Рішення № 55824484, 08.02.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2016Справа №917/495/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5,м. Полтава, 36022

про стягнення грошових коштів

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-63від 18.04.2014

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 10-74/2109 від 23.02.2015, ОСОБА_3, довіреність № 10-74/2103 від 23.02.2015

У судовому засіданні 04.02.2016 оголошено перерву до 08.02.2016.

08.02.2016 у судовому засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позов про стягнення з відповідача заборгованості по договору № 1943/14-БО-24 від 12.02.20114 у розмірі 8 760 501,32 грн, з яких: сума основного боргу - 8 015 290,80 грн; пеня - 279 865,08 грн; 3% річних - 27 716,22 грн; інфляційні - 437 629,22 грн.

28.12.2015 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 1 730 852,0 грн пені, 137 242,53 грн - 3% річних та 2 915 359,21 грн інфляційних втрат.

У пункті 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що статтею 22 ГПК не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Як вбачається з поданої заяви про уточнення позовних вимог позивач зменшив розмір позовних вимог на 8 760 501,32, у звязку зі сплатою зазначеної суми основного боргу та збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені до 1 730 852,10 грн за період з 15.12.2014 по 14.07.2015, 3% річних до 137 452,53 грн за період з 15.12.2014 по 28.09.2015 та інфляційних до 2 915359,21 грн інфляційних втрат за період грудень 2014 вересень 2015.

08.02.2016 відповідач подав письмові заперечення на заяву відповідача про уточнення позовних вимог в частині збільшення розміру позовних вимог, посилаючись на те, що заявлені вимоги є новими позовними вимогами, оскільки зазначено інший період стягнення пені, інфляційних, 3% річних.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач частково змінює предмет позову після початку розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п. 3.10. Постанови від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертоюстатті 22 Господарського процесуального кодексу права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Суд розцінює, подану позивачем заяву про уточнення розмір позовних вимог, як заяву про збільшення, в частині вимог про стягнення 1 730 852,0 грн пені, 137 242,53 грн - 3% річних та 2 915 359,21 грн інфляційних втрат з одночасним зменшенням розміру позовних вимог, в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 8 760 501,32 грн, та приймає її до розгляду.

Отже, суд вирішує спір, виходячи з нової ціни позову, а саме: про стягнення з відповідача 1 730 852,0 грн пені, 137 242,53 грн - 3% річних та 2 915 359,21 грн інфляційних втрат.

Заперечення відповідача щодо зміни предмету спору судом відхиляються, оскільки позивач не змінив матеріально-правову вимогу до відповідача, стосовно якої просить прийняти рішення, тобто предмет позову не змінився.

21.04.2015 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до однієї тисячі гривень.

Представник позивача в судовому засіданні проти зменшення розміру штрафних санкцій заперечив.

Відповідач у відзиві на позов, проти позову заперечив, посилаючись на те, що згідно з п. 3.4 договору акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, позивачем в порушення умов договору акти приймання-передачі газу несвоєчасно було повернуто на адресу відповідача; разом з цим погодження планових обсягів поставки зі сторони позивача не було здійснено своєчасно, отже позивачем необгрунтовано нараховано штрафні санкції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

12.02.2014 Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - позивач, Компанія, Постачальник) та Публічне акціонерне товариство Полтаваобленерго (далі - відповідач, Покупець) уклали договір № 1943/14-БО-24 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до розділу 1 договору Продавець зобов'язується передати Покупцеві природний газ, надалі газ, виключно для виробництва теплової енергії яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

На виконання п.2.1 договору, позивач поставив протягом січня - грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ вартістю 38 980 269,59 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2014, корегуючий акт від 20.06.2014, від 28.02.2014, корегуючий акт від 20.06.2014, від 31.03.2014, корегуючий акт від 20.06.2014, від 31.04.2014, корегуючий акт від 20.06.2014, від 31.05.2014, від 30.06.2014, від 31.07.2014, від 31.08.2014, від 30.09.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014, від 31.12.2014.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення п. 6.1 договору купівлі-продажу ПАТ Полтаваобленерго не в повному обсязі проводилися розрахунки за отриманий природний газ, а тому порушило умови договору та заборгувало 8 015 290,80 грн, що підтверджується сальдо підприємства та випискою по операціях по підприємству (а.с. 39-42).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Станом на час розгляду справи, сума основного боргу в розмірі 8 015 290,80 грн відповідачем сплачена, у звязку з чим позивач зменшив розмір позовних вимог на зазначену суму.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 730 852,00 грн за період з 15.12.2014 по 14.07.2015.

Відповідач заперечує проти стягнення пені, посилаючись на те, що згідно з п. 3.4 договору акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків між сторонами; позивачем в порушення умов договору акти приймання-передачі газу несвоєчасно повернуто на адресу відповідача. Таким чином, саме із за прострочення кредитора не були здійснені остаточні розрахунки у порядку, передбаченому у п. 6.1 та 3.4 договору.

