Рішення № 55829702, 16.02.2016, Близнюківський районний суд Харківської області

№ 612/473/15-ц

№ 2/612/15/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року смт. Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Масло С.П.,

за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Близнюки цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач, ПАТ КБ «ПриватБанк», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 328184, 85 грн. за кредитним договором № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року. В обґрунтування позову зазначив, що 18.04.2007 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № HAC0AU08950092. Згідно умов зазначеного договору відповідач отримала кредит у розмірі 57003, 26 терміном до 17.04.2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом відповідно до п.п. 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 3.1., 3.2., 7.1., 7.4. кредитного договору. Банк свої зобовязання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, а також інші витрати відповідно до умов договору. Таким чином, відповідач зобовязання за договором не виконав і станом на 11.06.2015 року має заборгованість у сумі 328184 грн. 85 коп., яка складається з наступного: 30671 грн. 29 коп. заборгованість за кредитом; 77938,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3310, 20 грн. заборгованість по комісії; 216265, 36 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань. На даний час відповідач ухиляється від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «ПриватБанк».

Представник позивача у судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 225565, 42 грн. згідно нового розрахунку, уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у запереченні на позовну заяву. Крім того, просив застосувати до спірних правовідносин загальну позовну давність та спеціальну позовну давність за вимогами про стягнення пені.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов наступного.

Судом встановлено, що 18 квітня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», таОСОБА_2 укладено договір № HAC0AU08950092.

Відповідно до п.1.1. кредитного договору, ОСОБА_3 зобовязується надати «Позичальникові» кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок зазначений в п.7.1 цього Договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим Договором, зазначеним у розділі 7 Договору.

Відповідно до п.2.2.2. кредитного договору, позичальник зобовязується сплатити відсотки за користування Кредитом відповідно до п.п. 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3., 3.1., 3.2., 7.1., 7.4. даного Договору. Повну сплату відсотків за користування Кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення Кредиту.

Відповідно до п.2.2.3. кредитного договору, позичальник зобовязується сплатити Банку винагороду згідно п.п. 3.7., 6.2., 7.1. даного Договору.

Відповідно до п.2.2.4. кредитного договору, позичальник зобовязується погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки, передбачені п. 2.3.3. та 7.1 цього Договору.

Відповідно до п.2.2.4. кредитного договору, позичальник доручає Банку списувати кошти із всіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту або у валюті, відмінної від валюти кредиту, при наявності на них необхідної суми коштів, не наданих у кредит, у межах сум, які підлягають сплаті Банку за цим договором при настанні строків платежів (здійснювати договірне списання). Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавства порядком. У випадку недостатності чи відсутності у позичальника коштів у національній валюті України для погашення заборгованості за кредитом у національній валюті України і/чи відсотків у валюті України для погашення заборгованості за кредитом у національній валюті України, і/чи відсотків за його користування , і/чи винагороди, і/чи штрафів (пені). Банк має право на списання коштів в іноземній валюті, у розмірі, еквівалентному сумі заборгованості по даному Договору в національній валюті України на дату погашення, а дату продаж стягненої іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України (далі МВРУ) (за курсом МВРУ для цієї операції на дату її проведення), з відшкодуванням Банку витрат на сплату зборів , комісій і вартості наданих послуг. При цьому позичальник доручає банку оформити заявку на продаж іноземної валюти на МВРУ від імені позичальника.

Відповідно до п.2.2.7. кредитного договору, під « оформленням договорів застави-поручительства належним чином» сторони розуміють:

- письмове узгодження з банком договорів страхування , у т.ч. вибір страхувальника переліку страхових ризиків, які підлягають страхуванню, предявлення Банку підписаних Страхувальником Договорів страхування та документів, які підтверджують сплату страхових платежів. Письмовим узгодженням Банку є віза вповноваженого представника Банку на Договорах страхування.

У випадку не подання Позичальником Банку підтверджуючого документу про сплату чергових платежів по погодженим з Банком Договорам страхування, ОСОБА_3 сплачує страхові платежі за рахунок Кредиту відповідно до п.2.1.3 даного Договору.

Позичальник зобовязується погасити суму кредиту, направлену на оплату чергового страхового платежу, і сплатити відсотки за його користування не пізніше 30 днів з дня перерахування Банком страхового платежу. У разі непогашення цієї частини кредиту в зазначений термін вона вважається простроченою і позичальник зобовязаний сплатити відсотки за її користування , відповідно до п.п. 3.2., 3.8. даного Договору.

