Ухвала суду № 55831978, 10.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

Провадження № 22ц/790/ 1459/16 Головуючий 1 інст. Задорожна А.М.

Справа № 643/8396/13-ц

Категорія : житлові Доповідач - Черкасов В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Черкасова В.В.

суддів - Бобровський В.В., Шевченко Н.Ф.,

за участю секретаря Лашаковій Д.І.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про збільшення ідеальної частки та перерозподілу ідеальних часток за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 23 грудня 2015року, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про збільшення ідеальної частки та перерозподілу ідеальних часток.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що вона разом з відповідачами є співвласниками домоволодіння №7 по пров. Підривному у місті Харкові. Вказане домоволодіння складається з двох житлових будинків: літ. А-1 та Б-1, а також з надвірних будівель. З 1977 року вона разом із сімєю сестри, ОСОБА_6, ОСОБА_7 мешкали у домоволодінні літ Б-1 та займали там кухню №2-1 площею 12,10 кв.м., кімнату №2-2 площею 12,9 кв.м. та кухню площею 8,4 кв.м. Так, житловий будинок літ Б-1 по пров. Підривному у місті Харкові був збудований ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в рівних частках. Проживали в ньому дві родини: ОСОБА_9 та ОСОБА_8, останній мав двох синів ОСОБА_7 та ОСОБА_10. Демян Васильович помер у 1943 році, а ОСОБА_10 на земельній ділянці по пров. Підривному, 7 у місті Харкові збудував у 1957 році житловий будинок літ. А-1, де мешкав з родиною: ОСОБА_11 та донькою ОСОБА_12. ОСОБА_9 та ОСОБА_13 померли. Їх діти ОСОБА_14 з 1948 року в будинку літ Б-1 не мешкала, ОСОБА_15 у 1951 році збудував житловий будинок, який в подальшому був відокремлений від домоволодіння №7 по пров. Підривному у місті Харкові під №7-А по пров. Підривному в м.Харкові. Позивачка зазначає, зо вона зареєстрована у спірному домоволодіння з 1991 року. За довідкою БТІ вона має право власності на житлові будинки літ. А-1 та Б-1 з надвірними будівлями по пров. Підривний, 7 у місті Харкові на 7/600 його частин, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 371/600 частин, за ОСОБА_16 повинно бути зареєстровано на підставі свідоцтва про право на спадщину 111/600 частин, а 111/600 частин не зареєстровано за ОСОБА_17, спадкоємицем якої є ОСОБА_3. З 1965 року житловий будинок літ. Б-1 займала тільки її родина, вони повністю зробили капітальний ремонт вказаного домоволодіння, його покрівлі, бо він руйнувався; пристроїли прибудови Б-2 з тамбуром Б-3 з бетону, змінили опалення. Після смерті її сестри ОСОБА_6, яка померла 08 квітня 1991 року, вона успадкувала за заповітом частину житлового будинку з надвірними будівлями по пров. Підривний, 7 у місті Харкові, проте, БТІ при розрахунку часток в праві власності на домоволодіння була допущена помилка, та не враховано її частку з урахуванням заповіту.

Тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності в пордяку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлої 08 квітня 1991 року на прибудову літ. «Б-2» до житлового будинку літ. Б-1 та надвірні будівлі: погріб літ. «М», гараж літ «К», сарай літ. «Л» по пров. Підривному, 7 у місті Харкові. Збільшити її частку в праві власності на домоволодіння та провести перерозподіл ідеальних часток між співвласниками будинку, а саме, визнати за нею право власності на 27/100 частин спірного домоволодіння, за ОСОБА_2 право власності на 45/100 частин, за ОСОБА_4 право власності на 14/100 частин, визнати таким, що потребує реєстрації за ОСОБА_17 право власності на 14/100 частин.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 23 грудня 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлої 08 квітня 1991 року на прибудову літ. «Б-2» до житлового будинку літ. Б-1 та надвірні будівлі: погріб літ. «М», гараж літ «К», сарай літ. «Л» по пров. Підривному, 7 у місті Харкові. Перерозподілено ідеальні частки в праві власності і визнано, що: ОСОБА_1 належить 27/100 частин домоволодіння по пров. Підривному, 7 у місті Харкові замість 7/600 часток; ОСОБА_2 належить 45/100 частини домоволодіння замість 371/600; ОСОБА_4 належить 14/100 частини замість 111/600; 14/100 частини домоволодіння замість 111/600, що потребує реєстрації за ОСОБА_17.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити у повному обсязі ОСОБА_1 у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 ставлять питання про скасування рішення суду у повному обсязі із закриттям провадження у справі.

