Постанова № 55826169, 21.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2016 рокусправа № 804/9902/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання:Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

10.08.2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №03217 від 18.06.2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №03217 від 18.06.2015 року про нарахування ОСОБА_1 транспортного податку в сумі 25 000 грн.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне зясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 18.06.2015 року податковою винесено податкове повідомлення-рішення №03217, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн., згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (а.с.6).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, бо без відповідного рішення про встановлення місцевих податків та зборів позивач не набув обовязок сплачувати транспортний податок, як місцевий податок, запровадження якого має бути здійснено відповідним органом місцевого самоврядування.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України, передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановленими законом.

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України встановлено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обєктами оподаткування.

Обєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (підпункт 267.2.1 Податкового кодексу України). Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з обєкта/обєктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Відповідно до вимог п.267.6.3 ПК України, органи внутрішніх справ зобовязані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації обєкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку. З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобовязані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації обєкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Фізичні особи сплачують податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. (п.267.8.1 ПК України).

На виконання зазначених статей відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від №03217 від 18.06.2015 року (а.с.6)

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що п. 10.1 статті 10 Податкового кодексу України передбачено, що до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.

Пунктом 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, встановлено, що місцеві ради обовязково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п.п.12.3.5 ст. 12 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обовязковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Таким чином, вимоги п.п.12.3.1 ПК України, на які посилається позивач, а також відсутність факту прийняття та оприлюднення органами місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків та зборів щодо транспортного податку не спростовують правомірність прийняття податкове повідомлення-рішення від №03217 від 18.06.2015 року. Місцеві ради в свою чергу приймають рішення щодо встановлення місцевих податків в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору. Щодо інших місцевих податків, які є обовязковими для встановлення, діють правила, встановлені п.п.12.3.5 ПК України.

Отже, на підставі аналізу норм законодавства та оцінки фактичних обставин справи

суд апеляційної інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення №03217 від 18.06.2015 року винесено правомірно та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Л.А. Божко

Суддя:О.М. Лукманова

Суддя:Т.С. Прокопчук