Рішення № 55823740, 11.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2016Справа №910/31813/15

За позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування

житлового фонду Печерського району м. Києва"

до Приватного акціонерного товариства "Укртехзв'язок"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація

про стягнення заборгованості у розмірі 24757,47 грн. та виселення з нежитлового приміщення

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Завадська О.В. (довіреність № 432-60 від 11.01.2016)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Палієнко О.А. (довіреність № 105/01-2293/В-17 від 09.09.2014)

вільний слухач: ОСОБА_3 (НОМЕР_1 від 08.07.1998)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Укртехзв'язок" (відповідач) 29238,95 грн. заборгованості за договором № 2/08 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.11.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №2/08 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.11.2014 в частині своєчасної орендної плати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2015 порушено провадження у справі № 910/31813/15 та призначено її до розгляду на 12.01.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2016 залучено до участі у справі №910/31813/15 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Печерську районну в місті Києві державну адміністрацію та відкладено розгляд справи на 26.01.2016.

26.01.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

26.01.2016 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшла заява, в якій остання просила суд провести судове засідання 26.01.2016 за відсутності представника Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

Представник позивача в судовому засіданні 26.01.2016 надав пояснення щодо поданої через відділ діловодства суду заяви про уточнення позовних вимог, просив суд розцінювати її як заяву про зміну предмету позову та прийняти її до розгляду.

В пункті 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що ГПК України, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Оскільки, Господарський процесуальний кодекс України не містить норми про можливість уточнення позовних вимог, з огляду на приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України, судом встановлено, що відповідна заява позивача по своїй суті є заявою про зміну предмету позову.

Згідно заяви про зміну предмету позову, позивач просить суд виселити Приватне акціонерне товариство "Укртехзв'язок" із займаного нежитлового приміщення площею 5,5 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Залізничне шосе, 41 у м. Києві та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Укртехзв'язок" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" заборгованість в сумі 27732, 91 грн., а також стягнути витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В судовому засіданні 26.01.2016 судом прийнято заяву позивача про зміну предмету позову до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 розгляд справи №910/31813/15 відкладено на 11.02.2016.

В судове засідання з'явились представники позивача та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд прийняти її до розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно із заяви про зменшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 24757,47 грн. заборгованості.

Заява позивача про зменшення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим, подальший розгляд справи № 910/31813/15 буде здійснюватись щодо позовних вимог викладених у даній заяві та відповідно має місце нова ціна позову.

Представник позивача підтримав вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник третьої особи підтримав заявлені позивачем вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 11.02.2016 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), а відтак, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання. Ухвала суду від 18.12.2015 була повернута на адресу суду поштовим відділення зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 10.12.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.11.2014 між Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець, третя особа), Комунальним підприємством "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м.Києва" (підприємство, позивач), та Приватним акціонерним товариством "Укртехзв'язок" (орендарем, відповідач) було укладено договір №2/08 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір), відповідно до якого, орендодавець на підставі протокольного рішення постійної комісії Київради з питань власності від 07.10.2014 №10, розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 11.11.2014 №573, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об'єкт оренди), загальною площею 76,7 кв. м (четвертий поверх) за адресою: м. Київ, вул. Залізничне шосе, 41, для розміщення офісних приміщень - площа 16,4 кв.м., для розміщення суб'єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування (розміщення майстерні по ремонту побутової техніки) - площа 60,3 кв.м. (п. 1.1., п. 2.1.).

Відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 "Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва", розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.01.2015 №48 "Про перейменування комунального підприємства Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва" Комунальне підприємство Печерського району м. Києва "Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва" перейменовано в Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва".

Згідно із п. 2.2. договору, вартість об'єкта оренди, згідно із затвердженим звітом про незалежну (експертну) оцінку станом на 30.04.2014 року становить 824300,00 грн.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва і знаходиться на балансі КП УЖГ "Печерська брама" (пункт 2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 22.09.2011. Розмір орендної плати за перший місяць користування складає 5662,88 грн.

Згідно із п. 3.2. договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що орендні платежі сплачується орендарем на рахунок підприємства.

Пунктом п. 3.6. договору визначено, що орендна плата має сплачуватися орендарем незалежно від наслідків власної господарської діяльності щомісячно не пізніш 20 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 4.2 договору, відповідач зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

За умовами п. 4.1 договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди по акту прийому-передачі протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору з додатками до нього.

Пунктом 2.3. договору визначено, що опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві його склад зазначається в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з дати підписання його сторонами і діє до 30.03.2015.

Згідно із актом приймання-передачі нежитлових приміщень в будинку №41 по вул. Залізничне шосе, 41 від 02.06.2014, у відповідача знаходились в користуванні нежитлові приміщення загальною площею 76,7 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Залізничне шосе, 41,

Відповідно до акту приймання-передачі нежитлових приміщень в будинку №41 по вул.Залізничне шосе, 41 від 15.05.2015, відповідач відмовився від частини орендованих приміщень 71,20 кв.м. та передав їх позивачу, залишивши у своєму користуванні 5,5 кв.м.

