Рішення № 55828595, 26.01.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/5700/13-ц Номер провадження 22-ц/786/237/16Головуючий у 1-й інстанції Миронець О.К. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Буленка О.О., Триголова В.М.

при секретарі Діхтяр Т.В.

за участю адвоката Строгова Ю.Д.

представника позивача - Колеснікова В.О.

відповідача: ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 жовтня 2015 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7, треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради, Управління державної міграційної служби у Полтавській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення зі зняттям з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 08 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», і ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, згідно з яким ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 41 тис. доларів США, на умовах сплати 11,04 % річних, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів не пізніше 08 серпня 2017 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 08 серпня 2007 року між сторонами було укладено договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_4 передав банку в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1.

Мотивуючи тим, що боржник не виконує умови кредитного договору щодо внесення щомісячних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість, позивач просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за вищевказаним кредитним договором у розмірі 105 162,56 доларів США, звернути стягнення на квартиру №43, загальною площею 64,70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товарист-вом КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмета іпотеки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстанов-люючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» усіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмета іпотеки, а також виселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7, а також інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вищевказаній квартирі, зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

Справа розглядалася судами різних інстанцій неодноразово.

Останнім заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07 жовтня 2015 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задоволено.

Вирішено: Врахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 08 серпня 2007 року у розмірі 105162,56 доларів США, що за курсом 7,99 відповідно до розпорядження НБУ від 18 березня 2013 року складає 840 564 грн. 33 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 64,70 кв. м шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу за ціною не нижчою початкової вартості предмета іпотеки, а сааме: 277 000 грн. з правом підпису договору купівлі-продажу та з правом всіх повноважень власника, а саме отримання в установах, організаціях, підприємствах незалежно від форм власності та підпорядкування будь-яких довідок та документів щодо предмету іпотеки, дублікатів правоустановчих документів з відповідних установ, організацій, підприємств, незалежно від форм власності та підпорядкування чи органів нотаріату на предмет іпотеки, здійснення будь-яких платежів за іпотекодавця, отримання будь-яких документів, довідок, витягів з реєстру речових прав на нерухоме майно, здійснення інших дій необхідних для реєстрації права власності на предмет іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Виселити ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» понесені судові витрати в сумі 1 185 грн. 23 коп. з кожного.

Відстрочено виконання рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки до втрати чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року №1304-VII.

Не погодившись з даним рішенням суду, його в апеляційному порядку оскаржив відповідач - ОСОБА_4

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процессуального права, просив оскаржуване ним судове рішення - скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №PLKPGA00000212, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 41 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 серпня 2017 року.

Також 08 серпня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки №PLKPGA00000212, відповідно до умов якого ОСОБА_4, в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 64,70 кв.м., житловою площею 46,30 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та використовується як місце постійного проживання відповідачів. Згідно довідки адресно-довідкової служби УДМС України, наданої на запит суду, малолітня ОСОБА_4 зареєстрована за адресою с. Терновщина. Полтавського району, Полтавської області.

Також сторонами обумовлена ціна предмету іпотеки, яка дорівнює 277 000 грн.

Окрім того, встановлено, що зазначена квартира належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування, що підтверджується довідкою №6762, виданою 08 серпня 2014 року ПП ПБТІ «Інвентаризатор» та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_4 умов кредитного договору, станом на 19 березня 2013 року перед ПАТ КБ «ПриватБанк» виникла заборгованість у розмірі 105 162, 56 доларів США.

Згідно листа від 27 лютого 2013 року позивач направляв відповідачу повідомлення-вимогу про сплату заборгованості в тридцятиденний строк з дня отримання вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За нормами частин першої, другої статті 39 цього Закону, в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернен-ня стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

З вищенаведених норм, слідує, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Тобто, за змістом цих норм, особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Вказана правова позиція висловлена в Постановах Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року по справі №6-1049цс15, та від 07 жовтня 2015 року по справі №6-1468 цс15, яка у відповідності з вимогами ст. 360-7 ЦПК України, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В той же час, суд першої інстанції, в порушення зазначених норм, не врахував, що ОСОБА_4 набув права власності на квартиру, яка є предметом іпотеки, на підставі договору дарування, посвідчено-го в установленому законом порядку 01 грудня 2005 року, тобто не за рахунок отриманих у 2007 році кредитних коштів, дійшовши при цьому помилкового висновоку про наявність передбачених законом підстав для виселення відповідачів з цієї квартири без надання іншого житла.

З наведеного слідує, що районним судом при вирішенні даного спору неправильно застосовано ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР в поєднанні з нормами статей 39, 40 Закону України "Про іпотеку".

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_4. підлягає часковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції у частині виселення відповідачів із житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, без надання іншого житла - підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову ПАТ КБ "ПриватБанк" про виселення ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В іншій частині рішення суд, як законне та обгрунтоване, належить залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 жовтня 2015 року в частині виселення ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 з квартири 43 по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про виселення ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підпис/

З оригіналом згідно: