Рішення № 55823989, 26.01.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"26" січня 2016 р. Справа № 911/5092/15

За позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРАНС-ІНВЕСТ", Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с. Вишневе

про стягнення 130440,00 грн

Суддя Третьякова О.О.

Представники сторін:

Позивача ОСОБА_1, довіреність №2062 від 11.12.2015;

Відповідача не зявився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРАНС-ІНВЕСТ" (далі Відповідач) про стягнення 130440,00 грн штрафу.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на недотримання Відповідачем вимог законодавства щодо правильності зазначення відомостей про масу вантажу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2015 порушено провадження у справі №911/5092/15 та призначено її до розгляду на 13.01.2016 о 16:00 год.

В судовому засіданні 13.01.2016 оголошено перерву по 26.01.2016.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2016 замінено Позивача у справі №911/5092/15 - державне підприємство "Придніпровська залізниця"(49602, Дніпропетровська обл, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, буд. 108, код 01073828) на його процесуального правонаступника - публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49602, Дніпропетровська обл, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, буд. 108, код 40081237).

Через канцелярію Господарського суду Київської області Відповідачем подано відзив №М02/16-1 від 12.01.2016 (вх. суду №497/16 від 12.01.2016), в якому останній зазначає, що не завдав Позивачу матеріальних збитків, у звязку з чим просить зменшити розмір штрафу до суми 26488,00 грн з огляду на скрутне фінансове становище Відповідача.

Через канцелярію Господарського суду Київської області Позивачем в порядку ст.44 Господарського процесуального кодексу України подано заяву б/№ б/д (вх. суду №598/16 від 13.01.2016) про стягнення з Відповідача витрат у сумі 993,81 грн понесених у звязку з відрядженням представника Позивача до суду.

Відповідач у судове засідання 26.01.2016 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить його підпис на бланку перерви від 13.01.2016.

Керуючись ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.01.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника Позивача, суд

встановив:

15.05.2015 за залізничною накладною №36739415 державним підприємством "Придніпровська залізниця" правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі Позивач, Перевізник) від товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРАНС-ІНВЕСТ" (далі Відповідач, Відправник) для перевезення та вручення одержувачу вантажу - публічному акціонерному товариства «Запоріжсталь» прийнято вантаж (брухт чорних металів), маса якого згідно з вказаними Відповідачем відомостями становить 63400 кг та оплачена останнім у розмірі 26488,00 грн.

Під час проведення перевірки на 200-тонних вагонних вагах вказаного вантажу, що прибув 21.05.2015 зі станції Персенковка Львівської залізниці на станцію призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці в поїзді №2460 в залізничному вагоні №65292021 (напіввагон) встановлено недостовірність вказаних Відповідачем в залізничній накладній відомостей щодо маси вантажу, а саме: замість 63400 кг було перевезено 61700 кг, що зафіксовано у комерційному акті РА №009183/961 від 21.05.2015 (копія наявна в матеріалах справи).

З огляду на вищезазначене, між сторонами виникли правовідносини з перевезення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.907 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.1-3 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з абз.4-5 ст.28 «Правил приймання вантажів до перевезення», затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст.24 Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.1998 №457 (далі - Статут) вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно з приписами ст.52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажу, який був завантажений залізницею. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов'язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу (ст.53 Статуту).

Відповідно до ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Статтею 122 Статуту передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Згідно з ст.118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Оскільки Позивачем подано до суду комерційний акт РА №009183/961 від 21.05.2015 в підтвердження неправильного зазначення у спірній залізничній накладній маси вантажу, а Відповідачем у відзиві визнано факт зазначення невірної маси вантажу, суд вважає, що Позивач правомірно звернувся до суду.

Враховуючи, що Відповідачем сплачено 26488,00 грн загальної суми провізної плати, Позивачем на підставі ст.118 Статуту заявлено до стягнення пятикратний розмір проїзної плати, що становить 130440,00 грн.

При цьому, суд враховує клопотання Відповідача щодо зменшення розміру штрафу, у звязку з чим зазначає наступне.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини, враховуючи, що Позивачем не понесено збитків у звязку з невірним зазначенням маси вантажу, розмір перевізної плати у даному випадку не залежить від маси вантажу, значний розмір штрафу за відповідне порушення 130440,00 грн, суд з огляду на приписи ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та керуючись правом, наданим п.3. ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе зменшити заявлений до стягнення з Відповідача штраф, обмежившись 50% відсотками від його розміру, що становить 65220,00 грн штрафу.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 65220,00 грн штрафу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, Відповідачем належним чином не спростованою, а отже такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» №7 від 21.02.2013 відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Суд відмовляє Позивачу у відшкодуванні витрат на відрядження за рахунок Відповідача, оскільки явка представника Позивача обовязковою не визнавалась.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на Відповідача.

При цьому, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Пунктом 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Таким чином відшкодування понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на Відповідача без врахування зменшення розміру штрафу в сумі 1956,60 грн.

Крім того, судом встановлено, що при поданні позовної заяви Позивачем зайво сплачено судовий збір, а з огляду на приписи п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-ТРАНС-ІНВЕСТ" (08133, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Балукова, буд. 1, код 37756769) на користь публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49602, Дніпропетровська обл, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, буд. 108, код 40081237) 65220,00 грн (шістдесят пять тисяч двісті двадцять гривень) штрафу та 1956,60 грн (одну тисячу девятсот пятдесят шість гривень шістдесят копійок) витрат по сплаті судового збору.

3. В інших вимогах у позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 лютого 2016 року

Суддя О.О. Третьякова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.