Рішення № 55824865, 11.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2016 р.Справа № 922/6492/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Боярка , ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Слобожанські меблі", м. Харків про стягнення 323 259,02грн за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4, дов. б/н від 05.11.2015р.;

першого відповідача - не з'явився;

другого відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (перший відповідач) та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Слобожанські меблі" (другий відповідач) 63 110,50грн. основного боргу, 45 153,90грн. збитків від інфляції, 122 350,63грн. збільшення ціни товару у зв'язку зі зміною курсу долару США, 92 643,99грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за неналежне виконання першим відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № ММ-01-14 від 01.01.2014р., а також покласти на першого та другого відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

27.01.2016р. позивач надав суду заяву (вих. № 27/01 від 27.01.2016р.) про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим просить суд стягнути солідарно з першого та другого відповідача 52 170,50грн. основного боргу, 36 691,81грн. збитків від інфляції, 101 141,55грн. збільшення ціни товару у зв'язку зі зміною курсу долару США, 92 643,99грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за неналежне виконання першим відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № ММ-01-14 від 01.01.2014р., а також покласти на першого та другого відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Одночасно позивачем подано до суду заяву (вих. № 27/01-1 від 27.01.2016р.) про збільшення розміру позовних вимог, на підставі якої просить суд стягнути солідарно з першого та другого відповідача 52 170,50грн. основного боргу, 36 691,81грн. збитків від інфляції, 101 141,55грн. збільшення ціни товару у зв'язку зі зміною курсу долару США, 133 255,16грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за неналежне виконання першим відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу № ММ-01-14 від 01.01.2014р. з оплати поставленого товару за видатковою накладною № 2 від 14.01.2014р., а також покласти на першого та другого відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що позивач, відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України, вправі до прийняття рішення по суті спору зменшити або збільшити розмір позовних вимог, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, зазначені вище заяви приймаються судом до розгляду як такі, що не суперечать вимогам чинного законодавства України та подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих позивачем заяв.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити повністю з урахуванням поданих заяв.

Представники першого та другого відповідача у призначене судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення першого та другого відповідача про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності їх представників за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.01.2014р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (перший відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № ММ-01/14 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передавати узгодженими партіями товар у власність відповідача, а відповідач приймати товар та сплачувати за нього визначену грошову суму (ціну товару). Найменування товару, його кількість та ціна зазначаються у специфікаціях (видаткових накладних), які є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

У п.4.1 договору сторони погодили порядок здійснення оплати, а саме: відповідач зобов'язався оплачувати товар на наступних умовах:

а) у разі підписання специфікації та не узгодження строків оплати товару - оплатити товар до його поставки протягом трьох календарних днів з моменту підписання відповідної специфікації;

б) у разі отримання рахунку-фактури із зазначенням терміну "передоплата" без підписання специфікації - оплатити товар до його поставки протягом одного календарного дня з моменту виписки рахунку-фактури;

в) у разі підписання специфікації із зазначенням графіку оплати товару - оплата товару здійснюється згідно цього графіку;

г) у разі поставки конкретної партії товару, не погодженого сторонами у специфікації - оплата товару здійснюється на підставі видаткової накладної протягом п'яти календарних днів з дати прийняття товару.

Поставка товару, відповідно до п.5.2 договору, здійснюється у строки, передбачені відповідною специфікацією. Графік поставок може бути узгоджений сторонами в іншому документі. За відсутності графіку поставки товар поставляється позивачем з урахуванням умов даного договору тільки після повної оплати товару, якщо відповідач не реалізує своє право на дострокову поставку.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ч.ч.1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом вбачається, що 15.01.2014р. сторонами підписано специфікацію № 1 до договору, в якій сторони погодили асортимент товару, його кількість, ціну, графік оплати товару та загальну вартість товару.

Так, згідно специфікації № 1 від 15.01.2014р. до договору поставки № ММ-01/14 від 01.01.2014р. загальна вартість товару склала 52 170,50грн.

У п.2.1 специфікації № 1 до договору сторони погодили графік оплати товару, а саме: відповідач зобов'язався здійснити його оплату на наступних умовах:

- часткова оплата в розмірі 10 000,00грн. - не пізніше 08.02.2014р.;

- часткова оплата в розмірі 10 000,00грн. - не пізніше 08.03.2014р.;

- часткова оплата в розмірі 10 000,00грн. - не пізніше 08.04.2014р.;

- часткова оплата в розмірі 10 000,00грн. - не пізніше 08.05.2014р.;

- часткова оплата в розмірі 10 000,00грн. - не пізніше 08.06.2014р.;

- доплата в розмірі 2 170,50грн. - не пізніше 08.07.2014р.

Позивач на виконання умов договору поставив на адресу першого відповідача товар на загальну суму 52 170,50грн. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковою накладною № 2 від 14.01.2014р., оформленою належним чином та наявною у справі (а.с.26).

Видаткова накладна відповідає вимогам ст.9 Закону України від 16.07.99р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дана накладна є первинним документом, яка фіксує здійснення господарської операції (поставка товару).

Перший відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, за отриманий за договором за видатковою накладною № 2 від 14.01.2014р. товар не розрахувався.

Таким чином у першого відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлений за договором за видатковою накладною № 2 від 14.01.2014р. товар в розмірі 52 170,50грн.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності заборгованості за спірним договором за поставлений за видатковою накладною № 2 від 14.01.2014р. товар на суму 52 170,50грн. підтверджується належними доказами, наявними у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та те, що перший відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним заборгованості перед позивачем у сумі 52 170,50грн., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення 101 141,55грн. збільшення ціни товару, поставленого за видатковою накладною № 2 від 14.01.2014р., у зв'язку зі зміною курсу долару США, суд встановив наступне.

