Ухвала суду № 55823414, 28.01.2016, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/603/16-а

Провадження №2-а/405/8/16

У Х В А Л А

28 січня 2016 року Суддя Ленінського районного суду м. Кіровограда Іванова Л.А., розглянувши матеріали адміністративного позову фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору публічне акціонерне товариство «Гідросила» про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ФОП ОСОБА_1 в порядку адміністративного судочинства, звернувся до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_2 міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати п. 7.11 рішення ОСОБА_2 міської ради № 405 від 28.12.2007 року згідно якого ОСОБА_2 міська рада вирішила: «продати у власність відкритому акціонерному товариству «Гідросила» земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 280914.4 м.кв., розташовану по вул. Мурманській, 6 для розміщення допоміжної промислової ділянки…».

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових правовідносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

За змістом частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії (Постанова Пленуму Вищого Адміністративного Суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20.05.2013 року № 8).

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) в цих відносинах владних управлінських функцій (п.3 Постанови).

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Окрім того, як розяснено в п.п. 1, 2, 21, 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року №3 Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (статті 55, 124), а статтею 18 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI). Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності. Цивільна юрисдикція це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108114 ЦПК). Якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (суб'єкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК України, за якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17 КАС України), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12 ГПК України), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК (стаття 396 ЦК), тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (субєкта владних повноважень). Наприклад, це спори щодо безпідставної відмови органом місцевого самоврядування у дозволі на переобладнання чи перепланування житлового будинку, відмови у здійсненні забудови чи дозволі на будівництво тощо, якщо вони безпосередньо повязані з виникненням та здійсненням права власності на майно.

З огляду на викладене вище, вважаю, що пред'явлений позивачем для вирішення адміністративним судом спір між субєктом приватного права фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та субєктом публічного права ОСОБА_2 міською радою з приводу скасування рішення ОСОБА_2 міської ради не є публічно-правовим, оскільки підстави та предмет позову, зміст позовних вимог та характер спірних правовідносин між сторонами вказує на наявність приватноправових відносин, крім того, заявлені позивачем вимоги не стосуються захисту його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень зі сторони органу державної влади, що виключає розгляд справи, в порядку адміністративного судочинства, на підставі чого та відповідно до п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритті провадження необхідно відмовити, при цьому суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в порядку цивільного судочинства способами захисту, передбаченими ст.16 ЦК України та ст.4 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 109 КАС України повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі.

З огляду на викладене, судовий збір у розмірі 1378,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення № 9 від 22 січня 2016 року, підлягає поверненню.

Керуючись п.1 ч.1, ч.3 ст.109, 165 КАС України, Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ №3 від 01.03.2013 року, Постановою Пленуму Вищого Адміністративного Суду України "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" від 20.05.2013 року № 8, Законом України «Про судовий збір,-

У Х В А Л И Л А:

У відкритті провадження у справі за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору публічне акціонерне товариство «Гідросила» про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Роз'яснити позивачу ОСОБА_1 його право на звернення до суду з позовною заявою в порядку цивільного судочинства.

Повернути ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 9 від 22 січня 2016 року, Банк Отримувача ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, Отримувач УК у м.Кіровограді, код Отримувача 38037409, р/р Отримувача 31214206700004, МФО 823016, призначення: судовий збір за позовом ФОП ОСОБА_1, Ленінський районний суд м.Кіровограда.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда шляхом подачі протягом п'яти днів з дня її винесення апеляційної скарги.

У разі, якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або згідно з ч.3 ст. 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду

м. Кіровограда Л.А. Іванова