Постанова № 55826055, 11.02.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року Справа № 902/1138/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №01/342 від 16.04.2015 року); ОСОБА_2 (довіреність №01/473 від 16.06.2015 року); ОСОБА_3 (довіреність №02 від 25.05.2015 року)

відповідача 1: ОСОБА_4 (довіреність №57/01-18 від 07.09.2015 року); ОСОБА_5 (довіреність № 52/01-18 від 26.08.2015 року)

відповідача 2: не з'явились

відповідача 3: не з'явились

третіх осіб: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу позивача Державного підприємства "Вінницький завод "Кристал" на рішення господарського суду Вінницької області від 24.11.2015 року у справі №902/1138/15 (суддя Тварковський А.А.)

за позовом державного підприємства "Вінницький завод "Кристал"

до 1: Донецького національного університету

до 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Медіа"

до 3: фізичної особи-підприємця ОСОБА_7

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ректор Донецького національного університету ОСОБА_8, журналіст видання "Фокус Медіа" ОСОБА_9 та фізична особа ОСОБА_10

про спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди в сумі 1 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24 листопада 2015 року (суддя Тварковський А.А.) частково задоволено позов Державного підприємства "Вінницький завод "Кристал" (вул. 600-річчя, 21, м. Вінниця, 21021) (надалі - позивач) до Донецького національного університету (вул. 600-річчя, 21, м. Вінниця, 21021) (надалі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Медіа" (вул. Госпітальна, 12, м. Київ) (надалі - відповідач 2), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (АДРЕСА_1, 02099) (надалі - відповідач 3), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ректор Донецького національного університету ОСОБА_8, журналіст видання "Фокус Медіа" ОСОБА_9 та фізична особа ОСОБА_10 про спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди в сумі 1 грн.. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Фокус Медіа" опублікувати у найближчому запланованому друкованому випуску журналу "Тижневик Фокус" та інтернет-сайті журналу "Тижневик Фокус" за адресою інтернет-ресурсу http://focus.ua спростування недостовірної інформації про банкрутство ДП "Вінницький завод "Кристал", розміщену у статтях "№1 в расстрельном списке" номера 23 (435) від 12 червня 2015 року та "№1 в расстрельном списке. Как спасали один из лучших вузов Украины" від 16 червня 2015 року на інтернет-сайті журналу "Тижневик Фокус" за адресою http://focus.ua., наступного змісту: "У номері 23(435) журналу "Тижневик Фокус" від 12 червня 2015 року, на сторінках 44-46 опубліковано статтю "№1 в расстрельном списке", в якій ректором Донецького національного університету ОСОБА_8 в інтерв'ю про вимушений переїзд Донецького національного університету у місто Вінницю, зокрема, про надані університету приміщення поширено недостовірну інформацію про те, що приміщення, котрі надані у Вінниці університету, належали збанкрутілому заводу Кристал. 16 червня 2015 року стаття під назвою "№1 в расстрельном списке. Как спасали один из лучших вузом Украины" з аналогічним змістом була опублікована на інтернет-сайті журналу "Тижневик Фокус". Вказана інформація не відповідає дійсності. Проти ДП "Вінницький завод "Кристал" ніколи не порушувалася справа про банкрутство".

Крім того, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Медіа" (вул. Госпітальна, 12, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 38812698) на користь Державного підприємства "Вінницький завод "Кристал" (вул. 600-річчя, 21, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 33323245) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1218 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04 грудня 2015 року у справі №902/1138/15 було виправлено допущену описку при оформленні резолютивної частини повного тексту рішення від 24.11.2015 року у справі №902/1138/15 та його вступної і резолютивної частин. Абзац третій резолютивної частини повного тексту рішення від 24.11.2015 року у справі №902/1138/15 та його вступної і резолютивної частин викласти в наступній редакції: "У номері 23(435) журналу "Тижневик Фокус" від 12 червня 2015 року, на сторінках 44-46 опубліковано статтю "№1 в расстрельном списке", в якій міститься інтерв'ю ректора Донецького національного університету ОСОБА_8 про вимушений переїзд Донецького національного університету у місто Вінницю, поширено недостовірну інформацію про те, що приміщення, котрі надані у Вінниці університету, належали збанкрутілому заводу Кристал. 16 червня 2015 року стаття під назвою "№1 в расстрельном списке. Как спасали один из лучших вузов Украины" з аналогічним змістом була опублікована на інтернет-сайті журналу "Тижневик Фокус". Вказана інформація не відповідає дійсності. Проти ДП "Вінницький завод "Кристал" ніколи не порушувалася справа про банкрутство".

