Постанова № 55827469, 09.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 р. Справа № 643/12179/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С. , Філатова Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання Афанасьєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватне акціонерне товариство «ПІРОТЕКС» про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання виконати певні дії, -

В с т а н о в и л а:

28.07.2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправною бездіяльність відповідача управління Пенсійного Фонду України в Московському районі м. Харкова (далі пенсійний орган, УПФУ) щодо призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком № 1; визнати за ним право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 1, дорівняв посаду старшого піротехніка до посади піротехніка; визнати неправомірними дії УПФУ по виключенню із періоду його роботи за Списком № 1 роботу на посаді старшого піротехніка в період з 01.10.1998 року по 08.04.2002 року; зобовязати відповідача включити в страховий стаж для призначення пільгової пенсії за С писком № 1 зазначений період роботи; зобовязати відповідача призначити пенсію за віком у звязку з роботою зі шкідливими умовами праці відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 03.12.2014 року і сплатити суму недоотриманих грошових коштів, посилаючись на те, що характер виконуваних ним робіт у період з 01.10.1998 року по 08.04.2002 року не змінився у звязку із зміною назви його посади.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 18.11.2015 року в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення вмотивовано тим, що ЗАТ «ПІРОТЕКС» у період з 01.10.1998 року по 08.04.2002 року не проведена атестація робочого місця старшого піротехніка.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи просить скасувати постанову Московського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2015 року та прийняти нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга згідно положень п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підлягає частковому задоволенню.

За приписами ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів зазначає, що прикінцевими положеннями Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що відповідно до раніше діючого законодавства давали право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремими законодавчими актами через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, пенсійне забезпечення цих осіб здійснюється за нормами вказаного Закону у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Право на призначення пенсій на пільгових умовах та в пільгових розмірах визначено ст.ст. 13, 14, 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, чоловіки після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Кабінет Міністрів України постановою від 01.08.1992 року № 442 зобовязав керівників підприємств та організацій незалежно від форми власності й господарювання провести атестацію робочих місць, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням та ознайомити з ним працюючих осіб.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладено на керівників підприємств, установ, організацій.

Робітники, роботи і посади яких передбачені в Списках № 1 і 2, користуються правом на пенсію за віком при умові, якщо їх праця в період роботи після введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідає умовам (показникам), зазначеним у Списках, що повинно підтверджуватися результатами атестації робочих місць на підприємствах, установах, організаціях.

Таким чином, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках № 1 і 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в Порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, який постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно із пунктом 20 Порядку N 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

Судом встановлено, що 23.12.2014 року позивач ОСОБА_1 звернувся до УПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 (а.с. 97).

До заяви позивачем були надані документи, перелік яких встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зокрема, довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 259, що видана 19.12.2014 року ПАТ «ПІРОТЕКС» (додаток № 5 Порядку) та виписку із наказу № 36 від 28.11.1997 року по ЗАТ «ПІРОТЕКС» про проведення атестації на робочому місці піротехніка (а.с. 106, 112).

Із довідки ПАТ «ПІРОТЕКС» № 259 від 19.12.2014 року вбачається, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на ПАТ «ПІРОТЕКС» і за період з 17.06.1991 року по 08.04.2002 року виконував відпрацювання нових і виробництво усіх видів піротехнічних безгазових і мало газових сполук, вогнесумішей, вогнепровідного і детоную чого шнура, зарядів, загоряючи гільз за професією, посадою піротехнік, старший піротехнік піротехнічного цеху, що передбачена Списком № 1 розділ 1Х підрозділ 3, код КП 10903000-1754в, пільговий стаж складає 10 років 9 місяців 22 дні. В довідці зазначено, що підставою для її видачі послугували: постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року № 162, книги наказів, відомості нарахування заробітної плати, особа картка форми Т-2, технологічний процес, накази ЗАТ «ПІРОТЕКС» № 36 від 28.11.1997 року, № 60 від 10.09.2002 року про атестацію робочих місць на підприємстві.

З виписки з наказу ЗАТ «ПІРОТЕКС» № 36 від 1997 року вбачається, що у затверджений перелік робочих місць, професій і посад, працівникам яких за результатами атестації підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 і 2 увійшла посада піротехнік з найменуванням робіт - відпрацювання нових і виробництво усіх видів піротехнічних безгазових і мало газових сполук, вогнесумішей, вогнепровідного і детоную чого шнура, зарядів, загоряючи гільз.

Рішенням від 11.06.2015 року (протокол управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова по розгляду спірних питань) в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 позивачу відмовлено, у звязку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Період роботи ОСОБА_1 з 01.10.1998 року по 08.04.2002 року до пільгового стажу не зарахований, оскільки робоче місце старшого піротехніка підприємством не атестовано (а.с. 94-95).

