Ухвала суду № 55824069, 11.02.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ 22-ц/781/380/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

УХВАЛА

іменем України

11.02.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді Суровицької Л.В.,

суддів Авраменко Т.М., Кіселика С.А.,

секретар Гусак А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою державного виконавця Ленінського ВДВС Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2015 року у справі про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_2 звернулась до суду з погодженимначальником ВДВС поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржнику ОСОБА_3.

В обґрунтування подання зазначала, що у Ленінському ВДВС Кіровоградського міського управління юстиції знаходиться на примусовому виконанні зведене виконавче провадження з примусового виконання: виконавчих листів, виданих Ленінським районним судом м. Кіровограда, а саме № 2-3527 від 21 грудня 2009 року про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_4; № 2-4524/10 від 29 червня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 70065 доларів США67 центів та 79075,04 грн. нарахованих штрафів та пені; № 2-2755 від 14 січня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором в розмірі 76762,58 грн.; № 2-1951 від 29 серпня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 23667,73 грн.; № 2-2396/11 від 22 липня 2013 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 59276,87 доларів США та судових витрат у розмірі 1828,50 грн.; № 2-644/10, 6/405/72/14 від 15 жовтня 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 221844,92 грн.; виконавчого листа 405/87258/13-ц, 2/405/1718/13 від 17 грудня 2014 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Мегабанк» судового збору в сумі 38 грн.23 коп.; виконавчого листа 405/3634/15-ц,2/405/798/15 від 18 листопада 2015 року, виданого Ленінським районним судом м. Кіровограда про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 боргу за договором позики від 03 квітня 2008 року в розмірі 231696,15 грн., боргу за договором позики від 09 квітня 2008 року в розмірі 139017,69 грн.; наказу № 912/1277/15 від 01 липня 2015 року , виданого Господарським судом Кіровоградської області про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ «Спектр-Агро» заборгованості в розмірі 85449,76 грн.; наказу господарського суду Кіровоградської області про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ «Спектр-Агро» заборгованості.

По вказаним виконавчим листам відкрито виконавче провадження, копії постанов отримані боржником.

В порядку примусового виконання рішень судів, державним виконавцем направлено запити до МРЕВ ДАІ УМВС, ОКП «КООБТІ», Кіровоградської ОДПІ, ВГІРФО УМВС України.

Державним виконавцем винесено постанову про арешт всього майна боржника та оголошено заборону на його відчуження, внесено запис у Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Згідно інформаційної довідки від 07 грудня 2015 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у боржника відсутнє зареєстроване нерухоме майно.

Відповідно до відповіді УДАІ УМВС в Кіровоградській області від 03 квітня 2014 року у власності боржника перебуває три автомобілі: ВАЗ 21081, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; АВЗ 21214,2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та Toyota Avensis, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3. На вказані автомобілі державним виконавцем накладено арешт та 01 серпня 2013 року винесено постанову про їх розшук.

За даними ОДПІ, ОСОБА_3 доходи не отримує.

Боржник зявляється на виклики державного виконавця, надає письмові пояснення, обіцяє працевлаштуватись та сплачувати аліменти, погашати інші борги. Щодо автомобілів пояснив, що вони були передані іншим особам за дорученнями і у кого та де знаходяться зараз, йому не відомо.

Посилаючись на те, що тривалий час боржник не виконує зобовязань щодо погашення заборгованості, не намагається працевлаштуватись, що свідчить про ухилення від виконання рішень судів, просила тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України , шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання зобовязань, покладених на нього рішеннями судів. Просила виконання ухвали покласти на Державну прикордонну службу України (а.с.1-5).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2015 року в задоволенні подання державного виконавця відмовлено (а.с.80-83).

В апеляційній скарзі державний виконавець Пісна В.С. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та постановити нову ухвалу про задоволення подання (а.с.85-87).

В судовому засіданні апеляційної інстанції державний виконавець підтримала доводи апеляційної скарги, а ОСОБА_3 заперечив проти них і просив ухвалу суду залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Відповідно дост. 33 Конституції Україникожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст.313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок врегульованоЗаконом України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»(зі змінами), яким визначено випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України та встановлено порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Відповідно дост. 377-1 ЦПК Українипитання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Пунктом 5 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ухилення боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу, що перебуває на виконанні.

Між тим, застосування визначенихст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації всіх можливих та передбачених законом засобів примусовоговиконаннясудового рішення, оскільки стосується гарантованогост. 33 Конституції Українитаст. 313 ЦК Україниособистого майнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.

Особа, що має невиконані зобовязання, не може вважатись винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежного.

Відповідно до положення ч.2 ст.10 ЦПК України наявність умислу або обставини, які є предметом посилання субєкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Задоволення подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобовязання.

Подання державного виконавця не містить обґрунтування та підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобовязань.

Документи виконавчого провадження, додані до вказаного подання, не містять обєктивних даних, що підтверджують ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішеннями судів, а містять лише інформацію про наявність невиконаних зобовязань. Не надано доказів ухилення боржника від виконання зобовязань і в суді.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив, що він при наявності у нього матеріальної можливості, частково виконує рішення суду про стягнення з нього аліментів на утримання неповнолітнього сина. З березня 2015 року працює на посаді менеджера з постачання на підприємстві ООД «БАЛКАН-ІНГУЛ», що знаходиться в Болгарії. У нього на утриманні на даний час перебуває троє дітей. Вважає, що заборона виїзду за кордон позбавить його єдиного джерела прибутку заробітної плати та можливості розрахуватись з боргами.

Надав копію трудового договору з ООД «БАЛКАН-ИНГУЛ» від 13 березня 2015 року. Строк дії вказаного договору до 13 березня 2018 року.

Також надав на огляд в судовому засіданні квитанції про часткове перерахування коштів на утримання неповнолітнього сина.

Державний виконавець пояснила, що боржник працював на вказаному ним підприємстві до березня 2015 року, а про переукладення трудового договору на новий строк їй не було відомо.

Оскільки факт ухилення боржника від виконання зобовязань є недоведеним, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження в праві виїзду за межі України ОСОБА_3.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд постановив ухвалу з додержанням вимог закону, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.2 ст.307, ст.312ч.1 п.1,313-315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу державного виконавця Ленінського відділу ДВС Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М.Авраменко

ОСОБА_6