Відповідно до п.2.2.8. кредитного договору, при невиконанні зобовязань за цим договором надати Банку будь-яке майно Позичальника або третіх осіб за узгодженням з банком для погашення заборгованості , що оформлюється відповідними договорами застави або вкладу.

Відповідно до п.2.2.10. кредитного договору, при настанні випадків , передбачених п. 2.3.3 даного Договору, достроково погасити заборгованість перед банком у повному обсязі.

Відповідно до п.2.3.1. кредитного договору, ОСОБА_3 має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування Кредитом при зміні конюнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору ; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому ОСОБА_3 надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки . Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд , середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Відповідно до п.2.3.3. кредитного договору, за своїм розсудом ОСОБА_3 має право зменшувати розмір процентної ставки до рівня, встановленого чинним законодавством при виникненні кожного з наступних подій:

- відмови Позичальника в оформленні (переоформленні ) якого-небудь із договорів, договорів застави, поруки , договорів страхування, згідно п.2.2.7. даного Договору;

- порушення Позичальником зобовязань , передбачених умовами даного Договору, у т.ч. при порушенні цільового використання коштів.

Відповідно до п.2.3.3. кредитного договору, ОСОБА_3 на власний розсуд має право:

змінити умови договору зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагород , комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобовязань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому , згідно ст. 212, 611, 651 Цивільного Кодексу України, щодо зобовязань, строк виконань яких не настав, вважається що строк настав у зазначеному в повідомленні дату. На цю дату Позичальник зобовязується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду і відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобовязання за договором.

Відповідно до п.2.3.5. кредитного договору, ОСОБА_3 має право списувати кошти з поточних рахунків Позичальника , згідно п.2.2.5 при настанні строків платежів, передбачених умовами цього Договору.

Відповідно до п.2.3.14. кредитного договору , ОСОБА_3 має право самостійно приймати рішення про спосіб інформування Позичальника при наявності простроченої заборгованості за цим Договором.

Відповідно до п.3.1. кредитного договору, за користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п. 7.1 частини даного Договору.

Відповідно до п.3.2. кредитного договору згідно ст. 212 ЦК України, при порушенні Позичальником зобовязань по погашенню кредиту, передбачених пп. 1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі, зазначеному у п.7.4 цього договору на місяць розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом. Розраховані відповідно до цього пункту договору відсотки сплачуються позичальником щомісяця в період сплати понад зазначену в п.1.1 суми щомісячного платежу за кредитним договором (у випадку погашення заборгованості шляхом надання щомісячного платежу й установлення його суми в п.1.1). При встановленні банком у порядку передбаченому п. 2.3.2 зменшеної процентної ставки , умови даного пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Відповідно до п.3.3. кредитного договору, кошти отримані від позичальника для погашення заборгованості по кредиту, насамперед направляються для відшкодування витрат/збитків Банку, згідно п.п. 2.2.9, 2.3.8 цього договору, далі пені згідно розділу 4 цього договору, далі простроченої комісії по кредиту, далі - простроченої винагороди, далі прострочених відсотків, далі простроченої заборгованості за кредитом, частина суми що залишилася ( у т.ч. сума надана Позичальником понад суму щомісячного платежу), направляється на погашення заборгованості за Кредитом (якщо інше не передбачено п. 6.8), далі комісії, далі винагороди, далі відсотків, далі кредиту. Остаточне погашення заборгованості за кредитом виконується не пізніше дати, зазначеної в п.7.1 Договору. Сума остаточного погашення заборгованості може відрізнятися від суми щомісячного платежу. При несплаті винагороди , комісії ( у випадку її щомісячної сплати згідно п.7.1 даного договору або згідно п. 3.11 даного договору), відсотків, і/або частини кредиту до останнього дня Періоду сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п.3.4. кредитного договору, нарахування відсотків здійснюється в останню дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день, виходячи з фактичної кількості днів користування кредитом 360 днів у році. Відсотки розраховуються щомісяця, за період з першої дати поточного періоду сплати включно. Дата погашення Кредиту в розрахунок не включається . Повне погашення відсотків здійснюється не пізніше дня повного погашення суми кредиту.

Відповідно до п.3.7. кредитного договору, позичальник сплачує Банку винагороду , в розмірі й у строки , зазначені в п. 7.1 даного договору.

Відповідно до п.3.8. кредитного договору, при непогашенні кредиту в строки, зазначені п.п. 7.1, 2.3.3 цього договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми Кредиту вважається простроченою згідно п. 3.2. на залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно п.3.2 даного договору з дати виникнення простроченої заборгованості.

