Ухвала суду № 55824318, 15.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

УХВАЛА

"15" лютого 2016 р.Справа № 916/3224/15

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача (стягувача) ОСОБА_1,

від відповідача (боржника скаржника) ОСОБА_2,

від ВДВС не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства „Ізмаїлавтотранс на дії Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції (вх. № 2-518/16 від 02.02.2016 р.) в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/3224/15 за позовом Публічного акціонерного товариства „Північтранс до Публічного акціонерного товариства „Ізмаїлавтотранс про стягнення 428491,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Північтранс звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Ізмаїлавтотранс про стягнення заборгованості за договором № 2003/1/14-ФД від 20.03.2014 р. про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 428491,80 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.08.2015 р. позовну заяву ПАТ „Північтранс прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/3224/15, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2015 р. у справі № 916/3224/15 було задоволено позов ПАТ „Північтранс та стягнуто на користь останнього з ПАТ „Ізмаїлавтотранс суму заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2003/1/14-ФД від 20.03.2014 р. в розмірі 428491,80 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 8569,84 грн.

16.10.2015 р. на виконання вказаного рішення суду господарським судом Одеської області був виданий наказ про його примусове виконання щодо стягнення з ПАТ „Ізмаїлавтотранс суму заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2003/1/14-ФД від 20.03.2014 р. в розмірі 428491,80 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 8569,84 грн.

02.02.2016 р. до господарського суду Одеської області надійшла скарга Публічного акціонерного товариства „Ізмаїлавтотранс (боржника) на дії Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міського управління юстиції (вх. № 2-518/16) в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, в якій скаржник вказує на неправомірність накладення ВДВС арешту на розрахункові рахунки боржника в межах виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 16.10.2015 р. у справі № 916/3224/15. В обґрунтування вказаної скарги боржник зазначає, що 17.11.2015 р. відділом державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання виданого господарським судом Одеської області наказу у справі № 916/3224/15 від 16.10.2015 р. щодо стягнення з ПАТ „Ізмаїлавтотранс на користь ПАТ „Північтранс суми боргу за договором та витрат по сплаті судового збору. Станом на 24.11.2015 р. ВДВС Ізмаїльського міського управління юстиції винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, в т.ч. було накладено арешт на усі розрахункові рахунки, що належать та використовуються у діяльності ПАТ „Ізмаїлавтотранс. Як вказує скаржник, крім основного розрахункового рахунку ПАТ „Ізмаїлавтотранс державним виконавцем накладено арешт на розрахунковий рахунок № 26049000190093, відкритий в філії АТ „Укрексімбанк у м. Ізмаїл, що має спеціальне призначення, а саме для виплати соціальної допомоги, що перераховується від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності для застрахованих осіб. Також було накладено арешт на розрахунковий рахунок № 29247000290093, відкритий в філії АТ „Укрексімбанк у м. Ізмаїл, що має призначення для виплати заробітної плати. Наразі скаржник зазначив, що ПАТ „Ізмаїлавтотранс перебуває на обліку як страхувальник в Ізмаїльській міській виконавчій дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Саме до цього органу надавалась заяви-розрахунки для перерахування належних за законом коштів у вигляді соціальної допомоги працівнику, що перебував на лікарняному. 29.11.2015 р. на розрахунковий рахунок № 26049000190093, відкритий в філії „Укрексімбанк у м. Ізмаїл на підставі листків непрацездатності та поданих заяв-розрахунків надійшли кошти (соціальна допомога) за рахунок коштів Фонду у розмірі 1463,70 грн. Проте, як стверджує скаржник, станом на 11.01.2016 р. ПАТ „Ізмаїлавтотранс у день виплати заробітної плати та лікарняних не змогло здійснити виплату ані соціальної допомоги, у звязку перебуванням співробітника на лікарняному, ані виплатити заробітну плату, саме через накладання арешту на вищезазначені рахунки. На даний час у ПАТ „Ізмаїлавтотранс виникла заборгованість перед працівником ОСОБА_3 по виплаті перерахованих коштів від Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності за листком непрацездатності в розмірі 1252,16 грн. (211,54 грн. - належні до сплати податки з цього рахунку) та заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 49945,84 грн. Так, скаржник зазначає, що кошти із спецрахунків № 26049000190093 та № 29247000290093 для виплати соціальних коштів та заробітної плати працівникам ПАТ „Ізмаїлавтотранс не можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів та підлягати стягненню на підставі виконавчих документів, отож і накладення арешту на кошти на таких рахунках є безпідставним, а дії державного виконавця порушили соціальні права працівників та обовязок ПАТ „Ізмаїлавтотранс щодо своєчасної виплати лікарняних та заробітної плати працівникам підприємства. Відтак, у поданій скарзі боржник просить суд скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міського управління юстиції від 24.11.2015 р. ВП № 49386859 про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на рахунок ПАТ „Ізмаїлавтотранс № 26049000190093 в філії АТ „Укрексімбанк у м. Ізмаїл та на розрахунковий рахунок № 29247000290093 в філії АТ „Укрексімбанк у м. Ізмаїл, яку було винесено під час виконання наказу господарського суду Одеської області від 16.10.2015 р. у даній справі, а також просить суд зняти арешт з вказаних рахунків, що був накладений оскаржуваною постановою ВДВС.