Згідно із ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Колегія суддів зазначає, що зазначене рішення від 11.06.2015 року вмотивовано формальним визначенням про не проведення підприємством атестації робочого місця старшого піротехніка.

Разом з тим, при прийняті зазначеного рішення відповідачем не надана оцінка визначеному у довідці № 259 від 19.12.2014 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній про те, що у період з 17.06.1991 року по 08.04.2002 року ОСОБА_1 виконував роботу піротехніка, а саме займався: відпрацюванням нових і виробництво усіх видів піротехнічних безгазових і мало газових сполук, вогнесумішей, вогнепровідного і детоную чого шнура, зарядів, загоряючи гільз.

Із цього рішення вбачається, що відповідач не перевіряв доводів ОСОБА_1 про те, що його робоче місце піротехніка не змінилось у звязку перейменуванням його посади з піротехніка на старшого піротехніка і взагалі не встановлював наявність на підприємстві робочого місця старшого піротехніка. При цьому, допитані судом першої інстанції у якості свідків колишні працівники ПАТ «ПІРОТКС»: ОСОБА_2 (отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1) та ОСОБА_3 (отримує пенсію за віком із зниженням пенсійного віку за Списком № 1) підтвердили, що робоче місце ОСОБА_1 не змінилось, незважаючи на зміну назви його посади.

Судам першої та апеляційної інстанцій відповідачем не надані дані, які б свідчили про проведення перевірки відомостей, що містяться в довідці № 259 від 19.12.2014 року про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, і, відповідно про те, що за результатами проведеної перевірки відомості, викладені в довідці не підтверджуються первинними документами підприємства.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що на момент вирішення спору регулювання порядку призначення пенсій з коштів Пенсійного фонду здійснювалось відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-1У «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абзацу 3 ч. 2 ст. 63 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», п.п. 1, п. 10 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за № 41/26486, начальник управління керує діяльністю управління, персонально відповідає за виконання покладених на управління завдань. Таким чином від імені територіального органу Пенсійного фонду приймає рішення його начальник.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію (ст. 58 зазначеного Закону) він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонду України, яке затверджує Кабінет Міністрів України.

Прийняття рішення начальником управління в межах спірних відносин є способом реалізації владних повноважень в розумінні вищенаведених конституційних принципів.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення йому пенсії на пільгових умовах за Списком № 1; визнати за ним право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 1, дорівняв посаду старшого піротехніка до посади піротехніка; визнати неправомірними дії УПФУ по виключенню із періоду його роботи за Списком № 1 роботу на посаді старшого піротехніка в період з 01.10.1998 року по 08.04.2002 року; зобовязати відповідача включити в страховий стаж для призначення пільгової пенсії за С писком № 1 зазначений період роботи задоволенню не підлягають, оскільки за даними судового розгляду судом встановлено, що фактично позивач ОСОБА_1 незгоден з рішенням відповідача від 11.06.2015 року, яким йому відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є нічим іншим як вимогою про скасування, як протиправного, рішення від 11.06.2015 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовним вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, оскільки це необхідно для повного захисту прав позивача, колегія суддів вважає за можливе вийти за межі позовних вимог ОСОБА_1 та прийняти рішення про скасування рішення УПФУ по спірним питанням від 11.06.2015 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки таке рішення не відповідає критеріям, встановленим ч. 3 ст. 2 КАС України. Відтак, пенсійний орган повинен повторно розглянути звернення позивача ОСОБА_1 від 23.12.2014 року.

Також колегія суддів зазначає, що здійснюючи свою діяльність на основі законодавства, пенсійні органи послуговуються тими формами, які визначає законодавець. Дискреційні повноваження відповідача, як встановлене право вибору варіанта рішення, визначені Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Так, ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку пенсії).

При цьому, п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 фактично про зобовязання відповідача призначити пенсію за віком у звязку з роботою зі шкідливими умовами праці відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 03.12.2014 року і сплатити суму недоотриманих грошових коштів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Московського районного суду м. Харкова від 18.11.2015 року, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, надана невірна правова оцінка встановленим обставинам, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що серед повноважень суду апеляційної інстанції, встановлених ст. 198 КАС України, відсутні повноваження для скасування постанови суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11, 94, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 1,4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2015 року - скасувати з прийняттям нового судового рішення про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова від 11 червня 2015 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та про зобовязання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 грудня 2014 року.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Л.В. Мельнікова

Судді (підпис)Н.С. Бартош

(підпис)ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15 лютого 2016 року