Постанова № 55825787, 09.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2016 р.Справа № 915/1831/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: О.Л. Воронюка

ОСОБА_1

При секретарі І.М. Станковій

За участю представників сторін:

Від ДП Львівський державний авіаційно-ремонтний завод - ОСОБА_2

Від ОСОБА_3 частини А0959 - не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Львівський державний авіаційно-ремонтний завод

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 22.12.2015 р.

по справі № 915/1831/15

За позовом Державного підприємства Львівський державний авіаційно-ремонтний завод,

до відповідача ОСОБА_3 частини А0959,

про стягнення заборгованості у розмірі 66335,60 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року державне підприємство «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» (в подальшому за текстом ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод») звернулося до господарського суду Миколаївської області із позовом до військової частини А0959 (далі ВЧ А0959) про стягнення 33334,82 грн. основного боргу за договором закупівлі послуг з ремонту озброєння та військової техніки № 1008/10 від 10.08.2010 р., 27953,98 грн. інфляційних втрат та 5046,80 грн. 3 % річних, а також судового збору.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.12.2015 р. (суддя Коваль С.М.) у задоволені позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з цим рішенням, ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» в апеляційній скарзі просить його скасувати й постановити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, оскільки позивачем було надано усі необхідні документи, що підтверджують наявність маж сторонами спору договірних правовідносин та виникнення зобовязання відповідача з оплати, а також надані докази пропущення строку позовної давності із поважних причин.

Представник військової частини А0959 в судове засідання не зявився. Про час, дату та місце його проведення повідомлено належним чином, про причини незявлення суд не повідомлено.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 627 ЦК України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Частиною першої статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Визначення поняття зобовязання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобовязання як правового звязку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обовязок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобовязання надано право, що кореспондує обовязку першої. Обовязками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобовязання (ст. 510 ЦК України).

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні за змістом положення містяться й у статті 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 серпня 2010 року між ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» та військовою частиною А 4515 (яка в подальшому була перейменована у ВЧ А0959) укладений договір № 1008/10 про закупівлі послуг з ремонту озброєння та військової техніки відповідача зі строком його дії до 24.12.2010 р.

Пунктом 3.1 договору визначена загальна вартість послуг в розмірі 33334,82 грн.

Згідно із пунктами 3.3, 3.5 договору визначено, що оплата здійснюється за фактом виконання послуг, після затвердження командиром військової частини акту здачі-приймання наданих послуг.

Актом здачі-приймання наданих послуг № 5/34/170 від 03.09.2010 р. підтверджується виконання позивачем своїх зобовязань. Натомість, в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати за надані послуги. Претензії позивача залишені відповідачем без задоволення.

Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності /а.с. 63/.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд встановив факт порушення відповідачем своїх договірних обовязків, однак виходив з того, що позивачем був пропущений загальний строк позовної давності, який почав свій перебіг з 15.09.2010 р., тоді як ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» звернулося до суду лише у жовтні 2015 року.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції по суті позовних вимог спір вирішений правильно та до правовідносин, які виникли між сторонами, застосовані належні норми матеріального права.

Посилання ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» на відсутність пропуску строку позовної давності, колегія суддів вважає помилковими з таких підстав.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання чи неналежне виконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання» (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, встановлений для захисту цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність становить три роки.

Відповідно до частини 1 статті 261 названого Кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як розяснено у п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

З умов договору № 1008/10 від 10.08.2010 р. вбачається, що між сторонами не були визначені конкретні строки здійснення розрахунків за надані послуги.

Водночас, позивачем у відповідності до положень п. 3.5 договору заявлено вимогу 15 вересня 2010 року про оплату відповідачем заборгованості в сумі 33334,82 грн. (рахунок № 1022 від 15 вересня 2010 року) /а.с. 64/.

Відтак, сплив позовної давності відбувся не 16.09.2013 р., як помилково зазначено судом першої інстанції, а саме 23.09.2013 року, тоді як позов заявлений лише у жовтні 2015 року, тобто із пропущенням визначеного законом строку, що є достатньою правовою підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Позивачем завлялося про встановлення факту не пропущення строку позовної давності, але ці обставини спростовуються матеріалами справи. ДП «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» не подавалося клопотання про відновлення пропущеного строку позовної давності та це питання не розглядалося судом першої інстанції.

При цьому, судова колегія вважає неспроможними доводи скаржника про переривання строку позовної давності листом відповідача № 5/12/151 від 10.04.2013 р., оскільки у даному листі не йде мова про визнання боргу ВЧ А 0959 чи про розстрочення сплати заборгованості, а говориться про надання строку для вирішення цього питання.

У відповіді від 19.12.2014 р. на претензію, відповідач підтвердив неможливість розгляду даного питання внаслідок відсутності у нього документів, що стали підставою заборгованості.

Не є діями щодо визнання боргу й лист відповідача від 07.04.2015 р., так як в ньому боргові зобовязання не визнаються, а лише констатується про відсутність реєстрації боргу по оплаті послуг за договором № 1008/10 від 10.08.2010 р. в органах казначейства та про відсутність кошторисів фінансування оплати згаданої заборгованості з Державного бюджету.

До того ж слід зазначити, що в будь-якому випадку визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності. Аналогічна правова позиція відображена у п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Миколаївської області відповідає обставинам справи та закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу державного підприємства «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 22.12.2015 р. по справі № 915/1831/15 без змін.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя М.А. Мирошниченко