Відповідно до п.4.1. кредитного договору, при порушенні позичальником будь-якого зобовязання, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3, 7.5 даного Договору, Банк має право нарахувати, а позичальник зобовязується сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Відповідно до п.4.2. кредитного договору, у випадку невиконання банком зобовязань по видачі кредиту згідно п. 2.1.1 даного договору за умови виконання позичальником зобовязань, передбачених п.2.2.7 даного договору, ОСОБА_3 сплачує позичальникові пеню в розмірі 0,1 % від несвоєчасно виданої суми кредиту за кожний день прострочення виконання даного зобовязання ( за винятком випадків, передбачених п. 2.3.6 даного Договору) Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Відповідно до п.5.1. даний договір у частині сплати винагороди за надання фінансового інструменту, згідно п. 7.1 набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами , і інших частинах з моменту надання позичальником розрахункових документів або оформлення касових документів з метою використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі виданих Позичальникові коштів до повного виконання сторонами зобовязань за цим договором.

Відповідно до п.5.2. договір може бути змінений у встановленому даним договором порядку.

Відповідно до п.7.1. кредитного договору, банк зобовязується надати позичальникові кредитні кошти шляхом : перерахування на відкритий в Харківській ФАБ «БРОЗБІЗНЕСБАНК» МФО 350910 поточний рахунок № 260010005901 ВАТ «Харків-авто» на строк з 18.04.2007 по 17.04.2014 рр. включно у вигляді не поновлюваної кредитної лінії (далі - Кредит) у розмірі 57003,27 гривень ( пятдесят сім тисяч три грн. 27 коп.) на наступні цілі : купівля автомобіля, а також у розмірі 34 грн. для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п.1.2, у розмірі 17599,47 гривень за сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3,2.2.7 даного договору, та у розмірі 1% від суми виданого кредиту разової винагороди, зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,14 % від суми виданого кредиту, щомісяця в період сплати, відсотки за довгострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу , згідно п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 20 по 25 число кожного місяця.

Погашення заборгованості за цим договором ( за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 844,63 гривень для погашення заборгованості за кредитним договором , що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

Відповідно до п.7.2. для виконання даного договору ОСОБА_3 відкриває позичальникові : рахунок № 29090052310688 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та ін. платежам. При кредитуванні нових та б/в автомобілів, позичальник доручає , без додаткового узгодження , перерахувати кредитні кошти: в сумі 389 80,00 грн (тридцять вісім тисяч девятсот вісімдесят ) гривень на поточний рахунок автосалону ВАТ «ХАРКІВ-АВТО», код 03120457 рахунок № 260010005901 на відкритий в Харківській ФАБ « Брокбізнесбанк» МФО 350910, комісію банку 389,80 грн. ( триста вісімдесят девять грн.. 80 коп.) гривень на рахунок № 61112909903109 в Приватбанку, МФО 350910, на сплату страхових платежів на поточний рахунок страхової компанії ЗАТ «СК»ІНГОССТРАХ», код 33248430, рахунок № 26507050000686 в Приватбанку, МФО 305299, а також сплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в розмірі вказаному в п. 7.1 даного договору на рахунок ДП « Інформаційний центр» МЮУ № 26002301813 в ГОУ ВАТ «Ощадбанк» МФО 30300465 з призначенням платежу: « ДН005098/11 ДФДП «Інформаційний центр МЮУ « За реєстрацію обтяжень рухомого майна».

Відповідно до п.7.4. кредитного договору, згідно ст. 212 ЦК України, при порушенні позичальником зобовязань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,50 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

ОСОБА_3 18 квітня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» таОСОБА_2 укладено Договір застави рухомого майна. Згідно п. 1 даного Договору предметом цього договору є надання Заставодавцем в заставу майно, опис якого зазначений в п. 34.3 договору, та забезпечення виконання зобовязань Позичальника перед Заставодержателем, в силу чого Заставодержатель має право в разі невиконання Позичальником зобовязань, забезпечених заставою, одержати задовільнення своїх вимог за рахунок Предмету застави переважно перед іншими кредиторами Заставодавця.

Відповідно п. 17.1. Договору застави, за вимогою Заставодержателя на день укладення даного договору застрахувати предмет застави на суму, строк на користь Заставодержателя від ризиків, зазначених у п. 14.7 цього договору та надати Заставодержателю договір страхування та докази сплати страхового платежу. Страхування Предмету застави на користь Заставодержателя здійснюється у страховій компанії, узгодженою з Заставодержателем не пізніше укладення даного договору.

