобто ім"я фізичної особи складається з її прізвища, власного імені та по батькові, яке є немайновим правом і нерозривно пов"язане з особо, яке її індивідуалізує.

Довідка № 337 від 16.08.1993 року та довідка № 338 від 16.08.1993 року позивачем до Управління пенсійного фонду не подавалися, а тому і предметом відмови у призначенні пенсії позивачу не були.

Крім того, відповідно до військового квитка позивача ОСОБА_1 виконував роботи по ліквідації аварії на ЧАЕС з 28.04.1986 року по 15.05.1986 року. Тобто, періоди, зазначені у військовому квитку не збігаються з періодами, зазначеними в архівній довідці від 02.10.2015 року, де зазначено, що позивач виконував роботи з 29.04.1986 року по 15.05.1986 року.

Також виявлено розбіжності в Обліковій картці, де зазначено, що позивач у період з 28.04.1986 року по 15.05.1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Крім того, відповідно до довідки № 4/13г позивач виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 28.04.1986 року по 15.05.1986 року.

Отже, періоди роботи, вказані у різних документах, відрізняються від періодів, зазначених в архівній довідці від 02.10.2015 року.

Відповідно до архівної довідки від 02.10.2015 року зазначено військову частину № 50937, у складі якої позивач був призваний на роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Проте, відповідно до довідки № 338 від 16.08.1993 року позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі військової частини № 32207.

А відповідно до карточного звіту доз радіологічного облучення зазначено, що позивач приймав участь у проходженні зборів з 29.04.1986 року по 15.05.1986 року при військовій частині 01646.

З наведеного можна зробити переконливий висновок про те, що наявні у документах розбіжності у датах та номерах військової частини не дають можливості відповідачу призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах, а тому дії відповідача відповідають вимогам діючого законодавства і позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з підстав, зазначених вище.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11, 17, 71, 158, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення.

Головуючий: