Постанова № 55822505, 08.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/9214/15-п Головуючий у І інстанції Туманова К.Л.Провадження № 33/780/57/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 429 08.02.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2016 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області ОСОБА_1, за участю: представника Київської митниці ДФС ОСОБА_2, захисника особи, яку притягнуто до відповідальності - адвоката ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2015 року щодо громадянина ОСОБА_5 Федерації ОСОБА_4,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2015 року

ОСОБА_4, 13.02.1962 р. н.,

проживаючого за адресою: Росія, м. Мурманськ,

АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень з конфіскацією 7650 доларів США. Крім того, стягнуто з ОСОБА_4 в доход держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп. та на користь Київської митниці ДФС понесені витрати у справі на транспортування предметів правопорушення в розмірі 14 грн. 92 коп.

Вказане вище правопорушення ОСОБА_4, як зазначено в постанові суду, було вчинено за наступних обставин.

12 вересня 2015 року, об 11 год., під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу ,,Приліт терміналу ,,Д ДП МА ,,Бориспіль громадянин ОСОБА_4, який прилетів до України із ОСОБА_5 Федерації, м. Москва, літаком а/к ,.Аерофлот, рейсом №1804, своїми діями обрав канал, позначений символами зеленого коридору ,,зелений коридор, тим самим заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром ,,білої лінії, яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю ,,зелений коридор, пасажиру було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має при собі 18835 доларів США, що знаходилися у поясному гаманці, одягненому на пасажирі. При собі пасажир мав пасажирську митну декларацію ОСОБА_5 Федерації від 12 вересня 2015 року. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. З виявленої суми пасажиру було пропущено 11185 доларів США (еквівалент 10000 євро згідно курсу НБУ станом на 12.09.2015 р.). За протоколом про порушення митних правил було вилучено 7650 доларів США.

Апелянт ОСОБА_4 в апеляційній скарзі не погоджується з постановою суду першої інстанції щодо нього, вважає її такою, що протирічить не тільки Українському законодавству, але і практиці Європейського суду. Суд 1-ї інстанції не всебічно зясував обставини справи, що призвело до винесення незаконного судового рішення, в частині конфіскації вилучених коштів. Він (апелянт) не заперечує факту того, що дійсно перевозив зазначену в постанові суму грошей, але він не був знайомий з митними правилами України. Він мав при собі декларацію ОСОБА_5 Федерації і тому вважав, що цього достатньо і не думав, що потрібно також заповнювати декларацію в Україні. Вилучені кошти він збирав на протязі всього свого життя для купівлі дому на батьківщині - Україні, зараз є пенсіонером, має проблеми із здоровям, у нього відсутня можливість будь - якого заробітку. Своєю постановою суд позбавив його всього, що він мав. Він не притягувався до адміністративної відповідальності. Апелянт просить постанову щодо нього, в частині конфіскації коштів в сумі 7650 доларів США, змінити та повернути їх йому (ОСОБА_4І.).

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_4, приймаючи до уваги доводи апелянта, з метою всебічного, повного та обєктивного зясування обставин справи, перевірки доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення: захисника особи яку притягнуто до відповідальності, який підтримав апеляційну скаргу; представника Київської митниці ДФС, яка заперечувала проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Згідно ст. 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до свої власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним. Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення.

Апеляційним судом, як і судом першої інстанції встановлено, що правопорушення, яке вчинив ОСОБА_4 полягало у переміщенні через митний кордон України - ,,зелений коридор не задекларованих митному органу коштів, які перевищують 10000 євро, що підлягає обовязковому декларуванню.

За вказаних вище даних висновок суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_4 правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України, є правильним.

Що ж до призначеного судом першої інстанції стягнення ОСОБА_4 , в частині конфіскації тимчасово затриманих коштів, то апеляційний суд приходить до такого.

Так, під час апеляційного розгляду даної справи встановлено, що кошти, які тимчасово вилучені у ОСОБА_4 під час проходження митного контролю не мали ознак приховування, про їх наявність, суму та бажання задекларувати, тобто діяти відповідно до законів України при проходженні митного контролю він одразу повідомив працівників митниці та надав митну декларацію ОСОБА_5 Федерації. Дані, які б свідчили про незаконність походження згаданих коштів, в матеріалах справи відсутні. Навпаки законність їх походження підтверджується, як поясненнями самого ОСОБА_4, так і відповідними документами, які надані останнім.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_4, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, є пенсіонером, страждає на захворювання зору, затримані кошти мали бути використані ним на придбання житла в Україні та подальший приїзд в останню для проживання, а також для проведення операції на очах. З врахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що тимчасово вилучені кошти у ОСОБА_4 вкрай важливі для нього.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_4 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, як встановлено під час апеляційного розгляду на даний час не працює, жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні.

З огляду на наведене, враховуючи вказані вище обставини, апеляційний суд з врахуванням майнового стану ОСОБА_4 та тієї життєвої ситуації, в якій він опинився на даний час, вважає, що застосування судом першої інстанції конфіскації предметів порушення митних правил, в даному випадку не відповідає вимогам положень ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції ,,З захисту прав і основних свобод людини, практиці Європейського Суду з прав людини, тобто є не пропорційним вчиненому ОСОБА_4 та покладає на нього ,,надмірний індивідуальний тягар.

За вказаних обставин постанову судді суду першої інстанції слід змінити та звільнити ОСОБА_4 від стягнення у виді конфіскації предметів правопорушення, повернувши їх останьому.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 листопада 2015 року щодо ОСОБА_4, в частині конфіскації в доход держави 7650 доларів США, змінити.

Валюту у сумі 7650 (сім тисяч шістсот пятдесят) доларів США, яка була тимчасово вилучена згідно протоколу про порушення митних правил №0547/1250000017/15 від 12 вересня 2015 року, повернути ОСОБА_4.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області підпис ОСОБА_1