Ухвала суду № 55826361, 15.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 р. Справа № 876/57/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Бєлкіна Н.І.

з участю позивача: ОСОБА_1

та представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003362207 від 18.09.2015,-

В С Т А Н О В И Л А:

22.10.2015 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003362207 від 18.09.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що проведена перевірка відповідачем є незаконною, оскільки у відповідача під час дії мораторію на проведення перевірок не було правових підстав її проводити, а штрафні санкції застосовані з порушенням вимог законодавства.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов.

В апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято за результатами перевірки , проведеної всупереч вимогам Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою субєкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами КПК України, тобто сама перевірка була проведена незаконно, під час дії мораторію на її проведення, встановленого на законодавчому рівні, відповідно, податкове повідомлення рішення як наслідок проведення незаконної перевірки також є незаконним.

У ході апеляційного розгляду позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 надали пояснення та просять задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що контроль за дотриманням законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій покладено на органи податкової служби, строки застосування штрафних санкцій податковим органом за вказані порушення регулюються нормами Податкового кодексу України, а податковим органом правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у межах 1095 днів, що відповідає вимогам п. 113.1 ст. 113 Податкового кодексу України.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст.195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, 16.01.2006 зареєстрована як фізична особа підприємець та взята на облік, як платник податків у ДПІ в м. Івано-Франківську.

На підставі пп. 80.2.3, пп.80.2.7, п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України та наказу №344 від 01.09.2015, направлення на перевірку від 01.09.2015 №362, №363 з метою здійснення контролю за дотриманням субєктами господарювання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками проведено фактичну перевірку туристичної фірми, що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Новгородська, 39, офіс 4 та належить фізичній особі підприємцю ОСОБА_1.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення фактичної перевірки визначений ст. 80 ПК України.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Положенням пп. 80.2. ст.. 80.2 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: в тому числі за письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (п.80.2.3 ст. 80.2 Податкового кодексу України).

Необхідно звернути увагу, що після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71-VIII, винесення контролюючим органом наказу на проведення перевірки платників податків, доходи яких за попередній рік не перевищували 20 млн. грн., вимагає від керівника зазначати в наказі, з якого саме питання призначається перевірки - повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску чи відшкодування податку на додану вартість.

Зазначене правило встановлює пільговий режим для певної категорії суб'єктів господарювання, а отже захист платників податків від безпідставних та необґрунтованих перевірок, потребує конкретизації дій контролюючих органів.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Колегія суддів зазначає, що позивачем було допущено перевіряючих до проведення фактичної перевірки за результати якої складено акт перевірки за №090100 від 04.09.2015.

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та/або проведенні виїзної податкової перевірки.

Отже, посилання позивача щодо протиправності та незаконності проведення перевірки можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбувся допуск посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. У протилежному випадку правові наслідки наказу про призначення цієї перевірки є вичерпаними.

В ході перевірки виявлено порушення встановленого порядку проведення розрахунків в сфері торгівлі, а саме: неоприбуткування готівки в касі, зокрема порушення постанови Національного банку України 15.12.2004 за №637, якою затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , п.п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 27.12.2011 №1637 Про затвердження форми книги обліку доходів і витрат та порядок їх ведення, наказу Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579 Про затвердження форми вимоги книги обліку доходів і витрат та порушення їх ведення, а саме згідно квитанції за оплачені послуги (товари) розрахунок №260 на суму 23625,00 грн. від 18.12.2012, не здійснено облік зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у книзі обліку доходів і витрат та не виконані щоденні записи про рух готівки та суми розрахунків.

У звязку із виявленими порушенням чинного законодавства, на підставі акту перевірки за №090100 від 04.09.2015, пп.54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, згідно Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, положення п.1 ст. 17, ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0003362207 від 18.09.2015, яким застосовано до відповідача штрафні санкції у розмірі 118125, 00 грн (а.с.13).

Постановою Національного банку України 15.12.2004 за №637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, якою визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно п. 2.6. вказаного Положення, передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Таким чином, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог вказаного Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Статтею 1 Указу Президента України N 436/95, 12.06.1995 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

За таких обставин, враховуючи допущені позивачем порушення вимог законодавства з регулювання обліку готівки: невідображення повної суми фактичних надходжень та невідображення обліку таких готівкових кошів у книзі обліку розрахункових операцій, посилання позивача про протиправність оскаржуваного повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні санкції є безпідставними.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку, відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі №809/4237/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

ОСОБА_3