Рішення № 55824471, 15.02.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 р.Справа № 917/2530/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022 в особі Комсомольської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Портова, 25, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800

до Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго", вул. Молодіжна, 8, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800

про стягнення грошових коштів у сумі 56374,67 грн

Суддя Гетя Н.Г.

Представники 11.02.2016 р.:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: ОСОБА_2

Представники 15.02.2016 р.:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача: відсутні

У судовому засіданні 11.02.2016 року було оголошено перерву до 15.02.2016р. згідно ст.77 ГПК України для надання можливості сторонам подати додаткові докази, про що представники сторін були повідомлені під розписку.

Після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив дату складання повного рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 569374,67 грн. заборгованості за договором постачання електричної енергії № 1/4 від 20.10.2008 р. з яких: 202010,09 грн. пені, 350394,23 грн. інфляційних витрат; 16970,35 грн. 3 % річних.

Представник позивача на задоволені позовних вимог наполягає з мотивів, зазначених у позовній заяві, зокрема посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо строків оплати електричної енергії по договору постачання № 1/4 від 20.10.2008 р.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись, що заборгованість виникла із-за ненадання державою вчасно субвенції згідно протокольних рішень та 15.02.2016 р. направив на адресу суду клопотання в якому просить суд зменшити розмір неустойки на 90%.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

20.10.2008 p. між Комсомольською філією ВАТ «Полтаваобленерго» (надалі Постачальник) та Комунальним виробничим підприємством «Комсомольськтеплоенерго» (надалі Споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 1/4 (далі - Договір, а.с. - 6-13). Надалі Відкрите акціонерне товариство «Полтаваобленерго» змінило назву на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТО «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО», відповідно змінилася і назва філії на КОМСОМОЛЬСЬКУ ФІЛІЮ ПАТ «ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО».

Умовами договору визначено, зокрема, наступне:

- споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів електричної енергії" (п. 2.3.3 Договору);

- за внесення платежів, передбачених п. 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми (п. 4.2.1 Договору);

В Додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків" сторони узгодили, зокрема, наступне :

- розрахунковим вважається період з 8-00 години26 числа попереднього місяця до 8-00 годин такого ж числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (п. 1 Порядку);

- Відповідно до визначеної величини коштів за фактично спожиту електричну енергію Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня виписки рахунку (п. 2 Порядку);

- у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставник НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, на суму боргу здійснюються компенсаційні нарахування на встановлений індекс інфляції та три проценти річних за весь час прострочення (п. 9 Порядку).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору він продавав з грудня 2014р. по квітень 2015р. споживачу електричну енергію (як різновид товару), у зв'язку з чим відповідно до умов договору виписував відповідачу рахунки на оплату вартості отриманої електроенергії, проте відповідач прострочив оплату вказаних рахунків, у зв'язку з чим ним нарахована пеня за період з 03.12.2014 р. по 02.04.2015 р. в сумі 201955,72 грн., інфляційні нарахування за період з 03.12.2014 р. по 02.04.2015 р. на суму 350278,99 грн. та три проценти річних від простроченої суми за період з 03.12.2014 р. по 02.04.2015 р. на суму 161 грн. (розрахунки додаються, а.с- 43-60).

Також, згідно п. 2.3.4 Споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії». Пунктом 17 абз. 2 додатку №5 Договору передбачено, що кошти за перетікання реактивної електроенергії перераховуються Споживачем на поточний рахунок електропередавальної організації протягом 5 днів від дня отримання розрахункових документів.

Як зазначає позивач, відповідачем 26.02.2015 р. отримано рахунок № Р1/4, який останній повинен був оплатити до 03.12.2014 р. Але так як відповідачем оплата вказаного рахунку не була проведена, позивачем були нараховані за період 05.03.2015 р. по 10.03.2015 р. 54,37 грн. пені, 115,24 грн інфляційних нарахувань та 2,72 грн 3% річних (розрахунок додається)

Таким чином, позивач вважає, що відповідач, в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором, оплатив поставлену електричну енергію з порушенням строків оплати, які встановлені у п. 2.3.3-2.3.4 договору та звернувся до суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача 202010,09 грн. пені, 350394,23 грн. інфляційних витрат; 16970,35 грн. 3 % річних.

Відповідач у відзиві посилається на відсутність заборгованості перед позивачем на час подання позову та здійснення відповідачем розрахунків за електричну енергію на підставі спільних протокольних рішень.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі постачання електричної енергії правовідносин з приводу постачання електричної енергії, обсяги та вартість поставленої за договором енергії.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2014 р., 10.11.2014 р., 20.01.2015 р., 16.04.2015 р.12.03.2015 р., 08.04.2015 р., 12.02.2015 р. між між Головним управлінням Державної казначейської служби в Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської області державної адміністрації, КЖЕП №2, Комунальним виробничим підприємством "Комсомольськтеплоенерго", Енергопостачальною компанією ПАТ "Полтаваобленерго", ДП "Енергоринок" укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, предметом яких була організація та проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005р. "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій(зі змінами).

