Ухвала суду № 55828175, 15.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 лютого 2016 рокусправа № 808/4994/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання:Фірсік Д.Ю.

за участі представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2015 р. в справі № 808/4994/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжбудіндустрія» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжбудіндустрія» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2015 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 54897 грн., в тому числі за основним платежем 36598 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18299 грн.; від 22.07.2015 р. № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 55212 грн., в тому числі за основним платежем 36808 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18404 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про необґрунтованість збільшення суми грошового зобовязання через підтвердження належними первинними документами фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Юна Пром».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2015 р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що судом першої інстанції безпідставно не враховані недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних в частині відсутності адреси пунктів завантаження та розвантаження товару, не заповнення розділу «Вантажно-розвантажувальні операції». Крім того, до перевірки не надано документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам, та технічну документацію, яка встановлює вимоги до якості товару. Також вказує на ненадання судом правової оцінки наступним фактам: контрагент позивача ТОВ «Юна Пром» не знаходиться за місцем реєстрації, про що внесено запис до ЄДР, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість цього підприємства анульовано 21.05.2013 р., підприємством з травня 2013 р. не надається контролюючому органу податкова звітність, у цього підприємства відсутні працівники, основні засоби. За наявною у апелянта інформацією, документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Юна Пром» підписані не директором ОСОБА_2, а іншої особою. Вказані недоліки, на думку відповідача, свідчать про відсутність факту поставки.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

До судового засідання представник позивача не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, у звязку з чим колегія суддів визнала за можливе здійснити апеляційний перегляд справи за відсутність представника позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжбудіндустрія» зареєстровано 07.08.2001 р., код ЄДРПОУ 31549176, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200071476, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Запоріжбудіндустрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. та податку на додану вартість за період за період з 01.01.2012 р. по 30.04.2015 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Юна Пром», за результатами якої складений акт від 06.07.2015 р. № 781/08-28-22-02/31549176. Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 36598 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ТОВ «Запоріжбудіндустрія» занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 36808 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.07.2015 р.: № НОМЕР_1, яким позивачу збільшена сума грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 54897 грн., з яких за основним платежем - 36598 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18299 грн.; № НОМЕР_2, яким позивачу збільшена сума грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 55212 грн., з яких за основним платежем - 36808 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18404 грн.

Також судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Запоріжбудіндустрія» та ТОВ «Юна Пром» укладено договір № 35/12 від 02.07.2012 р., предметом якого є поставка товару, найменування, кількість, одиниця виміру, ціна, загальна вартість яких вказується в додатках (рахунках-фактурах). Факт виконання умов за зазначеним договором та оплати його вартості підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Реальність виконання вказаної угоди підтверджують первинні та розрахункові документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, оплата підтверджується банківськими виписками.

Товар, придбаний у контрагента, у майбутньому поставлений позивачем на користь ВАТ «Завод «Фіолент», ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал», ТОВ «Торговий дім «Макіївська автоматика», ТОВ «НПО «Промелектроника», ПП ВТФ «Геліон», ТОВ «НВП «Оріон», ТОВ «НПФ Торговый дом «Рэма», Сільськогосподарське підприємство «Октябрське», ТОВ «Донелектро», ТОВ «НВФ «СМІ ЛАБ», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Кана Групп», ПрАТ «Оріль-Лідер», Інженерно-Метрологічний та технічний центр «Крим», ТОВ «Нікком», ТОВ «Сатурн-К», Науково-виробниче ТОВ «Дітон», ТОВ «Єврогазбуд».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності фактичного здійснення спірних господарських операцій та правомірності формування позивачем витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, та податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Запоріжбудіндустрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р. та податку на додану вартість за період з 15.02.2012 р. по 30.04.2015 р., за наслідками якої складено акт № 781/08-28-22-02/31549176 від 06.07.2015 р., за висновками якого встановлено порушення позивачем пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 36598 грн., в тому числі за 2012 р. на суму 17109 грн., за 2013 р. на суму 19489 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 36808 грн., в тому числі по періодах: липень 2012 р. на 4967 грн., вересень 2012 р. на 3193 грн., жовтень 2012 р. на 1588 грн., листопад 2012 р. на 1114 грн., грудень 2012 р. на 5432 грн., січень 2013 р. на 819 грн., лютий 2013 р. на 7987 грн., березень 2013 р. на 5728 грн., квітень 2013 р. на 5980 грн. (а.с. 15-42 т.1).

