Рішення № 55824880, 11.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2016 р.Справа № 922/6676/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 127 830,38 грн. за участю представників сторін:

не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача 79 658,76 грн. основного боргу за договором №35100/13/0002 від 27.02.2013 р., пеню в розмірі 4 065,24 грн., три проценти річних в розмірі 3 393,10 грн., інфляційні витрати в розмірі 40 713,79 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 917,46 грн.

Позов мотивовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна №35100/13/002 від 27 лютого 2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 січня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/6676/15 та призначено її до розгляду на 19 січня 2016 року.

Ухвалами господарського суду від 19.01.2016 р., 28.01.2016 р. розгляд справи відкладався на 28.01.2016 р., 11.02.2016 р.

В судове засідання 11.02.2016 р. представник позивача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, витребуваних документів не надав. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У призначене 11.02.2016 року судове засідання відповідач не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. На адресу суду повернулась ухвала господарського суду від 24 грудня 2015 року про порушення провадження у справі без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка відображається на веб-сайті даного Єдиного державного реєстру (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), станом на час розгляду справи, місцезнаходження відповідача - 61075, АДРЕСА_1, та саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем позовну заяву.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що ним вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна №35100/13/0002 від 27 лютого 2013 року (надалі - Договір оренди), відповідно до предмету якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Московський, 275 (частина водолікарні).

Строк оренди складає 35 місяців та 29 днів с моменту приймання Орендарем об'єкту оренди за Актом приймання-передачі (п. 4.1. Договору оренди).

Пунктом 5.1. Договору оренди сторони погодили, що орендна плата складається з двох частин: фіксованої та змінна.

Розмір фіксованої щомісячної орендної плати складає 3 000,00 грн., в тому числі ПДВ (п.п. 5.2.2. Договору оренди).

Фіксована частина орендної плати вноситься Орендарем авансом щомісячно не пізніше 15 банківського дня звітного місяця шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Орендодавця (п.п. 5.2.3. Договору оренди).

Сплата змінної частини орендної плати здійснюється Орендарем щомісячно на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем з доданим до нього розрахунку, кладеного на підставі документів, отриманих Орендодавцем від постачальників послуг, впродовж 15 банківських днів з дати виставляння Орендодавцем рахунку (п.п. 5.3.2. Договору оренди).

Відповідно до п.п. 7.2.2. Договору оренди Орендар зобов'язаний здійснювати оплату за Договором у розмірі та строки, встановлені цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за актом приймання-передачі орендованого майна від 17 травня 2013 року, підписаний між сторонами та скріплений печатками (т. 1, а. с. 13), передав відповідачеві майно за Договором оренди та протягом всього терміну його дії належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, що підтверджується актами прийомки-здачі послуг (т. 1, а. с. 15-40), однак, в порушення умов спірного договору, відповідач не сплачував своєчасно та в повному обсязі орендну плату, в зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 79 658,67 грн.

В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати орендної плати, позивач звернувся до відповідача з претензією №3 від 09.06.15 р. про сплату заборгованості. Однак, відповідачем не надано відповідь на вимогу позивача та сплачено суму заборгованості за Договором оренди №35100/13/0002 від 27 лютого 2013 року.

На підставі акту прийому-передачі від 10 серпня 2015 року об'єкт оренди повернуто позивачу (т. 1, а.с. 14).

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем існуючої суми заборгованості в розмірі 79 658,76 грн. в добровільному порядку.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням передбачених цим Кодексом особливостей.

В силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Частинами 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначалось вище, розділом 5 Договору оренди, сторони погодили порядок розрахунків з орендної плати.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем в установленому порядку не спростовано обставини, на які посилається позивач стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором оренди нерухомого майна №35100/13/0002 від 27 лютого 2013 року, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу за період з 01.07.2013 р. по 10.08.2015 р. в розмірі 79 658,76 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 4 065,24 грн., 3% річних у сумі 3393,10 грн. та інфляційні витрати в розмірі 40 713,29 грн.

Вирішуючи спір в цій частині, суд бере до уваги наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - постанова Пленуму) роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено господарським судом позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні витрати по кожному акту прийомки-здачі послуг станом на 21.12.2015 року, однак, позивач починає нарахування прострочення з 16 числа звітного місяця на загальну суму заборгованості за місяць, що суперечить умовам договору.

Пунктом 5.1. Договору оренди сторони погодили, що орендна плата складається з двох частин: фіксованої та змінна.

Розмір фіксованої щомісячної орендної плати складає 3 000,00 грн., в тому числі ПДВ (п.п. 5.2.2. Договору оренди).

Фіксована частина орендної плати вноситься Орендарем авансом щомісячно не пізніше 15 банківського дня звітного місяця шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Орендодавця (п.п. 5.2.3. Договору оренди).

Сплата змінної частини орендної плати здійснюється Орендарем щомісячно на підставі рахунку, виставленого Орендодавцем з доданим до нього розрахунку, кладеного на підставі документів, отриманих Орендодавцем від постачальників послуг, впродовж 15 банківських днів з дати виставляння Орендодавцем рахунку (п.п. 5.3.2. Договору оренди).

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного для після відповідної календарної дати.

Отже, виходячи з вищенаведеного вбачається, що відповідач повинен був сплачувати авансовий внесок у розмірі 3 000,00 грн. не пізніше 15 банківського дня звітного місяця, а іншу частину орендної плати в розмірі 145,76 грн. (змінна частина) впродовж 15 банківських днів з дати виставляння позивачем рахунку.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За підрахунками суду, загальна сума 3% річних та інфляційних витрат складає 3335,19 грн. та 40 833,26 грн. відповідно.

Оскільки в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог, вимога про стягнення інфляційних витрат у розмірі 40 713,29 грн. підлягає задоволенню, 3% річних у сумі 57,91 грн. нараховані неправомірно, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 4 065,24 грн.

Згідно зі статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.6. Договору оренди нерухомого майна №35100/13/0002 від 27 лютого 2013 року за прострочку платежів в рахунок орендної плати, орендодавець має право вимагати від орендаря сплату пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення відповідачем строків сплати орендної плати є доведеним і вимоги про стягнення пені заявлено в цій частині обґрунтовано. Разом з тим, позивачем були допущені помилки, аналогічні помилкам у розрахунках 3% річних та інфляційних витрат.

За підрахунками суду, з урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", загальна сума пені складає 6 067,20грн., тому з урахуванням вимог п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 4 065,24 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд частково відмовляє в задоволені позову Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе".

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 546-551, 610, 611, 625, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193, 230, 231, 283, 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61075, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (61007, м. Харків, проспект Московський, буд. 275, код ЄДРПОУ 05750295) основний борг за Договором оренди нерухомого майна №35100/13/0002 від 27 лютого 2013 року в сумі 79 658 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 76 коп., пеню в розмірі 4 065 (чотири тисячi шістдесят п'ять) грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 3 335 (три тисячi триста тридцять п'ять) грн. 19 коп., інфляційні витрати в розмірі 40 713 (сорок тисяч сімсот тринадцять) грн. 29 коп. та судовий збір у розмірі 1 916 (одна тисяча дев'ятсот шістнадцять) грн. 59 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 3% річних у сумі 57,91 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_2

справа №922/6676/15