Рішення № 55823259, 09.02.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/98/14-27/185/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2016 Справа № 908/4164/14

За позовом: Прокурора Приазовського району Запорізької області (72401 Запорізька область, смт. Приазовське, вул. Фрунзе, 2-а) повноваження виконує керівник Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держземагенства у Запорізькій області (69059 м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15)

до відповідача-1: Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області (72401 Запорізька область, смт. Приазовське, вул. Леніна, 31)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ольвія (72453 с. Чкалове Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 87)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області (69095 м. Запоріжжя, вул. Дзержинського, буд. 108)

про визнання недійсними розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. № 531 Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та договору оренди земельної ділянки від 06.02.2006 р. № 259, повернення земельної ділянки

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1, посвідчення № 035882 від 05.10.2015р.

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 4 від 04.01.2016р.

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: ОСОБА_3, дов. б/н від 04.01.2016р., присутній ОСОБА_4, НОМЕР_1 від 13.12.2006р.

від третьої особи: не зявився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Прокурора Приазовського району Запорізької області, Запорізька область, смт. Приазовське в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, м. Запоріжжя до відповідачів: 1.Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, Запорізька область, смт. Приазовське та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ольвія, с. Чкалове Приазовського району Запорізької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області, м. Запоріжжя про визнання недійсними розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. № 531 Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та договору оренди земельної ділянки від 06.02.2006 р. № 259, повернення земельної ділянки.

Рішенням господарського суду від 26.02.2015р. у складі колегії суддів господарського суду Запорізької області головуючий суддя Кагітіна Л.П., судді: Алейникова Т.Г., Колодій Н.А. позов прокурора Приазовського району Запорізької області (Запорізька область, смт. Приазовське) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держземагенства у Запорізькій області (м. Запоріжжя) до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області (Запорізька область, смт. Приазовське) та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ольвія (с. Чкалове Приазовського району Запорізької області) задоволено повністю. Визнано недійсним розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005 р. №531 Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 06.02.2006 р. між Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ольвія, та зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДЗК Запорізької області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.04.2007 р. за № 040727700242.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ольвія (72453, с. Чкалове Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 87; код ЄДРПОУ 03750807) зобовязано повернути на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області (69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15, код ЄДРПОУ 38461250) земельні ділянки загальною площею 71,76 га та загальною вартістю 1723421,23 грн., які знаходиться на території Чкалівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами села Чкалове Приазовського району Запорізької області, а саме: земельну ділянку площею 16,43 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0079, земельну ділянку площею 15 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0077 та земельну ділянку площею 40,33 га з кадастровим номером: 2324586800:02:002:0147, шляхом підписання акту прийому-передачі землі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2015 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ольвія, с. Чкалове Приазовського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 року по справі № 908/4164/14 задоволено. Рішення господарського суду Запорізької області від 26.02.2015 року по справі № 908/4164/14 скасовано.

У задоволенні позовних вимог Прокурора Приазовського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держземагенства у Запорізькій області до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ольвія" (с. Чкалове Приазовського району Запорізької області) за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет позву на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства в Запорізької області, м. Запоріжжя про:

- визнання недійсним розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. №531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва";

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеної 06.02.2006 р. між Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ольвія, та зареєстрованої у Запорізькій регіональній філії ДЗК Запорізької області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.04.2007 р. за № 040727700242;

- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ольвія повернути на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області земельні ділянки загальною площею 71,76 га та загальною вартістю 1723421,23 грн., які знаходяться на території Чкалівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами села Чкалове Приазовського району Запорізької області, а саме: земельну ділянку площею 16,43 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0079, земельну ділянку площею 15 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0077 та земельну ділянку площею 40,33 га з кадастровим номером: 2324586800:02:002:0147, шляхом підписання акту прийому-передачі землі відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2015 р. касаційну скаргу задоволено частково. Постанову від 12.08.2015 р. Донецького апеляційного господарського суду та рішення від 26.02.2015 р. господарського суду Запорізької області зі справи № 908/4164/14 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням ОСОБА_4 суддів України № 30 від 26.11.2010р., автоматичним розподілом справ між суддями від 27.11.2015р., справу № 908/4164/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 30.11.2015р. справу № 908/4164/14 прийнято до провадження суддею Дроздовою С.С., присвоєно номер провадження 30/98/14-27/185/15 та призначено судове засідання на 22.12.2015р.