В обгрунтування доводів апеляційних скарг заявники посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційні скарги не підлягаючими задоволенню.

При цьому колегія суддів виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає правильними.

Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що згідно відповіді КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» право власності на житлові будинки літ. «А-1», літ. «Б-1» з надвірними будівлями по пров. Підривний, 7 у місті Харкові зареєстровано за ОСОБА_1 7/600 частин, за ОСОБА_2 371/600 частин, за ОСОБА_18 111/600 частин, а 111/600 частин не зареєстровано за ОСОБА_17 (а.с.6 т.1).

Відповідно до положень статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 01 червня 1992 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 7/600 частин житлового будинку № 7 по пров. Підривний у місті Харкові після смерті ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а.с.206-207 т.1). Рішенням встановлено, що єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_8 є ОСОБА_6, яка померла 08 квітня 1991 року, вона залишила заповіт на все своє майно ОСОБА_1, яка і прийняла спадщину шляхом подачі заяви в нотаріальну контору.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч.1 ст.58 Конституції України), ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 1 січня 2004 року.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, в редакції від 16 січня 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинний на той час закон, зокрема відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі, коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК, і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Статтею 524 ЦК Української РСР (у редакції 1963 року) передбачено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

На підставі ст. 549 ЦК Української РСР (у редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_6 сторонами не заперечується.

З технічного паспорту вбачається, що прибудова Б-2 до житлового будинку літ. Б-1 та надвірні будівлі: погріб літ. М, гараж літ. К, сарай літ. Л є самочинними прибудовами, які пристроєні ОСОБА_7 та ОСОБА_6, та за заповітом є спадковим майном ОСОБА_1

Пленум Верховного Суду України в п. 2, 3 постанови N 9 від 19 вересня 1975 року "Про практику застосування судами України статті 105 Цивільного кодексу України" роз'яснив, що самовільним будівництвом визнається також спорудження без дозволу виконавчого комітету відповідної ради нового будинку замість зруйнованого на раніш відведеній громадянину земельній ділянці. Вирішуючи позови про право власності на самовільно споруджені жилі будинки або прибудови, в тому числі пов'язані з купівлею-продажем, міною, даруванням, спадкуванням останніх, суди повинні враховувати, що щодо таких жилих будинків і прибудов не виникає прав і обов'язків власника ні в осіб, які їх спорудили, ні в осіб, які уклали щодо них угоди. Самовільно споруджені будинки чи прибудови не можуть бути об'єктом права приватної власності.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час закінчення будівництва спірного житлового будинку регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56.

Згідно з Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року(була чинною до 13 грудня 1995 року), реєстрації підлягають усі будинки і домоволодіння в межах міст і селищ міського типу УРСР, що належать, зокрема, громадянам на праві особистої власності. Будинки, що підлягають реєстрації, повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих.

Пунктом 7 вказаної Інструкції зазначено, реєстрація провадиться на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів).

Порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, що збудовані до 05.08.1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 05.08.1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будинку, що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 05.08.1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності.

Матеріалами справи підтверджено, що прибудова б.2, в якій знаходиться кухн я літ.2-3 до житлового будинку літ.Б-1, надвірні будівлі - льох літ.М, гараж літ.К, сарай літ Л, які були побудовані ОСОБА_7 та ОСОБА_6 та на день ухвалення рішення суду у 1992 р. щодо визнання права власності на 7/600 частин житлового будинку № 7 по пров. Підривний у місті Харкові за позивачкою до складу спадщини не входили, оскільки були самовільними будівлями, що підтверджуєтся технічним паспортом виданим 01.08.2010 року.

При цьому факт прийняття хоча б частини спадкового майна означає прийняття всієї спадщини в цілому.