Наразі скаржником до скарги додано клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження дій органу ДВС, в якому скаржник вказує, що про неправомірно накладений арешт державним виконавцем скаржник дізнався лише 06.01.2016 р., коли отримав відмову у переказі коштів в обслуговуючій банківській установі та не зміг здійснити виплату заробітної плати працівникам. Відтак, скаржник просить поновити строк на оскарження дій ВДВС Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області щодо арешту коштів боржника в межах виконавчого провадження ВП № 49386859.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.02.2015 р. по справі № 916/3224/15 скаргу ПАТ „Ізмаїлавтотранс прийнято до провадження судді Петрова В.С. та розгляд скарги призначено в засіданні суду

В засідання суду, призначене на 15.02.2016 р., представник ВДВС не зявився..

Разом з тим, дослідивши клопотання скаржника про поновлення процесуального строку на оскарження дій ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області про арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження ВП № 49386859 суд зазначає наступне.

Згідно ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому ГПК України та Законом України Про виконавче провадження.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 25 Закону України „Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Як зясовано судом, виданий господарським судом Одеської області 16.10.2015 р наказ про примусове виконання рішення суду від 28.09.2015 р. у справі № 916/3224/15 щодо стягнення з ПАТ „Ізмаїлавтотранс на користь ПАТ „Північтранс суми заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2003/1/14-ФД від 20.03.2014 р. в розмірі 428491,80 грн. та витрат по сплаті судового збору в сумі 8569,84 грн. був пред'явлений до виконання стягувачем ПАТ „Північтранс до ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції. Так, 17.11.2015 р. вказаним Відділом державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження ВП № 49386859 з виконання виданого господарським судом Одеської області наказу у справі № 916/3224/15 від 16.10.2015 р., про що винесена відповідна постанова, в п. 2 якої боржнику надано можливість добровільно виконати виконавчий документ до 24.11.2015 р.

Як вказує скаржник, 24.11.2015 р. ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в межах зазначеного виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, в т.ч. було накладено арешт на усі розрахункові рахунки, що належать та використовуються у діяльності ПАТ „Ізмаїлавтотранс.

Не погоджуючись з винесенням органом ДВС постанови про арешту коштів боржника, останній звернувся до суду із заявленою скаргою, в якій просить суд скасувати вищевказану постанову ВДВС від 24.11.2015 р. у виконавчому провадженні ВП № 49386859 та зняти арешт з вказаний у скарзі рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як зазначено в п. 9.7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (із змін. і доповн.), якщо Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строку звернення до суду зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби (як-от статтями 26, 47, 49, 57, частиною четвертою статті 58 названого Закону), то господарському суду слід виходити саме з такого порядку (п. 9.7 1. вказаної Постанови Пленуму ВГСУ).

Так, згідно ч. 1-4 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

В ч. 9 ст. 57 вказаного Закону зазначено, що під час проведення опису майна боржника - юридичної особи та накладення арешту на нього державний виконавець також використовує відомості щодо належного боржнику майна за даними бухгалтерського обліку. Під час прийняття державним виконавцем постанови про арешт майна боржника арешт поширюється на усі поточні рахунки боржника, у тому числі ті, що будуть відкриті боржником після винесення державним виконавцем постанови про арешт майна.

Згідно ч. 4 ст. 82 Закону України „Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Як вбачається з матеріалів скарги, оскаржувану постанову про арешт коштів боржника винесена державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області 24 листопада 2015 року, однак з поданою скаргою на дії вказаного держвиконавця щодо винесення вказаної постанови скаржник (боржник) звернувся до господарського суду Одеської області тільки 02.02.2016 р., тобто з пропущенням встановленого ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України та ч. 4 ст. 57 Закону України Про виконавче провадження 10-денного строку для оскарження вказаної постанови.

