Рішення № 55825269, 11.02.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

11 лютого 2016 року Справа № 927/1113/16

Заступник військового прокурора Чернігівського гарнізону,

вул. Шевченка, 57, м. Чернігів, Чернігівська область, 14030,

в інтересах держави в особі

Позивача: 8 навчального центру Державної спеціальної служби транспорту,

вул. Щорса, 18, м. Чернігів, 14017

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1,

АДРЕСА_1/1, м. Чернігів, 14013

Предмет спору: про стягнення 4460,62 грн

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, довіреність № 2 від 04.01.2016;

від відповідача: не зявися;

у судовому засіданні присутній військовий прокурор Новак Р.М., посвідчення №034437 від 14.07.2015, наказ №448к від 17.11.2015.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Заступником військового прокурора Чернігівського гарнізону подано позов в інтересах держави в особі 8 навчального центру Державної спеціальної служби транспорту до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 5760,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві прокурор посилається на те, що у порушення умов укладеного між сторонами Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 1/63 від 03.12.2013 відповідачем не виконані належним чином зобовязання щодо відшкодування витрат, внаслідок чого утворилась заборгованість по утриманню (обслуговуванню) майна у розмірі 1093,68 грн та заборгованість по відшкодуванню отриманих послуг з водопостачання у розмірі 4341,36 грн, на які позивачем було нараховано 14,35 грн 3% річних, 112,22 грн інфляційних втрат та 198,71 грн пені.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 25.08.2015 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.09.2015.

Ухвалами господарського суду Чернігівської області від 03.09.2015 та 06.10.2015 розгляд справи відкладався на 06.10.2015 та 15.10.2015, відповідно.

До початку судового засідання 15.10.2016 через канцелярію суду від позивача надійшли погоджені з прокурором заяви № 1292 від 09.10.2015 про зменшення розміру позовних вимог в частині відшкодування отриманих послуг з водопостачання та водовідведення на 1374,43 грн та № 1293 від 09.10.2015 про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені. У останній позивач просить стягнути з відповідача 4460,62 грн, а саме: заборгованість по утриманню орендованого майна у розмірі 1093,68 грн, 2966,93 грн відшкодування отриманих послуг з водопостачання, 3 % річних у розмірі 18,76 грн, 117,67 грн інфляційних втрат та 263,59 грн пені.

Як пояснив представник позивача, перерахунок здійснено у звязку з неправильним застосуванням тарифів на послуги з водопостачання і водовідведення у поточних розрахунках та пропущенням при остаточних розрахунках частково здійсненої оплати.

Суд розцінює це як зменшення розміру позовних вимог, оскільки позивачем у позовній заяві заявлено вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 5760,32 грн і за наслідками поданих заяв загальна ціна позову зменшилась.

До заяв додано відповідні листи про отримання зазначених заяв відповідачем, а також про те, що відповідач згоден з вимогами позивача. Дані листи засвідчені підписом та печаткою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що зменшення та збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, суд приймає вищевказані заяви позивача до розгляду і спір вирішується з їх урахуванням.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 15.10.2015 на підставі п. 2 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі №927/1113/15 було зупинено та направлено матеріали справи до військового прокурора Чернігівського гарнізону, оскільки у суду виник сумнів щодо відповідності фактичних витрат за спірними відносинами витратам, заявленим у позові. Наслідком заниження таких фактичних витрат є нанесення матеріальної шкоди позивачу, що свідчить про наявність ознак кримінального правопорушення.

Окрім того, Господарським судом Чернігівської області 15.10.2015, у порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України до військового прокурора Чернігівського гарнізону направлено повідомлення про наявність у діяльності осіб, причетних до спірних відносин, порушення законності, що можуть містити ознаки кримінального правопорушення.

Прокурором Чернігівського гарнізону до суду надіслано повідомлення №14-130 вих-16 від 13.01.2016 про закриття кримінального провадження №42014270320000140 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено відсутність події кримінального правопорушення, та додано копію відповідної постанови від 24.12.2015 про закриття кримінального провадження. Відповідно до вищевказаної постанови, у ході досудового розслідування встановлено відсутність ознак кримінального правопорушення, які б могли виразитись у службовій недбалості з боку посадових осіб 8 навчального центру Державної спеціальної служби транспорту, а також відсутні ознаки кримінального правопорушення в діях ФОП ОСОБА_1, а тому на підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 110, п. 1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42014270320000140, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України, по факту службової недбалості з боку службових осіб військової частини Т0500, закрито у звязку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 25.01.2016 розгляд у справі було поновлено та призначено судове засідання на 28.01.2016.