Після звернення позивачки до КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 01 жовтня 2015 року на її імя виготовлено новий технічний паспорт домоволодіння № 7 по пров. Підривний у місті Харкові, відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд, інвентаризаційна вартість будинку склала: житлового будинку літ. Б-1 57881 грн., прибудови літ. Б-2 12728 грн., тамбуру літ. Б-3 4997 грн., ганку Б-4 496 грн., погрібу літ. М 1911 грн., гаражу літ. К 5229 грн., сараю літ. Л 1386 грн., вартість хвіртки №3 склала 979 грн. Прибудова Б-2 до житлового будинку літ. Б-1, в якій обладнана кухня літ. 2-3 площею 8,4 кв.м. та надвірні будівлі погріб літ. М, гараж літ. К, сарай літ. Л, - вважаються такими, що входять до надвірних будівель домоволодіння № 7 по пров. Підривний у місті Харкові (а.с.37 т.3).

Відповідно до ч.1 ст.113 ЦК України (в редакції1963 року), володіння, користування і розпорядження майном при спільній частковій власності провадиться за згодою всіх учасників, а при відсутності згоди - спір вирішується судом.

Ст. 119 ЦК УРСР(в редакції 1963 року) передбачала, що коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

Частиною 3 статті 357 ЦК України визначено, що співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержані встановленого порядку використання спільного майна.

З вступом в силу Цивільного кодексу України з 1 січня 2004 року, норми, що регулюють дані правовідносини ст..119 ЦК УРСР та ст..357 ЦК України є тотожними.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на житловий будинок» від 04.10.1991 року № 7 (зі змінами та доповненнями) визначено, що при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на житловий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної часткової власності збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних приміщень) шляхом прибудови, надбудови або переобладнання, проведеної з дозволу виконкому місцевої Ради і за згоди решти учасників спільної власності.

Матеріали справи свідчать, що з 1935 років були виконані наступні ремонтно-будівельні роботи: будинок літ. Б-1 № 7 по пров. Підривний у місті Харкові в 1935 році був повністю обкладений цеглою. В 1970 році була пристроєна прибудова б2 з тамбуром б3 з бетону. Прибудова б2 пристроєна до житлової кімнати 2-1, де була обладнана кухня, замість сіней, площею 8, 4 кв. метрів. В 1970 році зроблений капітальний ремонт покрівлі житлового будинку літ. Б-1, покрівля була перекрита шифером. В 1970 році повністю перестелені поли житлових кімнатах, які вони займали, площею 13,1 та 12,9 кв. метрів. В 1970 році побудували бетонний льох літ. М. В 1982 році побудований гараж літ. К. В 1983 році в будинку пічне опалення було замінено на парове опалення, була знесена піч в кімнаті літ. 2-1, для проведення парового опалення були проведені труби парового опалення та встановлені батареї в кухні та двох житлових кімнатах площею 13,1 та 12, 9 кв. метрів. В 1983 році побудований сарай літ. Л. В 1995 році проведено в будинок газ. В 2005 році перекрито покрівлю гаража літ. К, в 2005 році перекрита покрівля льоху літ. М. В 2005 році покрівлю гаража літ. К. та сараю літ. Л. В 2008 році зроблено ремонт в будинку (а.с. 51 т.1).

Вищевказане підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи № 9452 від 31 березня 2014 року, яким встановлено, що вартість ремонтно-будівельних робіт, виконаних у житловому будинку по пров. Підривному, 7 в м. Харкові, які були проведені після 1935 року, в цінах на момент проведення експертизи складає 46249 грн. У звязку з проведенням ремонтно-будівельних робіт у житловому будинку літ. Б-1 по пров. Підривному, 7 в м. Харкові, які були здійснені після 1935 року, частка ОСОБА_1 складе 27/100 частин. Ідеальні частки співвласників у звязку зі збільшенням частки ОСОБА_1 в праві власності на домоволодіння № 7 по пров. Підривному в м. Харкові складають: ОСОБА_1- 27/100 частини, ОСОБА_2 - 45/100 частини, ОСОБА_4 - 14/100 частин після реєстрації права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_18, померлої 31.01.2014 р., 14/100 частин не зареєстровано за ОСОБА_17 (а.с.56 т.1).

Відповідно до вимог ст. 147 ЦПК України висновок експерта оцінюється судом за правилами ст. 212 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг спростовуються матеріалами справи та вимогами чинного законодавства, оскільки не надано жодних доказів на підтвердження своїх вимог та доведено ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх заперечень проти обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.1ч.1ст.307, ст..ст.308,313,314,315,317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 23 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - В.В. Черкасов

Судді: В.В. Бобровський

ОСОБА_19