Не пізніше дати закінчення договору страхування продовжити його строк дії або укласти новий договір страхування на користь Заставодержателя у страховій компанії, узгодженій з Заставодержателем та надати Заставодержателю докази сплати страхового платежу в той же строк.

Згідно з п. 34.1 Договору застави, за цим договором заставою забезпечується виконання зобовязань Заставодателя за кредитним договором від 18 квітня 2007 року № HAC0AU08950092, укладеного між Заставодержателем та Заставодавцем (далі по тексту Кредитний договір) по поверненню кредиту, наданого у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 57003,27 гривень (пятдесят сім тисяч три грн. 27 коп.) на наступні цілі: купівля автомобіля, а також у розмірі 17599,47 гривень на сплату страхових платежів у строк з 18.04.2007 р. до 17.04.2014 р. включно.

Відповідно п. 34.4. Договору застави, в забезпечення виконання Заставодавцем зобовязань за кредитним договором Заставодавець надав в заставу наступне майно: автомобіль марки ЗАЗ DAEWOO T13110, 2006 року випуску, новий, кузов № НОМЕР_1, обєм двигуна 1299, державний номер НОМЕР_2.

Взяті на себе зобовязання по договору № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року ОСОБА_3 виконав своєчасно і повністю, перерахувавши відповідні кредитні кошти на рахунки автосалону ВАТ «Харків-авто», Страхової компанії ЗАТ «СК Інгосстрах», ДП «Інформаційний центр» та ПриватБанку комісійну винагороду.

14 липня 2007 року між ВАТ Українська страхова компанія «Гарант-АВТО» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування транспортних засобів.

18 липня 2007 року між ЗАТ «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ» та ОСОБА_2 був укладений договір страхування наземного транспорту № НАС0АU00038514.

07 квітня 2008 року між ЗАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування від нещасних випадків № НВ/008762/2106/08 та договір страхування наземного транспорту від 07 квітня 2008 року № 06/0012717/2106/08.

17 липня 2008 року за № 50-26/07-246 керівником Лозівського відділення Харківського ГРУ «ПриватБанк» було направлено лист ОСОБА_2, згідно якого відповідачу доведено до відома, що він прострочив виконання зобовязань, які виникли у звязку з несплатою страхових платежів по договору страхування наземного транспорту № НАС0АU00038514 від 18.04.2007 року, та по договору особистого страхування № НАС0LА28515 від 18.04.2007 року за 2008-2009 роки. Станом на 17.07. 2008 року сума прострочки склала 2182 грн. 80 коп., в т.ч. прострочений кредит 1482 грн. 93 коп., прострочені відсотки 525 грн. 70 коп., прострочена комісія 55 грн. 17 коп., пеня 119 грн. 00 коп.. Сума поточного кредиту складає 35588.11 грн., поточних відсотків 429,98 грн.

В вищенаведеному листі ОСОБА_3 також зазначив, що на суму прострочених зобовязань відповідачу нараховується підвищена процентна ставка та пеня.

23 жовтня 2008 року за № 0.37.0.0.2/451 ПАТ КБ «ПриватБанк» було направлено лист ОСОБА_2, згідно якого ОСОБА_3 у відповідь на заяву відповідача (дата реєстрації 06.10.2008 р. вх. № 1157) повідомив, що не являється монополістом на ринку споживчого кредитування. Відповідно, клієнти мають право вибору умов кредитування в будь-якому іншому банку України та співпрацювати з будь-якою страховою компанією. Згідно чинному законодавству майно, яке надається в заставу, обовязково має бути застраховане. ПриватБанк ні в якому разі не обмежує перелік страхових компаній, з якими позичальники можуть заключати договір страхування заставного майна, життя та ін.

ОСОБА_3 зазначив, що взаємовідносини банку як з клієнтами, так і з страховими компаніями будуються на основах юридичної рівності, вільного волевиявлення, взаємної відповідальності. У випадку страхування предмету застави банк (як Заставодержатель) повинен мати гарантії, що згідно договору страхування він буде зазначений як вигодонабувач; мати впевненість у платоспроможності страхової компанії (тобто, що виплата страхового відшкодування при певних обставинах обовязково станеться).

