Рішення № 55824111, 11.02.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2016р. Справа № 914/4278/15

За позовом:Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів;до відповідача:Товариства з додатковою відповідальністю «Торгпреса», м. Львів;про:стягнення заборгованості Суддя - Крупник Р.В. Секретар Айзенбарт А.І.Представники сторін: від позивача:ОСОБА_1 представник (довіреність б/н від 05.10.2015р.);від відповідача:ОСОБА_2 представник (довіреність №1 від 04.01.2016р.).

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

15.12.2015р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (надалі Позивач) до Товариства з додатковою відповідальністю «Торгпреса» (надалі Відповідач) про стягнення заборгованості.

Ухвалою суду від 16.12.2015р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 11.01.2016р. Ухвалою від 11.01.2016р. розгляд справи було відкладено на 11.02.2016р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про долучення до матеріалів справи перелічених в клопотанні документів. Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 01.10.2002р. між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №5112/Р, за умовами якого позивач зобовязувався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач отримувати теплову енергію та оплачувати її в строки, визначені договором. Взяті на себе зобовязання за договором позивач виконав повністю, відповідач в свою чергу в повному обсязі не розрахувався за одержану теплову енергію, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 12570,59 грн. Вказане слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 12570,59 грн. боргу, 749,44 грн. 3% річних та 17091,89 грн. інфляційних втрат. Оскільки після порушення провадження у справі основна сума боргу була сплачена відповідачем у повному обсязі, позивач просить суд припинити провадження у справі в цій частині, натомість решту позовних вимог представник позивача просить задоволити повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечив, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечуючи проти позову представник зазначив, що основний борг за договором сплачено відповідачем у повному обсязі, а відтак підстав для його стягнення та стягнення 3% річних та інфляційних втрат немає. Також додав, що нарахування трьох відсотків річних та інфляційних є безпідставним, оскільки прострочення оплати відбулося у звязку з тяжким фінансовим становищем підприємства. Крім цього, у клопотанні про долучення документів до матеріалів справи №2 від 05.01.2016р. відповідач просить суд зняти суму інфляції за періоди неопалювального сезону згідно обліку подачі та використання теплової енергії.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002р. між позивачем та ВАТ «Торгпреса» (яке внаслідок зміни організаційно-правової форми та перетворення стало ТзДВ «Торгпреса») укладено Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №5112/Р (надалі - Договір), відповідно п. 1. якого Енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобовязання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобовязується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Як вбачається з Додатку №1, Додатку №2 до Договору, обєктом до якого постачається теплова енергія являється адміністративне приміщення по вул. В. Великого, 2, загальною опалювальною площею 2014,60 м.кв.

Наявний в матеріалах справи Акт про включення системи теплоспоживання від 23.10.2014р. свідчить про те, що 23.10.2014р. система теплоспоживання ТзДВ «Торгпреса» в опалювальному сезоні 2014/2015р. була включена на опалення. Акт підписаний повноважними представниками сторін Договору та скріплений його печатками.

Разом з тим судом встановлено, що 02.04.2015р. опалення в адміністративному приміщені ТДВ «Торгпреса» по вул. В. Великого, 2 було відключене, що підтверджується відповідним Актом про відключення систем тепло споживання від 02.04.2015р.

Судом встановлено, що з моменту включення відповідача до системи опалення (23.10.2014р.) позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на суму 134422,50 грн. (що включає вартість спожитої теплової енергії та вартість приєднаного теплового навантаження).

Згідно п. 6.3. Договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Матеріалами справи підтверджено та зокрема, не заперечується відповідачем, що поставлена теплова енергія у повному обсязі та у строки, встановлені Договором сплачена не була, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 12570,59 грн., виникнення котрої зумовило звернення позивача до суду.

З банківської виписки по рахунку позивача та платіжного доручення №8391 від 18.12.2015р. вбачається, що після порушення провадження у справі заборгованість сплачена відповідачем повністю.

Положеннями п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 4 Постанови від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у звязку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у звязку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи те, основна сума боргу була сплачена відповідачем після порушення провадження у справі, суд прийшов до висновку, що провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а решта позовних вимог такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, споживачем у встановлений в п. 6.3. Договорі строк кошти за одержану теплову енергію (в т.ч. приєднане теплове навантаження) сплачені не були, він вважається таким, що прострочив.

Нормами статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що такі розраховані позивачем вірно, а тому підлягають стягненню з відповідача в заявленому розмірі 749,44 грн. 3% річних та 17091,89 грн. інфляційних втрат.

При цьому, судом відхиляються твердження відповідача про те, що сплата боргу є підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, оскільки для нарахування 3% річних та інфляційних необхідна лише одна умова прострочення зобовязання, яке в свою чергу допустив відповідач. Три відсотки річних та інфляційні не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Так як прострочення зобовязання зі сторони відповідача відбулося, факт сплати боргу після порушення провадження не звільняє від відповідальності сплатити 3% річних та інфляційні втрати. Вимоги відповідача про зняття суми інфляції за період неопалювального сезону судом також відхиляються, оскільки нарахування інфляційних проводиться від суми невиконаного зобовязання і триває до моменту, коли таке буде виконано, незалежно твід того був цей період опалювальним чин ні.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення.

Відповідно до положень п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом та закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у звязку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Як вбачається з матеріалів справи, за подання до суду позовної заяви про стягнення з відповідача боргу ЛМКП «Львівтеплоенерго» сплачено 1218,00 грн. судового збору, згідно платіжного доручення №17793 від 08.12.2015р.

Враховуючи часткове припинення провадження у справі (в частині стягнення основного боргу) суд зазначає, що позивачу слід повернути з державного бюджету України 503,45 грн. судового збору.

Суд звертає увагу позивача, що після набрання рішенням законної сили, позивач вправі звернутися з відповідною заявою до господарського суду Львівської області та повернути вказану суму судового збору.

Судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 714,55 грн.

Керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Торгпреса» (79026, м. Львів, вул. В. Великого, 2; код ЄДРПОУ 13821023) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1; код ЄДРПОУ 05506460) 749,44 грн. три відсотки річних, 17091,89 грн. інфляційних втрат та 1218,00 грн. судового збору.

3.Провадження у справі про стягнення з ТДВ «Торгпреса» на користь ЛМКП«Львівтеплоенерго» 12570,59 грн. основного боргу припинити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5.Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 16.02.2016 р.

Суддя Крупник Р.В.