Постанова № 55827847, 11.02.2016, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

133 м. м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600

Справа № 541/1972/15-а

№ провадження 2-а/541/8/2016

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Гриб М.В.,

при секретарі Непокупній Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миргороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

07.08.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду з адміністративним позовом, в якому просить постанову № 46 від 22 липня 2015 року відносно нього, винесену адміністративною комісією при виконавчому комітеті Миргородської міської ради Полтавської області, про накладення адміністративного стягнення за ст. 156 ч.2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в сумі 510,00 грн визнати незаконною та скасувати, а провадження по справі закрити. Свої вимоги мотивує тим, що 10 червня 2015 року відносно нього було складено протокол серії ПО № 004635 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.156 КУпАП, що нібито він 10.06.2015 року о 13 год 36 хв в кафе «Едем» по вулиці Гоголя, 112 міста Миргорода, продав неповнолітній особі 0,5 л алкогольного пива та 50 гр горілки. Постановою №46 адміністративної комісії при Миргородській міській раді від 22.07.2015 року його було визнано винним у скоєнні вказаного правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн.

Підтверджуючи факт продажі ним спиртних напоїв в час та місці, зазначених в оспорюваній постанові, позивач вказував на те, зовнішній вигляд покупця не викликав жодних сумнівів щодо його повноліття, у звязку з чим він не перевіряв документів покупця, вважаючи що йому більше 18 років, а відтак в своїх діях він не вбачав складу правопорушення, передбаченого ст. 156 ч.2 КУпАП. Також позивач посилався на те, що при складенні відносно нього протоколу та притягненні його до адміністративної відповідальності були порушені норми чинного законодавства, які гарантують його права під час розгляду адміністративної справи, в наслідок чого він був обмежений у праві на захист своїх інтересів при розгляді справи адміністративною комісією. Тому просив постанову №46 адміністративної комісії Миргородської міської ради від 22 липня 2015 року про притягнення його до відповідальності за ст. 156 ч.2 КУпАП у виді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян визнати незаконною та скасувати її, а провадження по справі закрити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 (а.с.21-24) в судовому засіданні позовні вимоги не визнала просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності повністю відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення та прийнята в межах компетенції, визначеної для адміністративної комісії. А тому просила повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що адміністративною комісією при виконавчому комітеті Миргородської міської ради Полтавської області постановою № 46 від 22 липня 2015 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.156 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (а.с. 8,34).

Зазначена постанова була винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серія ПО № 004635 від 10 червня 2015 року, згідно якого 10 червня 2015 року, близько 13 години 36 хв в м. Миргороді по вул.Гоголя, 112, офіціант кафе «Едем» ОСОБА_1 продав неповнолітній особі 0,5 л алкогольного пива та 50 г горілки (а.с.26).

З огляду на те, що позивач, як у своїй позовній заяві, так і протягом судового розгляду справи стверджував, що він дійсно, працюючи офіціантом в кафе «Едем» за вказаних у оскаржуваній постанові обставин 10.06.2015 року продав неповнолітній особі алкогольні напої, підстав сумніватися щодо їх достовірності та добровільності їх визнання у суду немає і вказані обставини ніким не оспорюються, то суд вважає встановленим факт продажу позивачем під час роботи офіціантом в кафе «Едем» 10 червня 2015 року алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років.

Статтею 156 ч.2 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за продаж алкогольних, слабоалкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років.

Із диспозиції ст. 156 ч.2 КУпАП вбачається, що вона передбачає відповідальність не тільки за умисні а і необережні діяння, зазначені в ній.

За викладених обставин суд вважає, що зазначені діяннях ОСОБА_1 містять в собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 156 КУпАП.

Даючи оцінку доводам позивача та його представника про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення через те, що у нього не було сумнівів щодо досягнення покупцем 18-річного віку, а імперативної норми закону, яка б зобовязувала продавця алкогольних напоїв перевіряти вік покупця шляхом отримання відповідного документу не існує, суд виходить з наступного.

Ч.2 ст.156 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у виді штрафу в розмірі тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за продаж працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років.

Пунктом 2 частини першої статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» імперативно заборонено продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових особам, які не досягли 18-ти років.

Відповідно до частини четвертої статті 15-3 зазначеного Закону продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

Системний аналіз зазначених вище правових норм дав колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України підстави для висновку щодо запровадження в імперативній формі заборони на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років.

Частиною четвертою статті 15-3 зазначеного Закону продавця наділено правом отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця, а отже, ця вимога має спонукати суб'єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію. Відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж у зв'язку з цим забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності.

