Ухвала суду № 55827256, 10.02.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 р.Справа № 638/6256/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.12.2015р. по справі № 638/6256/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова

про визнання протиправною відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною відмову управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова щодо призначення пенсії по втраті годувальника, зобов'язати відповідача здійснити нарахування пенсії неповнолітньому сину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з втратою годувальника з дати першого звернення 05.11.2014 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.11.2014 року звернулась до управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова із заявою про призначення пенсії неповнолітньому сину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з втратою годувальника. 24.11.2014 року отримана відмова через відсутність трудового стажу у загиблого батька. 24.12.2014 року вона звернулася до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області зі скаргою і проханням задовольнити заяву про призначення пенсії, 27.01.2015 року отримала відмову з роз'ясненнями про право звернення до пенсійного фонду або суду. Її чоловік та батько неповнолітньої дитини ОСОБА_3 був громадянином ОСОБА_4 Нідерланди. Банк соціальних виплат ОСОБА_4 Нідерланди відмовив у наданні щомісячної матеріальної допомоги у зв'язку з втратою годувальника на підставі відсутності між державами міжнародних домовленостей про експорт і солідарність соціальних виплат.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.12.2015 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили суд її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.

Відповідно до статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3, який був громадянином ОСОБА_4 Нідерланди, помер 08.10.2013 року.

05.11.2014 року ОСОБА_1 звернулася до Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова із заявою про призначення пенсії у звязку з втратою годувальника.

24.11.2014 року Управління пенсійного фонду України в Дзержинському районі міста Харкова повідомило позивача про відсутність підстав для призначення пенсії у звязку з втратою годувальника згідно з нормами чинного законодавства за наданими документами.

Позивач не погодився із таким рішенням пенсійного органу та звернувся до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що за наданими позивачем документами для призначення пенсії по втраті годувальника інформація про наявність стажу, необхідного для призначення пенсії, або інформація про те, що ОСОБА_3, як іноземець, що працював на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, підлягав загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню, відсутня, а тому відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії у звязку з втратою годувальника, діяв правомірно та в межах повноважень, визначених законом.

У доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що підставою для відмови у задоволенні позову судом першої інстанції, а також відповідачем є неправильне тлумачення положень ч.1 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що вимоги, встановлені в першому реченні ч.1 статті 36 зазначеного закону щодо наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності, як умова призначення пенсії у звязку з втратою годувальника стосуються всіх інших осіб, які були на утриманні годувальника, окрім дітей.

Колегія суддів не погоджується із такими доводами апеляційної скарги та зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає з огляду на такі обставини.

Відповідно до ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальними підставами для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника є непрацездатність особи, якій має бути призначена пенсія, і яка була на утриманні померлого, а також наявність передбаченого нормою закону страхового стажу.

Стосовно дітей є виключення, однак воно стосується лише того, що дитині пенсія призначається незалежно від того, чи була вона на утриманні годувальника. Проте, наявність необхідного страхового стажу у померлого годувальника все одно є обов'язковою умовою для призначення даного виду пенсії.

Відповідно до ст.32 Закону особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, зокрема, для інвалідів II та III груп: від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років.

Згідно з ч.1 ст.24 зазначеного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ст.11 вказаного вище Закону загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню підлягають у тому числі іноземці, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності на умовах трудового договору або працюють на інших умовах, передбачених законодавством або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно правового характеру.

Згідно з п.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, до заяви про призначення пенсії у звязку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, зокрема: довідка податкової адміністрації про присвоєння ідентифікаційного номера померлому годувальнику, свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія, довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником, свідоцтво органу реєстрації актів громадянського стану про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім, документи про вік померлого годувальника сім'ї при відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім, документи про місце проживання (реєстрації), документи про стаж.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що позивачем інформація про наявність стажу у померлого батька, необхідного для призначення пенсії, або інформація про те, що ОСОБА_3, як іноземець, що працював на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, підлягав загальнообовязковому державному пенсійному страхуванню, не надавалась. Доказів на підтвердження наявності у померлого 7 років страхового стажу позивачем не надано.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що положення статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суперечать Конституції України та Закону України "Про охорону дитинства" колегія суддів до уваги не приймає, оскільки у встановленому законодавством порядку вони неконституційними не визнавались.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.12.2015р. по справі № 638/6256/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст ухвали виготовлений 15.02.2016 р.