На підставі цього акту перевірки відповідачем 22.07.2015 р. прийняті податкові повідомлення-рішення: НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 54897 грн., в тому числі за основним платежем 36598 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18299 грн.; № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 55212 грн., в тому числі за основним платежем 36808 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 18404 грн. (а.с. 13-14 т.1).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість відповідно до акту перевірки є не підтвердження належними первинними документами формування витрат, які враховуються при визначенні обєкта оподаткування, та податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Юна Пром».

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що 02.07.2012 р. між ТОВ «Юна Пром» як постачальником та ТОВ «Запоріжбудіндустрія» як покупцем укладено договір поставки № 35/12, за умовами якого постачальник поставляє покупцю кабельно-проводникову та електротехнічну продукцію, найменування, кількість, одиниці вимірювання, вартість якої, визначаються у додатках (рахунках-фактурах) як невідємних частинах договору (а.с. 54-55 т.2).

На виконання умов договору ТОВ «Юна Пром» протягом періоду, що перевірявся, здійснено постачання на адресу позивача вказаного у договорі товару, що підтверджено наявними в матеріалах первинними документами: рахунками фактурами, видатковими накладними, податковими накладними (а.с. 66-68, 82-84, 95-97, 108-110, 121-123, 137-139, 149-151, 162-164, 171-172, 183-185, 196-198, 205-207, 220-222, 228-229, 239-241 т.1, 12-14, 25-27, 39-41, 44-46, 66-68, 91-93, 95-96, 98, 101, 104-105, 110-113, 115-117, 119-120 т.2).

Транспортування придбаного товару на адресу позивача підтверджено товарно-транспортними накладними (а.с. 69-70, 85, 98, 111, 124, 140, 152, 165, 173, 186, 199, 208, 223, 230, 242 т.1, 15, 28, 42, 47, 69 т.2).

Здійснення позивачем розрахунку з контрагентом за придбаний товар підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с. 86, 99, 112, 125, 140-а, 153, 166, 174, 187, 200, 209, 224, 231, 243 т.1, 16, 29, 43, 48, 70 т.2).

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у складі вартості товару постачальнику, віднесені до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що придбання позивачем товарів та послуг за вказаним договором оприбутковано в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджено оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 за відповідні періоди (а.с. 90, 94, 97, 99-100, 102-103, 106-109, 114, 118 т.2).

ТОВ «Запоріжбудіндустрія» укладено з іншими субєктами господарювання ряд договорів поставки, а саме з ВАТ «Завод «Фіолент», ТОВ «Гірничодобувна компанія «Мінерал», ТОВ «Торговий дім «Макіївська автоматика», ТОВ «НПО «Промелектроника», ПП ВТФ «Геліон», ТОВ «НВП «Оріон», ТОВ «НПФ Торговый дом «Рэма», Сільськогосподарське підприємство «Октябрське», ТОВ «Донелектро», ТОВ «НВФ «СМІ ЛАБ», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Кана Групп», ПрАТ «Оріль-Лідер», Інженерно-Метрологічний та технічний центр «Крим», ТОВ «Нікком», ТОВ «Сатурн-К», Науково-виробниче ТОВ «Дітон», ТОВ «Єврогазбуд».

Позивачем здійснено поставку кабельно-проводникової та електротехнічної продукції вказаним субєктам господарювання, зокрема, тієї, що придбавалась позивачем у ТОВ «Юна Пром», що підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами (а.с. 71-81, 87-94, 100-107, 113-120, 126-136, 141-148, 154-161, 167-170, 175-182, 188-195, 201-204, 210-219, 225-227, 232-238, 244-250 т.1, 1-11, 17-24, 30-38, 49-65, 71-74 т.2).