03 квітня 2009 року ОСОБА_2 був надісланий лист керуючому Лозівським відділенням Харківського ГРУ «ПриватБанк», в якому відповідач зазначив, що на виконання умов кредитного договору та своїх обовязків як позичальника 07.04.2008 року він здійснив страхування наземного транспорту в ЗАТ «СК «ПРОВІДНА» та повідомив про це ОСОБА_3 листом від 07.04.2008 року з наданням копії договору страхування. 28.10.2008 року він отримав лист Банку від 23.10.2008 року, в якому ОСОБА_3 повідомив, що договір страхування страхової компанії ЗАТ ««СК «ПРОВІДНА» не може бути прийнятий банком через те, що дана страхова компанія не отримала акредитацію в Банку.

12 травня 2010 року Верховним Судом України була прийнята ухвала по справі за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення на предмет застави відповідно до якого рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2009 року залишено без змін ухвалу апеляційного суду Харківської області від 06 серпня 2009 року скасовано, справу передано на новий розгляд. В мотивувальній частині ухвали Верховного Суду України від 12 травня 2010 року вказано, що в договорі кредиту (п. 2.2.7) указано, що позичальник повинен письмово узгоджувати з Банком договори страхування, у тому числі страхувальника, у той же час як за договором страхування (п. 2) страхувальником є ОСОБА_2. У договорі застави (п. 17.1) зазначено, що страхування предмета застави здійснюється в страховій компанії, узгодженій із заставодержателем, не пізніше дня укладення цього договору. Крім того, Верховним Судом України зазначено, про те, що незрозуміло яке порушення за таких обставин вчинено відповідачем під час укладення договору страхування і як воно могло вплинути на його відповідальність.

22 грудня 2010 року Близнюківським районним судом Харківської області була винесено рішення по справі за позовом ЗАК КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави, яким позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № HAC0AU08950092 від 18 квітня 2007 року станом на 29 липня 2010 року в сумі 106848 грн. 04 коп., витрати на сплату судового збору в сумі 1068 грн. 48 коп. та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього 107946 (сто січ тисяч девятсот сорок шість) гривень 52 коп. В рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави автомобіль ЗАЗ DAEWOO T13110, 2006 року випуску, обєм двигуна 1299, кузов Y6DT1311060292635, державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, надавши закритому акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» право на укладення від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Вищенаведене рішення суду від 22.12.2010 року набрало законної сили згідно ухвали апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2011 року та залишено без змін згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2011 року.

З довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12 листопада 2015 року за Вих. № 0238/СБ вбачається, що Автомобіль ЗАЗ DAEWOO T13110, номер YIN Y6DT1311060292635, держ. Номер НОМЕР_3, який належав позичальнику ОСОБА_2 згідно кредитно-заставного договору № HAC0AU08950092 від 18 квітня 2007 року реалізований ПАТ КБ «ПриватБанк» на публічних торгах (аукціоні) 06.08.2013 р. за 27000 грн. Розподіл коштів, отриманих від продажу автомобіля: Пеня 12923,40 грн.; Проценти 576,60 грн.; Заборгованість по тілу кредиту 13500 грн.

З листа начальника відділу ВДВС Близнюківського районного управління юстиції від 16 листопада 2015 року за № 03-22/3262/н вбачається, що інших виконавчих проваджень щодо боржника гр. ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 2008 року по теперішній час у відділі ВДС Близнюківського РУЮ на виконанні не перебувало, окрім виконавчих проваджень по накладенню та зняттю арешту з автомобілю ЗАЗ DAEWOO, держ. номер НОМЕР_3.

Судом встановлено, що у порушення зазначених умов договору відповідач зобовязання за договором № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року виконував не в повному обсязі.

Так, відповідач здійснював погашення заборгованості за кредитом кожного місяця в період з 24.05.2007 року по 24.12.2008 року на відповідні суми, які зазначені в розрахунку Банка (а.с. 5-9).

У звязку з зазначеними порушеннями зобовязань за кредитним договором, ОСОБА_2 станом на 11.06.2015 року має заборгованість у сумі 328184 грн. 85 коп., яка складається з наступного: 30671 грн. 29 коп. заборгованість за кредитом; 77938,00 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3310, 20 грн. заборгованість по комісії; 216265, 36 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань. Згідно нового розрахунку заборгованість складає 225565, 42 грн. ,з яких 30671 грн. 29 коп. заборгованість за кредитом; 26723,73 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 3310, 20 грн. заборгованість по комісії; 164860, 20 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань. Ці обставини підтверджуються розрахунками заборгованості, наданими позивачем (а.с.5-9, 196-197).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач належним чином не виконав умови договору, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі, який буде визначений судом нижче.

