Рішення № 55823856, 10.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2016Справа №910/31594/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фрутаром Етол (Україна)"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп"простягнення 207279,71 грн.Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Харечко В.І. - представник;від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрутаром Етол (Україна)" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" 3% річних у розмірі 2871,85 грн. та 204407,86 грн. інфляційних втрат за договором поставки №15 від 10.01.2014.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору поставки №15 від 10.01.2014, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/17745/14 від 15.04.2015 стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за цим договором у розмірі 241443,76 грн., 53926,62 грн. пені, 3% річних у розмірі 12896,08 грн. та судовий збір у розмірі 6165,33 грн., а провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. заборгованості - припинено на підставі п. 1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки після прийняття зазначеного рішення суду зобов'язання по договору відповідачем були виконані в повному обсязі тільки 21.10.2015, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2871,85 грн. та витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 204407,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/31594/15 та розгляд справи призначено на 20.01.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2016, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, неподанням відповідачем витребуваних судом документів та поданим відповідачем клопотанням про відкладення розгляду справи розгляд справи відкладено на 10.02.2016.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 10.02.2016, з'явився та позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, відповідач відзиву на позов не надав, вимог ухвал суду не виконав. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.02.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/17745/14 від 15.04.2015 стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором поставки №15 від 10.01.2014 у розмірі 241443,76 грн., 53926,62 грн. пені, 3% річних у розмірі 12896,08 грн. та судовий збір у розмірі 6165,33 грн., а провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. заборгованості - припинено на підставі п. 1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Даним рішенням встановлено, що позивач взяті на себе договірні зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 518450,16 грн. за видатковими накладними №00000000069 від 17.01.2014 на суму 102021,72 грн., №1-000000275 від 30.01.2014 на суму 95785,68 грн., №1-000000634 від 07.03.2014 на суму 146199,00 грн., №1-000000869 від 28.03.2014р. на суму 7169,76 грн., №1-000000917 від 02.04.2014 на суму 167274,00 грн., а відповідач свої зобов'язання по повній оплаті за отриманий товар не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки товару у встановлений договором поставки №15 від 10.01.2014 строк не виконані. Враховуючи наведене, з відповідача на користь позивача стягнуто 241443,76 грн. заборгованості, пеню та 3% річних.

Відповідно до виписок банку з рахунку позивача остаточне погашення заборгованості здійснено боржником 21.10.2015.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду справи №910/17745/14 судом встановлено, що відповідач у визначений договором поставки №15 від 10.01.2014 строк свого обов'язку по оплаті отриманого від позивача товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. При цьому, судом, на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було відмовлено позивачу у прийнятті до розгляду заяви останнього в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, про стягнення яких позивач не просив при подачі позову до суду, а суд вже приступив до розгляду справи по суті. Зазначені обставини в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України повторного доказування не потребують.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості протягом тривалого терміну та її розмір не спростовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" відзначається, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак водночас слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису ч. 2 ст. 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються. При цьому обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин ст. 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки матеріалами справи підтверджується існування заборгованості відповідача перед позивачем та її поступове погашення відповідачем протягом тривалого часу, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат законними та обґрунтованими.

Судом перераховано належний до сплати розмір 3% річних та інфляційних втрат за періоди, які визначено судом з урахуванням дат видаткових накладних, умов договору щодо їх оплати та вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд погоджується з розрахунком позивача, тобто стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 2871,85 грн. та 204407,86 грн. інфляційних втрат.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Капітал Груп" (01014, м. Київ, провулок Мічуріна, 3/2А, оф. 3, ідентифікаційний код 37192853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрутаром Етол (Україна)" (03680, м. Київ, вул. Ак. Заболотного, 150А, ідентифікаційний код 39001959) 3% річних у розмірі 2871 (дві тисячі вісімсот сімдесят одна) грн. 85 коп., витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 204407 (двісті чотири тисячі чотириста сім) грн. 86 коп. та 3109 (три тисячі сто дев'ять) грн. 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 16.02.2016.

Суддя Ю.М. Смирнова