Рішення № 55824647, 11.02.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.2016 Справа № 920/1794/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго, м. Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства Сумське машинобудівне

науково-виробниче обєднання, м. Суми

про стягнення: 4091213,81 грн.

Суддя Ю.О. Зражевський

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 27/24.06.14 від 24.06.2014

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 18-49/1641 від 28.12.2015

ОСОБА_3 За участю секретаря судового засідання Завалій В.Г.

СУТЬ СПОРУ: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго 3968141,89 грн. основного боргу по договру поставки № 8/1500056 від 30.04.2015, 115216,26 грн. пені, 7855,66 грн. - 3% річних. Крім того, стягнути судовий збір у розмірі 61368,20 грн.

У судове засідання 11.02.2016 від представника відповідача надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи у складі трьох суддів, посилаючись на складність розгляду даної справи, що виражається значним розміром ціни позову та узвязку із наявністю спору щодо прийняття позивачем часткового виконання зобовязання шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог

Господарський суд не вбачає у розгляді даної справи тієї складності, яка б зумовила необхідність призначення колегіального розгляду справи, тому відмовляє відповідачу у задоволенні клопотання про призначення колегіального розгляду справи та продовжує її розгляд одноособово.

У попереднє судове засідання (02.02.2016) представник відповідача подав клопотання, в якому повідомляв про часткове припинення зобовязання по справі № 920/1794/15 у сумі 12 793,00 грн. у звязку з проведенням взаємозаліку зустрічних однорідних вимог від 02.02.2016 № 18-7/128.

Позивач у поясненнях б/н від 10.02.2016 зазначає про відсутність правових підстав для врахування заяви відповідача в якості часткової оплати боргу перед позивачем.

У письмових поясненнях № 561 від 10.02.2016 позивач щодо заяви про залік однорідних вимог від 02.02.2016 № 18-7/128 вказує на те, що Договором не передбачена можливість здійснення розрахунків шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, заявлені відповідачем до зарахування вимоги не є однорідними. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не подано жодних доказів проведення вищевказаної господарської орперації (зарахування зустрічних однорідних вимог) та її відповідного відображення.

У поясненнях від 11.02.2016 відповідача зазначає, що станом на 11.02.2016 правочин, вчинений на підставі заяви № 18-//128 від 02.02.2016 не визнаний судом недійсним, а отже в силу ст. 204 Цивільного кодексу України є дійсним.

10.02.2016 від позивача до суду надішла заява №б/н від 02.02.2016 про уточнення позовних вимог, в якій зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3968141,89 грн. основного боргу, 39681,41 грн. пені, 7 855,66 грн. 3% річних.

Суд прийняв до розгляду заяву позивача про змешення позовних вимог, оскільки вона подана з дотриманням вимог, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши наявні докази, які мають суттєве значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

30.04.2015 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений Договір поставки № 8/1500056, за умовами якого постачальник зобовязкувався виробити та передати у власність покупцю, а покупець зобовязувався прийняти та оплатити теплову енергію.

Позивач зобовязання з вироблення та передання у власність теплової енергії виконав належним чином, що підтверджується актами приймання передачі теплової енергії № 1283 від 30.09.2015 на суму 1 669153,24 грн., № 1284 від 30.09.2015, № 1285 від 30.09.2015 на суму 8 231,21 грн., № 1445 від 31.10.2015 на суму 8 354,10 грн., № 1443 від 31.10.2015 на суму 410 278,87 грн., № 1442 від 31.10.2015 на суму 1746421,72 грн., підписаними представниками сторін.

Відповідно до п.3.3 Договору кількість переданого товару визначається на підставі звітів про кількість спожитої теплової енергії (згідно форми №2 НКП-тепло) та реєстрів споживання теплової енергії,покупець зобовязаний надати постачальнику відповідно до Договору та зазначається в ОСОБА_2.

Відповідно до 5.1 Договору розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць поставки товару.

Оплата поставленого товару здійснюється покупцем постачальнику відповідно до порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 (п.5.2 Договору).

Відповідно до п.5.3 Договору у разі недостатності коштів, перерахованих покупцем постачальнику відповідно до Порядку № 217 для оплати повної вартості поставленого товару за відповідний календарний місяць, покупець зобовязаний не пізніше, ніж до двадцятого числа календарного місяця, наступного за місяцем поставки товару, сплатити постачальнику остаточну вартість товару.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення п.п. 5.1, 5.2, 5.3 Договру не виконав взяті на себе зобовязання з оплати за отриманий товар, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість за період з 01.09.2015 по 31.10.2015 у розмірі 3 968141,89 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2016 відповідач надіслав позивачу заяву № 18-7/128 про залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 12 793,00 грн., відповідно до якої зобовязання ТОВ «Сумитеплоенерго» перед ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання» по сплаті 12 793,00 грн., підтверджене постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2015 по справі № 920/1361/14 припиняється шляхом зарахування зобовязання ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання» перед ТОВ «Сумитеплоенерго» по сплаті 12 793,00 грн., підтверджене актом виконаних робіт (наданих послуг) « 1443 від 31.10.2015 за договором поставки №8/1500056 від 30.04.2015. ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання» підтверджує, що після проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, ПАТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання» має заборгованість перед ТОВ «Сумитеплоенерго» за актом виконаних робіт (наданих послуг) №1443 від 31.10.2015 за договором поставки №8/1500056 від 30.04.2015 у розмірі 329106,06 грн.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Приписами ст. 601 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Крім того, ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України визначено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду" (постанова Вищого господарського суду України від 22.07.2004 р. N 15-03/186).