Вказаний висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду України від 26 березня 2013 року у справі № 21-48а13, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, і відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а також має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Суд вважає, що вказане у зазначеному висновку Верховного Суду України стосується як субєктів господарювання, так і їх працівників, які безпосередньо займаються реалізацією алкогольних напоїв, оскільки в правовідносинах із покупцями вони діють від імені субєкта господарювання і виконують його функції по продажу товарів.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, на час розгляду справи адміністративною комісією, крім протоколу ПО № 004635 від 10 червня 2015 року підтверджувалася також іншими документами, що містяться в матеріалах справи, а саме: письмовими поясненнями неповнолітнього ОСОБА_4 про те, що він 10.06.2015 року , після 13-00 години в кафе «Едем», що по вул.. Гоголя, 112 м. Миргорода придбав 50 г горілки та 0,5 л пива (а.с.29), копією паспорта ОСОБА_4 (а.с.30) рахунком офіціанта (а.27 на звороті), копією трудового договору (а.с.31).

При таких обставинах посилання позивача та його представника на відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення суд вважає неспроможними та не заслуговуючими на увагу.

Разом з цим оспорювана позивачем постанова Адміністративної комісії є незаконною та підлягаючою скасуванню із наступних підстав.

За змістом ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно ч.2 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи … Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Поясненнями сторін в судовому засіданні підтверджується, що адміністративна справа у відношенні ОСОБА_1 була розглянута адміністративною комісією у відсутності останнього.

Стороною відповідача не надано суду належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи був сповіщений своєчасно.

Сам ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснював, що він точно не памятає коли він повідомлявся про час і місце розгляду у відношенні нього адміністративної справи (можливо в день засідання адмінкомісії, можливо напередодні) Проте до часу розгляду згаданої справи він не встиг укласти угоду із адвокатом для захисту його інтересів, а тому 22.07.2015 року звернувся до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Миргородської міської ради із відповідним письмовим клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Пояснення ОСОБА_1 в цій частині підтверджуються копією його письмового клопотання з відміткою про отримання його Виконавчим комітетом Миргородської міської ради 22.07.2015 року(а.с.12).

Факту отримання відповідачем згаданого клопотання не заперечував і його представник в судовому засіданні.

Таким чином судом встановлено, що адміністративною комісією було розглянуто адміністративну справу у відношенні позивача ОСОБА_1 у відсутності останнього, без наявності даних про своєчасне його сповіщення про час розгляду справи та при тому, що від нього надійшло клопотання про відкладення слухання справи.

Вказані обставини свідчать про порушення відповідачем законодавчо закріплених прав позивача (при розгляді справи давати пояснення, подавати докази, користуватися юридичною допомогою адвоката), встановлених ст. 268 КУпАП, що суттєво могло вплинути на прийняте Адміністративною комісією рішення. За викладених обставин притягнення його до відповідальності за ст. 156 ч.2 КУпАП суперечить вимогам ст. 7 КУпАП, а відтак оспорювана Постанова №46 Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Миргородської міської ради від 22 липня 2015 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 є незаконною а отже не може залишатися в силі і підлягає скасуванню.

Посилання представника відповідача в судовому засіданні на те, що ОСОБА_1 клопотання про відкладення слухання справи 22.07.2015 року подав не належній особі (Виконкому міської ради а не Адміністративній комісії), суд не може прийняти до уваги, оскільки саме відповідачем по цій справі (Виконавчим комітетом) було прийнято ( а не відмовлено в прийнятті) клопотання ОСОБА_1, адресоване Адміністративній комісії. До того ж Положенням про адміністративну комісію при виконавчому комітеті Миргородської міської ради не передбачено організацію самостійного прийому заяв, звернень чи клопотань громадян.

При викладених обставинах суд вважає необхідним задовольнити позов ОСОБА_1 в частині визнання оспорюваної Постанови незаконною та її скасування.

В задоволенні позовних вимог про закриття справи про адміністративне правопорушення, суд вважає необхідним відмовити, оскільки за змістом ст. 162 КАС України та ст. 288 КУпАП адміністративні суди не наділені повноваженнями щодо закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 94, 158-163, 171-2 КАС України, ст.ст. 218, 256, 268 КУпАП, суд

Постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково.

Визнати протиправною Постанову №46 Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Миргородської міської ради від 22 липня 2015 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ст. 156 ч.2 КУпАП у виді штрафу в сумі 510 грн 00 коп та скасувати її.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постановаможе бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя ОСОБА_5