Ухвалою суду від 28.01.2016 року продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 11 лютого 2016 р.

У судове засідання з'явились уповноважений представник позивача, військовий прокурор.

Уповноважений представник відповідача у судові засідання 03.09.2015, 06.10.2015 та 15.10.2015, 28.01.2016, 11.02.2016 не з'явився.

Копія ухвали господарського суду Чернігівської області від 28.01.2016 про відкладення розгляду справи №927/1113/15, направлена відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулася до суду неврученою з відміткою відділення поштового звязку за закінченням терміну зберігання.

За приписами ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) передбачено, що за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, до початку судового засідання через канцелярію суду від відповідача надійшла заява б/н від 11.02.2016 про розгляд справи без його участі та визнання позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача та прокурор не заперечували проти розгляду справи за відсутності ФОП ОСОБА_1

Заяву відповідача судом задоволено.

Від представника позивача клопотання про фіксацію судового засідання технічними засобами не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка уповноваженого представника відповідача у судові засідання обовязковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь у судових засіданнях, натомість, заявив клопотання про розгляд справи без його участі та визнання позовних вимог у повному обсязі, беручи до уваги те, що представник позивача та прокурор проти розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача не заперечували, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 11.02.2016 прокурор підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та усних поясненнях.

У судовому засіданні 11.02.2016 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити посилаючись, на обставини, викладені у позовній заяві, письмових та усних поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та повноважного представника позивача, перевіривши надані представником позивача докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 03.12.2013 між 8 навчальним центром Державної спеціальної служби транспорту (Балансоутримувач за договором) з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ОСОБА_3 за договором) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орундарю №1/63 (далі Договір 1/63).

У відповідності до п. 1.1 Договору Балансоутримувач, 8 навчальний центр Державної спеціальної служби транспорту, забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходятся за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 18 (надалі Будівля), загальною площею 865,9 кв. м., а також утримання прибудинкової території, а ОСОБА_3 участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій Будівлі.

ОСОБА_3 користуєтся приміщеннями, які скаладються з плавального басейну та допоміжних приміщень до нього, загальною площею 521,9 кв.м., розміщене на І та ІІ поверхах та підвалі будівлі, вартістю згідно звіту про оцінку станом на 31.07.2013 року 999172,28 грн. (надалі орендоване Приміщення) відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору. Орендоване приміщення буде використовуватись для здійснення діяльності за призначенням.

Відповідно до п 2.1.1 Договору і Додатку №2 до Договору перелік послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються Договором, вартість послуг по утриманню (обслуговуванню) складає 364,56 грн на місяць.

Згідно пункту 2.1.2 Договору комунальні послуги надаються ОСОБА_3 за діючими розцінками і тарифами.

Пунктом 2.2.3 Договору визначено, що не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, ОСОБА_3 вносить плату на рахунок Балансоутримувача за утримання (обслуговування) та відшкодовує надані комунальні послуги, при цьому за несвоєчасне внесення плати сплачує пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день просрочки.

У звязку з укладенням Договору комісією у складі: Голови комісії: заступника командира військової частини начальника тилу підполковника ОСОБА_4, Членів комісії: начальника квартирно-експлуатаційної служби майора ОСОБА_5 та ТВО начальника відділення експлуатації казарменно-житлового фонду працівника ОСОБА_6 проведено огляд стану приладу обліку водопостачання та встановлено, що встановлений у будівлі басейну лічильник обліку водопостачання MTK-UA 50/300 №201302001465 з показниками 000004 м. куб. у справному стані, повірений, опломбований, про що складено акт перевірки приладів обліку від 03.12.2013, копія якого наявна у матеріалах справи.

Як встановлено судом, між Комунальним підприємством Чернігівводоканал та 8 навчальним центром Державної спеціальної служби транспорту було укладено Договір на водопостачання та водовідведення №4486 від 22.04.2013 з додатками до нього(додаткові угоди №1 від 28.11.2013 та №1 від 05.04.2014), Договір на централізоване постачання холодної води та водовідведення №10 від 12.03.2015 та Договір на водопостачання та водовідведення №4486 від 26.05.2014. копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, з грудня 2013 року по травень 2015 року ФОП ОСОБА_1, як ОСОБА_3, Балансоутримувачем щомісячно наддавались послуги по утриманню (обслуговуванню) орендованого майна, загальна сума такого утримання (обслуговування) за вказаний період складає 6535,56 грн.