Вказане рішення обґрунтовано тим, що судом було встановлено склад цивільного правопорушення, за наявності якого настають правові підстави для спростування недостовірної інформацій, а матеріали справи не містять доказів достовірності поширеної відповідачем інформації.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Державне підприємство "Вінницький завод "Кристал" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 24 листопада 2015 року по справі №902/1138/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДП "Вінницький завод "Кристал" задовольнити повністю /т.2, а.с.93-97/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, апелянт зазначає, що інформацію про банкрутство ДП "Вінницький завод "Кристал" в першу чергу поширив ОСОБА_8, діючи саме як посадова особа - ректор Донецького національного університету, довівши її у своєму інтерв'ю до відома журналіста журналу "Тижневик Фокус" ОСОБА_9. А журнал в свою чергу опублікував інтерв'ю, поширивши саме інтерв'ю в друкованому виданні та на інтернет-сайті. Причому, як слідує з матеріалів справи, інтерв'ю було опубліковане після погодження остаточного тексту статті з Донецьким національним університетом в особі керівника Прес-центру університету, уповноваженого на те в силу його службових обов'язків. Відповідачем 1 на вимогу суду не було надано в справу посадових інструкцій Прес-центру ДонНУ. В матеріалах справи міститься лист ректора Донецького національного університету ОСОБА_8, адресований генеральному директору ДП "Вінницький завод "Кристал", згідно з яким ректор (фактично в листі зазначено "ректорат") вибачається за непорозуміння у зв'язку із поширенням викривленої інформації щодо статусу підприємства у матеріалі "№1 в расстрельном списке. Как спасали один из лучних вузов Украины" на Інтернет-сайті журналу "Тижневик Фокус" від 16 червня 2015 року. Разом з тим зазначає, що ними була проведена відповідна робота із представниками видання, після чого інформація була змінена. Таким чином, в діях Донецького національного університету має місце сукупність обставин юридичного складу правопорушення. Більше того, має місце визнання ректором ДонНУ даного факту - поширення саме Донецьким національним університетом викривленої інформації щодо статусу підприємства та вибачення за таке поширення. Саме Донецький національний університет допустив поширення недостовірної інформації, відтак в його діях має місце вина. ТОВ "Фокус Медіа" допустив поширення саме інтерв'ю в своєму журналі та на інтернет сайті. Однак інформацію (недостовірну) поширив саме ДонНУ. За таких обставин покладати всю вину та відповідальність за поширення недостовірної інформації про банкрутство ДП "Вінницький завод "Кристал" лише на ТОВ "Фокус Медіа" апелянт вважає безпідставним та неправомірним. Беззаперечним є той факт, що поширення такої інформації ("обанкротившемуся заводу "Кристал") а також подальше її передрукування, наносить шкоду діловій репутації підприємства державної форми власності, проти якого жодного разу не порушувалася справа про банкрутство. В матеріалах справи містяться підтверджуючі докази, що ділові партнери підприємства як в Україні так і за кордоном, негативно відреагували на цю інформацію - і усно і письмово зверталися про надання пояснень з цього приводу. Багато часу та зусиль витрачено на переконання їх в протилежному, що інформація є недостовірною. І незважаючи на таке, позивач заявляє до відшкодування моральну шкоду в мінімальному розмірі 1,00 (Одна) гривня.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2015 року у справі №902/1138/15 було прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача та призначено дату судового засідання на 27 січня 2016 року.