Зазначені вище обставини свідчать про повязаність спірних господарських операцій з власною господарською діяльністю позивача та використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Оскільки формування позивачем витрат, які враховуються при визначенні обєкта оподаткування податковим на прибуток, по спірним господарським операціям підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати здійснені для подальшого використання у власній господарській діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність порушень з боку позивача при формуванні витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, за вказаними господарськими операціями, відтак, є неправомірним збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток в цій частині.

Правомірність формування витрат, які враховуються при визначенні обєкта оподаткування, обумовлює правомірність формування податкового кредиту позивачем за тими самими господарським операціям з тим самим контрагентом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, видані позивачу вказаними контрагентами, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказаній в цій накладній, до складу податкового кредиту.

В даному випадку суми сплаченого податку у звязку з придбанням товарів підтверджені податковими накладними, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки в ході розгляді справи встановлено, що господарські операції з придбання позивачем товарів у ТОВ «Юна Пром» вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товарів, оплату позивачем як отримувачем товарів сум податку на додану вартість в ціні товарів постачальнику, тому є правильний висновок суду першої інстанції, що суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту правомірно.

Відтак, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_1 та з податку на додану вартість податковим повідомленням рішенням № НОМЕР_2.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими.

В обґрунтування доводів про порушення позивачем податкового законодавства відповідач, зокрема, посилається на наявність податкової інформації, що контрагент позивача ТОВ «Юна Пром» не знаходиться за місцем реєстрації, про що внесено запис до ЄДР, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість цього підприємства анульовано 21.05.2013 р., підприємством з травня 2013 р. не надається контролюючому органу податкова звітність, у цього підприємства відсутні працівники, основні засоби; за наявною у апелянта інформацією, документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Юна Пром» підписані не директором ОСОБА_2, а іншої особою.

Суд апеляційної інстанції з цього приводу зазначає, що такі твердження в порушення приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не підтверджено належними доказами; в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження обґрунтування вказаних доводів.

Колегія суддів зазначає, що контрагент позивача в перевіряємий період мав статус платника податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР на час здійснення спірних господарських операцій не вносилось, а відтак, вказане підприємство мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім товару.

Колегія суддів зауважує, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно непідтвердження належними первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарських операцій, оскільки такі доводи базуються виключно на доводах про неможливість підтвердження зустрічною звіркою контрагента господарських операцій.

Щодо доводів про безпідставність неврахування ненадання позивачем до перевірки документів, які підтверджують якість придбаного у ТОВ «Юна Пром» товару, а також певну дефектність товарно-транспортних накладних, судова колегія зазначає, що такі документи не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській області та фінансову звітність в Україні».

Крім того, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортні накладні підтверджують факт перевезення товару, не є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в України» на підтвердження господарських операцій з придбання товару, а певні недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних не спростовують факту поставки товару.

Посилання апелянта на висновок експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження, за яким документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Юна Пром» підписані не директором ОСОБА_2, а іншої особою, також є необґрунтованими через відсутність встановлення вироком, який набрав законної сили, вчинення посадовими особами ТОВ «Юна Пром» фіктивного підприємництва та підробки документів. При цьому колегією суддів враховується факт закриття кримінального провадження № 32014080000000023 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України за відсутністю складу кримінального правопорушення, що підтверджено листом слідчого (а.с. 129 т.2).

Сукупність досліджених судом апеляційної інстанції доказів дає підстави для висновку, що обставини одержання позивачем економічного ефекту за наслідками придбання товарів не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Ухвалою судді-доповідача про відкриття апеляційного провадження у справі відстрочено апелянту сплату судового збору до вирішення справи по суті, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 88, 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2015 р. в справі № 808/4994/15 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.11.2015 р. в справі № 808/4994/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжбудіндустрія» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39401003), що розташована у м. Запоріжжі, по вул. Бородінській, 1-а, на користь спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали буде складений 16.02.2016 р.

Головуючий:В.А. Шальєва

Суддя:С.В. Білак

Суддя:Н.А. Олефіренко