Рішення № 55826625, 10.02.2016, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М.

Доповідач - Луганська В.М.

Справа № 415/4909/15-ц

Провадження № 22ц/782/887/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі

головуючого Луганської В.М.,

суддів: Коротенка Є.В., Фарятьєва С.О.

За участю секретаря Козубської А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернувся до суду з зазначеними вимогами, посилаючись на те, що відповідно до укладеного кредитного договору від 11.04.2008 року № LGY0GK0000000628 вони зобов'язалися надати ОСОБА_3кредит у розмірі 25769,00 (Долар США) на термін до 12.04.2028 року, на що відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Позивач зазначив, що вони свої обов'язки виконали у повному обсязі, а відповідач не надавши своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, зобов'язання свої не виконала. У зв'язку з порушенням виконання зобовязань за кредитним договором ОСОБА_3 станом на 13.07.2015 року має заборгованість - 95908,45 (Долар США), яка складається з наступного: 26696,39 (долар США) - заборгованість за кредитом; 19783,81 (долар США) - заборгованість за процентами за користування кредитом;1454,73 (долар США) - заборгованість комісії за користування кредитом; 43395,58 (долар США) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;а також штрафи відповідно договору: 11,41(долар США)- штраф (фіксована частина); 4566,53(долар США)- штраф (процентна складова). Просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 95 908,45 (долар США), що за курсом 21,91 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.07.2015 року складає 2101354,05 грн. за кредитним договором від 11.04.2008 року, а також судові витрати.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 19 листопада 2015 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задоволено частково. Суд стягнув з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість з кредиту та процентів за кредитним договором № LGY0GK0000000628 від 11 квітня 2008 року станом на 13 липня 2015 року у розмірі

46 480,20 (долар США), що за курсом 21,91 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.07.2015 року складає 1 018 381,18 грн. Стягнув заборгованість зі штрафу (фіксована частина) в розмірі 250 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 50 919,06 грн., судовий збір у розмірі 3 654 грн., а всього 54 823,06 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В іншій частині заявлених вимог відмовлено за безпідставністю заявлених вимог.

Не погодившись з вказаним рішення ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за кредитним договором у сумі 43 395, 58 доларів США та про стягнення комісії у сумі 1 454,73 доларів США і в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити їх вимоги. Стягнути з відповідача судові витрати понесені по сплаті судового збору за апеляційну скаргу у сумі 4 019, 40 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач ОСОБА_3 зверталася з апеляційною скаргою на рішення суду, ухвалою апеляційного суду Луганської області від 25 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме сплати судового збору. Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 27 січня 2016 року апеляційна скарга відповідача визнана неподаною та повернута відповідачу.

В судове засідання представник ПАТ КБ «Приватбанк» не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи без їх участі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» не визнав, однак із рішенням суду також не згоден, вважає, що рішення суду не відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

В ч. 1 статті 303 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції

Рішення Лисичанського міського суду від 19 листопада 2015 року в частині стягнення заборгованості за кредитом, процентів та штрафу не оскаржується, тому рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом апеляційного розгляду.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення пені та комісії суд першої інстанції виходив з того, що позивачем нарахування пені проведено у валюті, що є порушенням умов кредитного договору і суду не має можливості розрахувати суму заборгованості по пені, оскільки суду не відомо коли саме позивачка буде погашати заборгованість і який курс долару США у цей день буде. Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення комісії за користування кредитом, суд першої інстанції виходив з того, що розмір комісії у кредитному договорі відсутній і сплата комісії у графіку погашення кредиту не передбачено.

Однак такі висновки суд не відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено кредитний договір від 11.04.2008 року № LGY0GK0000000628.

Згідно п.8.1 кредитного договору банк зобов'язується надати кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 11.04.2008 року по 11.04.2028 року у вигляді поновлюваної лінії у розмірі 31 149, 00 доларів США із низ 25 769, 00 доларів США на придбання нерухомості, у розмірі 500, 00 доларів США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 144, 00 доларів США - страхування майна, 1215, 00 доларів США - особисте страхування, у розмірі 5 380, 00 доларів США на сплату страхових платежів , винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0, 00% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0, 96 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу відповідно до п.7.2. договору.