Ухвалою суду від 22.12.2015р. розгляд справи відкладався на 25.01.2016р., на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача-1 та третьої особи, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного, обєктивного розгляду спору.

Ухвалою суду від 25.01.2015р. продовжено строк розгляду справи № 908/4164/14 на п'ятнадцять днів, відповідно до ст. 69 ГПК України. Розгляд справи відкладено на 09.02.2016р.

09.02.2016р. продовжено судовий розгляд справи № 908/4164/14.

09.02.2016р. до початку розгляду справи представники прокуратури, позивача та відповідача-2 заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 09.02.2016р. представник прокуратури підтримав заявлені позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та надав додаткові пояснення (додані до матеріалів справи).

Крім того, в матеріалах справи міститься повідомлення керівника Мелітопольської місцевої прокуратури, яким до відома суду доведено, що відповідно до вимог статей 7, 12 та пункту 1 розділу ХІІ Прикінцеві положення, статей 9, 14 та підпункту 6 пункту 5-1 розділу ХІІІ перехідні положення Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2015 р., із 15 грудня 2015 р. утворено місцеві прокуратури та припинено діяльність міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур. Територіальна юрисдикція кожної із місцевих прокуратур встановлена відповідно до Переліку і територіальної юрисдикції місцевих та військових прокуратура. Визначених у додатку до Закону України Про прокуратуру. Від 15 грудня 2015р. функціонує Мелітопольська місцева прокуратура Запорізької області, територіальна юрисдикція якої поширюється на територію Приазовського району Запорізької області. Таким чином, з 15.12.2015 р. за позовом прокурора Приазовського району повноваження виконує керівник Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області.

Позов прокурора Приазовського району Запорізької області заявлений в інтересах Головного управління Держземагенства у Запорізькій області підтримав та просить суд задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в засіданні суду 09.02.2016р. вимоги заявлені прокурором Приазовського району Запорізької області в інтересах Головного управління Держземагенства у Запорізькій області підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судове засідання, відкрите 09.02.2016р. не зявився, 04.02.2016р. надіслав на адресу суду письмові пояснення, щодо висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 11.11.2015р. Просить суд розглянути справу без участі представника Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області.

Заява відповідача-1 прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача-2 в засіданні суду 09.02.2016р. проти позову заперечив на підставах викладених у письмових поясненнях наданих суду в засіданні 22.12.2015р.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, 08.02.2016р. на виконання ухвали господарського суду Запорізької області від 25.01.2016р. до канцелярії суду надав пояснення, відповідно до яких повідомив наступне:

Держсільгоспінспекція в Запорізькій області діє у відповідності до Положення про державну інспекцію сільського господарства в Запорізькій області № 108 від 28.02.2012 року, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та інших нормативних актів.

Державна Інспекція сільського господарства в Запорізькій області не має доступу до відомостей Державного земельного кадастру, відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051), ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи, саме Держгеокадастр здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах своїх повноважень.

Отже, Держсільгоспінспекція в Запорізькій області не має можливості виконати Ухвалу суду в частині надання земельно-кадастрової документації на земельні ділянки загальною площею 71,76 га, що знаходяться території Чкаловської сільської ради Приазовського району Запорізької області, а саме: земельну ділянку площею 16,43 га з кадастровим номером №2324586800:02:001:0079, земельну ділянку площею 15 га з кадастровим номером № 2324586800:02:001:0077, земельну ділянку площею 40,33 га з кадастровим номером № 2324586800:02:002:0147.

Одночасно інформуємо. Постановами Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та від 30.06.2015 № 447 «Про ліквідацію територіальних органів Державної інспекції сільського господарства» (далі - постанови 442, 447) прийнято рішення ліквідувати Державну інспекцію сільського господарства та її територіальні органи.

Згідно з пунктом 2 постанови № 442 функції здійснення державного нагляду (контролю) в частиш дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів покладені на Державну екологічну інспекцію.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 30.04.2015 внесено запис про те, що Державна інспекція сільського господарства України перебуває у процесі припинення.

Наказом ДІСГ України від 07.07.2015 № 3 утворено комісію з ліквідації Державної Інспекції сільського господарства в Запорізькій області.

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 13.07.2015 внесено запис про те, що Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області перебуває у процесі припинення.

На даний час працівники Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області отримали попередження про звільнення у зв'язку з ліквідацією інспекції. Посади державних інспекторів сільського господарства управління контролю за використанням та охороною земель Держсільгоспінспекції в районах та містах Запорізької області, уповноважених здійснювати державний контроль, вакантні.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких судом оглянуті в судовому засіданні 09.02.2016р.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представників прокуратури, позивача та відповідача 2, оцінивши надані докази та враховуючи приписи постанови Вищого господарського суду України від 11.11.2015р., суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Господарським судом встановлено наступне:

21.10.2005р. головою Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області прийнято розпорядження № 531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", пунктом 1 якого затверджено технічні матеріали по встановленню меж земельної ділянки площею 71,76 га земель запасу Чкалівської сільської ради.

Пунктом 2 даного розпорядження, вилучено земельну ділянку площею 71,76 га, в т.ч. ріллі - 71,76 га, із земель запасу Чкалівської сільської ради та надано Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ольвія у користування на умовах оренди строком на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом 3 вказаного розпорядження, встановлено орендну плату в розмірі 1,5 відсотка від вартості гектара ріллі по Чкалівській сільській раді з урахуванням діючого коефіцієнту інфляції.

Пунктами 4, 5, 6 Розпорядження зобов'язано ТОВ Агрофірма Ольвія у двомісячний строк, після затвердження розпорядження, оформити договір оренди на земельну ділянку та надати його для державної реєстрації, виконувати обов'язки землекористувача відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України, а також визначено, що приступати до використання земельної ділянки до одержання документів, що посвідчують право на неї та державної реєстрації забороняється.

На підставі вказаного рішення 24.06.2004р. між Бердянською міською радою та ТОВ АКОС укладено договір оренди землі строком дії до 01.04.2007р, який зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 02.08.2004р. за № 2694.

Позовні вимоги про визнання недійсним розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. №531 Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 06.02.2006 р. між Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ольвія, зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії ДЗК Запорізької області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.04.2007р. за № 040727700242, а також зобовязання ТОВ Агрофірма Ольвія повернути на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області земельні ділянки загальною площею 71,76 га та загальною вартістю 1723421,23 грн., які знаходиться на території Чкалівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами села Чкалове Приазовського району Запорізької області, а саме: земельну ділянку площею 16,43 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0079, земельну ділянку площею 15 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0077 та земельну ділянку площею 40,33 га з кадастровим номером: 2324586800:02:002:0147, шляхом підписання акту прийому-передачі землі, є предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.

Статтею 20 Закону України Про прокуратуру передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно приписів ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру підставою для представництва інтересів держави в суді є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент підписання оскарженого Розпорядження, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Разом з цим, на теперішній час, згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, на даний час органом уповноваженим розпоряджатися спірними земельними ділянками сільськогосподарського призначення є Головне управління Держземагенства у Запорізькій області, яке є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Викладене свідчить, що позов подано прокурором в межах наданих йому державою повноважень в інтересах уповноваженої державою здійснювати функції у спірних відносинах особи Головного управління Держземагентства у Запорізькій області.

За доводами прокурора, за результатами перевірки щодо додержання Приазовською районною державною адміністрацією вимог водного та земельного законодавства при наданні у власність та користування земель прибережної захисної смуги уздовж Азовського моря на території Приазовського району було виявлено, що розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. №531 Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва прийнято з порушенням вимог земельного законодавства України. За змістом позовної заяви, допущені при прийнятті вказаного Розпорядження порушення, а саме: вилучення земельних ділянок площею 71,76 га без дотримання вимог ст. 90 Водного кодексу України та ст. 59 Земельного кодексу України, є достатньою підставою для визнання недійсним Розпорядження, а також, як наслідок, є підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 259 від 06.02.2006р. та повернення земельної ділянки за належністю.

Розпорядження Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. № 531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", яке оспорюється прокурором, є юридичною формою рішення цього органу, яке породжує певні правові наслідки для ТОВ Агрофірма Ольвія, отже є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом).

Підставами для визнання акта недійним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі.

Отже, позивач ( в даному випадку прокурор) повинен довести, що застосування до нього оспорюваного рішення має наслідком порушення його прав, свобод та інтересів ( в даному випадку порушує інтереси держави).