Проте, суд не погоджується з вищезазначеним твердження відповідача, виходячи з наступного:

Як встановлено судом, що згідно з умовами договору акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, разом з цим, пункт 6.1. розділу 6 договору містить положення щодо порядку та умов проведення розрахунків, який не пов'язує обов'язок оплатити отриманий газ з підписанням актів приймання-передачі, вказаний пункт договору встановлює строк для остаточного розрахунку за фактично переданий газ, який є граничним для проведення остаточної оплати. Отже, підписання між сторонами актів приймання-передачі природного газу не змінює строку оплати, що встановлений пунктом 6.1. договору, та не є підставою для відстрочення відповідачем виконання свого обов'язку з оплати.

Разом з цим судом досліджено, що за умовами спірного договору акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, та саме відповідач, як Покупець, зобов'язується скласти та надати Продавцеві акти приймання-передачі, в яких зазначати фактичні обсяги переданого природного газу. Отже, відповідач, який щомісячно самостійно визначає обсяг спожитого ним газу, мав обов'язок оплатити визначені ним обсяги навіть за наявності розбіжностей щодо обсягів поставки газу з позивачем з можливим подальшим коригуванням та усуненням розбіжностей; відсутність підписано акту приймання-передачі не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлений йому позивачем природний газ.

В п. 6.1. договору встановлений чіткий строк проведення остаточного розрахунку - до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

При цьому, строк проведення оплати не прив'язано до строку надходження до відповідача актів приймання-передачі.

Також, в договорі відсутні умови щодо звільнення відповідача від оплати отриманого газу в разі неповернення йому актів чи перенесення строку оплати до дати повернення актів.

ОСОБА_2 того, в матеріалах справи відсутні докази визнання недійсним п. 6.1 договору.

Таким чином, посилання відповідача на відстрочення виконання зобов'язання на підставі ст. 613 ЦК України в зв'язку з простроченням кредитора, а саме неможливості проведення відповідачем платежів до отримання актів є необґрунтованим.

Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 31.03.2015 у справі № 912/3439/14, від 13.11.2014 у справі № 924/943/14, від 11.07.2013 у справі № 5021/1407/12, від 10.04.2014 у справі № 5021/1407/12.

Таким чином, за результатами перевірки розрахунків суд дійшов висновку що відповідач правомірно нарахував відповідачу пені сумі 1 730 852,00 грн за період з 15.12.2014 по 14.07.2015.

Суд відхиляє контррозрахунок відповідача, як безпідставний та необґрунтований.

Відповідач просить суд зменшити розмір пені до однієї тисячі гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти зменшення розміру пені.

В обґрунтування заявлених клопотань відповідач посилається на те, що філія ПАТ "Полтаваобленерго" Кременчуцька ТЕЦ займається виробленням теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води мешканцям міста Кременчука та юридичним особам; рівень тарифів на опалення не покриває затрати товариства на виробництво теплової енергії; дана діяльність є збитковою; наявна значна заборгованість споживачів за отримані послуги з опалення та гарячого водопостачання; контрагенти відповідача несвоєчасно розраховуються також і за електричну енергію; зазначене призводить до незадовільного майнового стану відповідача.

Викладене підтверджується звітом про фінансові результати та виконання кошторису витрат з ліцензованих видів діяльності за 12 місяців 2012 року, за 12 місяців 2013 року та за 12 місяців 2014 року.

Частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням пункту 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (абзац 4 пункту 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. №18).

Враховуючи сплату відповідачем суми основного боргу, те, що позивач не підтвердив наявність збитків внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити розмір пені на 50% - до 86 542,55 грн.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 137 242,53 грн 3% річних за період з 15.12.2014 по 28.09.2015 та 2 915 359,21 грн інфляційних втрат за період грудень 2014 вересень 2015 року.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як розяснено у п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого Господарського Суду України від 10.07.2014 р. № 6, індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При перевірці правильності нарахування інфляційних витрат, судом встановлено, що позивач нарахував інфляційні на інфляційні суми.

За перерахунком, здійсненим судом, до стягнення підлягає 2 915 359,21 грн інфляційних втрат за період грудень 2014 вересень 2015 року.

Суд перевірив правильність нарахування 3% та задовольняє позов в цій частині в повному обсязі в сумі 137 242,53 грн за період з 15.12.2014 по 28.09.2015.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Судовий збір згідно до ст. 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Круючись ст.ст. 32-33, 43 - 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", 36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5, (код ЄДРПОУ 00131819) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, (код ЄДРПОУ 20077720) 86 542,55 грн пені, 137 242,53грн - 3% річних, 2 540 299,73 грн інфляційних втрат та грн 42228,76 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині - у позові відмовити.

Повне рішення складено 15.02.2016

Суддя Д.М. Сірош