Від відповідача 1 - Донецького національного університету надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін /т.2, а.с.147-151/. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що ОСОБА_9 або відповідач 2 були зобов'язані попередньо погодити текст статті, яка стала результатом інтерв'ю виключно із ректором Донецького національного університету ОСОБА_8, оскільки саме він давав інтерв'ю. Ця позиція також підтверджується пунктам 2, 3 Листа Мінюсту від 07.02.2007 року №21-5-37, Листом Комітету телебачення і радіомовлення України від 01.02.2007 року №336/24/5-2 та пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 04 червня 2010 року "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав". Відповідач 2 через свого журналіста здійснили погодження із іншою особою - керівником прес-центру, що з огляду на приведені вище норми та роз'яснення профільних органів закону неналежним способом попереднього погодження поширення повідомлень і матеріалів, які стали результатом інтерв'ю ректора Донецького національного університету. Окрім того факту, що відповідне погодження було неналежним в силу закону, відповідач 1 додатково повідомив, що відповідно до посадової інструкції керівника прес-центру та положення про прес-центр він не має повноважень щодо погодження текстів інтерв'ю ректора. Також у матеріалах справи є текст "заяви про відмову", який окрім іншого передбачає наступне: "Будь-яка думка чи точка зору належить відправникові і не представляє офіційної позиції Донецького національного університету". Цей текст був отриманий журналістом відповідача 2 разом із кожним із листів від керівника прес-центру. Законодавство передбачає погодження тексту інтерв'ю виключно з тією особою, яка його дала. У матеріалах справи немає жодного доказу про те, що відповідне погодження відбулось. Але у матеріалах справи є всі докази про те, що саме відповідач 2 поширив відповідну інформацію без попереднього погодження із ректором Донецького національного університету.

Крім того, від представника Донецького національного університету до Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з проханням доручити проведення відеоконференції господарському суду Вінницької області (21036, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7).

27 січня 2016 року від відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Медіа" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу Державного підприємства "Вінницький завод "Кристал" від 10.12.2015 року №01/959 задовольнити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що журналіст журналу "Фокус" ОСОБА_9 у своїх поясненнях суду надав детальний опис процесу звернення з інформаційним запитом до Донецького національного університету та створення інтерв'ю "№1 в растрельном списке" з його ректором ОСОБА_8. В тому числі повідомив про факт погодження цього інтерв'ю з Донецьким національним університетом в особі повноважного представника - керівника Прес-центру ОСОБА_13. Оскільки ректор є посадовою особою та автором поширюваної інформації, яка дала інтерв'ю, відповідно до статті 2 Закону про пресу, за вимогою останнього стаття "№1 в растрельном списке" була попередньо погоджена з ним перед її опублікуванням в журналі шляхом направлення її в структурний підрозділ університету - Прес-центр, уповноважений на це відповідним положенням.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року у справі №902/1138/15 розгляд апеляційної скарги позивача було відкладено на 11 лютого 2016 року, клопотання відповідача 1 про участь в засіданні в режимі відеоконференції задоволено, доручено господарському суду Вінницької області проведення судового засідання по справі №902/1138/15, яке призначене ухвалою РАГС від 27 січня 2016 року на 11 лютого 2016 року об 12:00 год. в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Вінницької області /т.2, а.с. 177-178/.

Розгляд справи 11 лютого 2016 року відбувся в режимі відеоконференції у відповідності до статті 74-1 ГПК України та ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 27 січня 2016 року.

Представники відповідача 2, відповідача 3 та третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином /т.2, а.с.179-186/.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 червня 2015 року у номері 23 (435) видання "Тижневик Фокус", засновником якого відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії КВ №203303-1-103пр є товариство з обмеженою відповідальністю "Фокус Медіа", на сторінках 44-46 опубліковано інтерв'ю ректора Донецького національного університету ОСОБА_8 у статті під назвою "№1 в расстрельном списке" /т.1, а.с.20-23/. В даному інтерв'ю на запитання журналіста "Как удалось найти столь большое помещение для учебного процесса в городе, где лучшие здания заняты или зданы в аренду?" у статті міститься відповідь наступного змісту "Мы, собственно, тоже арендаторы. Главный корпус нашего университета раньше принадлежал обанкротившемуся заводу "Кристалл" …".