Щодо заяви ОСОБА_4 про застосування до спірних правовідносин загальної позовної давності у три роки за ст. 257 ЦК України, спеціальної позовної давності в один рік за п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені, а також про застосування наслідків спливу позовної давності, визначених у ч.4 ст. 267 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, сторони кредитного договору встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі цього договору.

За змістом частини третьої статті 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини перша, третя статті 264 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснював погашення заборгованості за кредитом кожного місяця в період з 24.05.2007 року по 24.12.2008 року на відповідні суми, які зазначені в розрахунку Банка.

Оскільки умовами кредитного договору установлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, враховуючи, що згідно умов кредитного договору № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року погашення кредиту (заборгованості за кредитом, процентами, винагородою, комісії та іншими платежами) повинно здійснюватися відповідачем частинами в розмірі 844,63 грн. з «20» до «25» числа кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання відповідачем кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови кредитного договору № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року та зміст зазначених правових норм, необхідно дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів, процентів та інших обовязкових щомісячних платежів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту закінчення строку погашення чергового платежу.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками, викладеними в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.11.2014 року по справі № 6-160цс14.

Суд зазначає, що відповідач відповідно до Умов кредитного Договору, зобовязаний був здійснювати в період з «20»по «25» число кожного місяця, щомісячний платіж у сумі 844,63 грн. в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного перебіг позовної давності по вимогам Банку про виконання зобов'язання починався з 26 числа кожного місяця по кожному окремому щомісячному платежу.

Оскільки договор кредиту був укладений 18.04.2007 року, то з 26.05.2007 року у Банка почав перебіг строк позовної давності по першому щомісячному платежу, 24.05.2007 року відповідач здійснив перший щомісячний платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, у звязку з чим строк позовної давності перервався вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу та почав перебіг заново і так кожного місяця аж до 24.12.2008 року коли відповідач сплатив в рахунок погашення кредитного договору 536,96 грн. Суд, зазначає, що трирічний строк позовної давності, внаслідок вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу по платежу датованому 24.12.2008 роком спливав 24.12.2011 року. Проте, у лютому 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року, яка утворилась на момент звернення до суду з позовом у розмірі 37452,47 грн., що свідчить про переривання перебігу позовної давності за вимогами Банку. 22.12.2010 року рішенням Близнюківського районного суду Харківської області, яке набрало законної сили 16.03.2011 року згідно ухвали апеляційного суду Харківської області, з відповідача з урахуванням уточнених позовних вимог стягнута заборгованості за кредитним договором, яка утворилась станом на 29 липня 2010 року в сумі 106848, 04 грн. Тобто, з 17.03.2011 року у Банка почався перебіг позовної давності за вимогами про стягення заборгованості з 30 липня 2010 року та закінчився цей строк 18.03.2014 року, проте з позовом, по справі, що розглядається ОСОБА_3 звернувся лише 03.08.2015 року.

Таким чином, суд зазначає, що по щомісячних платежах з 30.07.2010 року аж до кінця червня 2012 року (щомісячний платіж за червень місяць 2012 року) у Банка сплинув трирічний строк позовної давності, у звязку з чим вимоги Банка по платежам до червня місяця 2012 року включно захисту не підлягають, а в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України.

При цьому, вимоги Банка про стягнення заборгованості за кредитним договором починаючи з липневого платежа 2012 року підлягають захисту і трирічний строк позовної давності Банком не пропущений, виходячи з наступного.

Так, 26 серпня 2012 року почав перебіг строк позовної давності по черговому щомісячному платежу ( платіж за липень місяць 2012 року) та спливав цей строк 26 серпня 2015 року. Проте, 03 серпня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом по справі, що розглядається, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що починаючи з липневого платежа 2012 року по 11.06.2015 року (строк зазначений позивачем у позові) трирічний строк позовної давності не сплинув, у звязку з чим підлягає захисту, а позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, комісії за користуванням кредитом за вказаний період за кредитним договором № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Загальна сума заборгованості за процентами за користування кредитом, комісії за користуванням кредитом, за кредитним договором № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року за період з 01 липня 2012 року по 11.06.2015 року, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 30033,93 грн. Вказана сума складається з наступного: 26723,73 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3310, 20 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, що підтверджується новим Розрахунком заборгованості наданим представником позивача (а.с.196-197).