Статтею 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Статтею 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, щорічного послання Президента України до ОСОБА_5 України про внутрішнє і зовнішнє становище України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Згідно з статтею 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечить Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними та фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

В якості підстави для визнання недійсним Розпорядження райдержадміністрації прокурор посилається на те, що в ході проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області за дорученням прокуратури перевіркою щодо додержання Приазовською районною державною адміністрацією вимог водного та земельного законодавства при наданні у власність та користування земель прибережної захисної смуги уздовж Азовського моря на території Приазовського району було встановлено, що земельні ділянки, які надані у користування ТОВ Агрофірма Ольвія, знаходяться на відстані від урізу води Азовського моря від 0,5 м до 19 м, що є порушенням вимог ч. 9 ст. 88 Водного кодексу України та ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 1 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент підписання Розпорядження) дано визначення поняття прибережна захисна смуга, а саме - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України, ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду, серед іншого, віднесено землі, зайняті прибережними захисними смугами, вздовж морів, річок та навколо водойм.

Згідно з частиною 1 статті 60 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття Розпорядження) вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Відповідно до частини 3 статті 60 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент підписання Розпорядження) розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно з частиною 4 статті 88 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент підписання Розпорядження) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Відповідно до частини 5 статті 88 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент підписання розпорядження) уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

З метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду ст. 84 Земельного кодексу України заборонено передавати їх у приватну власність.

Таким чином, наведені приписи вказаних норм закону свідчать про те, що створення водоохоронних зон навколо водних об'єктів, у межах яких виділяються зони суворого обмеження - прибережні захисні смуги, є одним із напрямів запобігання деградації екосистем і водних ресурсів, руйнуванню водних екологічних систем, зсувам, ерозії, а тому прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення та землі, на яких вона розташована, не підлягають відчуженню.

27.06.2002р. Приазовською районною радою Запорізької області прийнято рішення № 15 "Про затвердження розміру площі прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря", пунктом 1 якого затверджено розміри і площі прибережних захисних смуг вздовж берега Азовського моря згідно додатку. Згідно з додатком до зазначеного рішення затверджено ширину прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря на території Ботієвської, Степанівської Першої, Новокостянтинівської, Чкалівської та Приморсько-Посадської сільських рад Приазовського району Запорізької області, а саме 50 метрів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.06.2013р. у справі № 908/1719/13, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 03.09.2013р. та постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2013р., відмовлено у задоволенні позову прокурора Приазовського району про визнання незаконним рішення Приазовської районної ради Запорізької області від 27.06.2002р. № 15 "Про затвердження розміру площі прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря".

Отже, висновками судів у господарській справі № 908/1719/13 доведено законність та чинність рішення Приазовської районної ради Запорізької області від 27.06.2002 № 15 "Про затвердження розміру площі прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря", яким на території Чкалівської сільської ради Приазовського району Запорізької області вздовж берега Азовського моря затверджено довжину 3664 метрів, ширину 50 метрів та площу 18,32 прибережної захисної смуги.

Відповідно до інформації відділу Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області від 24.06.2014р. № 696/02-08 відстань від урізу води Азовського моря спірних земельних ділянок: площею 16,43 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0079 складає приблизно 0,5 метрів, площею 15 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0077 складає приблизно 11 метрів та площею 40,33 га з кадастровим номером: 2324586800:02:002:0147 складає приблизно 19 метрів.

Таким чином, з урахуванням рішення Приазовської районної ради Запорізької області від 27.06.2002р. № 15 "Про затвердження розміру площі прибережної захисної смуги вздовж берега Азовського моря" та вищевказаних рішень судів, спірні земельні ділянки загальною площею 71,76 га розташовані в межах прибережної захисної смуги Азовського моря.

Згідно з частиною 1 статті 90 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент підписання Розпорядження) прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Відповідно до частини 4 статті 59 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент підписання Розпорядження) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

В порушення статті 90 Водного кодексу України та статті 59 Земельного кодексу України, 21.10.2005р. головою Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області винесено розпорядження № 531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", яким незаконно вилучено земельну ділянку площею 71,76 га, в т.ч. ріллі - 71,76 га із земель запасу Чкалівської сільської ради та надано ТОВ Агрофірма Ольвія у користування на умовах оренди строком на 25 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказаний факт підтверджується перевіркою, проведеною Державною інспекцією сільського господарства в Запорізькій області на виконання вимоги прокуратури району від 23.05.2014р. № 63-1225 вих-14.