16 червня 2015 року стаття з інтерв'ю аналогічного змісту була розміщена на інтернет-сайті журналу "Тижневик Фокус" за адресою http://focus.ua/society/3317111/, проте згодом слово "обанкротившемуся" було замінено на "который сейчас переживает не лучшие времена" /т.1, а.с.24-27/.

Окрім того, статтю з інтерв'ю ОСОБА_8 також було розміщено на двох Вінницьких сайтах http://vinnitsaok.com.ua та http://www.myvin.com.ua з посиланням на джерело: http://focus.ua., що зафіксовано відповідними скріншотами /т.1, а.с.28-35/.

В матеріалах справи міститься лист від 22 червня 2015 року ректора Донецького національного університету ОСОБА_8, адресований генеральному директору ДП "Вінницький завод "Кристал", згідно із яким ректор вибачається за непорозуміння у зв'язку із поширенням викривленої інформації щодо статусу підприємства у матеріалі "№1 в расстрельном списке. Как спасали один из лучших вузов Украины" на інернет-сайті журналу "Тижневик Фокус" від 16 червня 2015 року. Разом із тим зазначає, ними проведена відповідна робота із представниками видання, після чого інформація була змінена /т.1, а.с.44/.

У відповідь на вказаний лист генеральним директором ДП "Вінницький завод "Кристал" ОСОБА_14 листом від 30.06.2015 року №01/486 повідомлено адресата /т., а.с.45/ про необхідність спростування висвітленої в інтерв'ю недостовірної інформації, а не її заміну на оціночне судження, у такий же спосіб, у який вона була поширена, оскільки вона завдає значної репутаційної (іміджевої) шкоди підприємству.

Вказаний лист залишився без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення до суду.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до приписів частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа, здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з статтею 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 Цивільного кодексу України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 Цивільного кодексу України.

У пунктів 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28 березня 2007 року №01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів статті 91 Цивільного кодексу України право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 Цивільного кодексу України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Підстави та порядок спростування інформації регламентує стаття 277 Цивільного кодексу України. Так, положеннями вказаної статті визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації щодо особи, яка померла, належить членам її сім'ї, близьким родичам та іншим заінтересованим особам.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла (видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно з статтею 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Разом із тим статтею 37 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" також визначено порядок спростування недостовірної інформації редакцією друкованого засобу масової інформації.

Тобто законодавцем особі, право якої порушено, надано альтернативний спосіб захисту свого права: чи то звернутися до засобу масової інформації в порядку визначеному статтею 37 Закону, чи одразу ж безпосередньо до суду, що і було зроблено позивачем шляхом подання позову до господарського суду Вінницької області

Аналізуючи викладені положення статті 277 Цивільного кодексу України, визначальним у вирішенні спорів про спростування недостовірної інформації є наявність юридичного складу цивільного правопорушення, на що звертає увагу Верховний Суд України у своїй постанові Пленуму від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи".

У відповідності до пункту 15 названої Постанови зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Проте судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Відповідачами не долучено до матеріалів справи доказів того, що інформація, яка була опублікована в виданні "Тижневик Фокус" є достовірною.

Разом із тим, що стосується суб'єктного складу у спорах про спростування недостовірної інформації, то відповідно до пунктів 9-12 Постанови Пленуму Верховного суду України зазначено наступне.

Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред'явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону про пресу редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації. У разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним підрозділом якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем виступає засновник друкованого засобу масової інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем. При опублікуванні чи іншому поширенні оспорюваної інформації без зазначення автора (наприклад, у редакційній статті) відповідачем у справі має бути орган, що здійснив випуск засобу масової інформації.