За приписами ч.1 ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст.632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до п.4.7 договору сторони погодили, що у разі зміни курсу долару США по відношенню до курсу гривні (офіційний курс НБУ) ціна товару визначена на момент підписання відповідної специфікації або видаткової накладної (якщо специфікація не підписувалась) збільшується пропорційно зазначеної зміни на день фактичної оплати конкретної партії товару. Якщо на день оплати по відповідному рахунку-фактурі (строк дії якого сплив) курс долара США по відношенню до курсу гривні (офіційний курс НБУ) змінився, відповідач здійснює оплату товару, зазначеного у рахунку-фактурі, за ціною, пропорційно збільшеної зміні курсу долару США.

Оскільки курс долара США до гривні, встановлений Національним банком України станом на 18.12.2015р. становив 23,48грн. за один долар США, а станом на 14.01.2014р. курс долара США до гривні, встановлений Національним банком України становив 7,99грн. за один долар США, на момент звернення позивача до суду з позовом сума збільшення ціни складає 101 141,55грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми збільшення ціни товару за видатковою накладною № 2 від 14.01.2014р. за договором поставки № ММ-01/14 від 01.01.2014р., суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з першого відповідача 133 255,16грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Положеннями ст.692 Цивільного кодексу України регулюються правовідносини з оплати товару, частиною 3 якої встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

За приписами ч.2 ст.536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що від дня, коли товар повинен був бути оплачений відповідачем, позивач має право вимагати від останнього уплати процентів за користування чужими грошовими коштами до дня повної оплати товару.

Проценти за користування чужими грошовими коштами, відповідно до п.4.4 договору, відповідач зобов'язався сплатити в наступному порядку:

а) 0,1% від неоплаченої ціни товару по специфікації (в разі її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожний календарний день протягом 30 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений відповідачем;

б) 0,3% від неоплаченої ціни товару по специфікації (в разі її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожний календарний день протягом 60 календарних днів з дати спливу 30 календарних днів, зазначених в п."а" п.4.4 даного договору;

в) 0,5% від неоплаченої ціни товару по специфікації (в разі її відсутності по кожній видатковій накладній) за кожний календарний день до дня повної оплати з дати спливу 60 календарних днів, зазначених в п."б" п.4.4 даного договору.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 11.02.2014р. по 19.12.2015р. у сумі 147 920,04грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі даної статті позивач нарахував першому відповідачу за період з лютого 2014р. по листопад 2015р. збитки від інфляції в розмірі 36 691,81грн. за отриманий за видатковою накладною № 2 від 14.01.2014р. товар.

Нарахування збитків від інфляції не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог відносно другого відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Слобожанські меблі", суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Судом встановлено, що 01.01.2014р. між позивачем та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Слобожанські меблі" (другий відповідач) був укладений договір поруки № 01/01, відповідно до умов якого другий відповідач поручився перед позивачем за належне виконання першим відповідачем всіх грошових зобов'язань, що виникли або виникнуть у майбутньому за договором поставки № ММ-01/14 від 01.01.2014р., укладеним між позивачем та першим відповідачем (основний договір).

Другий відповідач відповідає перед позивачем за невиконання або неналежне виконання першим відповідачем усіх зобов'язань за основним договором (п.1.2 договору поруки).

За умовами п.1.3. договору поруки зобов'язання першого відповідача по основному договору забезпечуються другим відповідачем у повному обсязі (основний борг, відсотки за користування чужими грошовими коштами, збитки, неустойка, валютні зміни ціни товару, інфляційне збільшення ціни товару).

За приписами ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель зобов'язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Згідно з п.2.1.1. договору поруки другий відповідач зобов'язався погасити заборгованість першого відповідача протягом 20-ти календарних днів з моменту отримання письмової вимоги позивача.

Суд ухвалою від 14.01.2016р. зобов'язав позивача надати докази пред'явлення вимоги та докази її направлення ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Слобожанські меблі", чого позивачем зроблено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не виконав п.2.1.1 договору поруки, оскільки не звернувся до другого відповідача з письмовою вимогою, у зв'язку з чим у другого відповідача не настав строк для виконання ним зобов'язання за спірним договором поставки, а отже відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Слобожанські меблі" заборгованості за договором поставки № ММ-01/14 від 01.01.2014р.

За таких обставин, з огляду на встановлену судом відсутність у позивача права вимагати стягнення боргу з другого відповідача за спірним договором, суд вважає позовні вимоги в цій частині безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір суд покладає на першого відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 536, 546, 553, 559, 610, 611, 612, 625, 632, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 265 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідент. номер НОМЕР_1) задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ідент. номер НОМЕР_1 (08150, АДРЕСА_1, п/р 26008052605083 в філії "Розрахунковий центр" ПАТ КБ "Приватбанк" м. Київ, МФО 320649) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідент. номер НОМЕР_2 (61202, м. Харків, пр-т Людвіга Свободи, 39, корпус "Б", кв. 75, п/р 26009149280800 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) - 52 170,50грн. основного боргу, 36 691,81грн. збитків від інфляції, 101 141,55грн. збільшення ціни товару у зв'язку зі зміною курсу долару США, 133 255,16грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 4 848,88грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Слобожанські меблі", код ЄДРПОУ 37874748 (61001, м. Харків, вул. Кірова, 38) відмовити повністю.

Повне рішення складено 15.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_5