При цьому, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги Банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30671,29 грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2010 року Близнюківським районним судом Харківської області була винесено рішення по справі за позовом ЗАК КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет застави, яким позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № HAC0AU08950092 від 18 квітня 2007 року станом на 29 липня 2010 року в сумі 106848 грн. 04 коп., витрати на сплату судового збору в сумі 1068 грн. 48 коп. та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн., а всього 107946 (сто січ тисяч девятсот сорок шість) гривень 52 коп.

В рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет застави автомобіль ЗАЗ DAEWOO T13110, 2006 року випуску, обєм двигуна 1299, кузов Y6DT1311060292635, державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, надавши закритому акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» право на укладення від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

З вищенаведеного рішення суду вбачається, що станом на 29 липня 2010 року було, окрім іншого, стягнута заборгованість за тілом кредиту у розмірі 40204, 01 грн.

Вищенаведене рішення суду від 22.12.2010 року набрало законної сили згідно ухвали апеляційного суду Харківської області від 16 березня 2011 року та залишено без змін згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 липня 2011 року.

З довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12 листопада 2015 року за Вих. № 0238/СБ вбачається, що Автомобіль ЗАЗ DAEWOO T13110, номер YIN Y6DT1311060292635, держ. Номер НОМЕР_3, який належав позичальнику ОСОБА_2 згідно кредитно-заставного договору № HAC0AU08950092 від 18 квітня 2007 року реалізований ПАТ КБ «ПриватБанк» на публічних торгах (аукціоні) 06.08.2013 р. за 27000 грн. Розподіл коштів, отриманих від продажу автомобіля: Пеня 12923,40 грн.; Проценти 576,60 грн.; Заборгованість по тілу кредиту 13500 грн.

З листа начальника відділу ВДВС Близнюківського районного управління юстиції від 16 листопада 2015 року за № 03-22/3262/н вбачається, що інших виконавчих проваджень щодо боржника гр. ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» за період з 2008 року по теперішній час у відділі ВДС Близнюківського РУЮ на виконанні не перебувало, окрім виконавчих проваджень по накладенню та зняттю арешту з автомобілю ЗАЗ DAEWOO, держ. номер НОМЕР_3.

Суд зазначає, що резолютивна частина рішення суду від 22.12.2010 року містила два висновки суду по суті позовних вимог, а саме висновок про стягнення заборгованості за кредитним договором та висновок про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

За другим висновком по суті позовних вимог ОСОБА_3 виконав рішення суду та звернув стягнення на предмет застави, а за першим висновком суду ОСОБА_3 не отримав виконавчий лист та не проводив виконання судового рішення з невідомих причин, що свідчить про добровільну відмову Банку від отримання від боржника заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 30671,29 грн., оскільки вказана сума тіла кредиту була вже стягнута з відповідача рішенням суду ,яке набрало законної сили.

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості по пені у розмірі 164860,20 грн. станом на 11.06.2015 року за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, суд вважає їх частково обґрунтованими в межах останніх дванадцяти місяців перед зверненням Банку до суду, виходячи з наступного.

Так, пунктом 3 частини першоїстатті 611 ЦК Українипередбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до частини другоїстатті 258 ЦК Українидо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК Українивизначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правиламистатті 549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передатикредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобтопеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягненняобчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК Українипередбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Отже, аналіз норм статті266, частини другої статті258 ЦК Українидає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Вказана позиція суду узгоджується з висновками, викладеними в постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19.11.2014 року по справі № 6-160цс14.

Відповідач відповідно до його заяви просив суд застосувати спеціальну позовну давність в один рік за п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення пені, а також застосувати наслідки спливу позовної давності, визначені у ч.4 ст. 267 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором кредиту є обґрунтованими за період з 03.08.2014 року по 11.06.2015 року (дата зазначена позивачем у позові).

Заборгованість з пені за період з 03.08.2014 року по 11.06.2015 року складає 52599, 53 грн. та обраховувалась згідно даних, які містяться в новому Розрахунку заборгованості ( «29.08.2014 року 4873,45 грн., при цьому з цієї суми слід відняти два дні з 01.08.2014 року по 02.08.2014 року включно, оскільки вони виходять за межі позовної давності. Так, за 29 днів у сепрні місяці було нараховано 4873,45 грн., тобто за день нараховується 168,05 грн. Таким чином, з 03.08.2014 року по 29.08.2014 року сума пені складає: 4873,45 168,05*2=4537,35 грн.» + 30.09.2014 року 5377,58 грн. + 31.10.2014 року 5209,53 грн. + 30.11.2014 року 5041,50 грн. + 31.12.2014 року 5209,53 грн. + 31.01.2015 року 5209,54 грн. + 28.02.2015 року 4705,39 грн. + 31.03.2015 року 5209,54 грн. + 30.04.2015 року 5041,48 грн. + 31.05.2015 року 5209,54 грн. + с 01.06.2015 по 11.06.2015 р.р. 1848,55 грн., яка була отримана шляхом ділення 5041,49 грн. на 30 днів у червні місяці та помноженням отриманого результату за день на 11 днів у червні місяці (5041,49/30=168,05*11).

