Ухвала суду № 55832002, 10.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Провадження № 22ц/790/ 1344/16 Головуючий 1 інст. Ворона С.В.

Справа № 617/736/15-ц

Категорія : земельні Доповідач - Черкасов В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Бобровського В.В., Івах А.П.,

за участю секретаря Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «ОСОБА_1 лісове господарство» до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2, Реєстраційної служби ОСОБА_1 районного управління юстиції, третя особа: Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Харківської області про визнання недійсними розпоряджень та повернення земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської областіна рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП «ОСОБА_1 лісове господарство» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2, Реєстраційної служби ОСОБА_1 районного управління юстиції, третя особа: Відділ Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Харківської області про визнання недійсними розпоряджень та повернення земельної ділянки.

В обгрунтування позовних вимог заступник прокурора Харківської області вказував, що в ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на землях ДП «ОСОБА_1 лісове господарство» на території Вовчанського району прокуратурою встановлено, що розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 21 листопада 2012 року №660 ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу рекреаційного призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району для передачі її у власність для індивідуального дачного будівництва. Розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 19 липня 2013 року передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, загальною площею 0,0994 га із земель запасу рекреаційного призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району для передачі її у власність для індивідуального дачного будівництва. Вказані розпорядження є протиправними та підлягають скасуванню разом із застосування наслідків щодо їх дії.

Тому, заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, ДП «ОСОБА_1 лісове господарство» просив суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 21 листопада 2012 року №660 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва» в частині надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 19 липня 2013 року №174 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області» в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, загальною площею 0,0994 га, вартістю 204386 грн., для індивідуального дачного будівництва. Визнати недійсним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке внесено державним реєстратором реєстраційної служби ОСОБА_1 районного управління юстиції на земельну ділянку з кадастровим № 6321655800:01:005:0058 від 28 листопада 2013 року №7867260. Зобовязати реєстраційну службу ОСОБА_1 районного управління юстиції внести запис в державний реєстр речових прав на нерухоме майно про скасування запису про право власності від 28 листопада 2013 року №7867260. Зобовязати ОСОБА_2 передати, а ДП «ОСОБА_1 лісове господарство» прийняти спірну земельну ділянку, про що скласти акт прийому-передачі. Судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року позов задоволено. Скасовано розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 21 листопада 2012 року №660 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх у власність для індивідуального дачного будівництва» в частині надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва. Скасовано розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 19 липня 2013 року №174 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність 88 громадянам для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області» в частині передачі ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, загальною площею 0,0994 га, вартістю 204386 грн., для індивідуального дачного будівництва. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке внесено державним реєстратором реєстраційної служби ОСОБА_1 районного управління юстиції на земельну ділянку з кадастровим № 6321655800:01:005:0058 від 28 листопада 2013 року №7867260 та зобовязано внести відповідний запис державний реєстр речових прав на нерухоме майно. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 та передано ДП «ОСОБА_1 лісове господарство» земельну ділянку, загальною площею 0,0994 га, про що зобовязано скласти ОСОБА_4 прийому-передачі. Стягнуто з ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області на користь держави судовий збір у розмірі 3065,79 грн. Скасовано заборону вчинення дій по відчуженню земельної ділянки, розташованої на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району Харківської області, запис про обтяження 10972683 від 29 серпня 2015 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 районна державна адміністрація Харківської області ставить питання про зміну рішення в частині стягнення судового збору.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, вказує, що оскаржуваним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області на користь держави судовий збір у розмірі 3065,79 грн., разом з тим, мотивувальна частина рішення не обґрунтовує таке стягнення, крім того, на час звернення до суду позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат не поніс, тому суд не мав законних підстав для стягнення з ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області судового збору. На час подання позову ОСОБА_1 районна державна адміністрація Харківської області також мала пільги щодо сплати судового збору.

Рішення суду оскаржується лише в частині стягнення судового збору, в іншій частині воно не оскаржується сторонами та апеляційним судом не переглядається.

Сторони про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялися належним чином причин неявки до суду не надали.

Неявка сторін та їх представників, належно повідомлених про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Представник відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області подав клопотання про розгляд справи без його участі та просив розподілити судовий збір між відповідачами в рівних частках.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Так, ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Харківської області рішення суду оскаржується лише в частині стягнення судового збору, а тому законність та обґрунтованість рішення суду апеляційним судом, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, перевіряється лише в цій частині.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та врахування ст.. 88 ЦПК України щодо розподілу судових витрат, вважав за доцільне стягнення судового збору з ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області на користь держави у розмірі 3065,79 грн.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів повністю погодитись не може.

Питання розподілу судових витрат регламентовано главою 8 ЦПК України, а також Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК.

Так, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат (частина друга статті 88 ЦПК).

При пред'явленні позову до кількох відповідачів одним або кількома позивачами, звільненими від сплати судового збору, він стягується в дохід держави за рішенням суду окремо з кожного відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При пред'явленні позову кількома звільненими від сплати судового збору позивачами до одного відповідача судовий збір з відповідача стягується в дохід держави з урахуванням загальної суми всіх вимог.

Ухвалюючи рішення у справі, провадження в якій відкрито за заявою прокурора, суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір із відповідача (повністю або пропорційно до задоволених вимог), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно до задоволених вимог), за винятком випадків, коли позивача звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в дохід Державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону № 3674-VI, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позовна заява заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «ОСОБА_1 лісове господарство» подана до суду у квітні 2015 року, позивач згідно п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» станом на час подання позовної заяви був звільнений від сплати судового збору, при подачі позовної заяви не сплачено судовий збір.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 3674-VI.

При цьому з 1 вересня 2015 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII. Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» категорію прокурорів, районні державні адміністрації, Реєстраційні служби не віднесено до осіб які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд має відповідно до ст.. 88 ЦПК України вирішити питання розподілу судових витрат, з урахуванням внесених змін до ЗУ «Про судовий збір».

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області про те, що на вона була звільнена від сплати судового збору на час подання позову, судових витрат позивач не поніс, тому суд не мав законних підстав для стягнення з ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області судового збору, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки на момент ухвалення рішення ОСОБА_1 районна державна адміністрація Харківської області не звільнена від сплати судового збору.

Так, позовні вимоги прокурора містять як вимоги нематеріального характеру щодо скасування розпоряджень голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації, так і вимоги матеріального характеру щодо витребування з незаконного володіння ОСОБА_2 земельної ділянки.

Згідно пункту 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 визначено, що якщо в позові обєднано дві або більше самостійні позовні вимоги, повязані між собою, судовий збір сплачується окремо за кожну з таких вимог.

Пунктом 16 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 р. встановлено, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).

Матеріали справи свідчать, що ціна позову складає 204386 грн., тому з урахуванням вищевказаного, з ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області слід стягнути на користь держави 243,60 грн., оскільки вимоги щодо неї мають нематеріальний характер, а з ОСОБА_2 на користь держави слід стягнути 2043,86 грн., а саме, 1% ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

За таких обставин судова колегія відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1п.3, 313, 316,317,319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області задовольнити частково.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 10 грудня 2015 року змінити, скасувавши його в частині стягнення з ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області на користь держави судового збору у розмірі 3065,79 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області, ЄДРПОУ 04059473, на користь держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. (двісті сорок три гривні).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2043 грн. 86 коп. (дві тисячі сорок три гривні).

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: В.В. Бобровського

ОСОБА_4