З огляду на наведене, суд вважає, що спірний акт - Розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. № 531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" є незаконним та підлягає визнанню недійсним.

Щодо доводів відповідачів про відсутність проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

В даному випадку вирішується питання щодо законності передачі в оренду відповідачу-2 земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва без урахування обмежень, визначених для земель прибережних захисних смуг ст. ст. 84, 87, 88, 90 Водного кодексу України, ст. ст. 56, 59, 60 Земельного кодексу України.

Наведеними приписами діючого законодавства передбачено, що створення водоохоронних зон навколо водних об'єктів, у межах яких виділяються зони суворого обмеження - прибережні захисні смуги, є одним із напрямів запобігання деградації екосистем і водних ресурсів, руйнуванню водних екологічних систем, зсувам, ерозії, а тому прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення та землі, на яких вона розташована, не підлягають відчуженню.

Як вже зазначалося вище, ширина прибережних захисних смуг визначена ч. 9 ст. 88 Водного кодексу України, ч. З ст. 60 Земельного кодексу України та становить уздовж морів та навколо морських заток і лиманів не менше двох кілометрів від урізу води. Частинами 7, 8 ст. 88 Водного кодексу України, частиною 3 ст. 60 Земельного кодексу України передбачено, що розміри і межі природоохоронних зон встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно ст. ст. 1, 20 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів із використання та охорони земель, яким встановлюються межі об'єктів землеустрою.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення меж передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з Мінприроди, Держводагентством і територіальними органами Держземагентства.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас відсутність цього проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати в оренду ділянки, що підпадає під нормативно визначену двокілометрову зону від урізу води.

Наведені висновки узгоджуються також із пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони (Навколишнього природного середовища України від 05.11.2004р. № 434, яким передбачено, що за відсутності проекту землеустрою із встановлення прибережної захисної смуги при розгляді матеріалів щодо надання земельних ділянок у власність ураховується установлений законодавством розмір прибережної захисної смуги.

Сукупний аналіз усіх указаних вище законодавчих актів свідчить про те, що у разі відсутності землевпорядної документації (документації із землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів повинно бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного Кодексу України.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 21.05.2014р. (справа № 6-16цс14), від 09.09.2014р. (справа № 3-74гс14), від 02.09.2014 (№ 3-41гс14), які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Зважаючи на встановлення судом невідповідності прийнятого Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області розпорядження № 531 від 21.10.2005р., також суд вважає обґрунтованими вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренду земельної ділянки, який було укладено на підставі цього розпорядження.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 вказаної норми).

Статтею 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з п. 2 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обовязковість яких надана ВР України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади АРК у випадках і в межах встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Так, в пунктах 2.24, 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин (з подальшими змінами і доповненнями, внесеними відповідними постановами Вищого господарського суду) зазначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення.

Спеціальним законом, що регулює правовідносини з оренди землі, є Закон України Про оренду землі; за частиною 1 статті 2 цього Закону відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Отже, наявність розпорядження або рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання її в оренду чинним законодавством визначається в якості обов'язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

Правовою підставою для укладення спірного договору оренди є розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005 №531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва".

Згідно з статтями 4, 10, 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_5 України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, враховуючи встановлення судом підстав для визнання недійсним розпорядження Приазовської райдержадміністрації, наявні правові підстави для визнання відповідного договору оренди недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. № 531 "Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" та укладений на його підставі договір підлягають визнанню недійсними, а спірні земельні ділянки підлягають поверненню.

Щодо зави відповідача 2 про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне:

За доводами ТОВ Агрофірма Ольвія, договір оренди земельної ділянки від 06.02.2006р. № 259, укладений між відповідачами, є майново-господарським зобовязанням, тому до вимог про визнання його недійсним повинен застосовуватися загальний строк позовної даності, який в даному випадку сплинув 06.04.2010р.

Прокурором Приазовського району Запорізької області позов подано з посиланням на обставини, встановлені в ході перевірки з питань законності передачі земельної ділянки ТОВ Агрофірма Ольвія.

