Рішення № 55824893, 15.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2016 р.Справа № 922/6533/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків до Управління служби безпеки України в Харківській області, м. Харків про стягнення 56813,71 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №01-42юр/3208 від 30.04.2015р.;

відповідача - ОСОБА_2 довіреність №70/16-8473 від 18.04.2014р.;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Управління служби безпеки України в Харківській області, в якій позивач просить стягнути з відповідача: 62806,05 грн. - вартість електричної енергії за період виникнення боргу за жовтень, листопад 2015р., 6040,97 грн. - пеня за період з серпня 2015 р. по листопад 2015р., 1240,75 грн. - вартість реактивної електричної енергії за період виникнення боргу за жовтень, листопад 2015р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Представник позивача через канцелярію суду 18.01.2016р. надав заяву про зміну предмету позову за вх.№1198, в якій позивач користуючись правами наданими йому ст. 22 ГПК України просить стягнути з відповідача: вартість електричної енергії за період виникнення боргу за грудень 2015р. у розмірі 49856,31 грн.; вартість реактивної електричної енергії за період виникнення боргу за грудень 2015р. у розмірі 743,72 грн. та пеню за період з серпня 2015р. по грудень 2015р. у розмірі 6213,68 грн.

Враховуючи, що згідно ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд прийняв заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжив розгляд справи з урахуванням цих змін.

У судовому засіданні, яке відбулося 03 лютого 2016р. оголошувалась перерва до 15 лютого 2016р. о 10:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити. Також надав до суду письмові пояснення за вх.№4578/16, в яких зазначав, що помилково вказав назву заяви від 18.01.2016р. за вх.№1198: "уточнення позовних вимог", замість "заява про зміну предмету позову", які судом прийняті до уваги та суд розглядає дану заяву, як заява про зміну предмету позову.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, про що надав до суду відзив на позов за вх.№3441, в якому відповідач зазначав, що сплачував витрати за електричну енергію згідно договору, який укладений між сторонами та зазначав, що заява про уточнення позовних вимог є такою, що протиречить господарському процесу, оскільки ст. 22 ГПК України визначено право позивача на збільшення або зменшення позовних вимог. Також у відзиві на позов відповідач зазначав, що є установою, яка фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, ії кошторисом не передбачена виплата штрафних санкцій, тому згідно п.3 ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ч.3 ст. 551 ЦК України, просить зменшити розмір пені на 90%.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача господарським судом встановлено наступне.

15.10.2004р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №041-16513 (далі по тексту - договір). Відповідно до умов вказаного договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку №3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до п. п. 2.2.5 відповідач зобовязаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатка 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до п. п. 2.3.4 договору відповідач повинен здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно вимог ПКЕЕ та додатком № 4а "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії".

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Розрахунковим періодом вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п. 1 Додатку №2 до договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав повністю та належним чином, здійснив відпуск електричної енергії відповідачеві, але відповідач своїх зобов'язань по оплаті поставленої позивачем електричної енергії у строк визначений договором не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість за грудень 2015р.: у розмірі 49856,31 грн. вартість електричної енергії та 743,72 грн. вартість реактивної електричної енергії за грудень 2015р.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем діючого законодавства, суд вважає позовну вимогу в частині стягнення з відповідача вартості електричної енергії за період виникнення боргу за грудень 2015р. у розмірі 49856,31 грн. та 743,72 грн. - вартість реактивної електричної енергії за вказаний період обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 6213,68 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Згідно п.4.2.1. договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених п. 2.2.5 договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 "Порядок розрахунків", споживач (відповідач) сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України надає суду право зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з боржника, якщо він (розмір неустойки) значно перевищує розмір збитків, яких зазнав кредитор внаслідок порушення зобов'язання боржником та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Згідно ч.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пп.3.17.4 п.3 Постанови Пленуму ВГС України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно ст. 18 Закону України "Про службу безпеки України", фінансування, матеріально-технічне та соціально-побутове забезпечення Служби безпеки України здійснюється Кабінетом Міністрів України у порядку, визначеному Верховною Радою України, за рахунок коштів державного бюджету України.

З огляду на вищевикладене та те, що відповідач є бюджетною установою керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки на 50% до 3106,84 грн., відповідно до цього клопотання відповідача про зменшення пені підлягає частковому задоволенню.

В частині позовних вимог щодо стягнення 3106,84 грн. пені відмовити.

При цьому суд враховує роз'яснення, надані в п.9.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення", згідно якого у резолютивній частині рішення господарські суди повинні зазначати у рішеннях про часткове задоволення майнових вимог, у тому числі в разі зменшення розміру неустойки згідно з пунктом 3 ст.83 ГПК України, - про відмову в позові в решті вимог, припинення провадження або залишення без розгляду позову у цій частині.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Клопотання відповідача про зменшення розміру пені - задовольнити частково, а саме в частині зменшення пені на 50%.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Управління служби безпеки України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 2, р/р 35214002000095, банк - ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код 20001711) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 260323012307 в філії ХОУ ВАТ ДОБУ, МФО 351823, код 00131954) вартість електричної енергії за період виникнення боргу за грудень 2015р. у розмірі 49856,31 грн.

4. Стягнути з Управління служби безпеки України в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 2, р/р 35214002000095, банк ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код 20001711) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 26005474695 в АТ "Райффайзен Банк" м. Київ, МФО 380805, код 00131954) вартість реактивної електричної енергії за період виникнення боргу за грудень 2015р. у розмірі 743,72 грн., пеню за період з серпня 2015р. по грудень 2015р. у розмірі 3106,84 грн. та судовий збір у розмірі 1218,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В частині позовних вимог щодо стягнення 3106,84 грн. пені відмовити.

Повне рішення складено 16.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_3