Якщо позивач заявляє вимоги до одного з належних відповідачів, які спільно поширили недостовірну інформацію, суд вправі залучити до участі у справі іншого співвідповідача лише у разі неможливості розгляду справи без його участі.

Відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, зокрема при підписанні характеристики тощо, є юридична особа, в якій вона працює. Враховуючи, що розгляд справи може вплинути на права та обов'язки цієї особи, остання може бути залучена до участі у справі в порядку, передбаченому статтею 36 ЦПК у разі поширення такої інформації посадовою чи службовою особою для визначення належного відповідача судам необхідно з'ясовувати, від імені кого ця особа виступає. Якщо посадова чи службова особа виступає не від імені юридичної особи і не при виконанні посадових (службових) обов'язків, то належним відповідачем є саме вона.

Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК). Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Досліджуючи обставини справи в контексті наявності складу цивільного правопорушення, колегією суддів встановлено наступне.

По-перше, факт поширення інформації підтверджений матеріалами справи, оскільки її було опубліковано в засобах масової інформації та на декількох інтернет-сайтах, що і не заперечувалося жодним учасником процесу.

По-друге, поширення інформації стосується саме ДП "Вінницький завод "Кристал", так як це видно із самого змісту інтерв'ю, в якому йдеться про приміщення, які знаходяться у м. Вінниці, а іншого заводу "Кристал" у Вінниці немає. Більше того ректор своїм листом /т.1, а.с.44/, адресованим генеральному директору ДП "Вінницький завод "Кристал", підтвердив, що мова в інтерв'ю йшла безпосередньо про дане підприємство.

По-третє, поширена інформація не відповідає дійсності, принаймні під час судового розгляду учасниками процес протилежного не доведено. Місцевий суд, досліджуючи поняття "збанкрутілий", встановив, що відповідно до Академічного тлумачного словника (Словник української мови: в 11 томах. - Том 3, 1972. - Стор. 427.) воно означає - "який зазнав банкрутства". У свою чергу банкрутство - є юридичним терміном, який міститься в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідно до частини 1 статті 1 названого Закону банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Тобто, фактично цей термін означає наявність порушеної господарським судом відносно підприємства справи про банкрутство, за місцем державної реєстрації підприємства. Натомість, матеріали справи не містять доказів того, що проти ДП "Вінницький завод "Кристал" порушувалась справа про банкрутство.

По-четверте, поширена інформація порушує особисті немайнові права позивача, оскільки у будь-якому випадку поширення недостовірної інформації про суб'єкта підприємницької діяльності, що стосується перебування його у стані банкрутства, не додає престижності його репутації і може бути передумовою для перегляду сталих господарських відносин, які складаються між підприємством і його контрагентами.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що склад цивільного правопорушення, за наявності якого настають правові підстави для спростування недостовірної інформацій доведений, тому позов в цій частині підлягає задоволенню, а недостовірна інформація - спростуванню.

Однак, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо осіб, які мають спростувати інформацію, оскільки судом було зазначено, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог до Донецького національного університету, оскільки він є неналежним відповідачем.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Закону України "Про авторські і суміжні права" співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Співавторством є також авторське право на інтерв'ю. Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю.

Отже, в силу положень названого Закону ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є співавторами інтерв'ю, яке створеної їхньою спільною творчою працею та опубліковано у виданні "Тижневик Фокус", згодом також поширено в мережі Інтернет.

Таким чином, під час надання ректором ОСОБА_8 інтерв'ю журналісту ОСОБА_9 відбувався процес створення авторського твору, співавторами якого вони стали. В даному процесі і виникла інформація, яку позивач оспорює.

В частині 1 пункту 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є, зокрема, поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб.