Відповідно до ч. 1ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У пункті 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» розяснено, що істотними обставинами в розумінні ч. Зст. 551 ЦК Україниможна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

При вирішенні питання про стягнення пені, суд у контексті визначеного уст. 8 Конституції Українипринципу верховенства права, окрім наведених норм права про обов'язковість виконання зобов'язань зважає на те, що відповідно дост. 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є справедливе, добросовісне та розумне застосування норм цивільного законодавства. Так, відповідно до ч. 3ст. 551 ЦК Українирозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з наведеного, при вирішенні питання про розмір пені, який у даному випадку підлягає стягненню на підставі умов договору таст. 549 ЦК України, суд зважає на те, що сума пені за останні 12 місяців перед зверненням кредитора до суду - 52599, 53 грн., значно перевищує розмір збитків, які позивач поніс внаслідок неповернення боргу, і дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі, яка дорівнює заборгованості за процентами та комісії за користування кредитом, тобто суми у розмірі 30033,93 грн. В іншій частині ці вимоги є безпідставними і тому не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні відповідач зазначив, що умови як Кредитного договору, так і Договору застави, були погоджені сторонами при їх укладанні, кредитний договір та договір застави він прочитав та підписав. Таким чином його доводи відносно правомірності своїх дій з приводу страхування автомобіля у іншій страховій, компанії без попереднього узгодження вибору страховика із Банком, не узгоджуються з умовами кредитного договору і договору застави. Зазначені умови договорів відповідачем не оскаржувались, не суперечать ст.627 ЦК України та дозволяють Позичальнику застрахувати предмет застави за вибором у будь-якій іншій страховій компанії, погодженій з уповноваженим представником Банку, що робить безпідставними його твердження про навязування йому Банком укладення Договору страхування тільки в конкретній Страховій компанії з якою співпрацює ОСОБА_3.

Оскільки ж даного обов'язку відповідач не виконав, самостійно уклавши Договір страхування заставного майна, у Банка були всі підстави скористатися своїм правом, передбаченим абз.2 п.2.2.7 Кредитного договору, відповідно до якого, у випадку неподання Позичальником Банку підтверджуючого документа про оплату чергових страхових внесків по погодженим з Банком Договорам страхування, ОСОБА_3 сплачує страхові внески за рахунок Кредиту відповідно до п.2.1.3 даного Договору.

Крім того, відповідач зазначив, що кредитний договір, договір застави, дії банку щодо визначення ціни заставного автомобіля під час виконання рішення суду від 22.12.2010 року та дії банку під час проведення публічних торгів він не оскаржував, відповідні позови до суду не подавав.

ОСОБА_3,суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що судом не врахові висновки Верховного Суду України, викладені в ухвалі від 12.05.2010 року, оскільки п. 2.2.7. договору кредиту, містить вимоги про узгодження з Банком, окрім вибору Страхувальника, яким є відповідач, ще вимоги про узгодження з Банком переліку страхових ризиків, які підлягають страхуванню, що не було виконано відповідачем по справі.

Таким чином, сул дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором станом на 11.06.2015 року у розмірі 60067,86 грн., яка складається з 26723,73 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3310, 20 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 30033,93 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Згідно ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ними і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (26,63 % від задоволених уточнених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 10,11,57, 60, 88, 209,212-215, 223, 294, 296 ЦПК України, ст.ст.207, 253, 254, 256, 258, 261, 264, 266, 267, 526, 527,530, 549, 551, 610, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України суд

ВИРІШИВ :

Позов Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_4, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3) на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № HAC0AU08950092 від 18.04.2007 року станом на 11.06.2015 року у розмірі 60067 ( шістдесят тисяч шістдесят сім) грн. 86 коп. на рах. № 29092829003111, МФО № 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 873 (вісімсот сімдесят три) грн. 96 коп.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Близнюківський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 16.02.2016 року.

Суддя С.П. Масло