Рішення № 55824930, 09.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2016 р.Справа № 922/2099/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Дніпровська електроенергетична компанія "Укренерго", м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Укрспецкомплект", м. Харків про стягнення 9612,71 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 54 від 28.01.2016 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 02/06-15 від 02.06.2015 року

ВСТАНОВИВ:

ДП "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Дніпровська електроенергетична компанія "Укренерго" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО Укрспецкомплект" про стягнення пені у сумі 9 612,71 грн. посилаючись на приписи статей 526, 530, 546, 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 193, 216-223, 230 Господарського кодексу України, вказуючи на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, а саме пункту 7.4. договору №20-1/4883-13 від 06.11.2013 року про закупівлю товарів, який укладений між позивачем та відповідачем, щодо вчасного виконання гарантійних зобов'язань.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2015р. у справі №922/2099/15 у задоволенні позову Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго в особі Відокремленого підрозділу Дніпровська електроенергетична компанія Укренерго до Товариства з обмеженою відповідальністю ВО Укрспецкомплект, м. Харків про стягнення 9612,71 грн. відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 р. апеляційну скаргу Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго в особі Відокремленого підрозділу Дніпровська електроенергетична компанія Укренерго залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015р. у справі №922/2099/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2015 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 у справі №922/2099/15 та рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Автоматизованою системою документообігу суду для нового розгляду господарської справи №922/2099/15 призначено головуючого суддю (суддю - доповідача): Жиляєва Є.М., на підставі чого, керівником апарату суду складено та підписано відповідний Протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.11.2015 року справу № 922/2099/15 призначено до розгляду у судовому засіданні на 14 грудня 2015 р. о 11:20.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 14 грудня 2015 року розгляд справи № 922/2099/15 відкладено на 19.01.2016 року о 10:20год.; від 19 січня 2016 року розгляд справи № 922/2099/15 відкладено на 02 лютого 2016 року о 10:00 год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 лютого 2016 року розгляд справи № 922/2099/15 відкладено на 09 лютого 2016 р. об 11:20год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у наданих раніше поясненнях.

За висновками суду, в матеріалах господарської справи №922/2099/15 достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та які є необхідними для прийняття повного і обґрунтованого судового рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, враховуючи вказівки постанови Вищого господарського суду України від 03.11.2015 року у даній справі, господарський суд встановив наступне.

Позивач є державним підприємством.

Відповідно до п. 1.2. Статуту Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", підприємство є державним унітарним підприємством електроенергетичної галузі і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності, підпорядковане та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (т.с. І а.с. 15).

Також, господарським судом встановлено, що у відповідності з п. 2.2. Статуту Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", метою діяльності державного підприємства є забезпечення надійного та ефективного функціонування об'єднаної енергетичної системи (ОЕС) України.

06.11.2013 року між позивачем - Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Дніпровська електроенергетична компанія "Укренерго" (покупець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВО "Укрспецкомплект" (постачальник) було укладено Договір № 20-1/4883-13 про закупівлю товарів (далі -Договір) (т.с. І а.с. 34-37), відповідно до умов п.1.1 якого, відповідач зобов'язався у 2013 році поставити позивачу товар - прилади оптичні, інші та їх частини (код ДК 016:2010-26.70.2.), зазначений в пункті 1.2. (вимірювач габаритів на повітряних лініях типу "Даль" в кількості 9 штук), а позивач - прийняти і оплатити такий Товар.

Відповідно до п. 3.1. Договору його ціна становить 61619,94 грн. в т.ч. ПДВ.

Так, 11 грудня 2013 року, на виконання умов вищевказаного Договору, відповідачем за видатковою накладною № РН-0000341 від11.12.2013р. було поставлено вимірювачі габаритів на повітряних лініях типу - "Даль" у кількості 9 штук на суму 61619,94 грн. з врахуванням ПДВ (т.с. І а.с. 38).

Розрахунки за виконані роботи проведені з боку позивача 17.01.2014р., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення № 728 від 17.01.2014 року на суму 61619,94 грн. (т.с. І а.с. 39).

Умовами п. 2.2. вищевказаного Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання гарантувати надійність та якість Товару, що поставляється, на протязі 24 (двадцяти чотирьох) місяців з дати поставки Товару.

Тобто, гарантійний строк на поставлений Відповідачем товар спливає 10.12.2015 року.

Також договором передбачено, що при виявленні, в межах гарантійного строку, дефектів товару (технологічні чи інші виробничі недоліки) Відповідач за свій рахунок здійснює заміну неякісного товару на якісний на протязі 20 (двадцяти) календарних днів з дня отримання письмового повідомлення від Позивача (п. 2.3. Договору).

При використанні поставлених відповідачем вимірювачів позивачем було виявлено, що два вимірювача (заводські номери 11481 та 11468) мають дефекти - на дисплеях не відображається значення вимірювань, про що був складений Дефектний акт від 08.10.2014 року (т.с. І а.с. 41-43).

Листом за вих. № 04/4119 від 09.10.2014 р. відповідача було повідомлено про виявлені недоліки з проханням замінити дефектний товар згідно гарантійних зобов'язань, передбачених договором (т.с. І а.с. 40).

