Рішення № 55822942, 08.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.2016р. Справа № 905/2654/15

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючий суддя Ніколаєва Л.В., судді Шилова О.М., Сажнева М.В.,

при секретарі судового засідання Бова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до відповідача: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа»

про стягнення 112 178 638,13 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Суть спору: ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» 112 178 638,13 грн., з яких:

- 90 097 296,40 грн. основного боргу за період листопад-грудень 2013 року;

- 9 056 432,15 грн. пені за період з 14.02.2013р. по 28.07.2014р.;

- 1 978 166,63 грн. 3 % річних за період з 14.02.2013р. по 28.07.2014р.;

- 11 046 742,96 грн. інфляційних нарахувань за період травень-червень 2014р.

Позовні вимоги з посиланням на статті 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 22, 193, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 13/2600-ТЕ-7 від 28.12.2012р. в частині своєчасних та повних розрахунків за спожитий природний газ.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.10.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 905/2654/15 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 11.11.2015р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.11.2015р. розгляд справи відкладений на 07.12.2015р. (із врахуванням ухвали господарського суду Донецької області про виправлення описки щодо дати та часу судового засідання від 23.11.2015р.).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.12.2015р. справу № 905/2654/15 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Донецької області. Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 07.12.2015р. для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Ніколаєва Л.В., судді Шилова О.М., Сажнева М.В., а ухвалою суду від 07.12.2015р. вказана справа прийнята до колегіального розгляду у відповідному складі суду та призначено розгляд справи на 26.01.2016р.

У судовому засіданні представник позивача надав суду клопотання за вх.№ 2523/16 від 26.01.2016р. про долучення до матеріалів справи банківських виписок.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.01.2016р. розгляд справи відкладено на 08.02.2016р.

У судове засідання 08.02.2016р. представник позивача не з’явився, при цьому про дату та час судового засідання позивач повідомлений належним чином, оскільки представник останнього приймав участь у попередньому судовому засіданні 26.01.2016р., про що зазначено у протоколі судового засідання.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову не надав. При цьому, з огляду на інформаційний лист ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням АТО» (із змінами та доповненнями) про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчать акти господарського суду Донецької області від 16.10.2015р., 11.11.2015р. про неможливість надсилання поштової кореспонденції на адресу відповідача, що зазначена позивачем у позові та у Спеціальному витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом 08.02.2016р. та розміщення оголошень про час та місце розгляду справи на електронній сторінці господарського суду Донецької області, яка міститься на офіційному веб-порталі «Судова влада в Україні».

З огляду на зазначене, а також враховуючи той факт, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 08.02.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

28 грудня 2012 року між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (позивач, продавець) та ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2600-ТЕ-7, за умовами п.1.1. якого продавець зобов’язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України позивачем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до умов п. 1.2. договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

У пункті 2.1. договору узгоджено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2013р. по 31 грудня 2013р. газ обсягом до 333 500 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів, а саме, І кв. - 171 000 тис.куб.м.: січень – 64 000 тис.куб.м., лютий – 61 000 тис.куб.м., березень – 46000 тис.куб.м.; ІІ кв. – 31 500 тис.куб.м.: квітень – 17 000 тис.куб.м.; травень – 8 500 тис.куб.м.; червень – 6 000 тис.куб.м.; ІІІ кв. – 18 000 тис.куб.м.: липень – 5 500 тис.куб.м.; серпень – 5 500 тис.куб.м.; вересень – 7 000 тис.куб.м.; IV кв. – 113 000 тис.куб.м.: жовтень – 20 000 тис.куб.м.; листопад – 38 000 тис.куб.м.; грудень – 55 000 тис.куб.м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов’язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов’язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункти 3.3, 3.4 договору).

Ціна газу узгоджена сторонами у розділі 5 договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).

Умовами п.7.1 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років (пункт 9.3 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (пункт 11.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 14.10.2013р. п.4.1. статті 4 «Порядок обліку газу» викладено у наступній редакції: « 4.1. Кількість газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця».

Так, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за січень-грудень 2013 року, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених печатками підприємств, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 382 285 585,65 грн., а саме: у січні 2013 року на суму 64 318 758,57 грн.; у лютому 2013 року на суму 52 380 178,17 грн., у березні 2013 року на суму 56 349 118,78 грн., у квітні 2013 року на суму 21 319 968,52 грн., у травні 2013 року на суму 9 751 675,71 грн., у червні 2013 року на суму 6 844 014,51 грн., у липні 2013 року на суму 5 818 800,93 грн., у серпні 2013 року на суму 6 768 959,37 грн., у вересні 2013 року на суму 9 403 603,94 грн., у жовтні 2013 року на суму 40 587 022,39 грн.; у листопаді 2013 року на суму 46 072 192,05 грн.; у грудні 2013 року на суму 62 671 292,71 грн.