Інформацію про банкрутство ДП "Вінницький завод "Кристал" в першу чергу поширив ОСОБА_8, діючи як посадова особа - ректора Донецького національного університету, довівши її у своєму інтерв'ю до відома журналіста журналу "Тижневик Фокус" ОСОБА_9. А журнал, в свою чергу, опублікував інтерв'ю, поширивши саме інтерв'ю в друкованому виданні та на інтернет-сайті.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" передбачено, що відповідачем у випадку поширення інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, є юридична особа, в якій вона працює.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" у разі поширення інформації у друкованих засобах масової інформації відповідачем окрім видання є також автор інформації, тобто в даному випадку відповідачами також мають бути співавтори інтерв'ю як фізичні особи, проте в силу вимог процесуального закону у суду відсутні можливості залучення фізичних осіб в якості інших відповідачів у цьому спорі, оскільки це призведе до зміни підвідомчості даної справи.

Таким чином, Донецький національний університет та ТОВ "Фокус Медіа", як юридичні особи, в яких відповідно працюють ОСОБА_8 - ректор, який довів інформацію про банкрутство ДП "Вінницький завод "Кристал" та ОСОБА_9 - журналіст видання "Тижневик Фокус", автор інтерв'ю, є належним відповідачем по справі.

Окрім того, недостовірну інформацію також поширили Вінницькі інтернет-сайти http://vinnitsaok.com.ua та http://www.myvin.com.ua, проте вході розгляду справи в суді першої інстанції по суті незважаючи на неодноразові, всебічні та об'єктивні заходи (витребовування інформації від об'єднання підприємств "Український мережевий інформаційний центр, реєстратора доменних імен ТОВ "ОН-ЛАЙН"), здійснені місцевим господарським судом, не вдалося встановити власників сайтів та авторів інформаційного матеріалу. Натомість з вимоги-заперечення відповідача 3 встановлено, що останній не є ані власником доменного імені, ані власником одного з сайтів, відтак не може відповідати за пред'явленими позовними вимогами, тому відповідач 3 не є належним відповідачем у справі.

До того ж, враховуючи принцип змагальності сторін, позивачем також не було встановлено власників Вінницьких інтернет-сайтів (стаття 33 ГПК України).

Що стосується стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 200 Цивільного кодексу України суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Згідно із частинами 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5).

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4).

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 28 березня 2007 року №01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" визначення змісту ділової репутації залежить від природи її суб'єкта. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що у цьому Законі ділова репутація - це сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону. Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, торговельних марок та інших належних їй нематеріальних активів серед кола споживачів її товарів та послуг. Грошовий еквівалент ділової репутації може бути виражений у формі гудвілу, який є нематеріальним активом, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового комплексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо. Гудвіл як нематеріальний актив підлягає бухгалтерському обліку відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 року №163 і зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.07.1999 року за №499/3792. Приниженням ділової репутації суб'єкта господарювання (підприємця) є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, що дискредитують спосіб ведення чи результати його господарської (підприємницької) діяльності у зв'язку з чим знижується вартість його нематеріальних активів. Зазначені дії завдають майнової та моральної шкоди суб'єктам господарювання, а тому ця шкода за відповідними позовами потерпілих осіб підлягає відшкодуванню за правилами статей 1166 та 1167 ЦК. Положення цих норм щодо конкретних категорій поширювачів інформації можуть бути конкретизовані в окремих законах. У разі відсутності у суб'єкта господарювання бухгалтерського обліку гудвілу як нематеріального активу такий суб'єкт господарювання не позбавлений права доводити розмір грошового еквіваленту приниження ділової репутації іншими доказами. У випадках виникнення в зв'язку з цим питань, роз'яснення яких потребує спеціальних знань, господарський суд може згідно із статтею 41 ГПК призначити відповідну експертизу.

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно, якщо, наприклад, редакція засобу масової інформації добровільно опублікувала спростування, яке задовольняє позивача. Ця обставина повинна враховуватися судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.

Оскільки судами було визнано недостовірною інформацію негативного характеру, що є одним зі способів захисту ділової репутації юридичної особи, наявні всі правові підстави вважати, що шкода діловій репутації була нанесена, а відтак і моральна шкода позивачу завдана.