Оскільки чинне законодавство не передбачає винятків відносно строків позовної давності до позовів про визнання незаконним правового акту органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право, то з цього приводу слід зазначити наступне.

Вимоги про визнання недійсним договору не віднесені до переліку вимог, відносно яких ст. 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність, отже на такі вимоги розповсюджується загальний строк у три роки. (ст. 257 ЦК України).

В свою чергу, ст. 261 ЦК України визначає початок перебігу строку позовної давності від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зазвичай, коли позов ініціюється стороною договору, такий день збігається з днем вчинення спірного договору.

Законодавство України (Конституція України та Закон України Про прокуратуру), яке регламентує функції прокуратури, хоча і передбачає відповідні повноваження прокуратури із отримання відомостей та документів у фізичних і юридичних осіб, проте не встановлює жодних обовязків субєктів господарювання автоматично і у всіх випадках попереджати органи прокуратури про наміри укласти певну угоду, або звітувати (повідомляти) про факт її укладення, так само, як і обовязку органів прокуратури здійснювати автоматичний контроль і перевірку всіх укладених угод.

Зазначене нормативне врегулювання повноважень прокуратури і її відносин із субєктами господарювання в цій частині у повній мірі узгоджується із принципами, закріпленими в ст. 19 Конституції України, не включає автоматичну обізнаність (можливість обізнаності) прокуратури про факт укладення спірного договору в день його укладення. Вищезазначена позиція узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постанові від 16.12.2009 р. по справі № 44/53пд.

Також слід зазначити, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.11.2011 з числа позовних вимог, на які не поширюється позовна давність, виключено вимоги про визнання незаконними правових актів органів державної влади та місцевого самоврядування, якими порушено право власності або інше речове право (пункт 4 частини 1 статті 268 ЦК України). Разом з тим, підпунктом 3 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутись з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи без урахування позовної давності. Вказана правова позиція підтверджена постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (пункт 1.1).

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 29 ГПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у ч.4 ст. 29 ГПК України.

Згідно із частиною четвертою статті 29 ГПК України прокурор, який бере участь у справі, має процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Саме така правова позиція щодо правильності застосування вказаної норми закону міститься в постановах Верховного Суду України від 02.09.2008р. (справа № 3-3376кО8), від 01.07.2015 (справа № 6-178-15) і 20.08.2013 (справа № 3-18гс13) та ухвалі від 25.04.2012 (справа № 6-15350вов10), правові висновки якого мають враховуватись судами загальної юрисдикції.

Прокуратура Приазовського району дізналась про те, що спірне розпорядження видане з порушенням норм матеріального права 10.07.2014р., отримавши інформацію Державної інспекції сільського господарства у Запорізькій області від 25.06.2015р.

Доказів щодо обізнаності прокурора чи позивача у справі про наявність спірного розпорядження чи про факти порушень при його прийнятті до 10.07.2014 у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, початок перебігу строку позовної давності для звернення прокуратури Приазовського району Запорізької області з цим позовом починається з 10.07.2014р., що свідчить про безпідставність клопотання відповідача -2 про застосування строку позовної давності.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в спірних правовідносинах строк позовної давності пропущений не був.

Слід зазначити, що технічна документація, затверджена рішенням Приазовської районної ради від 16.04.2008р. № 13 є незавершеною та не містить усіх необхідних документів.

Зокрема, у цих документах наявні: технічне завдання, вихідна земельно-кадастрова документація, попередні рішення Чкалівської сільської ради та Приазовської районної ради щодо визначення розміру прибережної захисної смуги, акти встановлення меж прибережної захисної смуги, експлікація земельних угідь, висновок відділу Земельних ресурсів у Приазовському районі без дати та номеру, висновок відділу містобудування та архітектури Приазовської РДА без підпису, висновок державної експертизи землевпорядної документації із зауваженнями та рішення Приазовської районної ради від 16.04.2008 № 13. Жодних картографічних матеріалів чи документів, які б свідчили про проведення топографо-геодезичних робіт та винесення в натурі меж прибережної захисної смуги ці документи не містять.