Згідно вказаних спільних протокольних рішень сторони дійшли згоди щодо сплати відповідачем (Сторона 3) на користь позивача (Сторона 4) коштів за спожиту в листопаді 2014 р., грудні 2014 р., січні 2015р., лютому 2015р., березні 2015р. електроенергію з призначенням платежу: Електроенергія за відповідний період.

За змістом пункту 5 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язалися перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після нарахування коштів на їх рахунок.

Зазначені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків набули чинності з моменту його підписання усіма сторонами і діяло до повного виконання Сторонами своїх обов'язків ( п. 9 спільного протокольного рішення ).

Цивільним кодексом України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ст. 202). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ст.203).

Згідно із ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З врахуванням змісту вказаних вище спільних протокольних рішень та норм Цивільного кодексу України зазначені спільні протокольні рішення є багатосторонніми правочинами (договорами). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 202010,09 грн. пені, 350394,23 грн. інфляційних витрат; 16970,35 грн. 3 % річних. за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 1/4 від 20.10.2008 р. за період з листопада 2014 р. по березень 2015 р.

При цьому, як вбачається з наданого позивачем розрахунку нарахування пені, 3 % річних, інфляційних за зобов'язаннями за період листопада 2014 р. - березня 2015 р. позивачем здійсненні без врахування положень спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію б/н за рахунок коштів загального фонду державного бюджету від 09.12.2014 р., 10.11.2014 р., 20.01.2015 р., 16.04.2015 р.12.03.2015 р., 08.04.2015 р., 12.02.2015 р.

Як зазначено в постановах Верховного Суду України від 25.03.2015р. у справі №924/1265/13, від 09.09.2014р. у справі №5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 09.09.2014р. у справі №5011-1/1043-2012-42/528-2012, від 09.09.2014р. у справі №5011-35/1272-2012-42/527-2012 та від 16.09.2014р. у справі №5011-42/1230-2012-69/542-2012 умовами договору про організацію взаєморозрахунків передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі договору про постачання газу; що договір про організацію взаєморозрахунків не передбачав можливості існування між сторонами інших грошових зобов'язань та підстав для інших грошових вимог та оскільки розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі про організацію взаєморозрахунків, то строки виконання зобов'язання відповідачем було дотримано, а тому підстав для застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України та для стягнення неустойки (штрафу, пені) не було.

Верховний Суд України також зазначив, що для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України та застосування неустойки (пені, штрафу), передбачених договором купівлі-продажу природного газу, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків.

Згідно статті 111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Як зазначає відповідач та не заперечує позивач, кошти в сумі 78375,34грн. були зараховані на рахунок відповідача, відкритого в ГУ ДКСУ в Полтавській області 17.11.2014р. та в той же день п/д № 11 від 17.112014р. були перераховані на рахунок позивача за спожиту в листопаді 2014р. електроенергію, кошти в сумі 10698,14грн. були зараховані на рахунок відповідача, відкритого в ГУ ДКСУ в Полтавській області 25.12.2014р. та в той же день п/д № 12 від 25.12.2014р. були перераховані на рахунок позивача за спожиту в листопаді 2014р. електроенергію, кошти в сумі 1 002 535Д9грн. були зараховані на рахунок відповідача, відкритого в ГУ ДКСУ в Полтавській області 03.02.2015р. та в той же день п/д № 1 від 03.02.2015р. були перераховані на рахунок позивача за спожиту в грудні 2014р. електроенергію, кошти в сумі 11027,80грн. були зараховані на рахунок відповідача, відкритого в ГУ ДКСУ в Полтавській області 03.02. 2014р. та в той же день п/д № 2 від 03.02.2014р. були перераховані на рахунок позивача за спожиту в грудні 2014р. електроенергію, кошти в сумі 2 218225,46грн. були зараховані на рахунок відповідача, відкритого в ГУ ДКСУ в Полтавській області 02.04.2014р. та в той же день п/д № 5 від 02.04.2014р. були перераховані на рахунок позивача за спожиту в січні 2015р. електроенергію, кошти в сумі 33586Д5грн. були зараховані на рахунок відповідача, відкритого в ГУ ДКСУ в Полтавській області 02.04.2015р. та в той же день п/д № 7 від 02.04.2015р. були перераховані на рахунок позивача за спожиту в січні 2015р. електроенергію, кошти в сумі 10964,12грн. були зараховані на рахунок відповідача, відкритого в ГУ ДКСУ в Полтавській області 03.03.2015р. та в той же день п/д № 4 від 03.03.2015р. були перераховані на рахунок позивача за спожиту в січні 2015р. електроенергію, кошти в сумі 7050,77грн. були зараховані на рахунок відповідача, відкритого в ГУ ДКСУ в Полтавській області 02.04.2015р. та в той же день п/д № 6 від 02.04.2015р. були перераховані на рахунок позивача за спожиту в лютому 2015р. електроенергію, кошти в сумі 28363,87грн. були зараховані на рахунок відповідача, відкритого в ГУ ДКСУ в Полтавській області 27.04.2015р. та в той же день п/д № 8 від 27.04.2015р. були перераховані на рахунок позивача за спожиту в березні 2015р. електроенергію, кошти в сумі 1897 702,03грн. були зараховані на рахунок відповідача, відкритого в ГУ ДКСУ в Полтавській області 06.05.2015р. та в той же день п/д № 9 від 06.05.2015р. були перераховані на рахунок позивача за спожиту в березні 2015р. електроенергію.