Наразі в обґрунтування поважності причин пропуску вказаного строку для подачі скарги ПАТ „Ізмаїлавтотранс у скарзі вказує на те, що про оскаржувану постанову ВДВС Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області дізнався лише 06.01.2016 р. під час звернення до обслуговуючої банківської установи щодо переказу коштів зі своїх рахунків, в результаті чого отримав відмову у переказів коштів.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Проте, скаржником не вказано жодної поважної причини для відновлення строку щодо оскарження постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міського управління юстиції Одеської області. До того ж, як вбачається з наданої скаржником копії витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 24.11.2015 р., скаржнику було відомо про накладення ВДВС арешту на майно боржника 01.12.2015 р., про що свідчить відмітка реєстраційного штампу ПАТ „Ізмаїлавтотранс на зворотній стороні вказаного витягу. Той факт, що скаржник вже звертався до суду з відповідною скаргою 20.01.2016 р., яку було судом повернуто без розгляду у звязку з недоліками також не є поважною причиною пропущення встановленого законом процесуального строку.

Відтак, наведені скаржником обставини не є поважними причинами пропуску встановленого законом процесуального строку для оскарження дій ВДВС щодо арешту коштів боржника з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин для подання скарги.

Крім того, згідно п. 1.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. N 512/5, основною інформаційною базою про здійснені виконавчі дії є Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень. Відомості вносяться до Єдиного реєстру державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія (п. 1.12.1).

В п. 1.12.3 вказаної Інструкції зазначено, що постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження (крім актів, що складаються за місцем проведення виконавчих дій) складаються за допомогою програмних засобів Єдиного реєстру. У випадку збоїв роботи системи Єдиного реєстру документи виконавчого провадження можуть виготовлятися без використання програмних засобів Єдиного реєстру, про що обов'язково зазначається в документі. Після відновлення роботи Єдиного реєстру такі документи в електронному вигляді негайно вносяться до нього.

За положеннями п. 1.12.4 зазначеної Інструкції ведення Єдиного реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації здійснюються відповідно до Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 р. N 43/5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 21.05.2003 за N 388/7709 (із змінами). При цьому з метою забезпечення доступу до інформації Єдиного реєстру у постанові про відкриття виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження роз'яснюється право доступу до зазначеної інформації, указуються адреса відповідного веб-сайту в мережі Інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання (п. 1.12.5 Інструкції).

Згідно з п. 5.2. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень право доступу до виконавчого провадження шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчого провадження мають сторони виконавчого провадження, у якому вони беруть участь.

Відтак, з огляду на викладене, скаржник як боржник у виконавчому провадженні мав бути обізнаний з вчиненими ВДВС Ізмаїльського МУЮ виконавчими діями під час виконання наказу суду у даній справі.

Більш того, слід зазначити, що скаржник не позбавлений права звернутися до ВДВС з відповідною заявою щодо зняття арешту з коштів на рахунках, на яких заборонено звертати стягнення. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний зняти арешт з рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

Однак, доказів звернення скаржника на протязі всього періоду дії арешту (з 24.11.2015 р. до 02.02.2016 р.) до ВДВС та надання останньому відповідної інформації стосовно арештованих рахунків матеріали скарги не містять.

В свою чергу такі обставини свідчать про невикористання скаржником наданих йому законом прав боржника у виконавчому провадженні.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, господарський суд не вбачає підстав для відновлення пропущеного встановленого строку на подачу скарги на дії ВДВС Ізмаїльського МУЮ щодо арешту коштів боржника в межах виконавчого провадження ВП № 49386859 з виконання наказу господарського суду Одеської області від 16.10.2015 р. у справі № 916/3224/15.

Як зазначено в п. 9.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України (із змін. і доповн.), встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала.

Також згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, ст. 26, ч. 4 ст. 57 Закону України „Про виконавче провадження № 606-XIV, ст. 121-2 ГПК), їх перебіг має визначатися за цими нормами. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено залишається без розгляду. Відповідно до ст. 53 ГПК у разі відмови у відновленні пропущеного строку постановлюється ухвала.

В п. 3 вказаної постанови зазначено, що у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ГПК (1798-12), якими врегульовано аналогічні питання, зокрема: статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 64, розділів XI, XII, XII-1 ГПК тощо (1798-12).

Таким чином, приймаючи до уваги те, що скаржником пропущено встановлений законом строк для подачі скарги на дії Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області щодо арешту коштів боржника в межах виконавчого провадження з виконання наказу суду у даній справі, суд вважає, що подана ПАТ „Ізмаїлавтотранс скарга підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст. 53, 1212, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу Публічного акціонерного товариства „Ізмаїлавтотранс на дії Відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено у 5-денний строк з дня її винесення.

Суддя В.С. Петров