Статтею 55 Закону України «Про землеустрій» визначено, що встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Крім того, про зазначені недоліки також зазначено у п. 10 (зауваження та пропозиції до землевпорядної документації) висновку державної експертизи землевпорядної документації від 18.12.2007р. № 4446, а саме:

«Необхідне виконання вимог ст. 88 Водного кодексу України.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація передбачає встановлення місця розташування об'єкту землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу та іншого переліку, і прийняття на їх основі відповідних рішень органів виконавчої влади. Дані роботи в технічній документації не проведені.

Згідно типового технічного завдання необхідне перенесення в натуру меж прибережної захисної смуги. Межі прибережної захисної смуги повинні бути у відповідності до ст. 88 Водного кодексу України.

Поставити дату та номер в висновках відділу земельних ресурсів та архітектури.

Підписати та завірити печаткою висновок відділу містобудування та архітектури. Плановий матеріал погодити з райдержадміністрацією та архітектурою.

Копії документів посвідчити у встановленому порядку п. 3.3.3, п. 3.3.2».

Наведене свідчить, що зазначена технічна документація не є належним та допустимим доказом у цій справі, на її підставі довести чи спростувати віднесення спірних земельних ділянок для земель прибережної захисної смуги неможливо.

З аналізу документів, які наявні у матеріалах справи вбачається, проект землеустрою щодо встановлення в натурі прибережної захисної смуги Азовського моря на території Чкалівської сільської ради не розроблявся та затверджувався відповідно до вимог ст. 60 Земельного кодексу України.

Ширина прибережних захисних смуг визначена ч. 9 ст. 88 Водного кодексу України та ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України та становить уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Частинами 7, 8 ст. 88 Водного кодексу України, частиною 3 ст. 60 Земельного кодексу України передбачено, що розміри і межі природоохоронних зон встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Такий висновок, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 21.05.2014р. (справа № 6-16цс14), від 09.09.2014р. (справа № 3-74гс14), від 02.09.2014р. (№ 3-41гс14), які в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря, на території Чкалівської сільської ради межі цієї смуги визначені ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України, та становлять 2 кілометри від урізу води Азовського моря. Наведене доводить, розміщення, спірної земельної ділянки як на момент відведення, так і на теперішній час у межах прибережної захисної смуги Азовського моря.

Заперечення відповідачів: 1, 2 спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 09.02.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача 2, оскільки в даному випадку відповідач 1 Приазовська районна державна адміністрація виступає в якості субєкта владних повноважень, делегованих йому Державою, а не субєкта господарювання.

Відповідно до інформації відділу Держземагенства у Приазовському районі Запорізької області від 2107.2014р. № 821/02-08 грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 1723421,23. Сума позовних вимог майнового характеру становить 34468,42грн. Інші дві позовні вимоги прокурора є немайновими, та відповідно судовий збір 1218грн.00 коп. за кожну вимогу. Зальний судовий збір складає 36 904,42грн. за даним позовом.

Керуючись ст.ст. 22, 27,29,33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги прокурора Приазовського району Запорізької області (повноваження виконує керівник Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Головного управління Держземагенства у Запорізькій області до Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області та Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ольвія задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.10.2005р. № 531 Про надання земельних ділянок в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 06.02.2006р. між Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області (72401 Запорізька область, смт. Приазовське, вул. Леніна, 31, код ЄДРПОУ 02126366) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ольвія (72453 с. Чкалове Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 87, код ЄДРПОУ 03750807), та зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДЗК Запорізької області, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 05.04.2007р. за № 040727700242.

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ольвія (72453 с. Чкалове Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 87, код ЄДРПОУ 03750807) повернути на користь Головного управління Держземагентства у Запорізькій області (69059 м. Запоріжжя, вул. Парамонова, 15, код ЄДРПОУ 38461250) земельні ділянки загальною площею 71,76 га та загальною вартістю 1723421,23 грн., які знаходиться на території Чкалівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, за межами села Чкалове Приазовського району Запорізької області, а саме: земельну ділянку площею 16,43 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0079, земельну ділянку площею 15 га з кадастровим номером: 2324586800:02:001:0077 та земельну ділянку площею 40,33 га з кадастровим номером: 2324586800:02:002:0147, шляхом підписання акту прийому-передачі землі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Ольвія (72453 с. Чкалове Приазовського району Запорізької області, вул. Леніна, 87, код ЄДРПОУ 03750807) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001; банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; № рахунку 31215206783007, код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 36 904 (тридцять шість тисяч девятсот чотири) грн. 42 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 16.02.2016р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.