Дане підтверджує факт виконання відповідачем зобов'язань у визначені спільними протокольними рішеннями строки.

Суд, враховуючи вказані висновки Верховного Суду України, протокольні рішення надані відповідачем, проплати, здійснені відповідачем за власні кошти та корекцію у зв'язку зі зміною коефіцієнта (яка зазначена позивачем у розрахунках), здійснивши власний перерахунок за допомогою калькулятора "Ліга", встановив, що стягненню підлягають:

- 42761,80 грн пені та 4581,02 грн 3% річних за період з 03.12.2014 р. по 30.01.2015 р. за зобов'язаннями листопада 2014 р. ;

- 47597,16 грн пені та 4781,01 грн 3% річних за період з 05.01.2015 р. по 16.02.2015 р за зобов'язаннями грудня 2014 р. ;

- 2008,81 грн пені та 160,43 грн 3% річних за період з 03.02.2015 р. по 25.02.2015 р. за зобов'язаннями січня 2015 р.;

- 2047,86 грн пені та 102,39 грн 3% річних за перод з 05.03.2015 р. по 10.03.2015 р. за зобов'язаннями лютого 2015 р.

Стосовно інфляційних втрат, нарахованих позивачем за порушення відповідачем грошових зобов'язань за листопад 2014 та березень 2015 року, суд вважає за потрібне зазначити, що листом Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97 встановлено рекомендації відносно застосування індексів інфляції при розгляді справ. В даних рекомендаціях зазначено, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював нарахування інфляційних втрат не на місяць в середньому, а на кожну відповідну дату місяця окремо.

Судом здійснено власний перерахунок інфляційних втрат з врахуванням вищевказаних правових позиції Верховного Суду України та Вищого господарського суду України та встановлено, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 32475,42 грн. інфляційних втрат за зобов'язаннями листопада 2014 р. за період грудня 2014 р. січня 2015 р.; 27095,45 грн інфляційних втрат за зобов'язаннями грудня 2014 р. за період з 05.01.2015 р. по 06.02.2015 р.; 1983,24 грн. інфляційних втрат за зобов'язаннями січня 2014 р. за період з 02.02.2015 р. по 24.02.2015 р. За зобов'язаннями лютого-березня 2015 р. інфляційні нарахування не нараховуються оскільки період заборгованості становить менше 15 днів.

Таким чином, за розрахунком, який здійснений судом з врахуванням матеріалів справи та правових позицій Верховного суду України та Вищого господарського суду України суд приходить до висновку, що за зобов'язаннями за період листопада 2014 р. -березня 2015 р. по договору №1/4 від 20.10.2008 р. стягненню з відповідача підлягає 94415,63 грн пені, 9625,45 грн. 3% річних та 61554,11 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги в частині стягнення 107594,46 грн пені, 7344,90 грн. 3% річних та 288840,12 грн інфляційних втрат судом визнаються не обґрунтованими, з підстав викладених вище, а саме в зв'язку з неврахуванням позивачем спільних протокольних рішень

Згідно контррозрахунку, який відповідачем надісланий на адресу суду 15.02.2016 р. розмір пені становить 106163,64 грн,3% річних - 10523,39 грн, інфляційні втрати 112314,00 грн. Таким чином, сума пені, 3% річних та інфляційних втрат, яка встановлена судом, не перевищує суму, яка визначена відповідачем.

Крім того, у клопотанні від 15.02.2016 р. відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90%.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В пп. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що за змістом п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання зобов'язання або його невиконання, незначності прострочення виконання зобов'язання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про зменшення розміру пені на 90%, відповідач посилався на збитковість підприємства та те, що на момент подання позову основний борг повністю сплачений відповідачем.

Враховуючи, що відповідач є збитковим підприємством, а також те, що на момент звернення позивача до суду відповідач в повному обсязі сплатив суму основного боргу за укладеним договором, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру стягнення з відповідача пені на 50% від належної до стягнення суми та стягнути з відповідача 47207,82 грн.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, зясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" (вул. Молодіжна, 8, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800, код ЄДРПОУ 13940851) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819) в особі Комсомольської філії Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Портова, 25, м. Комсомольськ, Полтавська область, 39800, р/р №26001054501117 в ПР ГРУ "Приватбанк" м. Полтава, МФО 331401)- 47207,82грн пені, 9625,45 грн. 3% річних та 61554,11 грн інфляційних втрат та 2483,93 грн судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Повне рішення складено 16.02.2015 року

СуддяН.Г. Гетя