Згідно ч. 2 статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є Закон України "Про банки і банківську діяльність", Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Таким чином, положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом, та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 611 ЦК Українив разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Порядок нарахування та розмір пені, передбачені п. 5.1 кредитного договору.

Згідно п.5.1. кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту позивальник сплачує банку пеню у розмірі, який зазначений у п.8.4 договору за кожний день просрочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит надається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Відповідно до п.8.4 кредитного договору при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0, 15 процентів від суми просроченої заборгованості по кредиту за кожний день прос рочки, але не менше 1 гривні.

Тобто умовами кредитного договору передбачено сплата пені у гривневому еквіваленті.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

При розгляді справи у суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції представник відповідача наполягав на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Як вбачається із п.5.5 кредитного договору сторони домовилися, що термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за вказаним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у жовтні 2009 року, у червні 2012 року у грудні 2014 року звертався до суду з позовом про стягнення на предмет іпотеки та виселення, по всім його зверненням по справам постановлені судові рішення, що свідчить про переривання перебігу позовної давності відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України.

Позивачем строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки та винагороди не пропущений.

Станом на 13.07.2015 року заборгованість відповідача по пені складає - 950 797, 16 грн.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

З 14 квітня 2014 року Законом України №1669- VII від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» був ведений мораторій на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Лисичанськ.

В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року N 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р було визнано нечинним. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року вказані судові рішення скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, на момент вирішення справи обидва розпорядження Кабінету Міністрів України мають однакову юридичну силу, жодне з них не скасоване у встановленому законом порядку та не визнане нечинним, а тому до правовідносин сторін підлягає застосуванню розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р. у його взаємозв'язку із Законом України №1669- VII від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Крім того, Розпорядженням Кабінету міністрів України від 02 грудня 2015 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно вказаного переліку м. Лисичанськ входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

На підставі, викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача в частині стягнення пені з 14.04.2014 року по 13.07.2015 року не підлягають задоволенню. Стягненню підлягає пеня у розмірі 613 210, 29 грн. ( 950797, 16 грн. - 337 586,87 грн. ( сума пені за період з 14.04.2004 року по 13.07.2015 року)).

Що стосується заявлених вимог щодо стягнення комісії колегія суддів судової палати виходить з наступного.

Згідно п.4.1 кредитного договору для виконання зобов'язань за даним договором банк резервує ресурси у розмірах, зазначених у графіку погашення кредиту до даного договору і надає позичальнику право на їх використання.

Пунктом 4.2. передбачено, що за надане право зазначене у п.4.1 договору позичальник сплачує банку винагороду за резервування ресурсів в розмірі, зазначеному у ст.8.1

Відповідно до п.4.5. винагорода за резервування ресурсів сплачується щомісяця з щомісячним платежем за кредитом від дня нарахування згідно статті 4.2. договору.

Згідно п.8.1 кредитного договору винагорода за резервування ресурсів визначається у розмірі 0, 96 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу відповідно до п.7.2. договору.

Таким чином кредитним договором від 11.04.2008 року № LGY0GK0000000628 сторони передбачили винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 2, 00% від суми виданого кредиту та винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0, 95% на рік від суми зарезервованих ресурсів.

Розмір заборгованості по комісії у сумі 1 454, 73 доларів США представником відповідача не спростовується. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача підлягає стягненню судовий збір відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України у розмірі 2 727. 93 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 19 листопада 2015 року, змінити, скасувавши в частині відмови у задоволенні вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за кредитним договором та заборгованості по комісії за користуванням кредитом і в цій частині ухвалити нове рішення, яким заявлені вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за кредитним договором та стягнення комісії задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за кредитним договором у розмірі 613210, 29 грн.(шістьсот тринадцять тисяч двісті десять грн. 29 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" комісію у сумі 1 454, 73 доларів США, що за курсом 21, 91 відповідно до службового розпорядження НБУ від 13.07.2015 року складає 31 873, 13 ( тридцять одна тисяча вісімсот сімдесят три грн. 13 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк " судовий збір у розмірі 2 727, 93 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів після його проголошення в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: