Вирок № 55830862, 15.02.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/5128/15-к

Номер провадження 1-кп/629/74/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Попова Олександра Григоровича,при секретарі Заводяної О.Ю.,

за участю прокурора - Беляєва О.І., обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження № 12015220380002907 від 27.11.2015р. за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, знаходиться у цивільному шлюбі, зі слів працюючого в ФОП «Калашник» на посаді різноробочого, не військовозобовязаного, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Петрівське, вул. Леніна, буд. №153, реєстраційний номер облікової картки платників податків № НОМЕР_1, раніше неодноразово засудженого:

1) 17.07.1997 року Лозівським районним судом Харківської області за ст. ст. 81 ч. 3, 208, 42 КК України до 3-х років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, звільненого від покарання 08.01.2000 року по закінченню строку відбування покарання;

2) 05.12.2001 року Лозівським місцевим судом Харківської області за ст.ст.185 ч.2, ст. 185 ч. 3, 70 КК України до 3-х років позбавлення волі, звільненого від покарання 17.09.2004 року на підставі постанови Харківського РС м. Харкова від 09.09.2004 року, відповідно до ст.81 ч.1 КК України умовно-достроково на не відбутий термін 2 місяці 26 днів;

3) 24.11.2006 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст. ст. 309 ч. 1, 307 ч.2, 70 ч.1 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, звільненого від покарання 15.07.2011 року по закінченню строку відбування покарання,

4) 04.10.2012 року Лозівським міськрайонним судом Харківської області за ст.122 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі з застосуванням ст.ст.75,76 КК України з іспитовим строком 2 роки. Звільненого від покарання по закінченню іспитового строку згідно ухвали Лозівського міськрайонного суд Харківської області від 02 грудня 2014 року, у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, судовим слідством суд, -

В С Т А Н О В И В:

20 листопада 2015 року приблизно о 16.00 годині ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, йшов по вулиці Красноармійська в смт. Краснопавлівка Лозівського району Харківської області, де на зустріч йому, на мотоциклі марки «Мінськ-115» їхав ОСОБА_3, з яким у нього раніше був конфлікт. Побачивши ОСОБА_3, у ОСОБА_1 раптово виник умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом останнього. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 попрохав ОСОБА_3 зупинитись і в той момент, коли останній зупинився, ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, з метою помсти, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, а саме наніс один удар в обличчя ОСОБА_3, заподіявши йому згідно висновків судово-медичної експертизи №411-ЛЗ/15 від 02.12.15 року синець в лівій навколо очній області і поверхневу забиту рану на шкірі верхньої губи праворуч в області 3 зуба, що відноситься до легких тілесних ушкоджень, внаслідок чого ОСОБА_3 впав на землю, а ОСОБА_4, продовжуючи свій злочинний намір, сів на мотоцикл ММВЗ-3.115, державний номер НОМЕР_2, вартість якого згідно висновку товарознавчої експертизи №422 від 02.12.2015 року складає 3932 гривні 00 копійок, і поїхав у невідомому напрямку, тобто незаконно заволодів транспортним засобом потерпілого ОСОБА_3

Після чого з місця скоєння злочину втік, спричинивши ОСОБА_3 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Відповідно ст. 129 Конституції України, ст.7 КПК України, основними засадами судочинства в Україні - є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.

Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємно звязаною для прийняття законного, обґрунтованого вмотивованого судового рішення.

При цьому, суд виходить із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України, від 17 липня 1997 року, норм Конституції України, КПК України, які визначають права і свободи кожного, хто перебуває під юрисдикцією членів Ради Європи, які підписали означену конвенцію, держави, яка ратифікувала її у встановленому Законом порядку, та гарантують кожному права і свободи, визначені в розділі 1 Конвенції та розділу VIII Конституції України.

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав та пояснив у судовому засіданні, що дійсно скоїв злочин при зазначених обставинах. Щиросердечно розкаюється у скоєному ним злочині, просив суд не позбавляти волі, судові витрати по справі за проведення судово-товарознавчої експертизи, що складає 245 гривень 52 копійки, визнає.

Враховуючи пояснення обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду не має сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням даних, які характеризують його особу.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, які помякшують та обтяжують його покарання.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Дослідженням особи обвинуваченого ОСОБА_1 у судовому засіданні встановлено, що він громадянин України, українець, за місцем реєстрації характеризується позитивно, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, на обліку у лікаря нарколога перебуває з 1997 року в звязку з синдромом залежності від алкоголю, знаходиться у цивільному шлюбі з громадянкою ОСОБА_5, на утриманні дітей не має, зі слів працює в ФОП «Калашник» на посаді різноробочого, не військовозобовязаного, не є інвалідом, хронічними захворюваннями не страждає. (а.с.33-56).

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, помякшуючими покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає скоєння злочину в стані алкогольного спяніння, рецидив злочинів.

Суд приходить до висновку, що обставини, які помякшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш мякого покарання, яке передбачено законом.

При призначенні покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд не враховує положення ст. 69-1 КК України, так як він скоїв злочин в стані алкогольного спяніння, а також був неодноразово засуджений за умисні злочини.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, особи обвинуваченого, обставин, які помякшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд призначає покарання ОСОБА_1 в межах санкції обвинувачення із застосуванням ст.ст. 75,76 КК України.

Відповідно до ч.3 ст.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 12.06.2009 року «Про внесення змін та доповнень до постанови ПВС України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» , де вказано:

Якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов'язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК , передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. При прийнятті такого рішення у вироку мають бути наведені відповідні мотиви; посилатися на статтю 69 КК непотрібно, а тому суд при призначені покарання не застосовує відносно обвинуваченого ОСОБА_1, додаткову міру покарання у вигляді конфіскації майна, так як призначає йому покарання без позбавлення волі з іспитовим строком, так як останній за місцем мешкання характеризується позитивно, визнав свою вину та щиро в скоєному покаявся, має постійне місце роботи, та це держаним обвинувачем у судовому засіданні не спростовано.

Міра запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 органом досудового слідства та прокурором не обиралась.

Цивільний позов по справі потерпілим ОСОБА_3 не заявлено.

Судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи № 422 від 02.12.2015 року в сумі 245 гривень 52 копійки, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави, так як у судовому засіданні його визнав останній. (а.с.57-62)

Питання щодо речових доказів вирішити в поряду ст. 100 КПК України.(а.с.63-64)

Керуючись ст. ст. 371, 373-374,376 КПК України (2012 р.), суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винним за ч. 2 ст. 289 КК України та призначити покарання у вигляді 5 (пяти) років позбавлення волі, без конфіскації всього належного особисто йому майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обовязки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Міра запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового слідства та прокурором не обиралась.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертиз № 422 від 02.12.2015 року у розмірі 245 грн. 52 копійки, на користь держави, та перерахувати їх на р/р 31419544700005, код доходів 2406300, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова. Одержувач платежу. Держава.

Речові докази по справі, а саме: мотоцикл ММВЗ-3.115державний номер 5532 ХАЄ, який згідно розписки від 01.12.2015 року знаходиться у потерпілого ОСОБА_3 залишити у останнього.(а.с. 63-64).

Питання щодо речових доказів розвязати після набуття вироком законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя: Попов Олександр Григорович