У свою чергу відповідачем за вказані послуги за період з грудня 2013 року по лютий 2015 року з порушенням термінів внесення платежів оплачено 5444,88 грн., однак, послуги за березень-травень 2015 року у розмірі 1093,68 грн сплачені не були.

Відповідно до актів зняття показань водолічильника від 12.01.2014, 14.03.2014, 07.05.2014, 16.07.2014, 14.10.2014, 09.01.2015, 10.02.2015, 16.03.2015, 02.06.2015, які наявні у матеріалах справи (а.с.15-17), за період з грудня 2013 року по травень 2015 року відповідачем використано води у кількості 1174 м.куб. загальну на суму 12518,33 грн. Відповідачем оплату вищевказаних послуг було проведено частково у розмірі 8176,97 грн.

Дані по розрахункам підтверджуються копіями виписок з банку від 16.03.2015, 11.02.2015, 12.01.2015, 15.12.2014, 10.11.2014, 01.10.2014, 17.09.2014, 11.08.2014, 28.07.2014, 02.07.2014, 16.05.2014, 15.05.2014, 03.04.2014, 27.03.2014, 17.02.2014, 14.01.2014, які наявні у матеріалах справи (а.с.18-33).

01.06.2015 між тими ж сторонами було укладено угоду про розірвання вказаного Договору № 1/63 з 01.06.2015 (а.с.14).

Станом на день подання позовної заяви позивачем заявлено до стягнення 4341,36 грн заборгованості по відшкодуванню отриманих послуг з водопостачання.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №861 від 24.06.2015 з вимогою сплатити заборгованості та пені за договором №1/63, однак відповідачем відповіді надано не було, заборгованість не сплачено.

Згідно заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог від 09.10.2015 та доданих до неї розрахунків заборгованості за договором №1/63 від 03.12.2013, розмір заборгованості з відшкодування вартості отриманих послуг з водопостачання для відповідача позивачем зменшений до 2966,93 грн у звязку з неправильним застосуванням тарифів на послуги з водопостачання і водовідведення у поточних розрахунках та пропущенням при остаточних розрахунках частково здійсненої оплати (а.с.84,85)

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України слідує, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно визначенню, наведеному в ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV, в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, комунальні послуги - це результат господарської діяльності, направленої на задоволення потреби фізичної або юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водо-відведенням, газо- та електропостачанням, опалюванням, а також вивезення побутових відходів в порядку, встановленому законодавством.

Учасники договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг будують їх виключно на договірних засадах.

Плату за житлово-комунальні послуги нараховують щомісячно відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховують виходячи з розміру затверджених цін (тарифів) та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ст. 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги).

Відповідно до п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 р. № 630 (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), споживач вносить плату за надані послуги відповідно до показань засобів обліку води на підставі платіжного документа. В останньому вказують поточні й попередні показання засобів обліку води, теплової енергії, різниці цих показань або затверджені нормативи (норми) споживання, тариф на даний вид послуг і суму, яка належить до сплати за надану послугу.

У відповідності до п.3.9 «Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України» №190 від 27.06.2008 р. затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу 27.06.2008 N 190, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за N 936/15627, рахунки за воду і за скидання стічних вод до мережі водовідведення виписуються виробником споживачам. Якщо субспоживач має особисті рахунки, то він розраховується за питну воду та скидання стічних вод з виробником.

Розподіл суми рахунку між субспоживачами, на яких не відкрито окремих особових рахунків, здійснюється споживачами самостійно. У випадках, коли засоби обліку на вводах субспоживачів відсутні, розрахунки за воду проводяться за нормами водоспоживання, при цьому обсяг стічних вод, які належать до сплати, дорівнює обсягу водоспоживання.

Прилади обліку субспоживачу встановлюються з дотриманням тих самих правил і норм, які визначені для засобів обліку споживача. Показники лічильників є підставою для розрахунків субспоживача з основним споживачем.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позивачем невірно нараховано відповідачу розмір відшкодування за отриманні послуги з водовідведення та водопостачання у відповідності до діючих тарифів.