Зазначений лист було отримано 22.10.2014 р. (згідно повідомлення про вручення), отже кінцева дата заміни неякісного товару -11 листопада 2014 року, але відповідач в строк передбачений Договором свої гарантійні зобов'язання не виконав.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач направив відповідачу ОСОБА_3 нагадування № 07/5077 від 14.11.2014 р.(т.с. І а.с. 44-47).

28 листопада 2014 року, після направлення претензії, відповідач забрав дефектний товар по акту прийому-передачі на сервісне обслуговування.

29 січня 2015 р. повернув справний товар, що підтверджується підписаним між сторонами ОСОБА_2 прийому - передачі (т.с. І а.с. 48)-49).

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду у зв'язку із простроченням відповідачем виконання своїх гарантійних зобов'язань на 78 календарних днів (з 12.11.2014 по 28.01.2015 включно), на підставі чого, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 9612,71 грн.

Відповідач проти позову заперечив повністю, в обґрунтування своїх заперечень наголошував на тому, що після постачання товару, за період з грудня 2013 р. по жовтень 2014р. у позивача нарікань щодо якості поставлених вимірювачів не було, тоді, як 23.09.2014 р. позивачем було виявлено дефекти товару, проте дефектний акт було складено лише 08.10.2014р. Також, відповідачем зазначено, що саме позивач затягував терміни передачі відповідачу вимірювачів для ремонту, проте відповідач не документував вищевказані факти та події, оскільки відповідач не мав і не має наміру ухилятися від співпраці із позивачем у майбутньому.

Окрім того, в обґрунтування своїх заперечень, відповідачем також наголошено на тому, що дійсно, умовами п. 2.3. Договору передбачено гарантійну заміну товару на новий товар у випадку виявлення дефектів товару (технологічні чи інші виробничі недоліки), проте, відповідач наголошує, що такий гарантійний випадок не настав, оскільки функціональні дефекти вимірювачів (інв. № 11481 та №11468) виникли не в наслідок заводських чи виробничих недоліків, а внаслідок недотримання позивачем умов експлуатації згідно технічних характеристик, вказаних у паспорті на обладнання та керівництві по експлуатації, при цьому відповідач посилається на ОСОБА_2 №12 від 22.12.2014р., який видано фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 відповідно до якого прилади вийшли з ладу через механічні пошкодження (т.с. І а.с. 63). Таким чином, відповідачем наголошено, що останній відремонтував прилади та поставив позивачу відремонтовані вимірювачі, а не нові, про що позивач був сповіщений своєчасно та з цим погодився. Також, відповідачем зазначено, що позивач прийняв відремонтовані вимірювачі габаритів на повітряних лініях типу "Даль", в кількості 2 штук без будь-яких зауважень, та запустив їх в експлуатацію.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень проти них, господарський суд виходить з наступного.

Вимогами ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.4. Договору сторони передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання гарантійних зобов'язань згідно п. 2.3. договору у вигляді пені в розмірі 0,2 % від ціни договору за кожен день прострочення виконання гарантійних зобов'язань.

Відповідно до умов п.2.3. Договору сторони чітко поголили та встановили, що при виявленні, в межах гарантійного строку, дефектів товару (технологічні чи інші виробничі недоліки) постачальник за свій рахунок здійснює заміну неякісного товару на якісний на протязі 20 календарних днів з дня отримання письмового повідомлення від покупця.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Так, відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді пені, штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; - якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Штрафні санкції, передбачені абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, що право на стягнення з боржника (постачальника) пені в розмірі 0,2 % від ціни спірного Договору за кожний день прострочення виконання гарантійних зобов'язань виникло у позивача на підставі погодженого сторонами умов пункту 7.4. Договору про закупівлю товарів № 20-1/4883-13 від 06.11.2013 р., яке підлягає виконанню сторонами.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, сторони на підставі ст.ст. 6, 554, 627 ЦК України та ч. 4 ст. 231 ГК України, керуючись принципом свободи договору визначили в Договорі про закупівлю товарів № 20-1/4883-13 від 06.11.2013 р. пеню у розмірі 0,2 % від ціни цього Договору за кожен день прострочення виконання гарантійних зобов'язань.

Як роз'яснено в п.2.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом 3 ч.2 ст.231 ГК України, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При цьому, господарський суд дійшов до висновку про те, що передбачені у ч.4 ст.231 ГК України способи визначення договором розміру штрафних санкцій не є вичерпними, оскільки, по-перше, відповідно до ч.ч.2,3 ст.6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Одночасно, господарський суд наголошує на тому, що чинне законодавство не забороняє застосування штрафних санкцій (пені та штрафу) за прострочення виконання негрошового зобов'язання, встановлених ч.2 ст.231 ГК України, у правовідносинах між недержавними господарюючими суб'єктами, в тому числі й тоді, коли порушено господарське зобов'язання, в якому жодна із сторін не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення не пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Отже, навіть якщо суб'єкти господарських відносин, які не відносяться до державного сектора економіки, при укладенні договору законодавчо наділені правом забезпечувати виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (штрафної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірного негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, а також правом самостійно встановлювати розмір такої санкції з огляду на його невизначеність законом.