Зарахування здійснюється за наявності наступних умов:

1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;

2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду;

3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.

Отже, зарахування є одностороннім правочином, для укладання якого достатньо заяви однієї сторони. При цьому, характер зобовязань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Важливим при зарахуванні мають лише однорідність зустрічних вимог за своєї юридичною природою та матеріальним змістом, коли в обох зобов'язаннях є речі одного роду - взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті.

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Беручи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази недійсності правочину вчиненного у формі заяви № 18-7/128 від 02.02.2016 про залік зустрічних однорідних вимог, тому в силу положень ст.. 204 Цивільного кодексу України зазначений правочин є дійсним.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу Україхни передбачено розподіл господарських витрат по рішенню суду.

Відповідно до ст. 127 Конституції України судові рішення є обовязковим для виконання на всій території України.

Випадки недопустимості зарахування зустирічних позовних вимог, передбачні ч.5 ст. 203 Господарського кодексу та ст. 602 Цивільного кодексу України, не містять заборони щодо зараїхування зустрічних вимог, які виникли із зобовязань відшкодувати судові витрати.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу у письмовій формі.

З огляду на вище викладене, беручи до уваги те, що односторонній правочин , здійснений о формі заяви про залік зустрічних однорідних вимог, є дійсний, враховуючи те, що зобовязання позивача з оплати судового збору виникло на підставі рішення суду, а отже за своєю правовою природою є цивільним як і зобовязання по договору, та має грошовий характер, беручи до уваги те, що випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені ч.5 ст. 203 Господарського кодексу України та ст. 602 Цивільного кодексу України не містять заборони щодо зарахування зустрічних вимог, які виникли із зобовязань відшкодувати судові витрати, суд приходить до висновку що зобовязання обох сторін є однорідними, строк виконання останніх настав, а отже, залік зустрічних однорідних вимог є таким, що відбувся.

Заперечення позивача проти заліку є необґрунтованим, оскільки залік однорідних вимог здійснюється в односторонньому порядку при наявності однорідних вимог та у разі незгоди з ним, інша сторона може звернутися до суду для захисту своїх порушених прав.

Беручи до уваги вищевикладене, суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 12 793,00 грн. на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та розглядає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по Договору поставки № 8/1500056 від 30.04.2015 у сумі 3 955 348,89 грн.

Відповідач доказів сплати боргу по Договору поставки № 8/1500056 від 30.04.2015 у розмірі 3 955 348,89 грн. або обґрунтованих заперечень до суду не подав, дана заборгованість відповідача підтверджується наявними у справі доказами, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п.7.1 Договору у випадку порушення зобовязання, що виникає з договру (порушення Договору) винна сторона несе відповідальність, визначену договором та чиним законодавством.

У разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику, на його вимогу, пеню, у розмірі подвійної олблдіковоїставки НБУ від простроченої суми за коджен день прострочення, але не більше 1% від простроченої суми платежу

Як вище зазначалось, термін виконання грошового зобовязання, визначений пунктами 5.2, 5.3 Договору, а саме не пізніше, ніж ждо 20 числа календарного місяця, наступного за місяцем поставки.

Розмір пені, заявлений позивачем до стягнення у позовній заяві, становить 115216,26 грн.

Заявою №б/н від 02.02.2016, прийнятою судом до розгляду, позивач зменшив розмір пені, нарахувавши її у розмірі 39681,41 коп.

Беручи до уваги те, що розрахунок пені, здійснений позивачем відповідно до умов договору п.7.7. Договору та з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», вимоги позивача про стягнення 39681,41 грн. пені є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно п. до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7855,66 грн. 3% річних, підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір» з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 60235,18 грн.

Позивачем 10.02.2016 було подано клопотання № б/н від 02.02.2016 про повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 1133,01 грн., у звязку зі зменшенням розміру позовних вимог зі стягнення пені.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору (п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Беручи до уваги вищевикладене, позивачу має бути повернуто з Державного бюджету України 1133,01 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче обєднання» (вул. Горького, буд 58, м. Суми, 40004, код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. 2-га Залізнична, 10, м. Суми, 40022, код 33698892) 3 955 348,89 грн. основного боргу, 39681,41 грн. пені, 7855,66 грн. 3% річних, 60235,18 грн. витрат по сплаті судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити на підставі п.1.-1. ст. 80 господарського процесуального кодексу України.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. 2-га Залізнична, 10, м. Суми, 40022, код 33698892) з Державного бюджету України (р/р 31218206783002, отримувач: УДКС у м. Суми, МФО 837013, код бюджетної класифікації 22030001, код 37970593) 1133,01 грн. зайво сплаченого судового збору.

Повне рішення складене 16.02.2016.

Суддя ОСОБА_4