У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором у період з березня 2015 року по лютий 2016 року (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) в частині сплати орендної плати, у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 24757,47 грн.

Також, посилаючись на те, що відповідно до п. 5.2 договору при несплаті орендарем протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря та згідно із п. 9.4. договору, даний договір припиняється в разі невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору, позивачем заявлено про виселення ПрАТ "Укртехзв'язок" із займаного нежитлового приміщення площею 5,5 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Залізничне шосе, 41 у м. Києві.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем, у період з листопада 2014 року по лютий 2016 року, нежитловими приміщеннями площею 5,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Залізничне шосе, 41.

За розрахунком позивача заборгованість за орендну плату за період з березня 2015 року по лютий 2016 року, складає 24757,47 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із умовами договору, орендна плата сплачується відповідачем щомісячно не пізніш 20 числа наступного місяця (п. 3.6. договору).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення викладені у ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що факт заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 24757,47 грн. за користування орендованим приміщенням, належним чином доведений, документально підтверджений, а матеріали справи не містять доказів повної сплати відповідачем орендних платежів у строки, встановлені договором.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем, у період з березня 2015 року по лютий 2016 року, приміщенням загальною площею 5,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Залізничне шосе, 41, розмір заборгованості по орендній платі, у відповідності до ст. 33-34 ГПК України, за спірний період, позивачем доведений, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу у розмірі 24757,47 грн.

Щодо заявленої вимоги про виселення відповідача із займаного нежитлового приміщення площею 5,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Залізничне шосе, 41, у м. Києві, то суд зазначає наступне.

Стаття 785 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір діє до 30.03.2015.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Згідно із п. 9.4. договору №2/08 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.11.2014, договір припиняється в разі: припинення у разі ліквідації орендодавця або орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно п. 9.7. договору №2/08 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.11.2014, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

В пункті 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

В матеріалах справи відсутня відповідна заява однієї із сторін договору №2/08 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.11.2014 про припинення дії цього договору, доказів наявності заперечень орендодавця (Печерської районної в місті Києві державної адміністрації) матеріали справи, також, не містять.

Натомість, листами вих. №11 від 05.05.2015, від 26.05.2015, відповідач просив продовжити термін дії договору №2/08 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.11.2014. Зазначені листи отримані третьою особою 06.05.2015 та 26.05.2015 відповідно, що підтверджується відповідними відмітками на листах.

Відповідно до акту приймання-передачі нежитлових приміщень в будинку №41 по вул. Залізничне шосе, 41 від 15.05.2015, підписаного представниками відповідача та позивача, відповідач залишив у своєму користуванні 5,5 кв.м. нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Залізничне шосе, 4.

Також, листом вих. 432-139-1 від 10.07.2015 Печерська районна в місті Києві державна адміністрація доручила відповідачу здійснити оцінку майна для визначення розміру орендної плати.

Вищенаведені обставини свідчать про те, що сторонами було продовжено дію договору №2/08 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.11.2014.

Частиною 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 782 ЦК України визначено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до п. 5.2 договору, при несплаті орендарем протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу орендодавець має право відмовитися від договору та вжити необхідних заходів для примусового виселення орендаря.

Згідно із п. 9.4. договору, даний договір припиняється в разі невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору.

Отже, положеннями ст. 782 ЦК України та умовами договору, передбачено право орендодавця на односторонню відмову від договору оренди, у разі невнесення орендарем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Вказана відмова реалізовується шляхом письмового повідомлення орендаря про таку відмову та з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору найму договір вважається розірваним.

Однак, матеріали справи не містять доказів звернення орендодавця (Печерської районної в місті Києві державної адміністрації) до відповідача з повідомленням про відмову від договору №2/08 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.11.2014. Протилежного позивачем та третьою особою не доведено, у судовому засіданні заявляли, що такого повідомлення не направляли.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості за договором, що виключає систематичність неналежного виконання відповідачем зобов'язань з орендної плати.

Враховуючи те, що орендодавцем не було здійснено відмови від договору, повідомлення про відмову від договору відповідачу не направлялось, та орендодавцем вимог про розірвання договору у судовому порядку не заявлялось, докази припинення дії договору відсутні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для виселення ПрАТ "Укртехзв'язок" із займаного нежитлового приміщення площею 5,5 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Залізничне шосе, 41 у м. Києві, у зв'язку із чим, позов у даній частині задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Укртехзв'язок" (01103, м. Київ, Залізничне шосе, будинок 41, код ЄДРПОУ 23708463) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, м. Київ, провулок Івана Мар'яненка, будинок 7, код ЄДРПОУ 35692211) заборгованість у розмірі 24757,47 грн., судові витрати у розмірі 1218,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2016.

Суддя С.О. Турчин