Такі поняття як приниження ділової репутації та зниження престижу юридичної особи, в чому виражається моральна шкода, є оціночними та не можуть бути розраховані математично, а відповідно розмір моральної шкоди не може відображатись безпосередньо у матеріальних носіях інформації чи інших об'єктах матеріального світу, інакше такі негативні наслідки за своєю правовою природою мали б форму упущеної вигоди при розповсюдженні недостовірної інформації про особу.

Тому висновок місцевого господарського суду про необґрунтованість позову в цій частині та те, що заявлений розмір моральної шкоди не підтверджений позивачем є помилковим.

Колегія суддів вважає, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 1 моральної шкоди в розмірі 1 гривні є правомірною та обгрунтованою, оскільки в опублікованій статті було завдано шкоди діловій репутації позивача шляхом публікації недостовірної інформації про діяльність підприємства, що підтверджується листами контрагентів ДП "Вінницький завод "Кристал" та заявлена до відшкодування сума є мінімальною.

Правомірним є стягнення моральної шкоди в розмірі 1 гривні лише з відповідача 1, оскільки Державним підприємством "Вінницький завод "Кристал" при поданні позовної заяви вказана позовна вимога стосувалася Донецького національного університету, а суд не вправі виходити за межі позовних вимог.

Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема у постановах від 18 лютого 2014 року у справі №910/7062/13, від 03 грудня 2014 року у справі №17/5005/2358/2012.

На підставі усього вищевикладеного, рішенням місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до статті 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Вінницький завод "Кристал" задоволити.

Рішення господарського суду Вінницької області від 24 листопада 2015 року у справі №902/1138/15 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Донецький національний університет подати в найближчий друкований випуск та на інтернет-ресурс http://focus.ua/society/331711/ щотижневика "Фокус", а Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОКУС МЕДІА" (01042, м.Київ, бульвар Дружби Народів, 17/5, код ЄДРПОУ 38812698) опублікувати в запланованому найближчому друкованому випуску та інтерент-ресурсі http://focus.ua/society/331711/ щотижневика "Фокус", таким способом, яким було поширено, спростування недостовірної інформації про банкрутство Державного підприємства "Вінницький завод "Кристал", розміщену у статтях: "№1 в расстрельном списке" номера 23 (435) від 12 червня 2015 року та "№1 в расстрельном списке. Как спасали один из лучших вузов Украины" від 16 червня 2015 року на інтернет-сайті журналу "Тижневик Фокус" за адресою http://focus.ua., наступного змісту:

"У номері 23(435) щотижневика "Фокус" від 12 червня 2015 року, на сторінках 44-46 опубліковано статтю "№1 в расстрельном списке", в якій ректором Донецького національного університету ОСОБА_8 в інтерв'ю про вимушений переїзд Донецького національного університету у місто Вінницю, зокрема, про надані університету приміщення поширено недостовірну інформацію про те, що приміщення, котрі надані у Вінниці університету, належали збанкрутілому заводу Кристал. 16 червня 2015 року стаття під назвою "№1 в расстрельном списке. Как спасали один из лучших вузом Украины" з аналогічним змістом була опублікована на інтернет-сайті щотижневика "Фокус". Інформація не відповідає дійсності. Проти Державного підприємства "Вінницький завод "Кристал" ніколи не порушувалася справа про банкрутство".

Стягнути з Донецького національного університету (21021, м.Вінниця, вул.600-річчя, 21, код ЄДРПОУ 02070803) на користь Державного підприємства "Вінницький завод "Кристал" (21021, м.Вінниця, вул.600-річчя, 21, код ЄДРПОУ 33323245) моральну шкоду в розмірі 1 грн. 00 коп. та 5115,60 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокус Медіа" (вул. Госпітальна, 12, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 38812698) на користь Державного підприємства "Вінницький завод "Кристал" (21021, м.Вінниця, вул.600-річчя, 21, код ЄДРПОУ 33323245) 1278,9 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 902/1138/15 повернути господарському суду Вінницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Дужич С.П.