Так, відповідно до листа-повідомлення КП Чернігівводоканал №10/2008 від 05.10.2011 з 01.10.2011 встановлено тариф на послуги з водовідведення у розмірі 3,24 грн/м.куб. та 5.81 грн/м.куб. на послуги з водопостачання

Листом-повідомленням №10/1673 від 19.09.2013 КП Чернігівводоканал з 01.10.2013 встановлено тариф за послуги з водовідведення у розмірі 3,42 грн/м. куб.

При тому, як пояснив у судовому засіданні представник позивача, тариф щодо вартості послуг з водопостачання не змінився, а тому загальний тариф на ці послуги з 01.10.2013 складав 9,23 грн/м. куб.

Згідно листа-повідомлення КП «Чернігівводоканал» від 11.02.2014 №10/273 для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) з 01.03.2014 встановлено тариф на послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 12,66 грн.

Отже, тариф на послуги з водопостачання та водовідведення, який діяв з моменту укладення договору між сторонами позову і до 01.03.2014 є 9,23 грн/м.куб., а з 01.03.2014 змінився до 12,66 грн/м. куб.

З 01 липня 2014 року відповідно до листа-повідомлення КП «Чернігівводоканал» до 8 навчального центру ДССТ від 19.09.2013 №10/1673 вводяться в дію тарифи на послуги водопостачання та водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів у розмірі 8,916 грн/м.куб.

Згідно до листа-повідомлення КП «Чернігівводоканал» від 08.04.2015 №10/668 для бюджетних установ та інших споживачів (крім населення) з 01.05.2015 встановлено тариф на послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 10,752 грн/м.куб.

Таким чином, зміна тарифу на послуги водопостачання та водовідведення відбувалась щоразу з першого числа місяця.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, показники водолічильників знімались представниками як КП «Чернігівводоканал», так і Орендодавця - 8 навчального центру ДССТ у буь-який інший день місяця.

Аналізуючи акти-рахунки №4486 від 18.07.2014 та від 18.05.2014 (а.с.101, 105) судом встановлено, що у разі зміни тарифів КП «Чернігівводоканал» здійснює розрахунок за надані послуги, диференціюючи кількість спожитих послуг за розрахунковий період пропорційно по кожному дню та застосовуючи до розрахованої таким чином кількості послуг за окремий місяць попередній або новий тариф, відповідно.

Так, наприклад, за період з 19.06.2014 по 18.07.2014 загальною кількістю 30 днів позивачем було спожито 1950 м.куб. води (акт-рахунок №4486 від 18.07.2014). Диференціюючи кількість спожитих послуг пропорційно по кожному дню, КП «Чернігівводоканал» було обраховано кількість таких послуг окремо за 12 днів червня (780 м.куб.) і 18 днів липня (1170 м.куб.) та застосовано до такої кількості послуг попередній (12,66 грн/м. куб) або новий (8,916 грн/м. куб) тарифи, відповідно.

Такий спосіб узгоджується, зокрема з принципами, встановленими у ст. 58 Конституції України, відповідно до яких закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а відтак застосування нових тарифів до попереднього періоду є неправомірним.

У свою чергу, позивач за подібної ситуації застосовував новий тариф, який діяв на день зняття показників водолічільника, до усієї кількості спожитих послуг за увесь розрахунковий період, включаючи той час, коли діяв попередній тариф.

Судом було здійснено розрахунок вартості вартості послуг з водопостачання та водовідведення для відповідача у спосіб, встановлений виробником таких послуг КП «Чернігівводоканал», за результатами якого вартість цих послуг складає 2386,32 грн , що на 580,61 грн менше ніж розраховано позивачем.

За нормами Законів України «Про житлово-комунальні послуги», Про ліцензування видів господарської діяльності та «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» надання послуг з водопостачання та водовідведення є ліцензійною діяльністю, що регулюється державою.

Як встановлено судом та підтверджується наявним в матеріалах переліком видів господарської діяльності (додаток до п. 6 Положення про 8 навчальний центр Державної служби транспорту (військова частина Т0500), позивачем не здійснюється такий вид господарської діяльності як надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, а також відсутня ліцензія на здійснення вказаного виду господарської діяльності, а відтак отримання доходу, у тому числі шляхом застосування більш високих тарифів, ніж за якими він отримує ці послуги сам, при наданні таких послуг у спірних відносинах є неправомірним.

