Ухвала суду № 55828215, 16.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10633/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

16 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Сазанова Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2015 року позивач - ОСОБА_2, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, Міністерства внутрішніх справ України про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача-1 були наявні правові підстави для закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-5068/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 22.01.2015 та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 46261209 від 24.03.2015.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, 22.01.2015 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист №2а-5068/12/2670 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, яки зокрема, зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України надати довідку про фактичну заробітну плату в розмірі 2 525 крб. 35 коп. на підставі звернення ОСОБА_2 від 30 січня 2012 року.

30.01.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою відкрито виконавче №2а-5068/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 22.01.2015 про зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України надати довідку про фактичну заробітну плату в розмірі 2 525 крб. 35 коп. на підставі звернення ОСОБА_2 від 30 січня 2012 року.".

Супровідним листом № 15/4-1131 від 13.09.2015 Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України направлено на адресу ОСОБА_2 та копію до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України довідку про "фактичну заробітну плату" в розмірі 2525 крб. 35 коп. за період перебування в зоні відчуження.

02.03.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанови ВП № 46261209 про накладення штрафу, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника - Міністерство внутрішніх справ України штраф у розмірі 680,00 грн. та про стягнення з боржника виконавчого збору, якою стягнуто з боржника - Міністерство внутрішніх справ України виконавчий збір у розмірі 1 360,00 грн.

03.03.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено вимогу державного виконавця №К-929/5.-394/7 від 03.03.2015, в якою зобов'язано виконати виконавчий лист № 2а-5068/12/2670 виданий Окружним адміністративним судом міста Києва 22.01.2015 негайно з моменту отримання даної вимоги.

24.03.2015 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову ВП № 46261209 про закінчення виконавчого провадження, якою закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-5068/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 22.01.2015 на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду згідно з виконавчим документом, що підтверджується листом Міністерства внутрішніх справ України № 15/4-1131 від 13.02.2015.

Вважаючи, що державним виконавцем протиправно винесене зазначену постанову про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. При цьому положеннями чинного законодавства державному виконавцю не надано повноважень щодо надання оцінки чи тлумачення рішення за яким здійснюється примусове виконання.

Згідно із частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Частинами 1 та 2 статті 75 зазначеного Закону встановлено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Згідно із статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Пунктом 8 частини 1 статті 49 зазначеного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених пунктами 1 - 6, 8, 9, 11 - 13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, після відкриття виконавчого провадження державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого для самостійного виконання рішення та у випадку невиконання боржником рішення накладає на останнього штраф, а у випадку отримання доказів на підтвердження фактичного виконання рішення в повному обсязі виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як убачається із матеріалів справи та не заперечується позивачем, виконавче провадження № 46261209 було відкрито з примусового виконання виконавчого листа № 2а-5068/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 22.01.2015 про зобов'язання Міністерство внутрішніх справ України надати довідку про фактичну заробітну плату в розмірі 2 525 крб. 35 коп. на підставі звернення ОСОБА_2 від 30 січня 2012 року.

Постановою про накладення штрафу ВП №46261209 від 02.03.2015 на боржника було накладено штраф та державним виконавцем було винесено вимогу № К-929/5.-397/7 від 03.03.2015.

13.03.2013 відповідачем-1 отримано супровідний лист № 15/4-1131 від 13.09.2015, яким Департаментом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Міністерства внутрішніх справ України направлено на адресу ОСОБА_2 та копію до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України довідку про "фактичну заробітну плату" в розмірі 2 525 крб. 35 коп. за період перебування в зоні відчуження.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, позивачем факт отримання зазначеного супровідного листа з доданою до нього довідкою про "фактичну заробітну плату" в розмірі 2525 крб. 35 коп. за період перебування в зоні відчуження не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних документів. Вказаний факт не заперечується позивачем і під час апеляційного розгляду справи, натомість апелянт вказує, що відповдіачем-2 при направленні вказаної довідки не було допущено ряд порушень норм матеріального права, а саме не правильно визначено його заробітну плату.

Разом з тим, з аналізу зазначеної довідки, яка була надіслану на адресу позивача супровідним листом № 15/4-1131 від 13.09.2015 вбачається, що вона відповідає вимогам викладеним в резолютивній частині рішення суду зазначеній у виконавчому листі № 2а-5068/12/2670 виданому Окружним адміністративним судом міста Києва 22.01.2015.

Таким чином, відповідачем-2 було виконано виконавчий лист у відповідності до його змісту, про що повідомлено боржника та державного виконавця.

В свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що предметом цього спору є дії, бездіяльність та рішення державного виконавця при примусовому виконанні виконавчого листа № 2а-5068/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 22.01.2015. При цьому до повноважень державного виконавця, як зазначалося уже вище, не належить оцінка судового рішення, його зміст та пов'язаність з іншими судовими рішеннями.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у відповідача-1 були наявні правові підстави для закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-5068/12/2670 виданого Окружним адміністративним судом міста Києва 22.01.2015 та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 46261209 від 24.03.2015.

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із судом першої інстанції, що оскільки виконавче провадження № 46261209 було закінчено відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 46261209 від 24.03.2015, а докази на підтвердження наявності іншого виконавчого провадження в рамках якого суд має зобов'язати відповідача-1 вчинити певні дії позивачем суду не надано, як і не зазначено про наявність відповідного факту, суд дійшов висновку про відсутні підстави для зобов'язання відповідача 1 вчинити дії вимогу щодо вчинення яких викладено позивачем в пункті 4 прохальної частини позовної заяви.

Щодо доводів апелянта про безпідставну відмову в задоволенні його клопотань про відводи головуючого у справі судді Огурцова О.П., апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і відводиться: 1) якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов'язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого частиною третьою статті 15 1 цього Кодексу.

Суддя відводиться також за наявності обставин, встановлених статтею 28 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Оцінивши, доводи позивача щодо підстав для відводу судді Огурцова О.П., судова колегія апеляційного суду зазначає, що визначених вище підстав для відводу не встановлено. Наведені апелянтом обставини щодо заінтересованості судді Огурцова О.П. в рішенні по справі або щодо наявності сумнівів у його неупередженості, в результаті апеляційного розгляду справи не виявлено.

Щодо доводів апелянта в частині не задоволення його клопотань про допити свідків, призначення експертизи тощо, колегія суддів апеляційної інстанції, вивчивши зазначені клопотання та оцінивши їх доцільність при вирішення спору, дійшла висновку, що задоволення таких клопотань не може вплинути на вирішення спору по суті, а лише призведе до його затягування та вкотре наголошує, що предметом цієї адміністративної справи є дії, бездіяльність та рішення державного виконавця при виконанні виконавчого листа, які не можуть вплинути на зміст останнього.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 16.02.2016 року.

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.