Враховуючи вищенаведені обставини та наявні матеріали справи, господарський суд дійшов до висновку про те, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів у підтвердження своїх позовних вимог щодо заявленої до стягнення пені в розмірі 9612,71 грн.

Стосовно доводів відповідача про те, що з врахуванням п. 2.3. Договору, який передбачає гарантійну заміну товару на новий товар у випадку виявлення дефектів товару (технологічні чи інші виробничі недоліки), та ненастання у даному випадку такого гарантійного випадку, оскільки функціональні дефекти вимірювачів (інв. № 11481 та №11468) виникли не в наслідок заводських чи виробничих недоліків, а внаслідок недотримання позивачем умов експлуатації згідно технічних характеристик, вказаних у паспорті на обладнання та керівництві по експлуатації, господарський суд зазначає, що вказані доводи не знаходять свого документального підтвердження, навпаки, як вбачається з наданої до матеріалів справи копії спірного договору сторони у п.2.3. погодили заміну неякісного товару на якісний, а не на новий як зазначає відповідач, крім того, з підписаних з боку відповідача та позивача ОСОБА_5 передачі - прийняття товарів, вбачається. що замовником були передані саме на сервісне обслуговування ТМЦ згідно з п. 2.2., 2.3. Договору № 20-1/4883-13 від 06.11.2013 р. та про те, що виконавцем були передані з сервісного обслуговування ТМЦ згідно з п. 2.2., 2.3. Договору № 20-1/4883-13 від 06.11.2013 р. (т.с. І а.с. 48-49).

На підставі вищевикладеного, господарський суд робить висновок про те, що відповідачем було здійснено саме сервісне обслуговування вимірювачів на виконання пунктів 2.2. та 2.3. Договору № 20-1/4883-13 від 06.11.2013 року.

Щодо посилань відповідача на механічні пошкодження приладів які начебто допущені з боку позивача, господарський суд зазначає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що вказані пошкодження виникли внаслідок невідповідних дій саме позивача.

Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з п.п. 3, 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Цивільним кодексом України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (ч.2 ст.551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч.3 ст.551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1-2 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Статтею 233 ГК України надано суду можливість пом'якшити розмір неустойки у випадку її надмірності порівняно з наслідками порушення зобов'язання. Це є одним з правових способів, наданих законом, який направлений проти зловживання правом вільного визначення розміру неустойки, тобто по суті, направлений на реалізацію вимог ч.2 ст.13 ЦК України, відповідно до якої при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які могли б могли порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

Таким чином, діюче законодавство передбачає неустойку в якості засобу виконання зобов'язань й міру майнової відповідальності за їх невиконання або неналежне виконання, а правом на пом'якшення неустойки наділений суд за для усунення явної її неспіврозмірності й подальшого порушення зобов'язань.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов'язань, кодекс допускає виплату кредитору такої компенсації його втрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

При цьому відповідач має надати докази явної неспіврозмірності неустойки наслідкам порушення зобов'язання, зокрема, що покладений розмір збитків кредитора, які могли виникнути у наслідок порушення зобов'язань, значно вище основного невиконаного зобов'язання.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про зменшення неустойки, суд повинен встановити презумпцію співрозмірності неустойки невиконаному зобов'язанню відповідачем та врахувати інтереси обох сторін.

У даному випадку, господарським судом врахований факт того, що відповідач у безспірному порядку відремонтував позивачу прилади ще до подачі позову до господарського суду, що не спростовується позивачем. При цьому, господарським судом також взято до уваги, що позивачем не доведено наявність збитків (їх розмір) від несвоєчасного виконання гарантійних зобов'язань. Окрім того, господарським судом враховано надані під час розгляду справи пояснення відповідача по суті спірних правовідносин, та намір останнього й надалі співпрацювати із позивачем.

При цьому, господарський суд вважає за необхідне наголосити, що відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Таким чином, з наявних матеріалів справи та з наданих під час розгляду справи пояснень сторін не вбачається наявності збитків у позивача у зв'язку із простроченням відповідачем гарантійних зобов'язань.

Господарським судом враховано ступень виконання зобов'язань кожної зі сторін за Договором, а також враховано нестабільну економічну ситуацію, яка на даний час панує у Державі, як і наявні понаднормові інфляційні процеси, що позбавляє можливості юридичним особам економічно стабільно функціонувати та ефективно здійснювати господарські операції, на підставі чого, враховуючи норми чинного Закону, господарський суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50 %, стягнути її з відповідача у сумі 4606,36 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів п.4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 75, п. 3 ст. 83, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВО "Укрспецкомплект", 61037, м. Харків, проспект Московський, буд. 199-Б (п/р 26005060382124 в філії ХГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" в м. Харків, МФО 351533, код ЄДРПОУ: 37366256) на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі Відокремленого підрозділу "Дніпровська електроенергетична система" державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", 69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 2 (п/р2600601753633 в філії ПАТ "Укрексімбанк" м. Запоріжжя, МФО 313979, код ЄДРПОУ: 20517231) - 4806,36 грн. пені; 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в сумі 4806,35 грн. відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 15.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_6