Відшкодування витрат при наданні комунальних послуг за своєю правовою природою є зобовязання субспоживача сплатити лише фактично понесені витрати споживача таких послуг перед їх виробником (виконавцем).

За наведених обставин суд вважає, що вимога позивача про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості з відшкодування отриманих послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 2966,93 грн підлягає лише частковому задоволенню.

Розрахунок заборгованості по утриманню (обслуговуванню) орендованого майна у розмірі 1093,68 грн здійснено на підставі узгоджених умов Договору та Додатку №2 до нього відповідно до норм матеріального права, а тому вимоги позивача про їх стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі.

В звязку з несвоєчасним оплатою відповідачем зобовязань з оплати по утриманню (обслуговуванню) орендованого майна, позивачем нараховано ФОП ОСОБА_1 3% річних за неправомірне користування коштами позивача за період з 13.01.2014 по 09.10.2015 у розмірі 18,76 грн, інфляційні втрати за період з 15.04.2014 по 09.10.2015. у розмірі 117,67 грн, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення за період з 21.08.2014. по 09.10.2015 у розмірі 263,59 грн (а.с. 89).

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобовязань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобовязання.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі чи законі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Виходячи із положень зазначеної норми, 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобовязання за рахунок іншої. Матеріальне становище учасників цивільного обороту схильне до змін, тому не виключено, що боржник, який не може виконати грошове зобовязання зараз, зможе виконати його пізніше. Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей та інших підстав), не звільняє його від відповідальності, що також підтверджується ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду України від 15.11.2010 у справі № 3-11гс10 та від 12.12.2011 у справі № 3-132гс11.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 та від 24 жовтня 2011р. у справі № 6-38цс11.

Як зазначено у пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань," з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Суд встановив, що період прострочення виконання зобовязання було обчислено позивачем з урахуванням дня, у який було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, а саме по 09.10.2015 включно.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України ).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день подачі заяви про збільшення розміру позовних вимог не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення. Це стосується і нарахування 3% річних, яке, також, здійснюється за кожен день прострочення зобовязання.

Аналогічна по суті правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України по справі № 3-204гс14.

Зважаючи на вищевикладене, розмір пені та процентів річних, перерахований судом у відповідності до умов Договору та норм матеріального права становить 262,28 грн та 18,63 грн відповідно, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги у частині стягнення пені та процентів річних за прострочені платежі за надані послуги з утримання (обслуговування) приміщень підлягають частковому задоволенню у розмірі 262,28 грн пені та 18,63 грн 3% річних.

Розрахунок інфляційних втрат здійснено відповідно до норм матеріального права, а тому вимоги позивача про їх стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

При цьому, за приписами ч. 6 ст. 22 та ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За наведених обставин суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають лише частковому задоволенню у розмірі 3879,58 грн, з яких заборгованість по утриманню орендованого майна 1093,68 грн, 2386,32 грн відшкодування отриманих послуг з водопостачання, 3% річних у розмірі 18,63 грн, інфляційних втрат у розмірі 117,67 грн та 262,28 грн пені. У решті позовних вимог в частині стягнення 580,61 грн відшкодування отриманих послуг з водопостачання, 3% річних у сумі 0,13 грн та 1,32 грн пені слід відмовити.

Судовий збір у розмірі 1218,00 грн у відповідності до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 22, 29, 32-35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (14000, АДРЕСА_2/1, ІПН НОМЕР_1) на користь 8 навчального центру Державної спеціальної служби транспорту ( 14017, м. Чернігів, вул. Щорса, 18, код ЄДРПОУ 33111325) грошові кошти у розмірі 3879,58 грн, з яких заборгованість по утриманню орендованого майна 1093,68 грн, 2386,32 грн відшкодування отриманих послуг з водопостачання, 3% річних у розмірі 18,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 117,67 грн та 263,28 грн пені.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (14000,АДРЕСА_2/1, ІПН НОМЕР_1) у дохід державного бюджету (р/р 31217206783002, отримувач УК у м. Чернігові /м. Чернігів/ 22030101, код ЄДРПОУ 38054398, банк ГУДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592, код бюджетної класифікації 22030101) 1218,00 грн судового збору.

4. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.02.2016.

СуддяВ.В. Шморгун