Між тим, оплату за отриманий природний газ відповідач здійснив частково та із порушенням строків передбачених договором в сумі 292 188 289,25 грн., що підтверджується Реєстром прийнятих платежів на користь «НАК «Нафтогаз України» від ККП «Донецькміськтепломережа» (ЄДРПОУ 33257089) через АТ «Ощадбанк» (код 300465) за період з 01.08.2012р. по 12.11.2013р., розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, довідками по операціям та по сальдо з 01.01.2013р. по 30.06.2014р., підписаними головним бухгалтером позивача.

Предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача основного боргу в сумі 90 097 296,40 грн., пені в сумі 9 056 432,15 грн., 3% річних в сумі 1 978 166,63 грн., інфляційних втрат в сумі 11 046 742,96 грн, що нараховані позивачем за порушення відповідачем строків оплати отриманого природного газу.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного:

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч.1ст.629 ЦК України є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2600-ТЕ-7 від 28.12.2012р., згідно з яким, позивач зобов’язався передати у власність покупцю природний газ, а відповідач прийняти та оплатити цей природний газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов’язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що природний газ, який позивач поставив відповідачу у січні-грудні 2013р. на суму 382 285585,65 грн., останнім оплачено частково у розмірі 292 188 289,25 грн., а сума боргу у розмірі 90 097 296,40 грн. залишилась відповідачем не оплаченою. При цьому жодних заперечень щодо наявності цього боргу, а тим більш доказів, які спростовують його наявність відповідач до суду не надав.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 90 097 296,40 грн., а отже і їх задоволення в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд виходить з наступного:

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому вимогами ч.1ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Оскільки відповідачем не виконані умови договору купівлі-продажу природного газу 13/2600-ТЕ-7 від 28.12.2012р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого природного газу позивачем нараховано 3 % річних за період з 14.02.2013р. по 28.07.2014р. в сумі 1 978 166,63 грн. за зобов’язаннями січня - грудня 2013р., інфляційні втрати в сумі 11 046 742,96 грн. за період травень 2013р. - червень 2014 р. включно за зобов’язаннями квітня - грудня 2013р.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», сума 3% річних за період з 14.02.2013р. по 28.07.2014р. становить 1 966 936,43 грн., а тому позовні вимоги в цій частині задовольняються частково у визначеному судом розмірі.

Згідно з пунктом 6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України від 27 липня 2007 року № 265 індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

У пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» роз’яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Датою виникнення заборгованості за зобов’язаннями попереднього місяця за договором є 14-те число наступного місяця, а отже такий місяць є неповним. Крім того, з розрахунку позивача вбачається, що обчислення інфляційних втрат здійснюється з 1-го числа місяця в якому мав здійснюватися платіж, тобто нарахування інфляції здійснюється за період, коли заборгованість ще не виникла, що є неприпустимим в силу приписів статті 625 ЦК України.

Таким чином, при визначенні початкової дати нарахування інфляційних втрат слід вважати 1-ше число місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.

За здійсненим господарським судом перерахунком, виконаним за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон», з урахуванням вірно визначеного періоду з червня 2013р. по червень 2014р., сума інфляційних втрат становить 10 258 681,79 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині задовольняються частково у визначеному судом розмірі.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов’язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов’язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

У пункті 7.2 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату газу у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він зобов’язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Так, за порушення строків оплати поставленого позивачем природного газу у січні - грудні 2013р., останній просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 9 056 432,15 грн., нараховану за період з 14.02.2013р. по 28.07.2014р.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «ЛІГА Закон» за період з 14.02.2013р. по 28.07.2014р., господарський суд встановив, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 9 005 916,90 грн.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір стягується з винної сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, місто Донецьк, вулиця Постишева, будинок № 68; код ЄДРПОУ 33257089) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ 20077720) 90 097 296 (дев’яносто мільйонів дев’яносто сім тисяч двісті дев’яносто шість) грн. 40 коп. основного боргу, 9 005 916 (дев’ять мільйонів п’ять тисяч дев’ятсот шістнадцять) грн. 90 коп. пені, 1 966 936 (один мільйон дев’ятсот шістдесят шість тисяч дев’ятсот тридцять шість) грн. 43 коп. 3% річних, 10 258 681 (десять мільйонів двісті п’ятдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят один) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 181 315 (сто вісімдесят одна тисяча триста п’ятнадцять) грн. 96 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складене 10 лютого 2016р.

Головуючий суддя Л.В. Ніколаєва

Суддя О.М. Шилова

Суддя М.В. Сажнева